Основні заходи щодо удосконалення управління підприємством у кризовій ситуації

Додаткова потреба у прирості посад являє собою різницю між загальною потребою в спеціалістах.

3.2.3. Складання штатного розкладу

Штатним розкладом є документ, що визначає склад працівників підприємства з вказівкою їх посад і посадових окладів.Штатний розклад слід складати не поіменно, з вказівкою найменувань посад і прізвищ працівників,як це іноді зустрічається на підприємстві , а по структурних підрозділах в порядку підлеглості, у тому числі враховуючи підлеглість всередині структурного підрозділу. Зміна в штатний розклад вноситься у разі незначних змін окладів. У цьому випадку видається наказ про внесення змін і містити формулювання цих змін.

Розглянемо штатний розклад по проектним даним на прикладі таблиці 3.2.3.2. З нижче наведених даних, ми бачимо, що підприємство налічує 40 керівних працівників та спеціалістів, з яких 31 чоловік відноситься до працівників апарату управління. Найбільший посадовий оклад має керівник підприємства, так як на ньому лежить найбільша відповідальність, і цей оклад становить 8029 грн. за місяць, включаючи доплату в розмірі 3689 грн.  за особливий характер роботи. На підприємстві є також головний агроном посадовий оклад якого становить 2940 грн., при цьому він має доплату в розмірі 441 грн. за науковий ступінь кандидата у розмірі 15%  від посадового окладу, і відповідно за місяць він заробляє 3381 грн.Головний економіст за інтенсивність праці отримує доплату 735 грн. до основної заробітної плати, яка становить 2940. Головний бухгалтер, також отримує доплату в розмірі 868 грн.,а за місяць 4338 грн.

3.2.3.16.Розрахуноо штатного розкладу працівників, спеціалістів по проектному підприємстві.

спеціалістів по проектному підприємству

3.2.4. Оцінка ефективності управління праці

У широкому значенні під ефективністю управління треба розуміти кінцевий результат господарювання, тобто кінцевий і сукупний результат функціонування організації в цілому, якою управляють. Управління в цьому випадку розглядають як загальну умову реалізації виробничого потенціалу, який охоплює як первинні чинники (техніку, технологію, трудові ресурси), так і вторинні (організацію, концентрацію, спеціалізацію і кооперацію, розміщення виробництва). Водночас ефективність управління охоплює і соціальні зміни, які відбуваються в межах організації та всього господарського комплексу в цілому.

Під ефективністю управління у вузькому розумінні прийнято вважати продуктивність праці працівника управління, тобто керівника (швидкість, злагодженість, ефективність), у процесі збирання, опрацювання та аналізу інформації, вироблення і прийняття рішення (тобто під час виконання управлінських функцій). Закономірно, що для визначення рівня продуктивності управлінської діяльності використовують спеціальні критерії та показники.

Ефективність управління визначається за допомогою різних критеріїв, серед яких  найбільш часто використовуваним є ступінь того, наскільки успішно керівник виконує завдання та досягає поставлених цілей. У всякому разі, даний параметр вимірювання торкається результатів дій підлеглих. При цьому у більшості випадків об'єктивна виробничо-економічна оцінка грає велику роль. Критеріями досягнення цілей виступають прибуток, обсяг продажу, частка ринку, кількість продаж відносно до поставлених цілей, продуктивність, витрати на одну одиницю порівняно до результатів або до фінансової переваги.

Особливу актуальність набуває оцінка ефективності управлінської праці через оцінку рівня ділових якостей управлінського персоналу та міра виконання ними покладених функцій. Розглянемо таблицю 3.2.4.17

3.2.4.17. Показники ефективності системи управління

З наведених даних можна сказати, що основних робітників на одного працівника апарату управління припадає 5 чоловіків по проекту, і  4 по факту. З таких даних можна зробити висновок, що в фактичному підприємстві велика кількість працівників управлінського складу.

На середньорічного працівника за проектом вироблено 46,60 тис. грн. валової продукції, що на 49,58 більше ніж за фактом.  Виручка на середньорічного працівника  по підприємству також більша від виручки досліджуваного господарства на 33,6 тис. грн.

Особливістю управлінської праці є те, що її результативність не може бути виражена прямими показниками безпосередньої діяльності працівників управління. Ці показники можуть лише відносно характеризувати результати праці окремих технічних виконавців. Існує ряд показників оцінка ефективності  управлінської праці. Значна кількість показників ускладнює розрахунок загальної оцінки, тому виникає необхідність знаходженню критерію синтетичного показника ефективності управлінської праці, відображаючого ступінь економічного апарату управління та результативності  управлінської праці. Як єдиний синтетичний показник використовують індекс економічності та результативності управлінської праці (таблиця 3.2.4.18).

Для розрахунку кінцевого показника – індексу ефективності управлінської праці (Уеф) необхідно попередньо визначити індекс апарату управління (Уек), для чого ми і склали таблицю 3.2.4.18.

Індекс  економічності апарату управління (Уек), визначається за формулою:

В нашому випадку, ми отримали:

Наступною складовою частиною формули ефективності управлінської праці виступає індекс результативності апарату управління (Ур), розрахунок якого проводиться згідно з табл. 3.2.4.18.

3.2.4.18. Розрахунок економічності апарату управління

Формула розрахунку індексу результативності апарату управління, має такий вигляд:

В нашому випадку, ми отримали:

Таким чином, маючи два сумарних індекси у досліджуваному підприємстві – економічності та результативності апарату управління, можна розрахувати індекс загальної ефективності управлінської праці(3.2.4.19.)

                                    Уеф = Ур + (1-Уек).

                                    Уеф = 2,1+ (1-0,5)=2,6

Індекс загальної ефективності управлінської праці складає 2,6 це говорить про те, що управлінська праця по проекту ефективніша, ніж у досліджуваного.

3.2.4.19. Розрахунок індекс загальної ефективності управлінської праці

Оплата праці управлінського персоналу в загальному фонді по підприємству за проектними даними  дорівнює 33,8%, а по фактичним 51,9%, при чому управлінських витрат у вартості валової продукції  за проектом більше, ніж за фактичними даними.

Виробництво валової продукції на одного працівника апарату управляння  по проекту складає 256 тис.грн., це в 4 рази більше, ніж за фактичними даними.

3.3. Розробка заходів щодо виходу підприємства з кризового стану

Антикризове управління істотно відрізняється від традиційного управління підприємствами, має свою специфіку, що пов'язана із суттєвими змінами в умовах діяльності підприємства, а також з непередбачуваністю ситуації та новими управлінськими проблемами.

Головним завданням антикризового управління є розробка управлінських рішень з мінімальним ризиком, що дозволило б досягти поставленої мети і результату за мінімумом додаткових засобів і за мінімальних негативних наслідків.

Тобто на підприємстві розробляться спеціальна політика антикризового фінансового управління яка є частиною загальної стратегії підприємства і полягає у розробці системи методів попередньої діагностики загрози банкрутства та використання механізмів фінансового оздоровлення підприємства, що забезпечуватимуть його вихід із кризового стану.

Оцінка можливостей та способів подолання кризи починається з виявлення та аналізу причин фінансової кризи. На основі даних носіїв інформації (первинні бухгалтерські документи, рішення зборів акціонерів, фінансові плани тощо) визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, а також якість фінансового стану фірми.

Після отримання необхідних даних про фінансовий стан фірми та причини фінансової кризи робиться висновок щодо ліквідації чи санації даної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал зруйновано, капітал втрачено, структура балансу незадовільна, то приймається рішення про консервацію та ліквідацію суб’єкта господарювання, яка може здійснюватися на добровільній основі (злиття, продаж об’єкта цілком або частинами та ін.) і в примусовому порядку (процедура банкрутства на підставі рішення судового органу).

У випадку, коли фірма має реальну можливість відновити платоспроможність, ліквідність та прибутковість, володіє достатньо підготовленим управлінським персоналом, ринками збуту, виробництво продукції відповідає пріоритетним напрямам економіки країни, приймається рішення про проведення санації (фінансового оздоровлення, відродження ефективної виробничо-господарської діяльності).