Шпаргалка по "Бюджетному менеджменту"

="text-align:justify">Державна контрольно-ревізійна служба України складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів(відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Державна контрольно-ревізійна служба має централізовану організаційну структуру. Головне контрольно-ревізійне управління України очолює заступник Міністра фінансів України, який призначається Кабінетом Міністрів України. Керівників регіональних контрольно-ревізійних управлінь і підрозділів призначають вищі керівники за підпорядкованістю.

Функції державної контрольно-ревізійної служби полягають у проведенні ревізій та перевірок фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності у міністерствах, відомствах, підприємствах і організаціях, які утримуються за рахунок державного бюджету. До її функцій також належить проведення ревізій та перевірок правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються з державного бюджету, контролюють повноту оприбуткування, використання і збереження валютних коштів; перевіряють виконання рішень за результатами проведених ревізій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

34. КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ ОСНОВЫ ПОВЫШЕНИЯ ЭФФЕКТИВНОСТИ УПРАВЛЕНИЯ БЮДЖЕТНЫМИ РЕСУРСАМИ В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ

Модернизация направлений планирования и анализа деятельности государственных органов власти будет способствовать повышению эффективности государственного управления. В данном случае необходимо создать направления перехода от рутинных бюрократических процедур, происходящих в управлении бюджетом, к ориентации на достижение конкретных результатов с эффективным использованием бюджетных ресурсов. Видится, что решение поставленной задачи, требует:

-  для процесса планирования и оценки деятельности государственных органов необходима разработка специальной системы качественных и количественных индикаторов;

-  объединения органов государственной власти в зависимости от функциональной деятельности и возможности в процессе их деятельности применения системы разработанных качественных и количественных индикаторов.

Первичным при достижении поставленных целей является разделение различных видов государственных органов власти по направлениям их функциональной значимости, что повлечет необходимость создания различных индикаторов, применяемых при планировании и оценке их деятельности.

При инструментализации целей, выдвигаемых на политическом уровне, как основы для формирования системы индикаторов для планирования и оценки, важно дифференцировать «поддерживающие» (статические) и «развивающие» (динамические) функции и соответствующие им индикаторы. Первые связаны с необходимостью поддержания (достижения) некоторых общественно нормальных (приемлемых) уровней явления или оказания услуг, вторые - с развитием тех или иных сфер общественной жизни.

Далее отметим, что не менее важной является задача построения непосредственно самой системы индикаторов и параметров их измерения такими методами, которые бы, в конечном счете, не приводили к искажению информации и не зарождали бездейственности государственных органов власти.

Планирование размещения финансовых ресурсов должно включать анализ возможных поступлений финансовых средств с подробным описанием источников, установление наиболее значимых целей проводимой бюджетной политики, а также разработанную общую схему размещения ресурсов с целью решения поставленных задач. Из вышесказанного следует, что главной целью является разработка общей схемы бюджетных расходов. Разработка общей схемы размещения ресурсов для достижения поставленных целей, должна производиться на основании следующих принципов:

- формирование в терминах пакетов расходных программ всех планируемых расходов;

-  необходимость сопровождения каждого пакета расходных программ расчетом затрат на его исполнение;

-  учет в расчете затрат на выполнение той или иной расходной программы всех экономических расходных статей, например, выплата заработной платы работникам, коммунальные платежи, приобретение оборудования и т.д.;

-  контроль может включать: контроль за исполнением расходных программ в целом и контроль за исполнением отдельных статей расходов;

-  на этапе планирования пакетов расходных программ необходимо провести: анализ затрат на реализацию программы и выгоды от реализации программы;

-  необходимость проведения анализа в отношении политических, социальных, правовых и административных аспектов исполнения бюджета;

-  конечным результатом и выгодой от осуществления расходных программ должна быть цель расходной программы в соответствии с текущей ситуацией и др.

35. МЕЖБЮДЖЕТНЫЕ ОТНОШЕНИЯ КАК ИНСТРУМЕНТ УПРАВЛЕНИЯ РЕСУРСАМИ МЕСТНЫХ БЮДЖЕТОВ УКРАИНЫ

Основной задачей региональной политики в любом государстве мира является сокращение дисбалансов в уровнях социально-экономического развития регионов и их территорий. В связи с тем, что налоговый потенциал регионов нашего государства значительно отличается, возникает необходимость в финансовой поддержке тех местных бюджетов, условия формирования которых характеризуются весьма низким уровнем развития экономики и слабым налоговым потенциалом.

Важную роль в этом процессе играют межбюджетные отношения, они являются тем инструментом перераспределения бюджетных ресурсов от эффективности которого зависит сбалансированность бюджетов всех уровней и своевременное финансирование жизненно необходимых расходов по социально-экономическому развитию территорий.

В Бюджетном кодексе Украины межбюджетные отношения определены как отношения между государством, АР Крым и местным самоуправлением по поводу обеспечения соответствующих бюджетов финансовыми ресурсами, необходимыми для выполнения функций, предусмотренных Конституцией Украины и законами Украины.

Субъектами межбюджетных отношений в Украине являются: законодательный орган страны, центральные и местные органы исполнительной власти, органы оперативного управления финансами, а также органы нефинансового профиля, которые в случае необходимости привлекаются к решению проблем как по государственному бюджету, так и бюджетам территорий. Исходя из того, органы каких уровней управления являются субъектами межбюджетных отношений, выделяют вертикальные и горизонтальные межбюджетные отношения. Вертикальные межбюджетные отношения возникают между высшими органами государственными власти и органами местного самоуправления, а также между органами местного самоуправления разных уровней.

Горизонтальные межбюджетные отношения — это отношения между органами местного самоуправления по поводу выравнивания доходов и финансирования расходов бюджетов одного уровня. В последние годы горизонтальные межбюджетные отношения обусловлены необходимостью осуществления в стране финансового выравнивания и передачи финансовых ресурсов с одних регионов другим с целью обеспечения общественных услуг на уровне минимальных государственных стандартов.

Начиная с 2001 года, в Украине применяется новая модель финансового выравнивания, которая базируется на основе распределения межбюджетных трансфертов из государственного бюджета, объемы которых исчисляются как разница между прогнозным объемом доходов и расходов, скорректированная на коэффициент выравнивания. Доходы и расходы, которые учитываются при определении объема межбюджетных трансфертов, определяются Бюджетным кодексом Украины. Прогнозный объем доходов рассчитывается на основе налогового потенциала территории и индекса платежеспособности каждого местного бюджета.

При расчете расходов местного бюджета применяется финансовый норматив бюджетной обеспеченности, который определяется путем деления общего объема финансовых ресурсов, которые направляются на реализацию бюджетных программ, на количество жителей или потребителей услуг.

Из изложенного выше следует, что наиболее эффективным инструментом финансового выравнивания в системе межбюджетных отношений является межбюджетный трансферт, но только в том случае, если это в экономическом и социальном отношении на момент его предоставления конкретному бюджету целесообразно и, если трансферт не стимулирует иждивенчество местных органов, а наоборот повышает их ответственность за экономическое развитие территории в сторону ее роста и расширение базы налогообложения.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

36. МЕЖБЮДЖЕТНЫЕ ОТНОШЕНИЯ: ИХ ТРАНСФОРМАЦИЯ И ОЦЕНКА…

Необхідність міжбюджетних трансфертів – додаткових коштів, переданих із державного бюджету до місцевих – виникає внаслідок невідповідності розподілу повноважень між органами управління до розподілу доходних джерел на їх виконання. З метою подолання недостатності власних коштів місцевих бюджетів для забезпечення повноважень застосовуються методи бюджетного регулювання. Цей механізм дає змогу оперативно реагувати на брак власних коштів і водночас не позбавляє місцеву владу ініціативи стосовно мобілізації надходжень, активізації виробничої ініціативи щодо залучення додаткових джерел надходжень. Вирівнювання фінансових можливостей місцевих бюджетів, безумовно, є необхідним як для виконання соціальних зобов’язань держави, так і для попередження процесів неефективного міжрегіонального переміщення капіталу, праці, інших факторів виробництва. Наразі слід зазначити, що бюджетне регулювання є складовою усієї системи вирівнювання фінансових можливостей місцевих бюджетів. Тому реальний стан справ стосовно потреб у коштах місцевих громад можна оцінити тільки на основі аналізу всієї сукупності фінансових джерел, що надходять до місцевих бюджетів.

Потреба в додаткових трансфертних платежах об’єктивно зумовлена у бюджетній системі будь-якої країни. Вона залежить від коливань економічної кон’юнктури, принципів побудови бюджетної системи, ієрархії управління та адміністративно-територіального поділу країни. Така ситуація спричинена дією різних чинників: різним податковим потенціалом, фіскальною неспіввимірністю окремих територіальних одиниць, недоліками обрахування бюджетних потреб. Як правило, у стабільній системі ці недоліки можуть автоматично усуватися ініціативністю місцевої влади щодо активізації господарської діяльності і відповідно сприяти формуванню інших джерел доходів. Однак місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в Україні не мають таких прав.

По-перше, у бюджетній системі України не відбулася справжня децентралізація, що передбачала б існування автономних доходних джерел кожної ланки управління. По-друге, чинне законодавство унормовує суб’єктивізм з розподілу міжбюджетних трансфертів, що виявляється в існуванні різних механізмів надання міжбюджетних трансфертів відповідно до різних типів місцевих бюджетів. Прямі відносини, що допускають тільки двох агентів – “державу” і “регіон”, – встановлені між бюджетами держави, з одного боку, та АР Крим, областей, районів, м. Києва, м. Севастополя, міст обласного значення (в частині лише дотацій вирівнювання) – з другого. Натомість опосередковані відносини між бюджетами збережені на лінії “держава – місто районного значення, селище, село та їх об’єднання”, розподіл міжбюджетних трансфертів між бюджетами місцевого самоврядування на основі затвердженої формули здійснюється районною адміністрацією, перевіряється обласною адміністрацією та затверджується районною радою. Такий механізм є виправданим, однак усуває органи місцевого самоврядування базового рівня та їх представницькі органи від можливості впливати на рішення щодо обсягів необхідних трансфертів.

Значна роль суб’єктивного чинника щодо прийняття господарських рішень обґрунтовується в інституціональній економічній теорії, що стосується і бюджетного процесу. З погляду теорії наявний суб’єктивізм бюджетних рішень можна розглядати як позитивну характеристику бюджетної системи й оцінювати як спробу узгодити інтереси всіх учасників бюджетного процесу, оскільки на субрегіональному рівні – рівні району – органи влади та місцевого самоврядування мають більше здатності відстоювати інтереси громад, ніж на рівні держави. Інше питання, яким чином цей суб’єктивізм може впливати на ефективність бюджетних рішень і чи забезпечує він узгодженість інтересів держави та громад на найбільш прийнятному рівні. Для усунення загроз щодо надання переваги місцевим інтересам перед державними або, навпаки, необхідним є внесення коректив до системи розподілу повноважень між органами влади і самоврядування щодо надання трансфертних платежів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

37 МЕХАНИЗМ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ ФУНКЦИЙ УПРАВЛЕНИЯ И ЭЛЕМЕНТОВ БЮДЖЕТНОГО МЕХАНИЗМА: ОЦЕНКА ЕГО ЭФФЕКТИВНОСТИ

Бюджетный механизм - это система экономических мер воздействия на обеспечение мобилизации оптимальных объемов финансовых ресурсов бюджета, их эффективного размещения и экономного использования в целях обеспечения социально-экономического развития общества, определенного экономической политикой государства.