КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни:

«Менеджмент організацій»

на тему:

«УПРАВЛІННЯ ТУРИСТИЧНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОСТІ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА». 
 

Виконала:

студентка 5 курсу,  

Науковий  керівник: 
 
 

Допущена  до захисту «__»______________2011р. 
 

Захищена  «___»___________2011р.

з оцінкою «_________________» 

Донецьк 2011

 
 

      РЕФЕРАТ 

      Курсова робота складається із 55 арк.,9 рис., 15 табл., 12 використаних джерел, 8 додатків.

     Об'єктом  дослідження є туристичне підприємство ЗАТ «Супутник - Донецьк».

     Предметом курсової роботи є процес управління туристичним підприємством в умовах нестабільності зовнішнього середовища.

     Метою даної курсової роботи є розробка рекомендацій з підвищення конкурентоспроможності підприємства в умовах нестабільності зовнішнього середовища, визначення шляхів підвищення ефективності діяльності ЗАТ «Супутник - Донецьк».

     Завданнями  для даної роботи є:

      1. проведення аналізу понятійного  апарату зовнішнього середовища туристичного підприємства;

      2. вивчення процесу управління та оцінка можливостей підвищення конкурентоспроможності в умовах нестабільності зовнішнього середовища;

      4. оцінка конкурентоспроможності  туристичного підприємства ЗАТ «Супутник - Донецьк» за допомогою;

      5. розробка рекомендацій з вибору оптимальної стратегії ЗАТ «Супутник - Донецьк» у межах рекомендованої програми підвищення конкурентоспроможності туристичного підприємства.

     Методи  дослідження - PEST- аналіз та SWOT- аналіз, загальнонаукові методи дослідження (метод пізнання, логічний, формально-логічний).

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

 

      Тема  курсової роботи є дуже актуальною, тому що найважливішою характеристикою  організації є її взаємозв’язок  із зовнішнім середовищем.            Жодна організація не може існувати сама по собі. Вони повністю залежать від навколишнього світу, від зовнішнього середовища відносно як своїх ресурсів так і споживачів, користувачів тими результатами, яких вона намагається досягти.

      Не  існує ні однієї організації, яка  не мала б зовнішнього оточення, та не знаходилась б з ним у стані постійної взаємодії. Кожна організація потребує регулярного отримання з зовнішнього середовища вихідних продуктів для забезпечення своєї життєдіяльності. При цьому кожна організація повинна віддавати що-небудь у зовнішнє середовище в якості компенсації за її існування. Як тільки зв’язки з зовнішнім середовищем обриваються, організація гине. В останній час в зв’язку з посиленням та ускладненням конкуренції, а також різким прискоренням процесів змін в оточуючому середовищі організації все в більшій мірі змушені приділяти увагу питанням взаємодії з оточенням, все в більшій мірі розвивати здібності адаптації до змін зовнішнього середовища.

      Уява  про значення зовнішнього оточення та необхідність враховувати сили зовнішні по відношенню до організації, з’явилась в управлінській думці в кінці 50-тих років. Це стало одним з найважливіших внесків системного підходу в науку управління, оскільки підкреслювалась необхідність для керівника розглядати свою організацію як цілісність, яка складається з взаємопов’язаних частин, в свою чергу пов’язаних з зв’язками із зовнішнім світом.

      Термін "Зовнішнє середовище" включає  економічні умови, споживачів, профспілки, урядові акті, законодавство, конкурентні  організації, систему цінностей у суспільстві, громадську думку, техніку та технологію і інші фактори. Ці взаємозв’язані фактори чинять вплив на все, що відбувається всередині організації. Наприклад, введення нової автоматичної технології може забезпечити організації переваги в конкуренції. Але, щоб використати цю нову технологію, організація вимушена шукати людей із певними навичками, а також із певними поглядами. Знайти потрібних фахівців буває досить складно. Якщо економічна кон’єктура підвищується та якщо існує конкуренція на ринку таких спеціалістів, організація може бути вимушена підняти заробітну плату, щоб заохотити цих спеціалістів до роботи. У процесі найму робітників, організація повинна дотримуватися державного законодавства, яке забороняє дискримінацію за віком, статтю, расою. Всі ці фактори постійно змінюються.

       З кожним роком керівництво вимушене враховувати все більшу кількість зовнішнього середовища, які набувають глобального характеру. Організації повністю залежать від навколишнього середовища, яке, як правило, знаходиться поза впливом менеджера (керівника).

      Сьогоднішні зміни в зовнішньому світі  примусили звернути на зовнішнє середовище ще більшу увагу, ніж коли - не будь. Керівники мають враховувати середовище, оскільки організація як відкрита система залежить від зовнішнього світу у відношенні поставок ресурсів, енергії, кадрів, а також споживачів. Оскільки від керівництва залежить виживання організації, менеджер повинен вміти виявляти істотні факти в оточенні, які впливають на його організацію. Більш того, він повинен запропонувати слушні способи реагування на зовнішні впливи.

     Об'єктом  дослідження є туристичне підприємство ЗАТ «Супутник - Донецьк».

     Предметом курсової роботи є процес управління туристичним підприємством в умовах нестабільності зовнішнього середовища.

      Ця  тема потребує глибокого аналізу. Щоб  вижити та зберегти ефективність, організації  змушені пристосовуватись до свого  середовища, щоб у світі швидких  змін, де виживають лише пристосовані, його організація не опинилася серед  числа зниклих.

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ТУРИСТИЧНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОСТІ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

1.1. Сутність управління  туристичним підприємством  в умовах нестабільності  зовнішнього середовища

 

     Завдання  підприємства  полягає в тому,  щоб освоювати нові ринки, задовольняти споживи  клієнтів. Успіхи і невдачі підприємства - це в першу чергу успіхи і невдачі керівника. Якщо підприємство працює погано,  нерентабельно, його новий господар міняє не робочих,   а керівництво. Отже, менеджмент означає організацію  роботи  колективу. Керівник повинний прагнути організовувати роботові на підприємстві  з  таким розрахунком,  щоб вона  в  максимальному ступені  відповідала  потребам  співробітників  і дозволяла активізувати їх роботові  і  підвищити  її  ефективність. Ухвалюючи  будь-які  рішення,  керівник  повинний постійно мати на увазі не тільки  високу  рентабельність  фірми,  але і проблеми існування  своїх співробітників,  а також споживачів, ради яких фірма існує, і задоволення потреб яких реально обумовлює необхідність функціонування фірми і роботи її менеджерів.  Будь-яке  рішення повинне в  тривалій перспективі свідчити про економічну користь підприємства.  Ну, а то, що дає добрі результати тільки в даний момент годині і на найближче майбутнє,  а в окремому періоді ставити існування підприємства під загрозу, слід  розцінювати як помилкове. Забезпечення існування фірми на ринку можна вважати головним  завданням  менеджменту. У зв'язку з цим стратегічному управлінню в його роботі надається велике значення [3].

       У теорії західного менеджменту,  заснованого на концепціях організаційної  поведінки, структура фірми розглядається  як найважливіший чинник, який  визначає і форми поведінки  (діяльності) всього колективу і  окремих його членів. У цьому  плані в організаційну структуру включаються такі управлінські поняття, як співвідношення відповідальності і повноважень, делегування повноважень, централізація і децентралізація, відповідальність і контроль, норми керованості, організаційна політика фірми, моделі управлінських рішень, проектування загальних і індивідуальних завдань і деякі інші. По суті мова йде тут про змістовну сторону структури менеджменту: якій меті вона служити і які управлінські процеси вона забезпечує [5].

     Утримати  клієнта допомагає маркетинг.  У різних секторах економіки увага приділяється одному з напрямів маркетингу.  Так, в готельному бізнесі між маркетингом і продажем часто ставитися знак рівності.  У ресторанному бізнесі багато людей плутають маркетинг з рекламою і просуванням товару.  Але реклама і збут є тільки елементами процесу просування товарів, який у свою чергу є складовою частиною управлінських рішень.  

       Менеджмент (управління) існував у  якихось формах завжди там,  де люди працювали групами.  Три сфери застосування:

     – політична - встановлення і підтримка порядку в групах;

     – економічна - дослідження, виробництво  і  розподіл ресурсів;

     – оборонна - захист від ворогів.

       Наприклад єгипетські піраміди  вимагали чіткості в плануванні, організації роботи безлічі людей,  контролю за їх діяльністю. I-й історичний період (до XVIII століття) - накопичення досвіду управління. II-й історичний період (1776-1890) - індустріальний період. Роботі А.Сміта (державне управління), Р.Оуєна (гуманізація виробництва) та інші. Виникнення фабрик як первинного типу виробництва і необхідність забезпечення роботою великих груп людей. Індивідуальні власники не в змозі спостерігати за діяльністю всіх робочих. Перші менеджери - це кращі працівники, що представляють інтереси власників на робочих місцях. III-й історичний період - період систематизації. Формування науки про управління. Управління виникло з кооперації для координування діяльності людей.

       Управління - це доладна інтелектуальна  діяльність людини, що вимагає  спеціальних знань і досвіду.  Якість ефективного керівника: – знання теорії; – володіння енергією, здоровою психікою; – уміння застосовувати знання; – бажання ефективне управляти. Менеджмент - управління в умовах ринкової економіки. Означає:

     · орієнтацію фірми на попит і споживи  ринку;

     · прагнення до підвищення ефективності виробництва;

     · господарська самостійність, свобода  ухвалення рішень;

     · постійне коректування цілей і програм  від стану покладу ринку;

       · кінцевий результат діяльності  виявляється на ринку в процесі  обміну;

       · необхідність використання  сучасної техніки при ухваленні рішень.

       Управління застосовне до різних  видів людської діяльності (управління  автомобілем); до різних сфер діяльності (управління в біологічних системах, управління державою); до органів  управління  (підрозділами в державних і суспільних організаціях). Менеджмент використовує як об'єкт управління господарську діяльність фірми в цілому або її конкретну сферу (виробництво, збут, фінанси і так далі).

     Суть  управління - встановлення і підтримка  узгодженості взаємодії людей, що беруть доля в  єдиному процесі. Управління - це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб сформувати і досягти цілей організації. Особливості  управлінської праці:

     1. Розумова праця працівників апарату  управління, що складається з трьох видів діяльності: організаційно-адміністративною і виховною (прийом і передача інформації,  доведення рішень до виконавців, контроль виконання); аналітичною і конструктивною (сприйняття інформації і підготовка відповідних рішень); інформаційно-технічною (документацій ні, учбові, обчислювальні і формально-логічні операції).

     2. Доля в створенні матеріальних  благ не прямо (побічно через  працю інших осіб).

     3. Предмет праці - інформація.

     4. Засобі праці - організаційна  і обчислювальна техніка. 

     5. Результат праці - управлінські рішення.

     Управління - процес перекладу (перетворення) системи (об'єкту) з початкового стану  в бажаний.

     Системі управління - це сукупність елементів, що забезпечують цілеспрямоване функціонування підприємства. Елементі:

     1) Мета -  бажаний результат функціонування системи. Вимоги: реальна, можлива за даних розумів функціонування підприємства, досяжна, така, що реалізовується. Час: стратегічні - довготривалі; поточні - на  1 рік; оперативні -  до місяця.