Психологічні фактори розвитку творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку

 

 

 

 

КВАЛІФІКАЦІЙНА  РОБОТА БАКАЛАВРА

 

ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

 

Кваліфікаційна робота бакалавра: 65 с., 47 джерел, 5 табл., 5 рис.,

Об’єкт дослідження  – творчі здібності дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження  – психологічні фактори, що впливають на розвиток творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку.

Мета дослідження  – теоретичне та емпіричне дослідження психологічних факторів розвитку творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку та розробка рекомендацій з цієї проблеми.

В роботі було проаналізовано психологічні фактори, що впливають на розвиток універсальних творчих здібностей. Експериментально досліджено особливості та рівень розвитку творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку. Також було розроблено рекомендації щодо розвитку творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку.

Практичним  значенням роботи є те, що отримані результати можуть бути використані  вихователями, дитячими психологами, і  всіма хто цікавляться цією проблемою; розроблені рекомендації, дозволять професійно і системно підійти до проблеми розвитку творчих здібностей дітей, які можуть бути використані вихователями та психологами ДНЗ.

 

ТВОРЧІСТЬ, ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ, СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК, ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ.

 

ЗМІСТ

 

 

Додатки 70

Додаток А. Результати дослідження за методикою «Дівчинка або хлопчик» 70

Додаток Б. Результати дослідження за методикою «Вигадай казку» 73

Додаток В. Результати дослідження за методикою «Дивний малюнок» 76

Додаток Г. Результати дослідження за методикою «День народження гномика» 77

 

 

ВСТУП

 

 

Сучасні дослідження  науковців підтверджують той  факт, що всі люди володіють творчими завдатками від природи. І якщо батьки і педагоги зможуть розпізнати в дитині тягу до творчості і сприяти розвитку здібностей, можна стверджувати, що вона стане творчо обдарованою. У наш час життя вимагає від людини не шаблонних дій, а рухливості, швидкої орієнтації, адаптації до нових умов, гнучкості мислення, творчого підходу до вирішення проблем. Творчість означає створення нового, під яким можуть матися на увазі як перетворення в свідомості і поведінці людини, так і породжувані ним продукти, які він віддає іншим. Питання вивчення проблем творчих здібностей є сьогодні одним з найактуальніших в психології. Адже відомо, що всі культурні цінності, накопичені людством, – результат творчої діяльності людей. Настільки просунеться вперед людське суспільство в майбутньому, визначатиметься творчим потенціалом підростаючого покоління. Люди здійснюють щодня масу справ. При вирішенні завдань відбувається акт творчості, знаходиться нова дорога або створюється щось нове. Ось тут-то і потрібні особливі якості розуму, такі, як спостережливість, уміння зіставляти і аналізувати, знаходити зв'язки і все це в сукупності складає творчі здібності.

Творчі здібності  дозволяють нам створювати щось нове в процесі перетворення вихідного  продукту або ситуації. До творчих  здібностей відносяться здібності до перетворення і здібності до символізування (символічному опосередковуванню). Здібності до перетворення (що перетворюють) є складовою частиною механізму творчості. Вони виникають у дітей дошкільного віку і продовжують функціонувати впродовж всього життя людини в ситуаціях, що передбачають творче вирішення завдань в різних сферах діяльності. Розвинені здібності до перетворення дозволяють дошкільникам створювати нові образи шляхом перетворення уявлень, що є у них, про знайомих, звичайні предмети і об'єкти дійсності. Здібності до символічного опосередковування (або здібності до символізування) допомагають дитині виражати своє відношення до дійсності за допомогою символічних засобів. Ці засоби дозволяють узагальнювати свій емоційно-пізнавальний досвід і, використовуючи його, виражати своє відношення до подій навколишнього життя, персонажів казок, людським відчуттям і так далі. Дослідження Л.С. Виготського, О.В. Запорожця, О.М. Леонтьєва та інших показують, що в старшому дошкільному віці з’являється новий тип діяльності – творчий. М.М. Подд’яков зазначав, що в дитячому віці творчість слід розуміти як механізм розвитку різноманітних діяльностей дитини, накопичення досвіду та особистісного росту.

Серед перших дослідників  креативності був Л. Терстоун, який звернув увагу на різницю між творчими здібностями і здібностями до навчання. Дж. Гілфорд створив концепцію, в основі якої лежить принципова відмінність між двома типами розумових операцій: конвергенцією і дивергенцією. Дж. Гілфорд вважав операцію дивергенції основою творчих здібностей, яку пояснював як «тип мислення, що йде в різних напрямах». Концепцію Дж. Гілфорда розвивав Е.П. Торренс. Креативність розглядалася ним як природний процес, який породжується сильною потребою людини в знятті напруги, що виникає у неї в ситуації дискомфорту, викликаного невизначеністю або незавершеністю діяльності. Е.П. Торренс займався також питанням дослідження проблеми розвитку творчих здібностей дітей. Вчений виділив фактори, що впливають на розвиток творчого потенціалу та творчих здібностей дошкільника. Беручи до уваги та узагальнюючі теоретичне положення Е.П. Торренса, важливо враховувати, в яких умовах розвивається дитина. Слід виділяти педагогічні та психологічні умови, які необхідно враховувати при організації творчої діяльності дітей дошкільного навчального закладу.

В Україні вивчення феномена творчості пов’язується насамперед з іменами таких психологів, як В.О. Моляко, В.А. Романець, В.В. Кліменко, О.Л. Музика та ін.

Очевидним є  той факт, що на практиці відчувається дефіцит діагностичних методик, які дозволяли б комплексно оцінити рівень творчого розвитку особистості та недостатньо досліджено і виявлено фактори, що ефективно впливають на розвиток творчих здібностей дитини. Вчені вважають, що саме в дошкільному віці закладаються основи розвитку особистості та формуються творчі здібності. Тому можна говорити про те, що творчі здібності слід розвивати з раннього віку. В даний час впроваджується велика кількість, інноваційних програм щодо творчого розвитку дитини в ДНЗ, але питання про вивчення факторів, умов розвитку творчих здібностей дітей та питання про забезпечення цих умов залишається актуальним. Теоретично тема творчого розвитку дошкільників розкрита багатьма авторами, але недостатньо досліджено фактори впливу на цей розвиток.

Об’єкт –  творчі здібності дітей старшого дошкільного віку.

Предмет – психологічні фактори що впливають на розвиток творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку.

Метою цієї роботи є теоретичне та емпіричне дослідження  психологічних особливостей розвитку творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку та розробка рекомендацій з цієї проблеми.

Завдання дослідження.

1. На основі теоретичного аналізу наукової літератури з проблеми розвитку творчих здібностей визначити психологічні фактори, що на них впливають.

2. Експериментально дослідити фактори, що впливають на рівень розвитку творчих здібностей у дітей старшого дошкільного віку.

3. Визначити особливості та рівень розвитку творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку.

4. Розробити рекомендації з питань розвитку творчих здібностей у дітей дошкільного віку.

Методи: теоретичні (аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження), емпіричні (методики В.Т Кудрявцева щодо діагностики універсальних творчих здібностей для дітей, а саме «День народження гномика» (методика розроблена в співавторстві с Г.К. Уразалієвою), «Дівчинка або хлопчик» та «Дивна картинка» (модифікація методики К. Дункера), методика «Вигадай казку», методика В.С. Юркевича направлена на визначення пізнавальної активності та статистична обробка досліджень.

Практична значимість роботи: результати, отримані в дипломній  роботі, можуть бути використані вихователями, дитячими психологами, і всіма хто  цікавляться цією проблемою; розроблені рекомендації, дозволять професійно і системно підійти до проблеми розвитку творчих здібностей дітей, які можуть бути використані педагогами, психологами.

 

РОЗДІЛ 1

ВИЗНАЧЕННЯ  ПРОБЛЕМИ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ  ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ У ТРУДАХ НАУКОВЦІВ

 

 

1. Поняття про творчість та творчі здібності

 

Проблемою розвитку творчих здібностей дітей дошкільного  віку в різні часи займалися В.Н. Дружинін, Д.Б. Богоявленська, В.С. Юркевич, М.М. Подд’яков та інші вітчизняні та зарубіжні вчені.

Теоретичний аналіз проблеми дозволяє визначити шляхи  розвитку творчих здібностей та говорити про те , що творчий потенціал існує в кожній дитині, творчість – це природна функція мозку, яка проявляється в діяльності при наявності спеціальних здібностей до того або іншого її виду. Творчість може проявлятися в будь-якій діяльності, тому вона розглядається не як особливий вид діяльності, а як специфічний [1].

Творчість –  одна зі змістовних форм психічної  активності дітей, яку можна розглядати як універсальний засіб розвитку індивідуальності, що забезпечує стійку адаптацію до нових умов життя, як необхідний резерв сил для подолання стресових ситуацій та активного творчого відношення до дійсності. Творчість припускає наявність у особи здібностей, мотивів, знань і умінь, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється унікальністю, оригінальністю і новизною.

Творчість, на думку Г.С. Батіщева - це "здатність створювати будь-яку принципово нову можливість" [2].

Творчість –  це одночасно і створення чогось нового, чого ще ніхто не бачив, пов’язаного  з унікальністю творчого продукту й особистості, яка його створює і заперечення старого, до чого уже всі звикли.

Творчість - це створення нового в різних планах і масштабах. Творчість характеризує не лише соціально значимі відкриття, але і ті, які людина робить для  себе. Елементи творчості виявляються і у дітей в грі, праці, учбовій діяльності, де має місце прояв активності, самостійності думки, ініціатива, оригінальність думок, творча уява.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив визначити поняття  «творчість» як «один із видів діяльності людини, яка направлена на вирішення протиріччя (вирішення творчої задачі), для якої необхідні об’єктивні (соціальні, матеріальні) та суб’єктивні особистісні умови (знання, вміння, творчі здібності), результат якої володіє новизною та оригінальністю, особистісною та соціальною значимістю» [3].

Творчість –  це значно більше, ніж здібність – це абсолютно інший, особливий образ думок, інші механізми мислення [4].

У роботах В.О. Моляко [5], В.М. Дружиніна [6], М.М. Подд’якова [7] творчість розглядається як процес створення нового продукту або винайдення раніше невідомого, але необхідного суб’єкту, нового способу виконання певної діяльності. Елементи творчості містяться в будь-якій людській діяльності, вони дають змогу людині, яка живе у сучасному динамічному світі, шляхом перенесення творчих стратегій легше оволодівати все новими й новими видами діяльностей. При цьому накопичується творчий потенціал, який готовий розкритися, як тільки виникне життєва необхідність у цьому.

В «Українському  педагогічному словнику» С. Гончаренка поняття творчості визначено як продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові моральні та духовні цінності суспільного значення [8].

В.А. Суржанська представляє творчість як людську діяльність, у процесі якої особистість, задовольняючи потребу в реалізації своїх здібностей, створює нові знання, об’єкти, схеми поведінки, робить власні “відкриття” [9].

Згідно з  дослідженнями Д.Б. Богоявленської [10] та О.М. Матюшкіна [11], творчість можна визначити як вихід за межі ситуації або наявних знань. Творчість все частіше розглядається як найбільш змістовна форма психічної активності, універсальна здібність, що забезпечує успішне виконання найрізноманітніших видів діяльності.

Творчість з  деякою долею умовності можна  характеризувати новизною продукту, його об'єктивною цінністю, процесом який не має певного алгоритму виконання. Важливо і те, що воно універсальне і "не прив'язане" до певного виду діяльності.

Творчість може бути розглянута в різноманітних  аспектах: продукт творчості – це то, що створено; процес творчості – яким чином створено; процес підготовки до творчості – як розвивати творчість.

Творчість є  цілеспрямованою, наполегливою, напруженою працею, що потребує активності мислення, інтелектуальних здібностей, вольових, емоційних якостей та високої працездатності [12].

У трактуванні  Я.А. Пономарева творчість розглядається  як "взаємодія, що веде до розвитку" [13]. Американський учений П. Хілл визначає творчість як "успішний політ думки за межі невідомого" [14].

А. Маслоу, К. Роджерс вважають, що творчість - це здібність до глибокого усвідомлення власного досвіду, це самоактуалізация, самовираження, посилення себе через реалізацію свого внутрішнього потенціалу [14].

Л.С. Виготський розумів творчість як необхідну умову існування людини. Визначення, що даються в спеціалізованих виданнях, характеризують творчість як діяльність по створенню якісно нового, такого, що ніколи раніше не було за задумом і матеріальному втіленню. Це відноситься до матеріальних і культурних цінностей в області виробництва, науки, літератури, мистецтва і так далі [15].

Н.А. Бердяєв  в роботі "Сенс творчості" визначає творчість як свободу особи, а  сенс творчості – емоційним переживанням наявності протиріччя і пошуку доріг його вирішення [16].

В педагогічній літературі творчість та творча діяльність визначається як діяльність, що дає нові, вперше створюванні оригінальні продукти, які мають суспільне значення. Дослідники розглядають сутність творчості, як через особистість, її характеристики, так і через процеси, які мають місце в новизну, оригінальність та унікальність та визначають творчість як діяльність, що породжує щось нове, підкреслюють, що характерним для творчості, окрім новизни, є також соціальна значимість результату діяльності.