Кримінальна відповідальність за господарські злочини у сфері підприємницької діяльності

Тема: Кримінальна відповідальність за господарські злочини у сфері        підприємницької діяльності.

Зміст

Вступ

Розділ І  Загальна характеристика господарських злочинів в підприємницькій діяльності.                                                                                     1.1  Поняття та види господарських злочинів

2. Основні причини та умови вчинення господарських правопорушень у сфері підприємницької діяльності.
3. Класифікація господарських злочинів в сфері підприємницької діяльності.

Розділ ІІ.  Особливості кримінальної відповідальності за підприємницькі злочини у сфері підприємницької діяльності.

                  2.1. Характеристика юридичного складу  злочинів пов’язаних із зайняттям  підприємницькою діяльністю.

2. . Кримінальна відповідальність за легалізацію грошових коштів та іншого майна, здобутих злочиним шляхом.

2.3. Комерційна таємниця як об’єкт  кримінально-правової охорони.

Розділ ІІІ. Проблеми та перспективи  кримінального законодавства у  боротьбі та профілактиці господарських  злочинів у сфері підприємницької діяльності.

1. Сучасний стан правового регулювання боротьби та профілактики підприємницьких злочинів, шляхи вдосконалення.
2. Особливості боротьби та попередження господарських злочинів у сфері підприємницької діяльності у

Висновок

Список літератури

ВСТУП

У сучасних умовах  проблема економічної  безпеки людини, підприємницького сектора, регіонів, держави набуває першочергового значення, стає стрижнем всієї економічної  політики держави, а також найважливішою  характеристикою якості життя та стану економіки. Значення імперативу набуває необхідність створення системи моніторингу загроз економічних процесів, у тому числі з боку криміналітету, а також пошуку шляхів їх обмеження та протидії.¹ Формування правової держави і громадянського суспільства, становлення ринкової економіки передбачають розвиток соціально-економічних відносин та їх регулювання у відповідності із законодавством держави. Необхідність економічної та політичної свободи як основи соціального прогресу диктує таку систему регуляторів соціально-економічних відносин, яка забезпечила б захист прав людини і нових структур громадянського суспільства на основі багатогранності форм власності та економічної діяльності.

Стаття 42 Конституції України проголошує право кожної людини на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Згідно з статтею 5 Закону України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р. з наступними змінами та доповненнями, принципами підприємницької діяльності проголошуються: вільний вибір видів діяльності; залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до законодавства; вільний найом працівників; залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або  не обмежено законодавством; вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством; вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством; самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Актуальність теми. Підприємницька діяльність покликана забезпечити потреби громадян, як це робиться у розвинутих країнах. Однак кризовий стан економіки України й обумовлені ним негативні соціальні явища ускладнили криміногенну ситуацію та негативно вплинули на розвиток підприємницької діяльності. Цьому сприяли і непослідовність у проведені економічних реформ, і їх недостатнє правове забезпечення. У сфері підприємництва сформувались негативні тенденції, які гальмують економічний розвиток України. набули значного поширення протиправні діяння, які виходять за межі держави і набувають міжнародного характеру. Шляхом розкрадання сировини, матеріалів, обладнання та вивозу їх за кордон державі завдаються матеріальні збитки, створюються сприятливі умови для хабарництва, приховування прибутків від оподаткування тощо.

Складна криміногенна обстановка потребує розробки комплексу науково-обгрунтованих заходів, спрямованих на забезпечення нормального функціонування підприємництва та протидію злочинам, які вчиняються в цій сфері. Це зумовлює актуальність теми дипломного дослідження.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти, зокрема, Кримінальний кодекс України, Закони, постанови, положення, що регулюють питання відповідальності за вчинення господарських злочинів у сфері підприємницької діяльності.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із вчиненням злочинів у сфері підприємницької діяльності.

Мета і задачі дослідження.  Метою дослідження є вивчення, удосконалення та обґрунтування системи правових норм щодо кримінальної відповідальності за злочини, вчинені у сфері підприємницької діяльності.

Досягнення поставленої мети обумовило  постановку і вирішення наступних  задач: 

• проаналізувати загальні положення кримінального права стосовно кримінальної відповідальності за злочини, вчинені у сфері підприємницької діяльності;
• визначити поняття і склад злочинів, вчинених у сфері підприємницької діяльності;
• дослідити, удосконалити та обґрунтувати систему правових норм щодо злочинів у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб’єктів;
• визначити та проаналізувати специфіку причинності і детермінації господарських злочинів у сфері підприємницької діяльності;
• дослідити особливості боротьби та профілактики окремих підприємницьких злочинів;
• проаналізувати сучасний стан підприємницької діяльності в Україні;
• ознайомитись з особливостями вирішення проблеми господарської діяльності в підприємницькій сфері в Європейських країнах.

Написання курсової роботи здійснювалося з урахуванням Законів України, Указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів України, що стосуються системи правових норм щодо кримінальної відповідальності за злочини, вчинені у сфері підприємницької діяльності в сучасних умовах розвитку.

У першому  розділі проводиться  аналіз історичного становлення  підприємництва в Україні в період розвитку ринкової економіки і відповідно розвиток кримінального законодавства щодо відповідальності за господарські злочини в сфері підприємницької діяльності. Наводяться основні причини та передумови господарських правопорушень у сфері підприємницької діяльності. Також наводиться загальна класифікація господарських злочинів.

У другому розділі дипломант  розкриває юридичний склад, особливості, та відповідальність окремих господарських  злочинів у сфері підприємницької  діяльності, а саме: злочини пов’язані із зайняттям підприємницькою діяльністю (ст.ст. 202, 203, 205, 213, 214, 229 КК); злочини пов’язані з легалізацією грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст.ст. 213, 214, 229 КК); відповідальність за порушення комерційної таємниці (ст.ст. 231, 232 КК).

В третьому розділі дипломант проводить  аналіз сучасного стану боротьби та профілактики підприємницьких злочинів за українським законодавством. А  також проводить дослідження  іноземного досвіду з боротьби і  профілактики господарських злочинів у сфері підприємницької діяльності.

РОЗДІЛ І. Загальна характеристика злочинів у сфері підприємницької  діяльності.

Об'єднуючи в самостійний розділ Особливої частини Кримінального  кодексу України (далі по тексту КК) (VII розділ) злочини, які вчиняються у сфері господарської діяльності, законодавець виходить із спільності їх родового об'єкта, яким е суспільні відносини, що складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів, робіт і послуг.

Безпосереднім  об'єктом  цих  злочинів  виступають  конкретні 
суспільні відносини, що складаються у певній сфері господарської 
діяльності. Так, наприклад, безпосереднім об'єктом злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 202 (порушення по 
рядку зайняття господарською та банківською діяльністю), є суспільні відносини у сфері підприємницької діяльності. При вчиненні деяких злочинів у сфері господарської діяльності шкода заподіюється крім основного ще і додатковому безпосередньому об'єкту. Так, наприклад, безпосереднім об'єктом такого злочину, як випуск або реалізація недоброякісної продукції, є суспільні відносини, що забезпечують випуск доброякісної продукції, а додатковим можуть виступати життя та здоров'я споживача.

З об'єктивної сторони більшість злочинів у сфері господарської діяльності вчиняються шляхом дії (наприклад, фіктивне підприємництво, протидія законній господарській діяльності, незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків, контрабанда тощо). Окремі злочини можуть виразитися тільки у бездіяльності (ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, «ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів тощо).

Велику частину злочинів у сфері  господарської діяльності слід віднести до злочинів з формальним складом. Тому такі злочини необхідно вважати закінченими незалежно від настання наслідків, тобто з моменту вчинення вказаних у законі дій. Так, виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту чи збут підроблених грошей, державних цінних паперів або білетів державної лотереї є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з указаних дій, а не з моменту настання негативних наслідків внаслідок цих дій.

Серед злочинів у сфері господарської  діяльності є злочини з так  званим матеріальним складом, тобто такі, для об'єктивної сторони яких необхідно встановити не тільки суспільне небезпечне діяння, а |й настання шкідливих наслідків, це, наприклад, приховування стійкої фінансової неспроможності, доведення до банкрутства.

Відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності законодавець пов'язує з розміром предмета злочину. Так, відповідальність за порушення законодавства про бюджетну систему України настає тільки тоді,  коли предметом цього злочину були бюджетні кошти у великих розмірах.

Більшість диспозицій статей, що встановлюють відповідальність за злочини у сфері  господарської діяльності, є бланкетними, тому встановлення ознак об'єктивної сторони цих злочинів передбачає звернення до низки законодавчих та інших нормативних актів інших галузей права — наприклад, підприємницького, банківського, митного, податкового, валютного тощо.

Суб'єктивна сторона злочинів, які вчиняються у сфері господарської діяльності, характеризується виключно умисною формою вини. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони деяких складів є наявність мотиву та мети. Так, відповідальність за розголошення комерційної таємниці настає тільки тоді, коли це діяння вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів. Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, утворять злочин за наявності спеціальної мети — розголошення чи іншого використання таких відомостей.

Суб'єктами злочинів у сфері господарської діяльності можуть бути особи, які досягли 16-річного віку. На підставі прямої вказівки закону суб'єкт деяких злочинів — спеціальний (службова особа, платник податків, засновник, власник суб'єкта господарської діяльності та інші).

З’ясування зазначених об'єктивних та суб'єктивних ознак дозволяє сформулювати поняття злочинів у сфері господарської діяльності. Це умисне діяння (дія або бездіяльність) у сфері господарської діяльності, що заподіює шкоду суспільним відносинам, які складаються з приводу виробництва, розподілу обміну і споживання товарів, робіт та послуг.

Залежно від безпосереднього об'єкта посягання, злочини, які вчиняються у сфері господарської діяльності можуть бути таких видів²:

1. Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської та бюджетної систем України (ст.ст. 199, 200, 201, 207, 208, 210, 211, 212, 204, 215 і 216).
2. Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб'єктів (статті 202, 203, 205, 206, 209, 213, 214, 228, 229, 230, 231 і 232).
3. Злочини у сфері банкрутства (статті 218, 219, 220 і 221).
4. Злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів (статті 222, 223 і 224).
5. Злочини у сфері обслуговування споживачів (статті 217, 225, 226 і 227).   
6. Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна (статті 233, 234 і 235).