Методи зниження кредитного ризику комерційного банку в період ринкової нестабільності

   Якщо  частка кредитів у загальному  обсязі робочих активів банку становить до 30%, то це означає, що банк проводить досить обережну кредитну політику і забезпечує свою прибутковість за рахунок менш ризикованих активних операцій. Але в цьому разі банк втрачає значний сегмент фінансового ринку. Таке співвідношення між кредитами і робочими активами більш бажане для новоствореного банку, який ще не має достатнього досвіду кредитної роботи.

   При поміркованій  кредитній політиці частка кредитів  у робочих активах перебуває  в межах 30—50%. Така політика  притаманна стабільним і надійним банкам, які мають достатній досвід кредитної роботи.

   Частка  кредитів, що перевищує 50% робочих  активів, свідчить про агресивну  кредитну політику банку. Вона  може бути обґрунтованою тільки  надприбутками і не може бути  тривалою. Слід пам’ятати, що чим більша частка кредитів у робочих активах і триваліший часовий термін її існування, тим вищий рівень ризику.

   Важливе  значення для мінімізації втрат  від кредитного ризику має  підтримка оптимальної структури  кредитного портфеля комерційного банку. За методикою НБУ кредитний портфель комерційного банку складається з таких кредитів: стандартних, під контролем, субстандартних, сумнівних, безнадійних.

   Досвід  роботи багатьох єкспертів свідчить, що оптимальним можна вважати  кредитний портфель, в якому консолідована заборгованість за позичками розподілена так:

— стандартні позички  — 22%;

— під контролем  — 38%;

— субстандартні  — 30%;

— сумнівні — 5%;

— безнадійні — 5%.

   Дуже  важливим заходом, спрямованим  на покриття можливих втрат  від кредитного ризику, є створення загального і спеціального резервів. Частина цих резервів формується одночасно з наданням кредиту, а частина - при виникненні проблемних позичок.

 

 

 

 

Глава 2. : Аналіз управління кредитним ризиком на прикладі бази проходження практики - ФІЛІЯ ВАТ КБ «НАДРА» ОДЕСЬКЕ РУ

2.1 Аналіз структури  і якості кредитного портфелю

 

Кредитний портфель являє собою сукупність виданих позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов’язаних з різними чинниками кредитного ризику або зі способами захисту від нього.

Управління кредитним  портфелем дає змогу балансувати  та стримувати ризик усього портфеля, контролювати ризик, притаманний тим  чи іншим ринкам, клієнтам, позиковим  інструментам, кредитам та умовам діяльності. Управління кредитними ризиками вимагає систематичного кількісного та якісного аналізу кредитного портфеля та роботи з проблемними кредитами.

Аналіз кредитного портфеля потребує дослідження його структури в розрізі груп ризику, ступеня забезпеченості, галузевої структури, форм власності позичальників і т. п., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментації кредитного портфеля.

Особливу  увагу, приділяють якості кредитного портфеля, захищеності його від кредитного ризику. З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників комерційних банків постановою Правління Національного банку України № 279 від 6.07.2000 р. затверджене Положення про порядок розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Комерційні банки зобов’язані створювати резерви для відшкодування можливих витрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, у тому числі за наданими депозитами, кредитами іншим банкам, суб’єктами господарювання (овердрафт, ураховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), наданими гарантіями та поручительствами.

Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла від кредитної  діяльності банку.

Резерв під кредитні ризики розподіляється на резерв під  стандартну заборгованість за кредитами  та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами (кредити під контролем, субстандартні, а також безнадійні, сумнівні кредити).

З метою нарахування  резерву й оцінки якості кредитного портфеля комерційні банки здійснюють класифікацію виданих кредитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв:

• оцінка фінансового стану позичальника;
• погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею.

Для оцінки фінансового  стану позичальника — юридичної  особи використовуються такі показники:

• коефіцієнт абсолютної ліквідності;
• проміжний коефіцієнт покриття (проміжний коефіцієнт ліквідності);
• коефіцієнт загальної ліквідності;
• коефіцієнт автономії;
• коефіцієнт фінансового важеля;
• коефіцієнт маневреності;
• коефіцієнт фінансової стійкості;
• коефіцієнт забезпеченості запасів та витрат;
• обсяг реалізації та прибутку;
• показники прибутковості;
• склад та динаміка дебіторо-кредиторської заборгованості;
• грошові потоки позичальника.

Також мають  бути враховані фактори суб’єктивного  характеру:

• ефективність управління позичальника;
• ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі;
• наявність державних замовлень та державна підтримка позичальника тощо;
• погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому;
• професіоналізм керівництва.

 Критерії оцінювання фінансового стану позичальника — комерційного банку здійснюється на підставі таких критеріїв:

 

Під час оцінювання фінансового стану позичальника — фізичної особи мають бути враховані:

• соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної      нерухомості, цінних паперів тощо, постійної роботи, сімейний стан;
• наявність реальної застави;
• вік та здоров’я клієнта;
• загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати;
• інтенсивність користування банківськими позиками у минулому та    своєчасність їх погашення і відсотків за ними, а також користування    іншими банківськими послугами;
• зв’язки клієнта у діловому світі тощо.

Згідно з  оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити відносяться до таких категорій:

 

Категорії кредитів за ступенем ризику, залежно від фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку.

Виходячи з погашення  позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею погашення є:

• добрим — якщо заборгованість за кредитом та відсотки за ним сплачуються в установлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;
• слабким — якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять не більше 90 днів, чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються;
• незадовільним — якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом понад 90 днів та відсотки не сплачуються.

За ступенем ризику позики або ступенем надійності клієнта кредити поділяються  на п’ять груп: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні кредити.

Відповідно до перелічених  критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами:

Погашення заборгованості, фінансовий стан (клас)	Обслуговування боргу  позичальником
	добре	слабке	незадовільне
А	стандартна	під контролем	субстандартна
Б	під контролем	субстандартна	субстандартна
В	субстандартна	субстандартна	сумнівна
Г	сумнівна	сумнівна	безнадійна
Д	сумнівна	безнадійна	безнадійна

Кількість календарних  днів прострочення	Категорія заборгованості
0	стандартні
до 30	під контролем
31 -  60	субстандартні
61 -  90	сумнівні
від 91 і  більше	безнадійні

Категорія  заборгованості   за  кредитами на поточні потреби,  
які  надані  позичальнику - фізичній особі, визначається   банком  
щомісяця  залежно  від кількості днів прострочення основного боргу  
та/або відсотків/комісій за ним:  

Категорія  заборгованості   за  кредитами на поточні потреби,  
які  надані  позичальнику - фізичній особі, визначається   банком  
щомісяця  залежно  від кількості днів прострочення основного боргу  
та/або відсотків/комісій за ним:  

 

 

 

 

 

 

 

На підставі класифікації позик комерційний банк створює  резерв щодо кожної групи кредитів.

Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.

 

Категорія кредитної  операції	Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику) за кредитними операціями
	у гривнях		в іноземній валюті
	за однорідними споживчими кредитами фіз. осіб	за іншими кредитами	з позичальни ками, у  яких є  джерела надходження валютної виручки	з позичальни ками, у  яких немає джерел надходження валютної виручки
стандартні	2%	1%	2%	50%
під контролем	10%	5%	7%	100%
субстандартні	40%	20%	25%	100%
сумнівні	80%	50%	60%	100%
безнадійні	100%	100%	100%	100%

Комерційний банк формує резерв під стандартну заборгованість за кредитами щоквартально.

Проаналізуємо структуру кредитного портфеля філії ВАТ КБ «НАДРА» Одеське РУ.

СТРУКТУРА КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ ФІЛІЇ БАНКУ ЗА ГРУПАМИ РИЗИКУ:

Групи кредитів	2007 р.		2008 р.		Відхилення
	сума, тис. грн	структура, %	сума, тис. грн	структура, %	сума, тис. грн	структура, %
1. Стандартні	79 090	58,5	62 000	50,5	–17 090	–8
2. Під контролем	29 470	21,8	30 020	24,5	550	2,7
3. Субстандартні	11 760	8,7	17 040	13,9	5280	5,2
4. Сумнівні	5680	4,2	4200	3,4	–1480	–0,8
5. Безнадійні	9190	6,8	9480	7,7	290	0,9
Усього	13 519	100	122 740	100	–12 450	0

З таблиці видно, що за аналізований період структура кредитного портфеля дещо погіршилася. Значно зросла частка сумнівних кредитів (на 5,2%, або на 5280 тис. грн). Частка безнадійних кредитів зросла на 0,9%, або на 290 тис. грн. Це свідчить про те, що в банку проводиться досить високоризикована кредитна політика.

З огляду на таке становище аналіз треба деталізувати в напрямі виявлення причин збільшення питомої ваги небезпечних та безнадійних (збиткових) кредитів і проаналізувати можливі наслідки та заходи щодо їх усунення.

Аналіз галузевої  структури кредитів дає змогу  визначити галузеву диверсифікацію кредитів порівняно з попередньою звітною датою. Для цього розраховується питома вага вкладених в окремі галузі позик у цілому за короткостроковими та довгостроковими позиками, а також у динаміці. Галузева диверсифікація кредитних вкладень повинна сприяти розвитку пріоритетних галузей народного господарства.