Оцінити ефективність управління значно складніше, ніж ефективність роботи підприємства. Процес управління можна розбити на окремі етапи і операції, виділяючи при цьому взаємозв'язані між собою проміжні і кінцеві результати органу управління в цілому і його окремих ланок. До проміжних результатів відносяться узагальнення, нові ідеї, концепції, втілені у відповідних планах і рішеннях. Апарат управління готує для керівника розробки, рекомендації, нормативні і довідкові матеріали. Ці проміжні результати є допоміжними, не дивлячись на тих, що від їх якості залежать результати управління в цілому. Та все ж узагальнюючою оцінкою ефективності управління є кінцеві результати функціонування керованого об'єкту. Адже можна ухвалити хороший і своєчасне рішення, але для його виконання з високою ефективністю потрібні ще організаційні, контрольні, стимулюючі, виховні заходь дії на колектив, щоб реалізувати намічені цілі з найменшими витратами.

     Управлінські  рішення, як би добрі смороду не булі обґрунтовані з погляду теорії і  підкріплені дослідженнями є  всього лише ідеями, думаннями. Успішнім управлінським рішенням вважається таке, яку реалізується практично (перетворюється на дію) результативно і ефективно.

     Простих і надійних формул ефективного управління не існує, але можна виробити творчий  підхід до нього на основі теорії і  практичних даних в області управління.

     Для цього потрібно виявити і повідомити характеристики, властиві процесу управління на всіх підприємствах, розробити графіки, моделі взаємозв'язку показників ефективності і чинників, що впливають на результативність підприємства. Необхідній інтегрований підхід до управління з урахуванням ситуацій, що складаються під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників.

     На  ефективність управління підприємством  торгівлі впливають як зовнішні, так  і внутрішні чинники.

     Внутрішні чинники:

• служби підприємства їх кадровий склад, його використання;
• ресурси підприємства;
• торгово-технологічний процес усередині підприємства;
• внутрішні резерви підприємства і ін.

        Зовнішні чинники:

• постачальники, посередники, конкуренти, клієнтура;

     - демографічні, економічні, природні, науково-технічні, політичні, чинники культурного оточення.

1.2. Сутність та основні елементи зовнішнього середовища

 

        Зовнішнє середовище підприємства – сукупність суб'єктів господарювання, економічних, суспільних і природних умов, що діють у глобальному оточенні.

Навіть, якщо в самому підприємстві не відбувається ніяких змін, постійні зміни навколишнього  середовища чинять суттєвий вплив на результати його діяльності. Це викликає необхідність проведення постійного моніторингу  стану зовнішнього середовища підприємства, який розглядається як невід'ємна складова частина стратегічного планування. [1, с. 88].

      У сучасних умовах будь-яка  організація повинна не лише  призвичаїватись до зовнішнього  середовища шляхом адаптації  своєї внутрішньої структури і поведінки на ринку, але і активно формувати зовнішні умови своєї діяльності, постійно виявляючи в зовнішньому середовищі угрози та потенційні можливості. [2, с. 89].     

       Залежно від характеру впливу різноманітних факторів зовнішнє середовище поділяють на середовище прямого впливу (мікросередовище) та непрямого впливу (макросередовище).

             Макросередовище складається з елементів, які прямо не пов'язані з підприємством, але впливають на формування загальної атмосфери бізнесу.

Макросередовище охоплює матеріально-технічні й  економічні умови, суспільні відносини  та інші чинники, що впливають на діяльність підприємства опосередковано. До них  належать демографічні, економічні, політичні  та інші чинники, що постійно змінюються і є джерелом постійного занепокоєння для фірми(табл.1.1) [3, с. 99-101]. 
 
 
 

Таблиця 1.1

Чинники макросередовища

 

          Спеціалісти використовують ці параметри для аналізу зовнішнього середовища  конкретного  підприємства.

      Також існує інший метод який ґрунтується  на принципі суб'єктивізму. На фірмі  розробляють шкалу балового впливу чинників на діяльність підприємства (граф.1.1). Чинники, які через свій вплив набирають більше половини всіх балів (зі знаком як "+", так і "-"), є пріоритетними. Зважаючи саме на ці чинники, досліджують ринок [4]. 

           

           

 

Рис. 1.1. Вплив чинників на діяльність підприємства (приклад) 

      Доволі  відомим є підхід до аналізу зовнішнього середовища, який здобув назву PEST-аналізу; виходячи з абревіатури англійських слів: р — policy; e — economy; s — society; t — technology — тобто групи основних факторів — політичних, економічних, соціальних та технологічних, які впливають на організацію. Для узагальнення інформації про зовнішнє середовище непрямого впливу, можна використовувати спеціальну таблицю (табл.1.2.).

Таблиця 1.2

Матриця РЕST-аналізу

 

         Ще один метод аналізу зовнішнього середовища – це метод регресійно-кореляційного аналізу. Цим методом визначають  результуючий фактор, що відображає стан підприємства залежно від мети (ним може бути дохід, прибуток, обсяг продажу тощо):

                                                               (1.1) 

де:  а — вплив і-го чинника на діяльність підприємства;

      х  — стан підприємства під  впливом і-го чинника.

     Найважливішим для підприємства все ж таки є середовище прямого впливу (мікросередовище).

      Мікросередовище являє собою сукупність зовнішніх  щодо підприємства суб’єктів і сил, які безпосередньо впливають  на його діяльність і які, в свою чергу, перебувають під впливом  цієї діяльності. Іншими словами, мікросередовище — це партнерське середовище, суб’єктами якого є підприємства, організації й установи, що мають безпосереднє відношення до підприємства і з якими воно вступає в певні виробничі, економічні, фінансові та організаційно-господарські стосунки. Ці стосунки оформляються через відповідні ділові угоди, які не обов’язково повинні бути юридично оформлені. До нього належать постачальники, посередники, конкуренти, споживачі тощо.

Таблиця 1.3

Чинники мікросередовища

 
 

     Продовження табл. 1.3

 

      Вплив постачальників на підприємство достатньо суттєвий. Ціна, якість їх продукції, умови постачання, дисципліна поставок, експлуатаційні витрати безпосередньо позначаються на собівартості, а, значить, і на прибутках підприємства, на його конкурентноздатності.

      Розрізняють постачальників: сировини, матеріалів, основних засобів, енергетичних, фінансових, трудових, інформаційних та інших ресурсів і послуг. 

     
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Рис 1.2. Класифікація постачальників 

      Розглянемо  детальніше наведених постачальників. Ексклюзивні постачальники працюють лише з конкретною фірмою. Природно, що працювати з ними вигідно і зручно. Лояльні постачальники обслуговують як фірму, так і її конкурентів. З ними треба поводитись обережно, оскільки вони можуть бути джерелом інформації про фірму для її конкурентів. Сторонні постачальники обслуговують лише конкурентів. Фірма може залучати або не залучати їх до співпраці.

      Вузькоспеціалізовані  постачальники постачають один товар  або обмежену асортиментну кількість  товарів, широкоспеціалізовані — товарну групу, комплексні – прагнуть забезпечити фірму якомога більшою кількістю необхідних їй товарів.

       Конкуренти  – підприємства, які виробляють таку саму або аналогічну продукцію, що й обрана фірма, і реалізують її на цільових ринках цього підприємства.