Основні заходи щодо удосконалення управління підприємством у кризовій ситуації

Аналізуючи дані таблиці 2.1.2. можна зробити висновок про те, що ДП ДГ «Елітне» відноситься до середніх за розміром господарство. Про це свідчать показники: середньооблікова чисельність працівників занятих в сільськогосподарському виробництві 49 чол., площа сільськогосподарських угідь складає 2350 га. Середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з кожним роком зменшується, що є негативним фактором для досліджуваного господарства.

Порівнюючи  фактичні дані з проектом то ми бачимо, що проекті показники в значній мірі  мають тенденцію до зростання. Тому  підприємству потрібно значно покращити свої результати діяльності.

Спеціалізація сільськогосподарського виробництва характеризується розвитком окремих галузей у виробництві товарної продукції, відповідно до грунтово-кліматичних, загальноекономічних умов кожного підприємства і місця його розташування. Основним показником, що характеризує спеціалізацію господарства є структура товарної продукції, яку розглянемо в таблиці 2.1.3.

Ми бачимо, що підприємство протягом періоду який ми аналізуємо свою спеціалізацію істотно не змінювало. Головна галузь, питома вага якої в структурі товарної продукції становить 59,1 %  – це виробництво зернових і зернобобових культур.

При цьому, спостерігається збільшення питомої ваги у структурі товарної продукції господарства насіння соняшнику на 10 %, . Нами проведено розрахунок рівня зосередження товарного виробництва (Кс) за 2010 р. (табл. 2.1.4.) за формулою: 

, де 

Р – питома вага і-го виду продукції в структурі товарної продукції, %;

і - порядковий номер і-го виду продукції в ранжированому ряді за питомою вагою в структурі;

n – кількість видів продукції.

Таблиця 2.1.3. Структура товарної сільськогосподарської продукції

86

2.1.4. Розрахунок індексу спеціалізації по підприємству

86

Підприємство є багатогалузевим, якщо коефіцієнт зосередження товарного виробництва не перевищує 0,2, з слабким рівнем спеціалізації – 0,21-0,3, з середнім 0,31-0,4, вище середнього 0,41-0,5, з високим 0,51-0,6 і поглибленим – вище 0,6.

Згідно даних таблиці 2.1.4. розрахований показник в ДП ДГ»Елітне» склав 0,6  (Кс = 100 : 165,44 = 0,6), що свідчить про високий рівень спеціалізації зернового напрямку (згідно паспорту ДП ДГ “Елітне” є елітно-насінницьким підприємством). Згідно проектних даних цей показник становить 0,26, що свідчить про слабкий рівень спеціалізації.

Для покращення рівня спеціалізації необхідно:

      застосування раціональної системи добрив, ефективного захисту рослин від бур’янів тощо.

      впровадження нових сортів культур, ефективних засобів їх захисту;

      поліпшення насінництва і перехід на вирощування нових, високопродуктивних сортів і гібридів, які мають високі виробничі характеристики.

2.2 Аналіз організаційної структури та системи управління на об’єкті дослідження, факторів, що впливають на її формування

Організаційна структура управління - це сукупність організаційно впорядкованих відносин і зв'язків між ланками та рівнями керівництва. Тобто,під структурою управління організацією розуміється упорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, які знаходяться між собою в сталих відношеннях, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого. Елементами структури є окремі робітники, служби та інші ланки апарату управління, а відношення між ними підтримуються завдяки зв'язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні і вертикальні. Горизонтальні зв'язки носять характер погодження і є, як правило, однорівневими. Вертикальні зв'язки - це зв'язки підпорядкування, і необхідність в них виникає при ієрархічності управління, тобто. за наявності декількох рівнів управління. Крім того, зв'язки в структурі управління можуть носити лінійний і функціональний характер. Лінійні зв'язки відображають рух управлінських рішень і інформації між так званими лінійними керівниками, тобто. особами,які повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів, функціональні зв'язки мають відповідати лінії руху інформації і управлінським рішенням тим або іншим функціям управління.

Досліджуючи ДП ДГ «Елітне», можна сказати, що підприємство має ієрархічний тип структури. Концепція ієрархічної структури містить наступні принципові положення: чіткий розподіл праці, слідством якого є необхідність використання кваліфікованих фахівців на кожній посаді; ієрархічність управління, при якій нижчий рівень підкоряється і контролюється вищестоящим: Наявність формальних правил і норм, що забезпечують однорідність виконання менеджерами своїх задач і обов'язків; дух формальної безособовості, з якими офіційні особи виконують свої обов'язки; здійснення найму на роботу в відповідності з кваліфікаційних вимог до даної посади. Об'єктивний характер управлінських рішень виступає в якості гаранта раціональності такої структури.

Багатолітній досвід використання лінійно-функціональних структур управління показав, що вони найбільш ефективні там, де апарат управління виконує рутинні, які частіше повторюється і рідко змінюються задачі і функції. Вони виявляються в управлінні організаціями з масовим або багатосерійним типом виробництва, а також при господарському механізмі затратного типу, коли виробництво найменш чутливо до прогресу в області науки і техніки При такій організації управління виробництвом підприємство може успішно функціонувати лише тоді, коли зміни по всім структурним підрозділам відбуваються рівномірно. Але в реальних умовах цього немає, виникає неадекватність реакції системи управління на вимогу зовнішньої середи. Положення посилюється втратою гнучкості в взаємовідносинах робітників апарату управління із-за застосування формальних правил і процедур. В результаті ускладнюється і уповільнюється передача інформації, що не може не відбиватися на швидкості і своєчасності прийняття управлінських рішень. Необхідність погодження дій різних функціональних служб різко збільшує обсяг роботи керівника організації і його заступників, тобто. вищого ешелону управління.

Організаційна структура стає більш міцною і життєздатною, коли в організації встановлюється чітка ієрархічна взаємодія між дорученнями керівництва, тобто коли власний прояв управлінських дій головного керівника по всій              вертикалі. Саме при таких умовах в організації формується неперервний ланцюг командування, який забезпечує підпорядкування будь якого суб’єкта діяльності тільки одній особі – вищому керівникові (директорові).

На рисунку 2. зображена організаційна структура ДП ДГ «Елітне».

Рис.2. Організаційна структура ДП ДГ «Елітне»

Дослідивши  даний рисунок ми бачимо, що в досліджуваному господарстві основним виробництвом є рослинництво, так як тваринництво – відсутнє.

В ДП ДГ «Елітне» застосовується комбінована структура управління з лінійним-функціональним зв’язком (рисунок 3.).

Рис.3. Структура управління ДП ДГ «Елітне»

Така схема управління склалась поступово в процесі розвитку підприємства. В основі її розробки лежить старший нормативний метод. При цьому використовувались норми керованості, граничне число працівників для формування самостійних структурних підрозділів і кількість рівнів управління.

Організаційна структура підприємства забезпечує виконання всіх функцій менеджменту, структура організації визначає права і обов’язки на управлінських рівнях, від організаційної структури залежить ефективна діяльність підприємства, його виживання і процвітання.

2.3 Характеристика стадії «життєвого циклу» підприємства

Організації зароджуються, розвиваються, добиваються успіхів,, слабшають і, зрештою, припиняють своє існування. Деякі з них існують нескінченно довго, жодна не живе без змін. Нові організації формуються щодня. У той же час щодня сотні організацій ліквідуються назавжди. Ті, що вміють адаптуватися процвітають, негнучкі - зникають. Якісь організації розвиваються швидше інших і роблять свою справу краще, ніж інші. Керівник повинен знати, на якому етапі розвитку знаходиться організація, і оцінювати, наскільки прийнятий стиль керівництва відповідає цьому етапу.

Саме тому розповсюджене поняття про життєвий цикл організацій як про передбачувані їх зміни з визначеною послідовністю станів протягом часу. Застосовуючи поняття життєвого циклу, можна побачити: існують виразні етапи, через які проходять організації, і переходи від одного етапу до іншого є передбачуваними, а не випадковими.

На ньому показано по вихідній лінії створення, ріст і зрілість організації, а також її занепад, що позначений спадаючою кривою.

На основі проведених досліджень і узагальнення накопиченого досвіду стадії життєвого циклу організації можна представити більш детально.

Народження. Засновники організації виявляють незадоволені вимоги споживача чи соціальні потреби. Цілеспрямованість, здатність ризикувати і відданість справі характеризують цей етап. Нерідко використовується директивний метод керівництва, який потребує швидкого виконання і ретельного контролю. Для тих, хто в цей період працює в організації, характерні найвища згуртованість і взаємодія.

Дитинство. Це - небезпечний період, оскільки найбільша кількість невдач відбувається протягом перших років після виникнення організації. Зі світової статистики відомо, що величезне число організацій невеликого масштабу зазнають невдачі через некомпетентність і недосвідченість керівництва. Задача цього періоду - швидкий успіх. Цілі - здорове існування і розвиток, а не просте виживання. Нерідко вся робота виконується на межі можливостей, щоб не втратити темп зростаючого успіху. Управління здійснюється діяльним і підготовленим керівником і його командою.

Отроцтво. Під час цього перехідного періоду ріст організації здійснюється, як правило, несистематично, ривками; організація все більше набирає силу, однак координація проводиться нижче оптимального рівня. Більш організовані процедури поступово заміняють ризиковану пристрасть до успіху. Налагоджується планування, розробка бюджетів, прогнозів. Розширюється прийом на роботу фахівців, що викликає тертя з колишнім складом. Засновники організації змушені більше виконувати роль безпосередніх керівників, а не підприємців, проводячи систематичне планування, координацію, управління і контроль.

Рання зрілість. Утворюються структурні підрозділи, результати діяльності яких вимірюються отриманим прибутком. Використовується багато загальноприйнятих методів оцінки ефективності, посадові інструкції, делегування повноважень, норми продуктивності, експертиза, організація навчання і розвитку. Однак починають виявляти себе тенденції бюрократизму, боротьби за владу, місництва, прагнення домагатися успіху за будь-яку ціну.

Розквіт сил. Приймається концепція структурних підрозділів, результати діяльності яких вимірюються отриманим прибутком. Нова продукція, ринок збуту і технології повинні бути керованими, а кваліфікаційні навички управлінського персоналу - більш відточені.

Повна зрілість. Маючи компетентне, але не завжди відповідальне керівництво, організація діє практично сама по собі. Дуже часто встановлюється небажаний стан загальної благодушності. Незважаючи на те, що картина доходів цілком прийнятна, темпи росту уповільнюються. Організація може відхилятися від своїх первісних цілей під впливом зовнішнього тиску. Разом з тим слабкості занадто очевидні. Ці симптоми нерідко ігноруються керівництвом.

Старіння. Цей тип ніколи б не настав, якби керівництво організації постійно усвідомлювало необхідність відновлення. Конкуренти незмінно заміряються на частку організації на ринку. Бюрократична тяганина, не завжди обґрунтована стратегія, неефективна система мотивацій, громіздка система контролю, закритість до нових ідей - усе це, разом узяте, створює умови для "закупорки артерій". Як показує практика, дуже важко зупинитися і припинити виконання непродуктивної роботи. У результаті організація поступово починає розпадатися. Вона змушена або прийняти тверду систему відновлення, або загинути як самостійна структура, влившись у відповідну корпорацію. Організація відкочується назад, і знову починається боротьба за її виживання.

Відновлення. Організація в стані піднятися з попелу як Фенікс. Це може зробити нова команда керівників, уповноважених на проведення реорганізації і здійснення планової програми внутрішнього організаційного розвитку.

Стадії життєвого циклу організації за основними параметрами додаток (додаток А).

ДП ДГ «Елітне» знаходиться на стадії повної зрілості. На цьому етапі формується імідж на освоєному ринку, організація діє практично сама по собі.

Рівень товарності по окремих видах продукції залежить, насам­перед, від обсягу її виробництва. Чим більший він, тим більше підприємство може продати продукції за інших однакових умов,  і навпаки. Рівень товарності може змінюватися і при однаковому обсязі виробництва валової продукції, якщо підприємство через певні обста­вини зменшило або збільшило свої потреби в даній продукції на внутрішньогосподарські цілі.