Основні заходи щодо удосконалення управління підприємством у кризовій ситуації

style="text-align:justify"> Для подолання кризової ситуації фірмою розробляється стратегія фінансового оздоровлення. Її завдання – визначити основні напрями антикризових заходів і загальну очікувану ефективність. На основі стратегії фінансового оздоровлення розробляються більш конкретні документи: плани маркетингу, виробничі плани, графіки робіт та ін.

Метою антикризового управління є реалізація заходів щодо виходу фірми із кризового стану. Заходи антикризового управління можна поділити на тактичні і стратегічні.

Тактичні (оперативні) заходи щодо виходу фірми із кризи полягають в:

· усуненні поточних збитків;

· виявленні внутрішніх резервів;

· залученні спеціалістів;

· кадрових змінах;

· отриманні кредитів;

· отриманні відстрочки платежів;

· зміцнення дисципліни.

Стратегічні заходи полягають у:

· аналізі й оцінці виробничого потенціалу, виробничих програм, політики доходів та інвестицій;

· розробці концепції фінансового оздоровлення фірми: фінансової, маркетингової, технічної, управлінської, інвестиційної;

· розробці плану заходів.

У сучасних умовах економічної і соціально-політичної нестабільності в Україні ймовірність банкрутств різко підвищується. Проте для подолання кризової ситуації фірма може використовувати ряд способів (методів, шляхів виходу із банкрутства і фінансового оздоровлення), що апробовані на практиці.

Структура антикризової програми передбачає 4 основних напрями і, відповідно, 4 стани реалізації даної програми:

1. Докорінна перебудова структури управління, організації виробництва і праці. Необхідно максимально спростити структуру управління, різко скоротити управлінські і накладні витрати всіх видів. Особливу увагу потрібно приділити вибору оптимальних систем організації та оплати праці.

2. Підтримка мінімальної стабільності виробництва в умовах кризового періоду передбачає подальше скорочення накладних витрат, зниження витрат на утримання соціально-культурних об’єктів, що знаходяться на балансі фірми, збереження господарських зв’язків, що склалися, і пошук нових партнерів, розпродаж надлишкових запасів, обладнання, неліквідів тощо; перегляд товарної номенклатури; поділ фірми на ряд господарські самостійних фірм із збереженням за головною фірмою основної частки в статутному капіталі організованих фірм.

3. Впровадження ефективної технології та організації виробництва і збуту продукції (робіт, послуг) фірми. Передбачає забезпечення максимально можливої доставки до периферії фірми (де здійснюється приймання і відвантаження матеріалів і товарів) для кожної її філії; впорядкування товарообігу, вибір оптимальних форм збуту і каналів товарообігу; скорочення до мінімуму транспортних витрат тощо.

4. Використання фінансово-правових прийомів і методів стабілізації економічного стану фірми. Передбачається запобігання і стягнення простроченої дебіторської заборгованості; додатковий випуск акцій та облігацій з метою залучення додаткових грошових ресурсів для підтримання платоспроможності і задовільного фінансового стану; розумне застосування митних пільг і звільнень при здійсненні зовнішньоекономічних операцій; оптимальне податкове планування тощо.

 

3.4.  Розробка заходів щодо виходу підприємства з кризового стану (стратегічних, оперативних)

 

Ринкові форми господарювання в умовах твердої конкуренції приводять до неспроможності окремих суб'єктів господарювання або їхньої тимчасової неплатоспроможності. Будь-яку ситуацію, у якій підприємство не встигає підготуватися до змін, можна вважати кризової. Щоб цього не відбулося, необхідно вчасно із причини, по яких економіка підприємства виявилася в кризі, і вжити заходів ще до зовнішнього прояву труднощів          (фінансових складностей).

В антикризовому управлінні вирішальне значення має стратегія управління. Коли стає явною неминучість кризи, неможливість її усунути чи сповільнити, у стратегії антикризового управління головна увага приділяється проблемам і засобам виходу з кризи. Пошук шляхів виходу з економічної кризи безпосередньо зв'язаний з усуненням причин, що сприяють її виникненню. Проводиться ретельний аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища бізнесу, виділяються ті компоненти, що дійсно мають значення для організації, проводиться збір і відстеження інформації з кожного компонента і на основі оцінки реального положення підприємства з'ясовуються причини кризового стану. Точна, комплексна, своєчасна діагностика стану підприємства - перший етап у розробці стратегії антикризового управління діяльністю підприємства.

Заходи щодо виходу з кризи можна підрозділити на тактичні і стратегічні.

Тактичні (оперативні) заходи щодо виходу з кризи можуть бути як захисними; скорочення витрат, закриття підрозділів, скорочення персоналу, скорочення виробництва і збуту, так і наступальними: активні маркетингові дослідження, високі ціни на продукцію, використання внутрішніх резервів, модернізація, удосконалювання управління. Оперативні заходи щодо виходу з кризи складаються у встановленні поточних збитків, виявленні внутрішніх резервів, залученні фахівців, кадрових змінах, одержанні кредитів, зміцненні дисципліни і т.п.

Стратегічні заходи полягають в аналізі й оцінці положення підприємства, вивченні виробничого потенціалу, розробці виробничих програм, політики доходів, інновацій, розробці загальної концепції фінансового оздоровлення підприємства.

Антикризове регулювання — це макроекономічна категорія. Воно містить міри організаційно-економічного і нормативно-правового впливу з боку держави, спрямовані на захист підприємств від кризових ситуацій, запобігання банкрутства чи ліквідацію у випадках недоцільності їхнього подальшого функціонування.

Тактичні (оперативні) заходи щодо виходу з економічної кризи можуть бути наступними: скорочення витрат, закриття підрозділів, скорочення персоналу, зменшення обсягів виробництва й збуту, активні маркетингові дослідження, підвищення цін на продукцію, виявлення й використання внутрішніх резервів, модернізація, залучення фахівців, одержання кредитів, зміцнення дисципліни й т.д..

Стратегічне й оперативне планування взаємозалежні, і займатися одним у відриві від іншого неможливо. Тактичне планування повинне здійснюватися в рамках обраної стратегії. Якщо оперативні заходи щодо виходу з економічної кризи здійснюються у відриві від стратегічних цілей, це може привести до короткочасного поліпшення фінансового становища, але не дозволить усунути глибинні причини кризових явищ. Процедура реалізації обраної антикризової стратегії:

Тактичні (оперативні) заходи щодо виходу з економічної кризи можуть бути наступними: скорочення витрат, закриття підрозділів, скорочення персоналу, зменшення обсягів виробництва і збуту, активні маркетингові дослідження, підвищення цін на продукцію, виявлення і використання внутрішніх резервів, модернізація, залучення фахівців, одержання кредитів, зміцнення дисципліни і т.п. Стратегічне й оперативне планування взаємозалежні, і займатися одним у відриві від іншого неможливо. Тактичне планування повинне здійснюватися в рамках обраної стратегії.

 

Діяльність менеджерів при реалізації обраної стратегії містить у собі виконання наступних задач:

- остаточне з'ясування виробленої антикризової стратегії і цілей, їхня відповідність один одному;

- більш широке доведення ідей нової стратегії і змісту цілей до співробітників з метою підготовки ґрунту для посилення залучення співробітників у процес реалізації антикризової стратегії;

- приведення ресурсів у відповідність з реалізованою антикризовою стратегією;

- ухвалення рішення з приводу організаційної структури.

При реалізації нової стратегії необхідно сконцентрувати увагу на тому, як зміни будуть сприйняті, які сили будуть протидіяти, який стиль поведінки треба вибрати.

Менеджер повинний у максимальному ступені мобілізувати ресурси підприємства і розподілити їх таким чином, щоб мати найбільший ефект. Механізм використання ресурсного потенціалу підприємства приводиться у відповідність зі здійснюваною антикризовою стратегією. До функціональних підрозділів, що здійснюють керівництво рухом ресурсів усередині підприємства, повинні бути доведені нові задачі. При цьому необхідно провести відповідну підготовчу роботу, щоб усунути опір з їх боку і переконати в необхідності ефективної участі в здійсненні нової стратегії. На цьому етапі менеджери можуть порівняти те, що потрібно для реалізації антикризової стратегії, з тим, що фірма має зараз.

Останнім етапом антикризового стратегічного управління є оцінка і контроль виконання стратегії. Він спрямований на з’ясування того, якою мірою реалізація стратегії приводить до досягнення цілей підприємства.

Значну допомогу в проведенні антикризової стратегії може зробити залучення фахівців з боку. Ними можуть бути зовнішні консультанти, нові керуючі, що раніше працювали на інших підприємствах, або керуючі із самої компанії, ім'я яких не асоціюється з минулою стратегією. Існує досить прикладів того, що проведення стратегічних змін є найвищою мірою відповідальним і важким завданням. Деякі нові стратегії можуть бути реалізовані легше, ніж інші, особливо якщо вони не вимагають змін загальних подань про те, як підприємство повинне конкурувати на ринку.

 

 

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

В цілому природно-кліматичні умови та географічне місцерозташування підприємства сприяють ефективному веденню сільськогосподарського виробництва. З приведених даних можна зробити висновки, що ДП ДГ “Елітне” Інституту рослинництва ім.. Юр’єва Українській академії аграрних наук знаходиться у високоефективній зоні.

ДП ДГ “Елітне” Харківського району Харківської області середнє за розмірами підприємство, площа сільськогосподарських угідь якого становить 2131 га. Загальна площа сільськогосподарських угідь з 2008 року не змінюється і складає 2131 га, площа ріллі 1857,0 га. Найбільшу питому вагу в структурі посівних площв 2010 році займають зернові культури  - 55,2% .  Озимі зернові в 2010 році займають 13,2% від загальної посівної площі, а проект становить 23,3%. Посівна площа технічних культур за досліджуваний період має тенденцію до незначних змін. Серед технічних культур найбільшу питому вагу  займає соняшник – 10,9%.

Вартість валової продукції в порівняних цінах становить в 2010 році 678,4тис. грн. За останні три роки ДП ДГ “Елітне” погіршило виробничі показники. За три роки діяльність підприємства з прибуткової змінилась на збиткову. Обсяг збитку у 2010 році становить 1716 тис. грн., рівень збитковості господарства 19,48 %.

ДП ДГ “Елітне” є платоспроможним. Коефіцієнт платоспроможності становить на кінець року 1,333. Це значить, що господарство здатне погасити платіжні зобов'язання власними платіжними засобами.

Проаналізувавши загальний стан підприємства можна зробити пропозиції по покращенню фінансового стану підприємства :

Перш за све підприємство повинно реалізувати всю продукцію на ринок на підприємстві повинен займатися відділ маркетингу. Саме цей відділ повинен забеспечити просування товару на ринок на вигідних для господарства умовах. Ведення сучасної моделі відділу маркетингу забеспечує зв’язое цього відділу з всіма іншими відділами господарства, що забеспечить їх ефективну роботу.

Зниження собівартості продукції – дозволить відприємству бути конкурентноспроможним на ринку збуту, можливе за рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання як матеріальних так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних затрат в собівартості продукції. Адже зниження собівартості продукції прямо пропорційно впливає на збільшення прибутку.

Не виникає сумнівів стосовно важливості дослідження і покращення ефективності управлінської структури в сучасних організаціях, аналізу новинок менеджменту і впровадження їх в життя, якщо вони здатні реально принести відчутну користь

Оцінка ефективності управлінської праці є необхідною складовою діяльності кожного підприємства для досягнення найбільш ефективної системи менеджменту, від якої залежить величина прибутку підприємства, досягнення стабільності та зростання, відкриття нових можливостей. Адже саме від діяльності керівників залежить правильність та оптимальність обраної стратегії, забезпеченість господарства необхідними ресурсами, плинність кадрів та багато інших не менш важливих чинників. Таким чином, необхідно постійно давати оцінку ефективності праці керівників, розробляти нові шляхи покращення управлінської діяльності.

Організаційна структура ДП ДГ «Елітне» відповідає його діяльності. Вона охоплює всі необхідні сфери, які можуть бути необхідними для підприємництва. Як і кожна, вона має свої недоліти, проте застосування іншої організації на підприємстві навряд чи допомогло б йому проіснувати на ринку так довго.

Стратегія господарства повністю відповідає його можливостям, господарство забезпечене необхідними для його діяльності ресурсами, здійснюється  постійний контроль за діяльністю кожного працівника. Проте не можна не відмітити, що на підприємстві існують проблеми з мотивацією деяких категорій робітників, що приводить до небажаних наслідків, які, не є непоправними, скоріше, просто неприємними під час виробництва.

В цілому можна сказати про те, що проаналізоване ДП ДГ «Елітне» має багато перспектив для майбутнього розвитку та процвітання.

Отже, кризова ситуація – це цілком природнє і закономірне явище для ринкової економіки. Ми не можемо впливати на її виникнення. Але завдяки державному регулюванню і завдяки діяльності фахівця з антикризового управління, будь-яку кризу можна подавити, пом’якшити її результати, або навідь попередити.Таким чином, цілями антикризової стратегії підприємства повинні бути :

-                     забезпечення ліквідності і платоспроможності підприємства, на підставі оптимального поєднання власних і залучених джерел засобів ;