Психологічні фактори розвитку творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку

Розвиток творчих  здібностей дітей є важливим завданням процесу їх навчання та виховання, так як сприяє прояву ініціативи та пізнавальної активності, стимулює інтерес до творчого пошуку, відкриває можливості активного пізнання світу та самопізнання. Саме в дитячій творчості закладається основа майбутніх творчих досягнень та відкриттів. Творчі здібності розкриваються в процесі висунення та реалізації нових оригінальних ідей, починаючи з раннього дитинства. Здібності з’являються тоді, коли дитина проявляє особисту зацікавленість в діяльності, коли вона породжує творчий порив [38].

Дошкільний  вік являє собою найбільш сприятливі можливості для розвитку різноманітних  форм образного мислення.

М.М. Подд’яков відмічав, що в віці 4-6 років інтенсивно формуються та розвиваються навички та вміння, що сприяють вивченню дітьми зовнішнього середовища, аналізу властивостей предметів та явищ та впливу на них з метою зміни. Цей рівень розумового розвитку, що відповідає наочно-дієвій формі мислення, є підготовчим етапом в розвитку індивідуально-психологічних особливостей особистості, котрі визначають рівень творчих здібностей [7].

До 6-7 років дитина може підходити до вирішення проблеми використовуючи наочно-дієве, наочно-образне  та логічне мислення. В старшому дошкільному віці починає інтенсивно формуватися логічне мислення, тим  самим визнаючи найближчу перспективу  творчого розвитку. З психологічної точки зору дошкільне дитинство є сприятливим періодом для розвитку творчих здібностей ще тому, що в цьому віці діти надзвичайно допитливі. Крім того, мислення дошкільників більш незалежне, воно не стереотипне [7].

Вчені вважають, що ознакою обдарованості дошкільників є рефлексія власних здібностей та можливості їх розвитку, усвідомлене розмежування власних та наслідувальних дій, усвідомлення перенесення наслідувальних та інвенційних дій. Рефлексія як один із механізмів регуляції діяльності вимагає достатньо високого рівня розвитку абстрактного мислення, оскільки передбачає „відсторонення” від власних процесів і якостей [39].

Більшість дослідників  пов’язують розвиток творчих здібностей в дошкільному віці з появою символів, розвитком здібності заміщення. Заміщення формується в різних видах діяльності дитяти – грі, конструюванні, малюванні, мові. Важливим напрямом по активізації творчого розвитку дітей є інтенсифікація мовного розвитку, вивчення рідної мови, у тому числі збагачення, закріплення і активізація словника [40].

Розвиток творчих  здібностей дитини неможливий без розширення словарного запасу. Засвоюючи нові слова, дитина закріплює отримані нею  нові знання та уявлення. Робота зі словником  в дитячому садку нерозривно зв’язана з розвитком у дитини пізнавальних та творчих здібностей.

Можна визнати, що вербальна творчість може розглядатися як сукупність уявлень та образів  в мовній діяльності, так як розвиток творчих здібностей найбільш ефективний, якщо здійснюється в нерозривній  єдності з розвитком мови, зі збагаченням та активізацією словника дошкільників [41].

За Е. Еріксоном, нормальна лінія розвитку дитини дошкільного віку полягає у виявленні  допитливості, активності, зацікавленості вивченням довколишнього світу  і живій уяві [39].

За результатами наукових досліджень у дитячому віці людина проявляє

себе більш  творчо ніж у зрілому, що значною  мірою пояснюється відсутністю сформованих стереотипів. Дитина вільна у своїх творчих виявах,продукує те, що їй подобається під час самого процесу творчості, котрий приносить радість відкриття [42].

В старшому дошкільному  віці з’являється творчий тип  діяльності, який породжує можливість рухатись від думки до ситуації, а не навпаки, як було раніше. Педагоги та психологи, характеризуючи особливості  творчої діяльності дітей старшого дошкільного віку, підкреслюють її специфічність. Багато з компонентів творчості в цьому віці тільки починають розвиватися, хоча суб’єктивно дитина постійно відкриває щось нове. На думку Л.С. Виготського, головний закон дитячої творчості полягає в тому, що її цінність слід бачити не в результаті діяльності, а в самому процесі такої діяльності.  У дошкільному віці з’являються риси, що характеризують дитину як творця. Це прояв активності та ініціативи у застосуванні вже засвоєних прийомів роботи у відношенні до нового змісту, знаходження оригінальних способів вирішення поставлених завдань, використання різних видів перетворень та інше. У виконавських видах діяльності розвиток здатності до творчості йде від наслідування дорослому до спроби самостійного перенесення набутого досвіду в повсякденне життя, а потім і до творчої ініціативи [15].

Одним із найважливіших новоутворенням дошкільного дитинства Л.С. Виготський, В.В. Давидов, Є.Є. Кравцова, В.Т. Кудрявцев вважають уяву та пов’язують з нею процеси зародження творчої особистості [43].

У дошкільному  віці, починаючи з четвертого року життя, розвивається здібність іти від думки до дії, уява стає цілеспрямованою. На початку старшого дошкільного віку уява проходить етап розвитку, для якого характерне ступеневе планування. Пізніше дитина опановує здібність до цілісного планування своєї діяльності, що передбачає достатньо високий рівень розвитку уяви. В процесі створення образів дошкільник користується різними прийомами, у тому числі комбінуванням раніше отриманих уявлень, а також їх перетворенням [44].

Творчі здібності  частіше проявляються у тій діяльності, до якої у дитини є певні схильності та інтерес. Визначити її і відповідно розвивати в ній креативність дитини можна, включаючи його з дитинства в різні види діяльності, залучаючи до самостійного мислення, до радості власних відкриттів, а далі – до постановки проблем, комбінації наявних знань [45].

Активно здібності починають розвиватися у старшому дошкільному віці. Діти цього віку вже самостійно можуть проявляти творчість у складанні казок, у малюванні картин, організації ігор, у конструктивних та розвиваючих іграх. Дошкільний вік – це вік образних форм свідомості та основні засоби, котрими дитина починає володіти в цей період – образні: сенсорні еталони, символи, знаки, перш за все це різного роду наочні моделі, схеми, плани.

Використання  таких позначень дозволяє дітям  узагальнити свій безпосередній  досвід, виділити в діяльності найбільш суттєві для вирішення завдань  сторони [43].

Тобто, дошкільний вік дає можливості для розвитку творчих здібностей дитини та є сприятливим для активізації творчого потенціалу. Важливо максимально використати ці можливості. Бо від того, наскільки будуть використані можливості творчого розвитку, залежатиме творчий потенціал дорослої людини.

1.3. Фактори успішного розвитку творчих здібностей дітей

С.Л. Рубінштейн сформулював головне правило розвитку здібностей – по «спіралі»: від завдатків до здібностей – в цьому полягає шлях розвитку особистості. Творчі завдатки властиві кожній людині, але лише реалізація творчого потенціалу робить людину творчою особою [44].

З точки зору психологічних особливостей розвитку творчості, природною передумовою  й механізмом розвитку творчої діяльності є інвенції (лат. вигадка, винахід). Творча людина фіксує інвенції , які виникають у діяльності, зберігає їх у досвіді, оперує ними в мисленні [45].

У практиці вихователів  дошкільних навчальних закладів прийнято здебільшого надавати схвалення  за точне відтворення дитиною  заданого зразка діяльності, ніж за його відмінності (творчі дії). Однак однією з умов розвитку творчих здібностей дошкільників у продуктивній діяльності є визнання та схвалення дорослими не лише наслідуваних, але й творчих дій дитини [34]. Вчені припускають, що розвиток творчості та творчих здібностей дошкільників здійснюється на основі ціннісної регуляції наслідування. Результати досліджень В.О. Моляко та О.Л. Музики свідчать, що усвідомлення дошкільниками випадкових продуктивних інвенцій та подальше цілеспрямоване їх використання для отримання творчого результату є одним із механізмів розвитку творчих здібностей у наслідуванні. Виявлено, що випадкові інвенції виникають на будь-якому етапі оволодіння діяльністю внаслідок нездатності дошкільників точно відтворити дії дорослого. Однак, якщо на початкових етапах освоєння діяльності діти орієнтуються на наслідування дій дорослого та відкидають випадкові інвенції, то при досконалому самостійному виконанні завдання інвенції викликають інтерес як самої дитини, так і ровесників. У результаті кількаразового успішного включення випадкових інвенцій у зміст діяльності діти усвідомлюють їх ціннісність як засобів отримання визнання за творчий результат. Досконалість наслідувальної діяльності в поєднанні зі здатністю до усвідомленого цілеспрямованого використання інтенцій як засобів творчості є свідченням формування творчої спрямованості та одним із ключових показників розвитку творчих здібностей особистості [41].

Вчені довели, що одним із найважливіших факторів творчого розвитку дітей являється створення умов, які стимулюють формування їх творчих здібностей. Творча активність з’являється у людини як наслідок впливу сприятливих факторів, які її оточують ще з дитинства. Розвиток творчих здібностей дитини починається зі створення найкращих умов, так би мовити атмосфери, яка спонукала б до розвитку [45].

Необхідною  умовою успішного розвитку творчих  здібностей є ранній початок. Тобто  перші кроки до розвитку здібностей починаються з раннього плавання, ранньої гімнастики, ходіння або  повзання [33].

Для розвитку творчих здібностей важливо наскільки це можливо заздалегідь оточити дитину таким середовищем і такою системою відносин, які стимулювали б найрізноманітнішу його творчу діяльність і поволі розвивали б в ньому саме те, що в даний момент здібне найбільш ефективно розвиватися. Тобто важлива умова ефективного розвитку творчих здібностей полягає в створенні обстановки, що випереджає розвиток дитини. Наприклад, можна задовго до навчання читанню дитини повісити азбуку на стіну і, граючись, називати дитині літери, також можна купити кубики з літерами. Це сприяє ранньому оволодінню читанням.

Надзвичайно важлива  умова успішного розвитку творчих  здібностей витікає з самого характеру  творчого процесу, який потребує максимального  напруження сил. Ця умова найлегше здійснюється тоді, коли дитина вже повзає, але ще не почала розмовляти. В цей час малюк вимушений займатися творчістю. Процес пізнання світу йде дуже інтенсивно, але досвідом дорослих не скористаєшся – пояснити маленькій дитині ще нічого не можна. Тому необхідно вирішувати багато абсолютно нових для нього завдань самостійно і без попереднього навчання, в тому випадку, якщо дорослі дозволяють це робити, а не вирішують за нього. Батьки не повинні поспішати вирішити задачу за дитину, якщо вона здатна зробити це самостійно. Справа в тому, що здібності розвиваються тим успішніше, чим частіше у своїй діяльності людина добирається до «вершини» своїх можливостей і поступово піднімає цю вершину все вище і вище. Якщо виконувана діяльність знаходиться в зоні оптимальних труднощів, тобто на межі можливостей дитини, то вона веде за собою розвиток її здібностей, реалізуючи те, що Л.С. Виготський [15] називав зоною потенційного розвитку. Діяльність, що не знаходиться в межах цієї зони, набагато меншою мірою веде за собою розвиток здібностей. Якщо вона дуже проста, то забезпечує лише реалізацію вже наявних здібностей; якщо ж вона надмірно складна, то стає нездійсненною і, отже, також не призводить до формування нових умінь і навичок.

В.Д. Шадриков однією із найважливіших умов розвитку здібностей вважає наявність можливості вільного вибору напрямку їх розвитку. В.Д. Шадриков цілком обґрунтовано протиставляє нормативні (виконавські) і творчі здібності, вважаючи, що перші є необхідним етапом у розвитку других, який має забезпечити умови для якісного стрибка від виконання до творчості [21].

Одна із умов успішного розвитку творчих здібностей полягає в наданні дитині великої свободи у виборі діяльності, в тривалості занять, у виборі способів діяльності, у послідовності змін занять і т.п. Але свобода не повинна бути вседозволеністю. Надання дитині свободи не виключає, а, навпаки, припускає ненав'язливу, розумну, доброзичливу допомогу дорослих. Але не треба перетворювати допомогу в підказку, що є поширеним способом «допомогти» дітям, бо це тільки шкодить справі. Не можна робити що-небудь за дитину, думати за неї, коли він сам може додуматися. Свобода особистості – найважливіша умова розвитку творчого потенціалу. Категорії свободи особистості та свободи вибору слід розглядати як проблему свободи вибору видів діяльності. Тут мається на увазі саме творчі заняття та їх місце в черзі усіх занять, які здійснюються не під тиском «зовнішньої мети», а завдяки глибокої внутрішньої мотивації, тобто види діяльності, котрі дитина обирає самостійно з ростом її творчої активності та компетенції.

На думку Дж. Гілфорда, схильність до творчості, до оволодіння креативно-інструментальними операціями властива всім дітям без винятку за умови підтримки і стимулювання з боку дорослих [45]. Великий вплив на розвиток творчої особистості дитини  мають значимі інші, котрі є частиною його мікросередовища, за допомогою спілкування. До числа факторів, які впливають на розвиток творчого потенціалу дитини, відносять також наявність зразка для наслідування серед дорослих. Зразком для наслідування стає активна життєва позиція дорослого. З психологічної точки зору дошкільне дитинство є сприятливим періодом для розвитку творчих здібностей тому, що в цьому віці діти надзвичайно допитливі, у них виникає велике бажання пізнати навколишній світ. І батьки, заохочуючи допитливість дитини, передаючи їй знання, заманюючи її в різноманітні види діяльності, сприяють розширенню дитячого досвіду. А накопичення досвіду та знань – це необхідна передумова для майбутньої творчої діяльності. Оптимальним стилем взаємин дорослих з дитиною має бути демократичний, який надає можливість відчути радість самостійної праці, стимулює до творчості, відкриття нового, неповторного, унікального [35].

Важливим для  творчого розвитку дитини є підготовка фізичних умов. Мається на увазі підготовка необхідних матеріалів для творчості та відведення окремого часу для ігор з ними. Також необхідним являється забезпечення повної  безпеки, щоб дитина розуміла, що за свої творчі експерименти, вона не буде покарана, також важливим є  дозвіл дитині проявляти ініціативу. Не варто перетворювати заняття з дитиною в обов'язкові уроки, інакше вони будуть в тягар.