Корпоративна соціальна відповідальність, як інструмент ПР - технологій

              Серед показників              оцінки результатів функціонування ССВЗТ знаходяться фінансові показники. Їх розрахунок важливий з різних точок зору: для робітників — це прогноз стійкості та перспективи праці на підприємстві, впевненості в його тривалій роботі, надія на регулярність виплати заробітної плати та реалізації соціальних програм; для державних органів – це надійність джерела надходжень до бюджету, забезпечення зайнятості частини населення, оцінка підприємства як активного учасника реалізації соціальних програм; для керівництва підприємства – обґрунтування подальшої стратегії розвитку; для інших зацікавлених сторін (постачальників, партнерів, споживачів) – визначення фінансових можливостей про складанні угод та наданні відстрочення платежів. Крім того, для характеристики результатів функціонування ССВЗТ повинні наводитися обсягові показники діяльності залізничного транспорту.

Якісні показники результатів функціонування ССВЗТ можна об’єднати у декілька групп [39]:

1)              група «Персонал»:

     кількість робітників, що має медичну страховку (чол.);

     забезпеченість робітників житлом (% робітників, що отримали житло з загальної кількості робітників, які його потребують);

     кількість робітників, що отримали безкоштовну медичну допомогу та оздоровлення в лікарняних закладах галузі (чол.);

     рівень санітарно-гігієнічних              умов праці (відповідність технічній та нормативній документації, стандартам та міжнародним вимогам);

     кількість робітників, охоплених соціальними пільгами (чол.);

     рівень профілактики професійних захворювань (тис. грн./чол.);

     кількість робітників, що пройшли перепідготовку та перекваліфікацію у вищих навчальних закладах на безкоштовній основі (чол.);

     наявність профспілки;

     освітній рівень робітників (% до середньоспискової чисельності робітників);

     рівень розвитку організаційної культури (визначається опитуванням та анкетуванням);

2)              група «Бізнес»:

     кількість та суми штрафів за угодами, (випадків, тис. грн.);

     наявність угод з конкурентами про співробітництво (випадків, тис. грн.);

     постійність зв’язків з партнерами (кількість угод, що діють більш ніж три роки);

     кількість випадків травмування на переїздах(випадків);

     кількість та загальна сума інноваційних технологій, що впроваджені за останній рік;

     рівень задоволеності пасажирів рівнем послуг              (визначається опитуванням та анкетуванням);

     рівень відповідності послуг міжнародним вимогам (визначається експертним шляхом відповідно до положень міжнародних директив, норм, стандартів тощо);

     розмір кредиторської заборгованості та тривалість її обороту (тис. грн., дні);

     участь в програмах розвитку бізнесу (тис. грн., кількість заходів) тощо;

3)              група «Суспільство»:

     економія споживання природних ресурсів (%)

     повторне використання та утилізація відходів (%);

     протидія забрудненню навколишнього середовища (кількість випадків);

     екологічна              безпека перевезень та виробництво (кількість позивів);

     екологічна              безпека продукції (висновки експертиз);

     зниження кількості випадків аварій (% до попереднього періоду);

     участь у підтримці та розвитку інфраструктури територій (тис. грн., кількість об’єктів);

     участь у розвитку ЖКГ (тис. грн., кількість об’єктів будівництва);

     участь у збільшенні інноваційності економіки країни (тис. грн./кількість інноваційних проектів);

     подяки та грамоти, отримані від органів влади за участь у благочинних заходах (кількість);

     участь у підтримці незахищених верств населення (кількість пільговиків та сума, на яку здійснено їх перевезення) тощо.

     група «Імідж», включає критерії, що свідчать про негативне чи позитивне ставлення до діяльності залізничного транспорту в суспільстві (обсягові              показники              діяльності,              фінансові показники та дані, отримані опитуванням та анкетуванням).

              Вищезазначені об’єкти оцінки та показники оцінки мають бути відображені у соціальному звіті, практику складання якого пропонується ввести на залізничному транспорті. Його основною перевагою є те, що кожна зацікавлена сторона має можливість ознайомитися з ним та зробити для себе висновки з питань, які цікавлять.

              В більшості випадків до складання соціальної звітності за міжнародними стандартами вітчизняні підприємства спонукає: по-перше, бажання залучити стратегічного закордонного інвестора, так як соціальні та екологічні фактори стійкості підприємства дозволяють збільшити інвестиційну привабливість; по-друге, бажання підтвердити можливість управління соціальними ризиками, що дозволяє значно збільшити вартість акцій підприємства; по-третє, бажання оцінити ефективність та збільшити якість управління соціальними програмами. Крім того, соціальна звітність допомагає продемонструвати прозорість діяльності для суспільства, збільшити репутацію, укріпити та об’єднати трудовий колектив.

              Складання соціального світу пропонується здійснювати відповідно методичного підходу до складання соціальної звітності, що розроблений Експертною радою Форуму соціально відповідального бізнесу України. Його основними складовими мають бути [39]:

1)    загальна характеристика організації та її звіту: стратегія організації, характеристика організації, обсяг звіту, характеристика звіту;

2)    структура керівництва організацією, зокрема діяльність у сфері соціальної та екологічної відповідальності;

3)    зацікавлені сторони; система менеджменту;

4)    відповідальність перед споживачами, постачальниками, персоналом;

5)    екологічна відповідальність;

6)    показники відповідального ставлення організації до суспільства.

              Таким чином, соціальна відповідальність стає філософією бізнесу. Її вплив на основні показники діяльності підприємств, дозволяє отримати суттєві результати та досягти стратегічних цілей бізнесу. Для залізничного транспорту соціальний звіт повинен стати дзеркалом його ролі у суспільстві та закріпити статус залізничного транспорту як соціально- відповідального суб’єкту економічного життя України.

2.3.                                    Корпоративна соціальна відповідальність бізнесу, як інструмент пр-технологій

              Серед найчастіше згадуваних переваг впровадження програм соціальної відповідальності бізнесу (СВБ) для іміджу підприємства називають [7, 35]:

1)    Поліпшення ефективності процесів виробництва, зумовлене необхідністю знаходити, наприклад, приховані важелі винайдення способів зменшення викидів в атмосферу або пристосування виробництва до технологічних, санітарних, екологічних стандартів;

2)    Підвищення мотивації та продуктивності працівників, оскільки всі працівники компанії водночас є громадянами, споживачами, батьками та мешканцями певного міста, турбота про громаду, про суспільство транслюватиметься в турботу про працівників.

3)    Психологічні фактори мотивації, турбота про працівників обертаються формуванням стабільного соціально-психологічного клімату в організації, що сприяє ефективності праці;

4)    Підвищення ділової та загальносуспільної репутації компанії зменшує ризики від можливої втрати ринків, покращує доступ до нових ринків завдяки кращій репутації компаній.

              Стратегічні підходи до управління вже стали об’єктивною реальністю ведення бізнесу, без якої підприємства ризикують не вижити в жорсткому конкурентному середовищі. Причому ціннісні орієнтири, місію, своє бачення

бізнесу формують не лише виробничі підприємства, але й неприбуткові організації, у тому числі й вузи, коледжі, гімназії. Це складає репутацію організації, її „обличчя”.

              Поліпшення корпоративного управління допомагає поліпшити доступ до капіталів, підвищити доходи та забезпечити зростання продуктивності роботи компанії. Інвестиції в екологічно безпечні технології в перспективі повертаються через зростання доходів.

              Для визначення вигоди від КСВ можна скористатися матрицею доцільності (Таблиця 2.1.), яка показує, що там, де фактори сталого розвитку та фактори успіху бізнесу збігаються, існує можливість визначити чітку умову доцільності СВБ. СВБ виростає із доброчинної діяльності підприємств, яка певною мірою охоплює бізнес-процеси всередині компанії і транслює цю діяльність у зовнішнє середовище.

              У сучасному менеджменті з розвитком СВБ тісно пов’язане формування довгострокової стратегії розвитку підприємства, яка ґрунтується на визначенні місії підприємства (її ціннісній орієнтації), розробці пріоритетів і довго-, середньо- та короткострокових цілей [3, 35].

Таблиця 2.1.

Матриця доцільності корпоративної відповідальності бізнесу

              За великим рахунком, СВБ має бути вигідна не лише суспільству, а й бізнесу, адже коли йдеться про соціальну відповідальність, то справа стосується трьох речей – людей, грошей і природи. Це об’єкти інтересів будь-якого підприємства. Розширюючи сферу застосування КСВ, компанії перетворюють корпоративну соціальну відповідальність на корпоративну соціальну вигоду. Репутація соціальної підприємливості спроможна допомогти навіть великим підприємствам у визначенні нових ринків, нових послуг на існуючих ринках, розширенні існуючих ринків і т.д.

              Останнім часом у світі отримало розповсюдження так зване „етичне інвестування”. Воно передбачає, що вибір партнерів для співробітництва значною мірою обумовлений етичними мотивами. Наприклад, інвестор не пов’язує свою діяльність з компаніями, які характеризуються недобросовісною діловою практикою, завдають шкоди суспільству, пропонуючи неякісну або соціально шкідливу продукцію; негативно впливають на оточуюче середовище, чи діють на небажаних територіях; займаються діяльністю сумнівною з моральної точки зору, якщо, наприклад, співпрацюють з диктаторськими урядами, проводять досліди на тваринах, протидіють профспілкам, експлуатують недосконалість законодавства країн, що розвиваються. З іншого боку, вони можуть принципово вибирати в партнери компанії, які розв’язують суспільні проблеми та прямо чи опосередковано приносять користь суспільству, розробляють етичні стратегії бізнесу.

              Можна з упевненістю говорити про СВБ як позитивні зовнішні ефекти функціонування корпорацій. Наприклад, компанія, яка працює у сфері інформаційних технологій, може сприяти підвищенню рівня ІТ-писемності серед „нових” груп населення, а зобов’язання дотримання екологічних стандартів сприяють споживанню екологічно чистих продуктів і збереженню навколишнього середовища.

              СВБ може означати значні конкурентні переваги даного підприємства в галузі. Тому потрібно аналізувати, що роблять у даному напрямку інші підприємства, в тому числі конкуренти, і чого вони не роблять. Можна виділити суперечливі ознаки соціалізації бізнесу, що мають місце в Україні [30, 112]:

1)    простежується тенденція до поступової концентрації власності;

2)    хоч після проведення приватизації значна частина власності опинилася у володіння працівників підприємств, реальні механізми участі трудового колективу в управлінні підприємством не були сформовані;

3)    спостерігається поєднання функцій топ-менеджменту та власників, що стало можливим після переходу акцій, які були розподілені між працівниками, до керівників підприємств;

4)    з-поміж усіх зацікавлених сторін підприємці найбільш активно готові узгоджувати інтереси з представниками владних інститутів.

              Структура соціальної відповідальності, з огляду на її об’єкт, складається з кількох рівнів: відповідальність перед споживачем, відповідальність перед підлеглими, відповідальність перед суспільством, країною, відповідальність перед акціонерами чи компаньйонами. У частині взаємовідносин виробників зі споживачами і суспільством, нарівні із зобов’язаннями загального характеру можуть бути передбачені цілеспрямовані зобов’язання в розрізі таких аспектів [4, 25]:

     турбота про здоров’я та безпеку громадян;

     задоволення очікувань споживачів;

     обґрунтованість ціноутворення;

     відповідальність за своїх постачальників;

     відповідальність за тих, хто займається реалізацією продукції (послуг);

     етичність і порядність у відносинах зі споживачами;

     відкритість інформації про підприємство і продукцію (послуги);

     постійне оцінювання рівня задоволення потреб споживачів;

     пріоритет інтересів споживачів при розв’язанні конфліктів;

     сумлінність реклами;

     своєчасність сплати податків;

     підтримка суспільних рухів за якість і добродійність;