Кримінальна відповідальність за господарські злочини у сфері підприємницької діяльності

Щодо класифікації однорідних кримінально-правових норм на групи, то найбільш вдалою є  класифікація на основі особливостей родового, видового і безпосереднього  об’єктів конкретних злочинів. Специфіку  ж родового об’єкта злочинів у  сфері підприємництва не можливо встановити, виходячи лише з відповідних суспільних відносин, а також весь комплекс цивільного і господарського права, які регулюють вказані відносини. Особливості  видового об’єкту, тобто об’єкту, на який спрямовують злочини окремого виду дозволяють грунтовніше дослідити цю категорію злочинів. У свою чергу, це сприяє проведенню належного кримінально-правового аналізу злочинів у сфері підприємництва, відокремленню їх від суміжних та інших суспільно-небезпечних діянь, а головне – дає підстави для здійснення точнішої їх класифікації.¹⁵

Підсумовуючи вище викладене, враховуючи специфіку об’єктів злочинів у сфері  підприємництва, найбільш точною буде така класифікація цих злочинів:

1) злочини, пов’язані з порушенням  правил підприємницької діяльності;

2. злочини, пов’язані з порушенням фінансової діяльності;
3. злочини, пов’язані з комерційною таємницею.

РОЗДІЛ ІІ. Особливості кримінальної відповідальності за господарські злочини  у сфері підприємницької діяльності.

2.1. Характеристика юридичного складу  злочинів, пов’язаних із зайняттям підпримницькою діяльністю.

Суспільна небезпека злочину, щодо порушення порядку зайняття господарською  та банківською діяльністю, який передбачено  в ст. 202 КК, полягає в порушенні  порядку регулювання підприємницької  діяльності, встановленого для захисту державних і суспільних інтересів, прав і законних інтересів громадян. Дана кримінально-правова норма покликана протистояти поширенню масштабів “тіньової економіки”. Незареєстроване підприємництво сприяє поширенню підроблених товарів, неякісних послуг, іншому обману споживачів. Страждає і добросовісна конкуренція як важлива засада ринкового господарства: особи, які займаються незареєстрованим підприємництвом і не сплачують встановлені законом податки та інші обов’язкові платежі, перебувають у більш вигідному економічному становищі порівняно з легальними підприємцями.¹⁶

Об’єктом злочину, передбаченого ст. 202 Кримінального кодексу “Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю”, є суспільні відносини, які забезпечують безпеку при здійсненні господарської діяльності. Додатковим безпосереднім об’єктом також можуть виступати податкові відносини, відносини, які забезпечують права та законні інтереси споживачів товарів та послуг, інших суб’єктів господарської діяльності, екологічну безпеку тощо.

Гуторова Н.А., в своїй роботі¹⁷ визначає предмет злочину у наступному складі. Предметом цього злочину є доход у великому розмірі, який отримує особа від заняття господарською або банківською діяльністю. Але з такою думкою не можна погодитись, оскільки отримання такого

 доходу є характеристикою  особливо небезпечних наслідків,  які настають в результаті  вчинення певного діяння. Таким  чином, такий доход є характеристикою  об’єктивної сторони злочину,  а саме – особливо небезпечних  наслідків.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується порушенням порядку зайняття господарською діяльністю і пов’язаного з нею отримання доходу у великих розмірах.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі (частина 1 статті 3 ГК) розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до частини 2 статті 3 ГК господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями.

Стаття 42 ГК розглядає підприємництво як вид господарської діяльності і визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Злочин може виражатися у здійсненні господарської (підприємницької) діяльності без реєстрації або без спеціального дозволу – ліцензії, а так само з порушенням умов ліцензування. Тобто особливо небезпечне діяння у цьому складі злочину може мати три різновиди:

–  здійснення господарської (підприємницької) діяльності без державної реєстрації;

– здійснення господарської (підприємницької) діяльності без спеціального дозволу  – ліцензії;

– здійснення господарської (підприємницької) діяльності з порушенням умов ліцензування.

Питання про те, чи є діяльність особи, яка притягується до відповідальності за ст. 202, підприємницькою вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням тривалості та інтенсивності протиправних дій, розміру отриманого або очікуваного доходу, інших факторів (зокрема, чи є така діяльність для винної особи основним або додатковим, але істотним джерелом її доходу, чи здійснюється вона більш-менш регулярно, постійно, на професійній основі).

Оскільки отримання прибутку проголошується метою підприємницької діяльності, а не є її фактичним результатом, відсутність прибутку не завжди свідчить про те, що та чи інша діяльність позбавлена характеру підприємництва.

Фактично характеру підприємницької  діяльності, здійснюваної з метою  ухилення від оподаткування та уникнення контрольних процедур з боку держави, може набувати, наприклад, надання транспортних, туристичних і консультаційних послуг, послуг із реалізації квартир, побутової техніки, автомобілів, зайняття торгівлею, здавання майна в оренду або його зберігання, виконання будівельних робіт, виконання інших робіт на підставі цивільно-правових договорів тощо.

Вирішуючи питання про те, чи не набула діяльність конкретної особи  з купівлі та продажу товарів  ознак підприємництва, потрібно керуватись системним аналізом положень законодавчих та інших нормативних актів, які регулюють торговельну діяльність, враховувати їх юридичну силу. Не вимагає державної реєстраціі суб’єктів підприємницької діяльності здійснення несистематичної (не більше чотирьох разів протягом календарного року) продажу громадянами вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів на підставі придбаного одноразового патенту на торгівлю. При цьому кожен раз тривалість торгівлі становить від трьох до семи днів, тобто загальна тривалість легальної торгівлі без державної реєстрації як суб’єкта підприємництва може становити 28 днів протягом року. Кількість і вартість укладених угод купівлі-продажу упродовж цього терміну законодавством не регламентується. Якщо фізична особа здійснює продаж товарів частіше ніж чотири рази на рік (або понад 28 днів), тобто систематично, її діяльність набуває ознак підприємництва, і вона має зареєструватися у встановленому порядку як підприємець.

Частина 1 ст. 202 Кримінального кодексу  за наявності інших необхідних ознак, слід кваліфікувати фактичне здійснення особою діяльності, що містить ознаки підприємницької: взагалі без проходження передбаченої законодавством процедури реєстрації; до отримання свідоцтва про державну реєстрацію; після скасування на підставі рішення суду державної реєстрації; з фактичним створенням комерційної структури без звернення за її державною реєстрацією; без створення юридичної особи.

Господарська діяльність, зайняття якою за умов, зазначених у ч. 1 ст. 202, визнається злочином, – це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт. Поняття господарська діяльність у плані відповідальності за ст. 202 має розглядатись як більш широке, ніж поняття підприємництво, оскільки охоплює діяльність юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (не обов’язково суб’єктів підприємництва, крім органів державної влади та місцевого самоврядування). Мета отримання прибутку і систематичність при цьому не є обов’язковими.

Здійснення господарської діяльності без спеціального дозволу – ліцензії. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, і порядок отримання ліцензії визначені Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Ліцензія – це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження певного виду господарської  діяльності, що підлягає ліцензуванню. Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на заняття певним видом діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню. Відповідно до ст. 9 Закону “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” до підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню на території України, відноситься, наприклад, виробництво і реалізація лікарських засобів, особливо небезпечних хімічних речовин, медична, ветеринарна, юридична практика, аудиторська, страхова діяльність, виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів і багато іншої. Господарська діяльність є незаконною, якщо ії здійснюють взагалі без ліцензії або під час оформлення ліцензії до моменту її одержання.

Підприємці – фізичні особи  і службові особи юридичних осіб, зокрема суб’єкти підприємництва, які здійснюють господарську діяльність взагалі без ліцензії, якщо її отримання передбачене чинним законодавством, або після направлення відповідних документів в орган ліцензування, але до отримання ліцензії, підлягають кримінальній відповідальності за ст. 202 КК, якщо в результаті здійснення ліцензійної діяльності отримано дохід у великих розмірах.

Здійснення господарської діяльності з використанням ліцензій, дія  яких анульована або строк дії  яких сплив, ліцензій, незаконно отриманих  від інших суб’єктів господарювання, ліцензій на інший, порівняно із фактично здійснюваним, вид діяльності, а також під час оскарження до суду рішення про анулювання ліцензії, що набрав чинності, за наявності підстав слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 202 КК.

Здійснення господарської діяльності з порушенням умов ліцензування. Ця форма злочину має місце, якщо особа, маючи ліцензію на певний вид діяльності, займається іншою. Наприклад, лікар-ветеринар, маючи ліцензію на зайняття ветеринарною практикою, почне лікувати людей, або особа, яка має ліцензію на зайняття юридичною практикою, займається аудиторською або судово-експертною діяльністю. Порушення умов ліцензування може виражатися у зайнятті підприємництвом не в тій місцевості, де ця діяльність дозволена ліцензією, або закінчився строк дії ліцензії до її продовження. Якщо підприємець за допущені порушення закону позбавлений ліцензії, то продовження ним господарської діяльності слід оцінювати як підприємництво без спеціального дозволу.

Таким чином, під порушенням умов ліцензування розуміється недотримання винним тих організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, які є обов’язковими для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (наприклад, здійснення господарської діяльності на території адміністративно-територіальної одиниці, яка не вказана у ліцензії).

Склад злочину – матеріальний. Злочин вважається закінченим після  того, як буде встановлено, що внаслідок  порушення порядку зайняття господарською  діяльністю (здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації або господарської діяльності без ліцензії чи з порушенням умов) отриманий дохід у великих розмірах. Отримання доходу у великому розмірі має місце тоді, коли сума такого доходу у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до статті 202 КК).

Фактичні дані по підтвердженню  розміру отриманого прибутку від  вчинення діянь, передбачених статтею 202 та частиною 2 статті 203 Кримінально  кодексу “Зайняття забороненими видами господарської діяльності”, можуть встановлюватися як висновком експерта, так і за допомогою актів документальної перевірки виконання податкового законодавства та ревізії фінансово-господарської діяльності та вирахуванням витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням такого прибутку, а у разі необхідності – із застосуванням непрямих заходів відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003 р. “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності”).

Здійснення фізичною особою, яка  не зареєстрована як суб’єкт підприємництва, чи зареєстрованими юридичними особами та суб’єктами підприємництва – фізичними особами діяльності, яка містить ознаки підприємницької і яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без ліцензії видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, за умови, що отриманий прибуток не створює великого розміру, складу злочину, передбаченого ст. 202 КК, не створює, а є адміністративним правопорушенням, передбаченим відповідно ст. 164  чи статтями 160, 160², 164⁵, 177² Кодексу України про адміністративні правопорушення чи Декретом Кабінету Міністрів України “Про податок на промисел” (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003 р. “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності”).

Суб’єктивна сторона цього злочину – прямий умисел. Мотиви і мета скоєння цього злочину можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають, але в більшості випадків воно є корисливими.