Кримінальна відповідальність за господарські злочини у сфері підприємницької діяльності

Суб’єктом злочину може бути особа, яка зобов’язана зареєструватися як підприємець або отримати відповідну ліцензію на зайняття певною діяльністю. Суб’єктом здійснення господарської діяльності з порушенням умов ліцензування може бути тільки особа, яка має відповідну ліцензію.

Зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203).

Суспільна небезпека даного господарського злочину полягає в порушенні  порядку регулювання підприємницької  діяльності, встановленого для захисту  державних і суспільних інтересів, прав і законних інтересів громадян, у порушенні державної монополії на певні види економічної діяльності, в заподіянні майнової шкоди державі в результаті несплати належних сум податків, заподіянні збитків іншим суб’єктам підприємництва.¹⁸

Об’єктом злочину є суспільні відносини, які забезпечують безпеку при здійсненні господарської діяльності. Додатковими безпосередніми об’єктами можуть виступати податкові відносини, відносини, які забезпечують права та законні інтереси споживачів товарів та послуг, інших суб’єктів господарської діяльності, екологічну безпеку тощо.

Об’єктивна сторона цього злочину виражається у зайнятті забороненими видами господарської діяльності. Видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, є, зокрема, діяльність громадян, навіть зареєстрованих як суб’єкти підприємництва, та юридичних осіб – суб’єктів господарської діяльності певної форми власності чи організаційно-правової форми, якою така особа не має права займатися без зміни свого правового статусу (відсутність необхідної освіти, кваліфікації та ін.), а відповідно ці особи не можуть отримати ліцензію на здійснення таких видів діяльності, тобто маються на увазі ті види діяльності, які можуть здійснюватися тільки спеціальними суб’єктами. До такої діяльності також належить діяльність, якою ні фізичні, ні юридичні особи не мають права займатися взагалі (внаслідок заборони законом такої діяльності). Також забороненими видами діяльності є види діяльності, які: а) можуть здійснюватися тільки державними підприємствами, підприємствами певних організаційно-правових форм та підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України (відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та табачних виробів”, виробництво спирту етилового, в тому числі як лікарняного засобу, спирту ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового може здійснюватися тільки на державних підприємствах за наявності у них ліцензій); б) не можуть здійснювати певні суб’єкти господарської діяльності у зв’язку з тим, що види діяльності, якими вони вже займаються, виключають таку можливість (наприклад, аудитори не мають права займатися торгівлею, посередницькою діяльністю та виробництвом); в) відповідно до закону не може здійснювати особа, яка має непогашену чи незняту судимість за окремі злочини.¹⁹

Склад злочину – формальний. Злочин вважається закінченим з моменту початку зайняття забороненою підприємницькою діяльністю (злочин з формальним составом за конструкцією).

Стаття 203 КК підлягає застосуванню лише у випадках, коли заборонені види господарської діяльності не передбачені іншими статтями Кримінального кодексу.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Мотиви і мета скоєння цього виду злочину на його кваліфікацію не впливають.

Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Зайняття забороненим видом  господарської діяльності кваліфікується за ст. 203 лише за умови, що воно не містить  складу іншого злочину. Так, наприклад, незаконне виготовлення та збут наркотичних засобів охоплюється ст. 307, незаконне виготовлення зброї – ст. 263 КК.

Частина 2 ст. 203 КК України встановлює відповідальність за ті самі дії, пов’язані  з отриманням доходу у великих  розмірах або якщо вони були вчинені  особою, раніше судимою за такий злочин.

Тобто законодавець передбачає наступні кваліфікуючі ознаки даного складу злочину:

1) заняття забороненими видами  господарської діяльності, пов’язане  з отриманням доходу у великому  розмірі;

2) скоєння такого діяння особою, раніше судимою за заняття забороненими видами господарської діяльності.

Великий розмір має місце, якщо його сума у тисячу і більше разів перевищує  неоподатковуваний мінімум доходів  громадян (примітка до ст. 203 КК України).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 203 – штраф від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 203 – обмеження волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Фіктивне  підприємництво (ст. 205). 

Суспільна небезпека фіктивного підприємництва полягає у заподіянні майнової шкоди  юридичним і фізичним особам, державі, розширенні  масштабів недобросовісної конкуренції, незаконній конвертації безготівкових коштів у готівку, у сприянні легалізації (відмиванні”) коштів, здобутих злочинним шляхом, приховуванні фактів зайняття забороеними видами підприємництва, створенні передумов для ухилення від оподаткування і для досягнення інших протиправних цілей. Фіктивне підприємництво, викликаючи у законослухняних громадян і організацій, а також держави побоювання щодо вступу у правовідносини з бкдь-якими комерційними структурами, тим самим порушує стабільність господарського обороту, дискредитує підприємницьку діяльність.²⁰

Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, які складаються в процесі здійснення підприємницької діяльності. В результаті скоєння цього злочину шкода може спричинятися податковим відносинам, відносинам по використанню коштів бюджетів та державних цільових фондів, а також відносинам, що забезпечують захист прав та законних інтересів суб’єктів господарської діяльності.

Об’єктивна сторона злочину виражається у створенні або придбанні суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Тобто об’єктивна сторона може виражатись у вчиненні однієї з наступних дій: а) створення суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона; б) придбання з тією ж метою суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб).

Стаття 205 Кримінального кодексу  встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність – відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб’єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов’язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше – прикриваючись юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Створення суб’єкта підприємницької  діяльності (юридичної особи) полягає  в його державній реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності у відповідності  з положеннями Закону України  “Про державну реєстрацію юридичних  осіб і фізичних осіб – підприємців” від 15. 05.2003 р. Дії винного мають зовні цілком законний вигляд: подаються документи на державну реєстрацію, іноді і на ліцензування; з дотриманням необхідної процедури приймається рішення про реєстрацію (та ліцензування). Однак ще до офіційного створення суб’єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) винний знає, що підприємство створюється ним для прикриття незаконної чи забороненої діяльності.

Тобто під створенням суб’єкта підприємницької діяльності у ст. 205 Кримінального кодексу, розуміють вчинення дій, результатом яких має стати юридичне заснування нової, раніше не існуючої організації, котра переслідує мету одержання прибутку. До таких дій належать, зокрема, розробка і прийняття установчих документів, оголошення підписки на акції створюваного акціонерного товариства, подання установчих документів до органів, які здійснюють державну реєстрацію суб’єктів підприємництва, власне державна реєстрація юридичної особи, відкриття банківських рахунків, постановка на облік у податкових органах, отримання дозволу на виготовлення штампів і печаток.

Утворення фіктивних некомерційних  юридичних осіб, що має на меті прикриття  злочинної діяльності, за наявності  для цього підстав повинне  розглядатись як готування до відповідного злочину (наприклад, до шахрайства при обтяжуючих обставинах, контрабанди).

Створення або придбання фіктивної  організації, що не є суб’єктом підприємницької  діяльності – не має за мету отримання  прибутку (релігійної, громадської  тощо), не тягне відповідальності за ст. 205 КК. Крім того, державна реєстрація фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності передбаченим статтею 205 КК складом злочину не охоплюється, оскільки вказані особи не можуть бути віднесені до суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб. Іншими словами, можна сказати, що стаття 205 не охоплює фіктивне підприємництво, яке може прикриватись організаційно-правовою формою індивідуального підприємництва, коли суб’єктом підприємницької діяльності виступає фізична особа, яка діє без створення юридичної особи.

Фактичне здійснення тих видів діяльності, які не передбачені установчими документами юридичної особи, не підпадаючи під ст. 205, тягне застосування інших видів юридичної відповідальності: недійсність угоди, вчиненої юридичною особою всупереч встановленій меті її діяльності; скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності у разі здійснення юридичною особою діяльності, яка суперечить установчим документам і законодавству.

Під незаконною діяльністю, про яку йдеться у ст. 205 КК, також слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж маючи право на це при певних умовах чи з дотриманням певного порядку, здійснює їх з порушенням (наприклад, якщо така діяльність не відповідає установчим документам).²¹

Заборонена діяльність – це діяльність, що прямо заборонена законом (наприклад, виробництво і збут наркотичних засобів, зброї, радіоактивних матеріалів і вибухових речовин, вибухових пристроїв тощо).

Особи, які здійснюють фіктивне підприємництво, можуть або повністю відмовлятись від здійснення тієї офіційної діяльності, котра фіксується в установчих документах юридичної особи, або вести її у мінімальному обсязі, що дозволяє вважати комерційну структуру такою, що насправді функціонує, тобто імітувати підприємницьку діяльність (наприклад, для того щоб викликати до себе довіру з боку бізнесових партнерів). Доказами фіктивності конкретного підприємства можуть визнаватися, зокрема: реєстрація підприємства на підставну особу, за підробленими, втраченими, позиченими або викраденими документами, документами померлих осіб, за вигаданою юридичною адресою; внесення в установчі документи неправдивих даних про засновників і керівників підприємства або про інші обставини; залучення до протиправної діяльності у формі призначення на посаду керівника реально існуючого громадянина із специфічним соціальним статусом (малозабезпечені, психічно хворі тощо); відсутність ознак діяльності фірми, зазначеної в установчих документах; короткий термін існування підприємства (як правило, не перевищує одного податкового періоду, що зводить нанівець можливість контролю за його діяльністю; звідси і відповідна термінологія: фірми – одноденки , проліски , квартальні фірми); відсутність руху коштів підприємства на його банківських рахунках або, навпаки, занадто великий обсяг фінансових операцій на банківських рахунках підприємства, яке лише нещодавно зареєструвалося.

Злочин вважається закінченим з  моменту створення або придбання  суб’єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) незалежно від  того, чи досяг винний поставленої мети. Тобто цей злочин за конструкцією є злочином з формальним складом.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел, що поєднаний із спеціальною метою – прикриття незаконної або забороненої підприємницької діяльності. Прямий умисел винної особи полягає в усвідомленні, що вона здійснює створення або придбання суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи – з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, і бажає вчинити вказані дії. Як видно із конструкції суб’єктивної сторони, обов’язковою її ознакою є мета вчинення: прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона. Вказана мета може бути як єдиною метою створення (придбання) суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), так і існувати поряд з іншими, в тому числі і не протизаконними цілями (наприклад, отримання прибутку від законної підприємницької діяльності).

Про наявність умислу на створення  або придбання суб’єкта підприємницької  діяльності – юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення заборонених видів діяльності може свідчити створення юридичної особи для проведення у короткий строк (до закінчення звітного періоду за податками) однієї чи декількох господарських операцій з наступною її ліквідацією, надходження на розрахунковий рахунок знову створеного суб’єкта грошових коштів, які значно перевищують обсяги господарської діяльності, використання викрадених, знайдених, підроблених, позичених або таких, що належали померлим громадянам, паспортів, а також документів осіб, які дали згоду зареєструвати юридичну особу на власне ім’я тощо.

Слід зазначити, що кримінальна  відповідальність за фіктивне підприємництво відповідно до ст. 205 КК настає лише за умови, що особа, яка здійснює створення чи придбання суб’єкта підприємницької діяльності, має за мету прикриття незаконної діяльності чи здійснення заборонених видів діяльності. Використання у вказаних цілях раніше створених або придбаних суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб – складом цього злочину не охоплюються, якщо їх створення (придбання) не здійснювалося із вказаною метою.

Суб’єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Ця особа може бути: а) засновником суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи, або особою, яка придбала право власності на майно юридичної особи чи таку його частину. Яка дозволяє здійснювати контроль за її діяльністю; б) засновником (власником) або посадовою особою юридичної особи, яка прийняла рішення про створення або придбання іншої юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності.