Шпаргалка по "Бюджетному менеджменту"

53. ПРИНЦИПЫ И МОДЕЛИ МЕЖБЮДЖЕТНЫХ ОТНОШЕНИЙ: ИХ РЕАЛИЗАЦИЯ В БЮДЖЕТНОМ МЕНЕДЖМЕНТЕ.

Межбюджетные отношения - это отношения между разными уровнями власти по поводу формирования и использования бюджетных фондов. Метою регулювання таких відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Правове регулювання міжбюджетних відносин здійснюється розділом 4 Бюджетного кодексу України.

Міжбюджетні відносини відбивають взаємозв’язки бюджетів різних рівнів. Основоположним для таких відносин є принцип рівності Державного бюджету у взаємовідносинах з місцевими бюджетами та рівності місцевих бюджетів у взаємовідносинах між ними, що передбачає встановлення єдиних для всіх бюджетів нормативів відрахування від загальнодержавних податків та зборів, а також єдиного порядку їх сплати тощо. Крім того, такі відносини мають ґрунтуватися на принципах: розподілу та закріплення видатків за відповідними рівнями бюджетної системи; розмежування та закріплення на постійній основі та за тимчасовими нормативами регулювальних доходів; вирівнювання мінімальної бюджетної забезпеченості бюджетів, що необхідно для виконання певних функцій; забезпечення рівномірного надходження доходів та запобігання касовим розривам; забезпечення зацікавленості у виконанні планів надходження доходів у Державний та місцеві бюджети тощо.

Модель  міжбюджетних  відносин - інституціональний підхід до визначення організаційних основ  взаємовідносин   між  державними  і  місцевими  органами  влади,   що  пов’язаний з політикою уряду або регіональної адміністрації у вирішенні  питання  розподілу доходів і видатків за рівнями бюджетної системи.

Выделяют две модели межбюджетных отношений: централизованную и децентрализованную. В Украине применяется децентрализованная модель. Рассмотрим её более детально.

Существуют различные концепции организации межбюджетных отношений в децентрализованной модели - бюджетный федерализм, бюджетный унитаризм,  концепция субсидиарности и другие концепции, сопровождающие эволюцию межбюджетных взаимоотношений.

В основе концепции бюджетного федерализма лежит тезис о том, что “разумно децентрализованная бюджетная система более эффективна”

Основные положения концепции бюджетного федерализма:

     распределение общегосударственных расходов по разным уровням власти связано с предоставлением фискальных полномочий;

     наличие двухсторонней договорно-правовой формы организации бюджетных отношений, что предусматривает активную роль субъектов федерации в построении межбюджетных отношений.

     Значительная автономия бюджетов разного уровня

     Закрепление за каждым уровнем управления достаточного кол-ва ресурсов для фин-ния своих полном.

Бюджетный унитаризм не является в настоящее время популярным, так как большинство современных государств идут по пути децентрализации бюджетной системы. Суть бюджетного унитаризма заключается в том, что основные принципы организации м/б отношений определяются центральной властью. Поскольку характерным признаком 70-90-х годов стало расширение полномочий местных властей в большинстве унитарных государств, в них стали внедрятся отдельные принципы бюджетного федерализма.

В концепции субсидиарности можно выделить несколько основных принципов:

- если власти более низкого уровня не в состоянии решить проблемы подведомственной территории, то возможно вмешательство в решение финансовых вопросов территориального развития более высокого уровня власти;

- оказание вышестоящей властью финансовой помощи, но на основе финансовой автономии местных властей, а не полного их подчинения центральной власти;

- распределение полномочий между разными уровнями власти во всех сферах;

- партнерство разных уровней власти;

- делегированное управление, т.е. часть своих полномочий центральная власть может делегировать местной власти.  

Здесь просматривается соединение принципов, как бюджетного федерализма, так и бюджетного унитаризма. Принципы концепции субсидиарности реализуются в государствах с различной формой государственного устройства.

54. ПРИНЯТИЕ РЕШЕНИЙ ПО РЕГУЛИРОВАНИЮ ДОХОДОВ И РАСХОДОВ БЮДЖЕТА – ОСНОВНОЙ ЭТАП УПРАВЛЕНИЯ БЮДЖЕТНЫМИ РЕСУРСАМИ.

Бюджетное регулирование - воздействие со стороны государства или территориальных органов власти на процесс общественно воспроизводства через использование бюджетного механизма с целью создания благоприятных условий функционирования народного хозяйства. Объективность бюджетного регулирования обусловлена необходимостью реализации государственной политики социально-экономического развития

Социально стабилизирующим фактором выступает структура расходов государственного бюджета. Этот фактор оказывает регулирующее воздействие на размеры спроса и инвестиции, на отраслевую и региональную структуру экономики; на национальную конкурентоспособность на мировом рынке. Структура расходов существенно меняется в периоды подъема и спада экономики. Так, в периоды кризисов и депрессий расходы государственного бюджета на хозяйственные нужды, как правило, растут, а во время «перегрева» конъюнктуры – сокращаются.

В процессе бюджетного регулирования  можно применять синтез трех основных методов: нормативный, коэффициентный, балансовый. Одновременно с балансовым методом применяется ряд взаимосвязанных методов: налоговый, перераспределения, дотации, субвенции. Особое место в системе методов бюджетного регулирования занимают методы регулирования инвестиционного и инновационного развития. Выделяют три основных метода: привлечение собственных средств, полученных в результате текущих поступлений; привлечение средств на основе подряда; государственный или коммунальный кредит.

Существуют несколько форм бюджетного регулирования.

К формам бюджетного регулирования относят:

1)    централизованную, осуществляемую Министерством финансов с целью выравнивания возможностей получения доходов и финансирования расходов всеми местными органами государства;

2)    децентрализованную, основой которой является финансовая самостоятельность местной власти;

3)    финансовое обеспечение всех звеньев бюджетной системы;

4)    обеспечение бюджетным финансированием всех отраслей народного хозяйства.

Методы регулирования межбюджетных отношений делятся на следующие группы:

-        установление и распределение регулирующих источников доходов бюджета;

-        перераспределение самих бюджетных источников;

-        безвозмездная помощь, оказываемая нижестоящим бюджетам за счет средств вышестоящих;

-        бюджетные ссуды.

Важнейшие направления БР:

1.Регулир-е межбюдж. Отношений       2.соц. регулир-е        3.инвестиционно-иновационное регулир-е

4.регулир-е бюдж. Дефицита

Визначений Бюджетним кодексом України розподіл видів видатків може здійснюватися коштом державного і місцевих бюджетів та джерел їх фінансування. Можна виокремити три групи видатків. Так, до першої групи відносяться видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та державного суверенітету, незалежного судочинства, а також на інші передбачені Бюджетним кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню. Вони здійснюються тільки за рахунок коштів Державного бюджету України. До другої — видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані до виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності. До третьої - видатки на реалізацію прав та обов’язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер та визначені законами України. Ці видатки здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, а також трансфертів з Державного бюджету України.

Розподіл доходів ґрунтується на встановленні загальнодержавних податків і платежів та місцевих податків і зборів. Оскільки потреба в доходах кожного бюджету часто змінюється, держава щороку здійснює бюджетне регулювання, тобто перерозподіляє кошти всередині бюджетної системи з метою збалансування всіх видів бюджетів.

Розподіл доходів є похідним від розподілу видатків та має здійснюватися на таких принципах:

      податки не повинні легко експортуватися поза межі території, на якій вони збираються, бо в іншому разі місцеві органи влади не відчуватимуть себе відповідальними за них;

      база оподаткування має бути відносно рівномірно розподілена між регіонами, що створюватиме рівні можливості одержання надходжень у різних регіонах;

      база оподаткування має бути достатньо великою, щоб задовольняти видаткові потреби місцевих бю-в;

      податок повинен стягуватися з не надто мобільних факторів, бо в іншому випадку платники податку переміщатимуться з регіонів із порівняно великою базою оподаткування до регіонів із відносно невеликою базою оподаткування;

55. ПРОГНОЗ ПОКАЗАТЕЛЕЙ СВОДНОГО БЮДЖЕТА УКРАИНЫ ПО ОСНОВНЫМ ВИДАМ ДОХОДОВ, РАСХОДОВ И ФИНАНСИРОВАНИЯ НА 2011 И 2012 ГГ. (ПОСТАНОВЛ. КМУ №1427)

В пояснительной записке к проекту госбюджета-2012 говорится о том, что прогноз доходов сводного бюджета на 2012 год составляет 428, 5 млрд грн (28,5% в ВВП), что на 0,2 процентного пункта меньше учтенного при утверждении бюджета на 2011 год (28,7% ВВП). Прогнозная сумма доходов общего фонда сводного бюджета на 2012 год составляет 370 млрд грн, что составляет 24,6% ВВП.

Прогнозные показатели доходов сводного бюджета на 2012 год по сравнению с утвержденными показателями 2011 года (с изменениями), увеличиваются на 50,8 млрд. грн. или на 13,5%, в том числе по общему фонду на 49,6 млрд. грн., или на 15,5%, и по специальному фонду - на 1,2 млрд. грн., или на 2,2%.

В следующем году номинальный ВВП увеличится на 16,6% до 1505,0 млрд. гривен, темпы роста реального ВВП составят 105,0%.

Значительную часть доходов бюджета по-прежнему занимают налоговые поступления, которые составят 289 млрд грн, что на 14,2% больше планового показателя 2011 года. При этом их доля в ВВП уменьшится на 0,4 процентных пункта до 19,2%. Дефицит бюджета составит 2,5% ВВП.

Расходы госбюджета на 2012 г. составят 374 млрд грн., что на 29 млрд грн больше планового показателя текущего года.

Финансирование гос бюджета на 2012 год составляет 24129,5 млн. грн., в т.ч. 20244,9 млн. грн. – общий фонд, 3884,6 млн. грн. – специальный фонд.

56. ПРОГНОЗИРОВАНИЕ И ПЛАНИРОВАНИЕ ДОХОДОВ И РАСХОДОВ ГОСУДАРСТВЕННОГО БЮДЖЕТА КАК ОСНОВОПОЛАГАЮЩАЯ ФУНКЦИЯ БМ

Экономическая сущность бюджетного планирования состоит в централизованном распределении и перераспределении ВВП между звеньями финансовой системы.

Бюджетное планирование является составляющей бюджетного процесса.

Результатом бюджетного планирования являются проекты ГБ и МБ, которые, пройдя процедуру утверждения, становятся планами.

Выделяют четыре метода бюджетного планирования:

1.Метод коэффициентов или аналитический метод.

2.Нормативный метод предусматривает использование системы норм и нормативов.

3.Балансовый метод используется в процессе сбалансированности доходов и расходов бюджета.

4.Программирование, основанное на программно-целевом подходе.

Бюджетное прогнозирование тесно связано с планированием.  Цели прогнозирования состоят в следующем:

-  рассчитать будущее влияние текущих решений, программ и политики;

-  определить и оценить возможности сбалансирования доходов и расходов (анализ дефицита).

В процессе бюджетного прогнозирования используются следующие методы:

-  экспертная оценка;  -исторических аналогий;  - детерминистский подход; 

- эконометрическое моделирование;   - анализ финансового влияния.

57. ПРОГРАММИРОВАНИЕ БЮДЖЕТОВ – НЕОБХОДИМОЕ УСЛОВИЕ ЭФФЕКТИВНОГО ИС.

Бюджетне програмування можна розглядати як специфічну сферу реалізації бюджетної стратегії, пов’язану з розробкою системи взаємопов’язаних і узгоджених заходів, планів дій, спрямованих на досягнення конкретної мети, розв’язання конкретної проблеми. Бюджетні програми спрямовані на перспективи розвитку економіки, соціальної сфери тощо на довготерміновий або середньотерміновий період, з одного боку, і необхідних для цього бюджетних ресурсів, з іншого, для досягнення стратегічної мети. Кількість таких програм залежить від стратегічних орієнтирів та рівня соціально-економічного розвитку суспільства.  

Бюджетне програмування розглядається як процес орієнтації економіки і соціальної сфери з боку держави через регулярний і комплексний вплив за допомогою бюджетних ресурсів на її структуру відповідно до варіанта соціально-економічного розвитку в рамках ринкового механізму.

Бюджетне програмування є невід'ємною складовою програмування національної економіки в частині, що реалізується засобами бюджетних коштів. Тому його сутність має узгоджуватися з поняттям програмування національної економіки. Під поняттям "програмування національної економіки" мається на увазі весь комплекс політичних, законодавчих і адміністративних заходів, спрямованих на точне формулювання і практичну реалізацію всеохоплюючої національної програми економічного розвитку. Бюджетне програмування є одним із основних елементів державного бюджетування, іншими його елементами є бюджетне прогнозування і планування.