Психологічні фактори розвитку творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку

 

Дані таблиці  показують, що у більшості, а саме у 16 дітей, спостерігається помірно виражена пізнавальна активність – 53,3%. У 3 дітей – слабо виражена пізнавальна активність – 10%, у 11 дошкільників виявлена сильно виражена пізнавальна активність – 36,7% (рис.2.5).

Рис. 2.5. Діаграма розподілу результатів дослідження вираженості пізнавальної активності дошкільників

 

Одне з найбільш поширених завдань статистичного  дослідження полягає у вивченні зв'язку між виборками. Як міра такого зв'язку використовується коефіцієнт кореляції (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Залежність  між факторами універсальних  творчих здібностей

Фактори	Здібність до експериментування	Творча уява	Вміння бачити ціле раніше частин	Дивергентне мислення	Пізнавальна активність
Здібність до експериментування		0,101013	0,159179	-0,1055	0,510679
Творча уява			-0,10817	0,329304	0,683449
Вміння бачити ціле раніше частин				0	0,33273
Дивергентне мислення					0,319878
Пізнавальна активність

 

Для оцінки міри взаємозв'язку факторів розвитку універсальних творчих здібностей нами було використано коефіцієнт лінійної кореляції (коефіцієнт Пірсона), що передбачає, що вибірки X і Y  розподілені по нормальному закону. Коефіцієнт кореляції — параметр, який характеризує міру лінійного взаємозв'язку між двома вибірками,ми розраховували по формулі 2.1:

 (2.1.),

де – значення, що приймаються змінною X,

- значення, що  приймаються змінною Y,

- середня по X,

- середня по Y.

Коефіцієнт  кореляції змінюється від -1 (строга зворотна лінійна залежність) до 1 (строга пряма пропорційна залежність). При  значенні 0 лінійної залежності між двома вибірками немає [46].

Для визначення залежності між здібністю до експериментування  та творчою уявою ми визначили  критичне значення для отриманого коефіцієнта  кореляції по таблиці. При знаходженні  критичних значень для обчисленого  коефіцієнта лінійної кореляції Пірсона число ступенів свободи розраховується як k = n – 2 = 30 – 2 = 28. В психології при виборці більше 30 осіб традиційно використовується p < 0,05. K_крит. = 0, 37 > 0, 10, отже зв'язок факторів не доведений [47].

Зв'язок між  такими факторами як здібність до експериментування та вмінням бачити ціле раніше частин теж не доведений, оскільки k_крит. = 0, 37 > 0, 16. Не доведено зв'язок між здібністю до експериментування та рівнем розвитку дивергентного мислення: k_крит. = 0, 37 > 0, 10. Але виявлено, що існує пряма залежність між здібністю до експериментування та пізнавальною активністю дитини, оскільки k_крит. = 0, 37 < 0, 51, тобто чим більше виражена пізнавальна активність дитини, тим буде вищий рівень розвитку здібності до експериментування.

Нами було виявлено, що рівень творчої уяви залежить від  пізнавальної активності дитини, оскільки k_крит. = 0, 37 < 0, 68. Зв'язок між творчою уявою дітей та вмінням бачити ціле раніше частин не доведено: k_крит. = 0, 37 < 0, 11. Спростовується зв’язок між творчою уявою та дивергентним мисленням, оскільки k_крит. = 0, 37 > 0, 33, тобто зв'язок між цими двома факторами не доведений.

Зв'язок між  такими факторами як вміння бачити ціле раніше частин та рівнем розвитку дивергентного мислення відсутній. Не доведено зв'язок між вмінням бачити ціле раніше частин та пізнавальною активністю, оскільки k_крит. = 0, 37 > 0, 33. Не доведено зв'язок між рівнем розвитку дивергентного мислення та пізнавальною активністю дітей: k_крит. = 0, 37 > 0, 32.

Проаналізувавши отримані дані, ми бачимо, що психологічні фактори розвитку універсальних творчих здібностей не залежать один від одного. Кореляційний аналіз показав, що зв'язок між такими показниками творчих здібностей як дивергентним мисленням, творчою уявою та їх складовими не доведено. Але за допомогою кореляційного аналізу було виявлено, що між здібністю до експериментування та пізнавальною активністю існує пряма пропорційна залежність, тобто чим вища пізнавальна активність, тим кращим буде розвиток здібності до експериментування. Також аналіз даних показав, що існує пряма пропорційна залежність між творчою уявою та пізнавальною активністю.

 

2.3. Рекомендації  з розвитку творчих здібностей  дітей дошкільного віку

 

Проведена діагностика  факторів розвитку творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку показала, що у більшості з них переважає середній рівень розвитку універсальних творчих здібностей. Це свідчить про те, що в умовах дитячого саду слід проводити спеціальну програму, направлену на розвиток творчої уяви та мислення. Тим паче, що саме дошкільний вік є найбільш сприятливим для розвитку творчого потенціалу дітей.

На даний  момент існує велика кількість спеціальних  програм занять по розвитку дитячої  уяви та творчого мислення. Наприклад, можна запропонувати методику розвитку дитячої уяви О.М. Д’яченко та Н.Є. Веракси, а також спеціальні ігрові тренінги уяви Є.В. Заіки.

Розвивати творчу уяву можна не тільки на спеціальних  заняттях, але й за допомогою гри. Саме вона має велике значення для  розвитку творчості, бо є основним видом діяльності дошкільників. В грі дитина робить перші кроки творчої діяльності. Дорослі повинні не лише спостерігати за грою дитини, а й керувати її розвитком, включати в гру творчі елементи. Дорослі повинні показати дітям можливість різноманітних способів використання одного предмету в різних ситуаціях. Важливо знати як та в що грають їх діти та настільки різноманітні сюжети, в котрі вони грають. Існують спеціальні ігри для розвитку уяви та творчих здібностей, в які можна грати з дітьми у вільний від занять час. Такими іграми, наприклад, можуть бути цікаві розвиваючі ігри розроблені Б.Н. Нікітіним, О.М. Д’яченко, Н.Є. Вераксою.

Вихователю, якщо не має можливості вести додаткові  заняття, можна запропонувати на базі програми, по якій він працює, використовувати елементи спеціальних програм для розвитку творчого потенціалу дітей. Також на заняттях по музиці, малюванню, розвитку мови треба давати дітям завдання творчого характеру.

Важливим джерелом розвитку творчої уяви дітей є  казка. Можна використовувати різноманітні прийоми роботи з нею: вигадування казки навпаки, вигадування продовження казки або перероблення уже існуючої. Можна вигадувати казки разом з дітьми. Говорячи про розвиток дитячої уяви за допомогою казки, слід звернути увагу на книжку Дж. Родарі «Граматика фантазії», яка обов’язково стане у пригоді для розвитку творчого потенціалу дитини.

Результати  діагностики творчого потенціалу дітей  виявили, що розвиток здібності бачити ціле раніше частин знаходиться на середньому рівні. Хоча однією із особливостей дитячого світогляду є цілісність. Однак якщо не розвивати цю здібність, яка є необхідним фактором розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку, то скоро діти втрачають її. Це пов’язано з тим, що традиційна методика дошкільного виховання знаходиться у протиріччі з цим об’єктивним законом пізнання. При вивченні якого-небудь предмету чи явища вихователь спочатку звертає увагу дітей на його окремі зовнішні ознаки та лише після цього розкриває його цілісний образ. Це може приводити до суттєвого зниження творчих здібностей.

Результати  дослідження показують, що у більшості  дітей слід розвивати таку творчу здібність як над ситуативно-перетворюючий  характер творчих рішень. Для розвитку цієї здібності перед дітьми необхідно  ставити різноманітні проблемні  ситуації, вирішуючи які, вони повинні не просто обрати оптимальну із запропонованих альтернатив, а на основі перетворення початкових засобів створити свою власну альтернативу. Важливо, щоб дорослі всіляко заохочували творчий підхід дітей до вирішення будь-якої проблеми.

Говорячи про  проблему розвитку творчих здібностей дітей, важливо підкреслити, що їх ефективний розвиток можливий лише завдяки спільним зусиллям зі сторони вихователів  дошкільного закладу та зі сторони  родини. Необхідно проводити спеціальні бесіди та лекції для батьків, на яких розповідалося б про те, чому так важливо розвивати творчі здібності з дитинства, які умови треба створювати для їх успішного розвитку, давати рекомендації щодо прийомів та ігор, які можна використовував для розвитку творчих здібностей в родині та щодо спеціальної літератури по цій темі.

Ці рекомендації є важливими, бо на жаль, вихователі не відчувають суттєвої підтримки зі сторони батьків, тому необхідно  їх мотивувати та пояснювати, що прийняті ними міри будуть сприяти більш ефективному розвитку творчих здібностей дітей у дошкільному віці.

 

РОЗДІЛ З

ОХОРОНA ПРAЦI ТA БЕЗПЕКA У НAДЗВИЧAЙНИХ СИТУAЦIЯХ

 

 

3.1. Аналіз потенційних небезпек

 

А) Незадовільні ергономічні характеристики робочого місця.

Внаслідок нераціонального  планування робочого місця, використання застарілих моделей офісного обладнання, що може призвести до механічних травм, втоми та порушень кістково-м’язового апарату.

Б) Негативний вплив  напруженості та інтенсивності трудових факторів на психофізіологічний стан працівника, що може призвести до зниження працездатності або психологічних перевантажень.

В) Незадовільна організація менеджменту, що може призвести  до погіршення психологічного стану  працівника та втрати наснаги на працю.

Г) Можливість враження електричним струмом внаслідок порушень правил електробезпеки або несправності електроприладів, що може призвести до електричних травм або летального випадку.

Д) Негативний вплив  електромагнітних полів та електромагнітних випромінювань при роботі з електронною  офісною технікою внаслідок використання застарілої техніки, недотримання режиму праці та відпочинку, що може призвести до загальних захворювань.

Е) Небезпеки, пов’язані  з необхідністю надання психологічної  допомоги неповнолітнім в закладах освіти та позашкільних навчально-виховних закладах.

Ж) Недостатнє освітлення робочої зони внаслідок несправності освітлювальних приладів, що може призвести  до погіршення зору.

З) Незадовільні параметри мікроклімату в приміщенні внаслідок не ефективної роботи апаратури  для опалювання та повітрообміну, що може призвести до загальних захворювань.

И) Можливість загорянь внаслідок порушень правил пожежної безпеки, що може призвести до пожеж.

 

3.2. Заходи по забезпеченню безпеки

 

А) Для забезпечення ергономічності робочого місця згідно ДНАОП 0.00-1.31-99 Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, де зазначена заборона захаращеності робочого місця, дотримання нормативів щодо площини робочого місця на одного працівника. Також вимоги до організації робочого місця зазначені в ГОСТ 12.2.032-78 ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования.

Конструкція робочого місця, його розміри та взаємне розташування його елементів повинні відповідати  антропометричним, фізіологічним і  психофізіологічним характеристикам людини, а також характеру роботи. Облаштоване згідно з вимогами стандартів робоче місце забезпечує зручне положення людини. Це досягається регулюванням положення крісла, висоти та кута нахилу підставки для ніг за умови її використання, або висоти і розмірів робочої поверхні. Повинно забезпечуватись виконання трудових операцій в зонах моторного поля (оптимальної досяжності, легкої досяжності та досяжності) в залежності від необхідної точності і частоти дій.

Організація робочих  місць повинна забезпечувати стійке положення та вільність рухів працівника, безпеку виконання трудових операції виключати або допускати лише в деяких випадках роботу в незручну позиціях, котрі зумовлюють підвищену втомлюваність.

На робочому місці не повинно бути нічого зайвого; всі необхідні для роботи предмети повинні знаходитись поряд з працівником, але не заважати йому. Організація робочого місця повинна забезпечувати необхідну оглядовість.

Б) Для мінімізації  негативного впливу напруженості та інтенсивності праці в роботі передбачені:

- оптимальний  режим трудового процесу;

- впровадити  сучасні методи психологічного  розвантаження, що передбачають:

1) деякі перерви  використовувати для виконання  комплексу фізичних вправ: для  зниження нервово-емоційного напруження, втомлення зорового аналізатору, поліпшення мозкового кровообігу, подолання несприятливих наслідків гіподинамії, запобігання втомі;

2) при проведенні  сеансів психофізіологічного розвантаження  рекомендується використовувати  деякі елементи методу аутоґенного тренування, який ґрунтується на свідомому застосуванні комплексу взаємопов'язаних прийомів психічної саморегуляції й виконанні нескладних фізичних вправ з словесним самонавіюванням Головна увага при цьому приділяється набуванню й закріпленню навичок м'язового розслаблення (релаксації);