Методи управління організацією

Методи пізнання являють  собою інструменти, за допомогою  яких людина вивчає дійсність, обробляє інформацію і готує проекти рішень. Найбільш відомими методами пізнання є аналіз і синтез, індукція і  дедукція. Аналіз передбачає вивчення явища на основі класифікації, розділення на елементи, визначення альтернатив, дослідження внутрішніх закономірностей. Синтез, навпаки, заснований на вивченні межелементних зв'язків, побудові системи з окремих елементів, дослідженні зовнішніх закономірностей і зв'язків. У процесі пізнання аналіз і синтез використовуються спільно, наприклад, при побудові схеми організаційної структури управління підприємством.

Індукція являє собою  умовивід від часткового до загального на основі дослідження різноманітних  фактів і подій, за результатами якого  розробляється гіпотеза (загальне твердження) певну закономірності. Дедукція, навпаки, являє собою умовивід від загального до приватного, коли висуваються гіпотези (правила, принципи) у формі абсолютної істини, з яких робиться висновок про  приватні закономірності. Прикладом  застосування методів індукції та дедукції є розробка філософії підприємства.

Пізнання дійсності здійснюється шляхом відчуття і сприйняття зовнішнього  світу та інформації. Вони є предметом  психології, і існують спеціальні методи їх розвитку. Філософія розглядає  пізнання як процес від живого споглядання  до абстрактного мислення.

Психологічні образи дозволяють проводити навчання персоналу на основі типових зразків поведінки  історичних особистостей, великих керівників і новаторів виробництва. Художні  образи використовуються для естетичного  та культурного виховання співробітників підприємства, передусім молоді. Графічні образи становлять невід'ємну частину  інженерної діяльності, особливо із застосуванням  сучасних мультимедійних технічних  засобів, коли проектування нових технологій йде на комп'ютері. Візуальні образи дуже, корисні в кадровій роботі, тому що дозволяють забезпечити впізнаваність конкретної особистості в трудовому колективі. Психологічні образи є ідеальною формою відображення предметів і явищ матеріального світу в свідомості людини. Психологічні образи на чуттєвого ступеня пізнання формуються шляхом відчуття, сприйняття і уявлення. У процесі мислення образи формуються на основі понять, суджень і умовиводів. Матеріальною формою втілення образів виступають практичні дії, розмовна мова, писемність, різні знакові моделі.

У процесі управління найчастіше використовуються історичні, художні, графічні, аудіовізуальні та знакові  образи. Історичні образи широко використовуються шляхом опису життя великих людей  для виховання молодих працівників  і обгрунтування прийнятих рішень.

Художні образи є важливим компонентом дизайну приміщень  офісів, формування культури управління і технічної техніки. Графічні образи широко використовуються в регламентації  управління (схеми, графіки, моделі, генплани) і для обгрунтування прийняття рішень. Аудіовізуальні образи є невіддільною частиною сучасної комп'ютерної та телевізійної техніки, забезпечує працівників своєчасною інформацією в режимі діалогу людина-машина. Знакові образи дозволяють використовувати математичні методи для ухвалення управлінських рішень (матриці, моделі управління, кросворди та ін.)

Способи психологічного впливу відносять до числа найважливіших  елементів психологічних методів  управління. Вони концентрують всі  необхідні і дозволені законом  прийоми впливу на людей для координації  в процесі спільної трудової діяльності. До способів психологічного впливу відносяться  навіювання, переконання, наслідування, залучення, примус, спонукання, засудження, вимога, заборона, плацебо, осуд, командування, обманута очікування, "вибух", метод  Сократа, натяк, комплімент, похвала, прохання, порада. Розглянемо їх більш докладно.

Навіювання представляє  психологічне цілеспрямований вплив  на особистість підлеглого з боку керівника за допомогою його апеляції до групових очікуванням і мотивами спонукання до праці. Навіювання може викликати у людини, іноді без  його волі і свідомості, певний стан почуттів і привести до здійснення людиною певного вчинку. Вкрай  негативною формою навіювання є зомбування особистості, коли людині прищеплюються  строго певні форми поведінки, що виходять за межі моральних норм (мафіозні групи, банд формування, релігійні секти  типу "Аум сенрікьо" та ін.)

Переконання базується на аргументованому і логічному  впливі на психіку людини для досягнення поставлених цілей, зняття психологічних  бар'єрів, усунення конфліктів у колективі.

Наслідування є способом впливу на окремого працівника або  соціальну групу шляхом особистого прикладу керівника або новатора виробництва, зразки поведінки якого  є прикладом для інших.

Залучення є психологічним  прийомом, за допомогою якого працівники стають співучасниками трудового або  суспільного процесу, наприклад  виборів керівника, прийняття узгоджених рішень, змагання в колективі та ін

Спонукання - позитивна форма  морального впливу на людину, коли підкреслюються позитивні якості працівника, його кваліфікація та досвід, впевненість  в успішному виконанні дорученої  роботи, що дозволяє підвищити моральну значимість співробітника на підприємстві. У радянський період для спонукання до праці широко використовувалися  такі форми, як занесення на Дошку  пошани, вручення Почесної грамоти, присвоєння звання "Переможець змагання", "Ударник  праці" та ін

Примус - крайня форма морального впливу, коли інші прийоми впливу на особистість не дали результатів  і працівника змушують, можливо, навіть проти його волі і бажання, виконувати певну роботу. Бажано застосовувати  примус тільки в надзвичайних (форс-мажорних) обставин, коли бездіяльність може призвести до жертв, збитку, знищення майна, що людей, нещасних випадків.

Засудження - прийом психологічного впливу на людину, яка допускає більші відхилення від моральних норм у  колективі або результати праці  і якість роботи якого вкрай незадовільні. Такий прийом не може застосовуватися для впливу на людей зі слабкою психікою і практично не потрібен для впливу на відсталу частину колективу. Вимога має силу розпорядження. У зв'язку з цим воно може бути ефективним тільки в тому випадку, коли керівник має велику владою або користується незаперечним авторитетом. В інших випадках цей прийом може виявитися даремним або навіть шкідливим. У багатьох відносинах категоричну вимогу ідентично з забороною, виступаючим у вигляді легкої форми примусу.

Заборона передбачає гальмуюча  дія на особистість. До нього ми відносимо  заборона імпульсивних дій нестійкого характеру, що, по суті, є варіантом  навіювання, а також заборона недозволеного  поведінки (випивка, бездіяльність, спроба розкрадання або шлюбу).

Цей метод стоїть на межі двох головних методів впливу - примусу  і переконання.

Плацебо давно використовується в медицині як прийом навіювання. Суть його полягає в тому, що лікар, прописуючи хворому якесь індиферентне засіб, стверджує, що саме воно дасть потрібний  ефект. Психологічний настрій хворого  на сприятливий вплив прописаного  ліки часто призводить до позитивного  результату. На виробництві плацебо - це приклад поведінки авторитетної особи, коли працівникам з легкістю демонструють будь-які дії, перемагаючи  біль, надмірну втому, страх висоти і т. п. Бачачи це, працівники можуть з такою ж легкістю повторити  показані дії, не відчуваючи при цьому  неприємних відчуттів. Якщо ж спостерігачі помітять, що демонстрація здійснюється через силу, то ефекту не буде. Взагалі, ефект плацебо утримується лише до першої невдачі, допоки заробітчани  не зрозуміють, що ритуальні дії, які  вони так скрупульозно виконували, не мають під собою реального грунту.

Осуд володіє переконуючої силою тільки в умовах, коли співрозмовник  ідентифікує себе з керівником: "він  один з нас". В інших випадках осуд сприймається як менторське повчання, яке можна вислухати, але якому  не треба слідувати. У силу того, що людина досить активно захищає  своє "Я", він часто розглядає  цей прийом як замах на свою самостійність.

Командування застосовується тоді, коли потрібне швидке і точне  виконання без яких би то не було критичних реакцій. При виконанні  команд не міркують. У житті зустрічаються  заборонні і спонукальні різновиди  команд. Перші: "Припиніть!", "Припиніть нервувати!", "Замовкніть!" і т.д. - Спрямовані на негайне гальмування небажаних актів поведінки. Вони подаються твердим спокійним голосом чи голосом з емоційно забарвленим відтінком. Другі: "Ідіть!", "Принесіть!", "Виконуйте!" і т.д. - Націлені на включення поведінкових механізмів людей.

Звело очікування ефективно  в ситуації напруженого очікування. Попередні події повинні сформувати у співрозмовника суворо спрямований  хід думок. Якщо раптом виявляється  неспроможність цієї спрямованості, то співрозмовник опиняється в розгубленості  і без заперечень сприймає пропоновану  йому ідею. Такий стан справ характерний  для багатьох ситуацій в житті.

"Вибух" - прийом, відомий  як миттєва перебудова особистості  під впливом сильних емоційних  переживань. Вона детально описана  в художній літературі (герої  романів В. Гюго "Знедолені", А. Дюма "Граф Монте-Крісто" і ін.) Застосування "вибуху" вимагає створення спеціальної обстановки, в якій виникли б почуття, здатні уразити людину своєю несподіваністю і незвичністю. У такій обстановці у людини відбувається збій нервових процесів. Несподіваний подразник викликає у нього сильний стрес. Це призводить до корінної зміни поглядів на речі, події, окремих людей і навіть світ в цілому.

Метод Сократа заснований на прагненні захистити співбесідника  від того, щоб той сказав "ні". Як тільки співрозмовник скаже "ні", його дуже важко повернути у зворотний  бік. Метод названий ім'ям давньогрецького  філософа Сократа, який часто користувався нею, намагаючись вести розмову  так, щоб співрозмовнику було легше  сказати "так". Як ми знаємо, Сократ неодмінно доводив свою точку  зору, не викликаючи з боку опонентів  не лише явного обурення, але навіть самих незначних негативних реакцій.

Натяк - прийом непрямого  переконання за допомогою жарту, іронії і аналогії. У певному сенсі  формою натяку може бути рада. Сутність натяку полягає в тому, що він  апелює не до свідомості, не до логічного  міркування, а до емоцій. Оскільки натяк  таїть у собі потенційну можливість образи особистості співрозмовника, то користуватися їм краще всього в ситуації конкретного настрою. Критерієм міри тут може виступити  прогнозування самопереживання: "Як би я сам відчував себе, якби мені подавали такі натяки?"

Комплімент нерідко змішують з лестощами. Якщо сказати людині: "Як доладно ви говорите!", То це підлестить йому. Лестощі приємна  далеко не кожному, хоча часто люди не відмахуються від неї. Французька прислів'я говорить "" Лестощі - це вміння сказати людині те, що він  сам про себе думає ". Комплімент нікого не ображає, він всіх звеличує.

Похвала є позитивним психологічним  прийомом впливу на людину і робить більш сильну дію, ніж засудження. Іноді досить сказати молодому співробітникові: "Сьогодні Ви працюєте значно краще  і якщо ще трохи поліпшите якість, то Ви досягнете чудових результатів". Проте така похвала досвідченому працівникові може бути сприйнята як образа, і його успіхи краще відзначити в урочистій обстановці перед  всім колективом.

Прохання є вельми поширеною  формою спілкування між колегами, молодими і досвідченими працівниками і рідше застосовується у взаєминах  керівника з підлеглими. Хто просить  звертається за порадою, допомогою, інструкцією до іншого співробітника, коли сумнівається у формах і методах  виконання роботи або не в силах  її зробити самостійно. Прохання керівника  є ефективним методом керівництва, тому що сприймається підлеглим як доброзичливе розпорядження і демонструє повагу до його особистості.

Рада - психологічний метод, заснований на поєднанні прохання та переконання, часто вживаний у взаєминах  колег, наставників молодих робочих  і досвідчених керівників. Можна  сказати робітникові: "Іванов, заміни інструмент" - це форма розпорядження. Можна сказати по-іншому: "Я  Вам раджу замінити інструмент". Проте в оперативній роботі, що вимагає ухвалення швидких рішень, використання рад і прохань керівником повинне бути мінімізоване і виключено  в тих випадках, коли робочий допускає брак і зрив завдань.

Поведінка - сукупність взаємозв'язаних реакцій, здійснюваних людиною для  пристосування до зовнішнього середовища. Поведінка людини можна представити  у вигляді синусоїди коливань або броунівського руху всередині  достатньо широкого поля, утвореного моральними нормами, прийнятими в тій  соціальній групі (колективі, сім'ї), до якої належить людина. Суспільна мораль залежить від економічного ладу суспільства, національної приналежності, соціального  класу, рівня життя, освіти і ряду інших ознак, формування суспільної моралі історично протягом багатьох тисячоліть здійснює релігія і фіксує у священних писаннях (Біблія, Коран) у вигляді зразків поведінки  Бога, ангелів і диявола. Це дозволяє нам запропонувати класифікацію п'яти основних форм поведінки людини в соціальній групі: