Методи зниження кредитного ризику комерційного банку в період ринкової нестабільності

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Марта 2013 в 14:51, дипломная работа

Описание

Мета і завдання дослідження. Основною метою дипломної роботи є розробка організаційно-методичних рекомендацій з удосконалювання управління кредитним ризиком комерційного банку.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємозалежних завдань:
• розкрити економічну сутність такого поняття як «кредитний ризик»
• виявити проблемні місця у системі захисту від кредитного ризику в досліджуваній банківській установі;
• напрацювати рекомендації щодо удосконалювання системи захисту від кредитного ризику в досліджуваній банківській установі.

Содержание

Глава 1. : Теоретичні засади управління кредитним ризиком комерційного банку.
1.1 Сутність та види ризиків комерційного банку
1.2 Джерела виникнення та методи оцінювання кредитного ризику
1.3 Методи управління кредитним ризиком комерційного банку в умовах нестабільності.
Глава 2. : Аналіз управління кредитним ризиком на прикладі бази проходження практики - ФІЛІЯ ВАТ КБ «НАДРА» ОДЕСЬКЕ РУ
2.1 Аналіз структури і якості кредитного портфелю
2.2 Особливості формування кредитної політики банку за умов ринкової нестабільності
2.3 Управління ризиком як необхідний елемент антикризового менеджменту банку.
Глава 3. :Рекомендації щодо оптимізації ризик-менеджменту банків в період фінансово-кредитної кризи.
3.1 Зарубіжний досвід щодо мінімізації кредитного ризику
3.2 Проблими, та рекомендації щодо управління кредитним ризиком банків в період фінансово-кредитної кризи
Висновок
Список літератури

Работа состоит из  1 файл

Гонтарук ДИПЛОМНАЯ.doc

— 1.79 Мб (Скачать документ)

Як свідчать дані таблиці міжбанківські кредити в аналізованому періоді не надавалися. Найбільшою є частка кредитів виданих недержавним юридичним особам — 52,5 % (у попередньому періоді — 72,7 %). Серед них найбільше видавалося кредитів акціонерним товариствам (відповідно 44,85 % у звітному періоді, та 58,7 % — у базисному). Зросла частка кредитів, виданих юридичним особам державної форми власності, з 13,2 до 19,6 % у звітному періоді, та частка кредитів, виданих юридичним особам змішаної форми власності з державною часткою з 14 % у базисному періоді до 27,9 % у звітному. Це пояснюється цілеспрямованою роботою щодо підтримання державних підприємств.

Питома  вага кредитів іншим позичальникам  незначна. Кредити фізичним особам посідають незначне місце в структурі кредитного портфеля і мають тенденцію до зниження.

Одним із заходів контролю за кредитним ризиком є забезпечення кредитів. Забезпечення — це запасний метод отримання невиплаченого боргу (основної суми та процентів) у разі неплатоспроможності позичальника.

Залежно від наявності  і характеру забезпечення виділяють:

  • забезпечені (ломбардні) позики;
  • незабезпечені (бланкові) позики.

Основна частина  банківських кредитів видається  під забезпечення, що є одним з  принципів банківського кредитування.

Формами забезпечення зобов’язань щодо повернення кредиту  можуть бути: застава майна позичальника; гарантія або поручительство; договір страхування кредитів; товарні документи; цінні папери; поліси страхування життя; передання на користь банку контрактів; вимог та рахунків позичальників третій особі; дорогоцінні метали тощо.

Аналізуючи  структуру кредитного портфеля в  цьому напрямі, особливу увагу треба звернути на питому вагу незабезпечених позик у загальних позиках.

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ ЗАЛЕЖНО ВІД ХАРАКТЕРУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

Характер  
забезпечення

2007 р.

2008 р.

Відхилення

тис. грн

%

тис. грн

%

тис. грн

%

1. Забезпечені (ломбардні) позики

126 990

94,0

115 740

94,3

–11 250

0,3

2. Незабезпечені (бланкові) позики

8200

6,0

7000

5,7

–1200

–0,3

Усього

135 190

100

122 740

100

–12 450


 

З таблиці видно, що в аналізованому періоді питома вага незабезпечених кредитів була незначною — 5,7 %. На такому самому рівні вона була й у попередньому періоді. Незважаючи на певний ризик неповернення бланкового кредиту, як показують дані аналізу, до безнадійних та збиткових кредитів були віднесені саме найбільш забезпечені кредити, а бланкові погашалися своєчасно та в повному обсязі.

Аналіз можна  продовжувати в напрямі більш  глибокого вивчення структури за видами забезпечення (застава майна позичальника, гарантія або поручительство, договір страхування тощо).

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ ЗА ВИДАМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

Вид забезпечення

2007 р.

2008 р.

Відхилення

тис. грн

%

тис. грн

%

тис. грн

%

1. Застава

105 590

78,1

88 740

72,3

–16 850

–5,8

У тому числі

           

нерухомість

25 800

19,1

13 720

11,2

–12 080

–7,9

товарно-матеріальні цінності

51 590

19,1

45 000

36,7

–6590

–1,5

транспортні засоби

28 200

20,9

30 020

24,5

1820

3,6

2. Гарантія

6000

4,4

17 000

13,9

11 000

9,5

3. Страховий поліс

15 400

11,4

10 000

8,1

–5400

–3,3

4. Без забезпечення

8200

6,1

7000

5,7

–1200

–0,4

Разом

135 190

100

122 740

100

–12 450

 

Так, з даних таблиці видно, що найбільш поширеним видом забезпечення кредитів є застава товарно-матеріальних цінностей. У базисному періоді їх частка становила 38,2 %, а у звітному — 36,7 %. Високою є частка таких видів забезпечення, як нерухомість (19,1 %) та застава транспортних засобів (20,9 %). Приблизно така сама тенденція була й у звітному періоді. Частка кредитів без забезпечення була незначною (6,1 % у базисному періоді та 5,7 %  — у звітному) і надавалися клієнтам даного банку на виплату заробітної плати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Особливості  формування кредитної політики  банку за умов ринкової  нестабільності

 

Кредитна політика банку - механізм забезпечення єдності і захищеності  інтересів банку, його акціонерів, вкладників і позичальників при проведенні кредитних операцій.

Основне призначення політики в  банку - це забезпечення послідовності  дій і дотримання надійності і  чіткості позитивної практики в роботі. Принципів обраної політики повинні  дотримуватися всі - від голови правління  банку до окремо взятого співробітника. Отже, політика, в контексті банківської справи, - це спосіб виконання послідовно пов'язаних дій, де принципи являють собою основу визначення її і спосіб її здійснення.  Кредитна політика - це одна із сторін широкого спектру політики, яку проводять банки в своїй діяльності. В нашій країні, в період нестабільності, коли кредитна політика знаходиться в залежності від фінансової стабільності, спаду економіки, кризи платежів, банки не дотримуються чітких критеріїв у кредитній політиці. По мірі стабілізації економічного простору, фінансової ситуації, банкам необхідно активно розробляти внутрішню політику, в тому числі і кредитну.

На вибір стратегічних цілей  кредитної політики вітчизняного кредитного ринку впливають перш за все, з  однієї сторони, структура банківської системи в регіональному аспекті та привабливість вітчизняної економіки - з іншої. Цей зв'язок виявляється в наступному:

  1. нерівномірність регіонального розвитку банківської системи і міжбанківської конкуренції;
  2. посилення міжбанківської конкуренції за відсутності значних різниць у процентних ставках по депозитах та кредитах в регіональному аспекті приводять до скорочення маржі і створюють тенденцію більшої привабливості для банків на фінансових та валютних ринках;
  3. наявність тенденції падіння питомої ваги дешевих кредитних ресурсів по регіонах створюють передумови до пасивної політики щодо участі банківського капіталу в кредитуванні економіки;

Розробка кредитної політики повинна починатися із загального контексту, в якому визначаються загальні характеристики видів кредиту, які пропонуються банком, характеристику клієнтів і ринків на яких ці кредити будуть розповсюджуватися в відповідності з останніми стратегічними рішеннями, прийнятими в банку. В ньому також може визначитися напрямок галузевого кредитування, а також окремих категорій клієнтів.

 

Кожен конкретний банк в  своїй діяльності буде розробляти умови  кредитування відповідно до своїх потреб і можливостей з метою надання  послуг, які б відповідали потребам ринку. Разом з тим, всі банки повинні вести свою кредитну діяльність і розробляти кредитну політику на основі наступних принципів:

  • мета кредиту повинна бути реальною і розумною;
  • банк повинен глибоко вивчити і зрозуміти можливості і потреби клієнта, а також сферу і ринки його діяльності;
  • при наданні кредиту слід впевнитися в тому, що він може бути погашеним протягом вказаного періоду часу;
  • позика надається тільки для цільового використання на реалізацію конкретного проекту чи господарської операції, аналіз яких свідчить про їх достатню дохідність в умовах економічної кон'юнктури;
  • заборона кредитування певних господарських операцій, зокрема, покриття збитків від господарської діяльності, збільшення розміру статутного фонду боржника, внесення платежів в бюджет і позабюджетні фонди підприємств, які допустили прострочену заборгованість по раніше отриманих позиках;
  • банк повинен пересвідчитися в тому, що він не понесе значних збитків у випадку, якщо боржник буде нездатним погасити свої зобов'язання;
  • кредитор повинен бути повністю впевненим в боржнику.

Якщо боржником  виступає банк, то в нього повинна  бути достатня капітальна база, його ліквідність  повинна бути допустимою, а ризики, які присутні в його кредитному портфелі, повинні бути мінімальними.

Банки, являючись самостійною кредитною установою, проводять свою кредитну політику з врахуванням ряду факторів. До останніх належать: економічні і політичні умови, рівень розвитку банківського законодавства, ліквідність кредитної установи, спеціалізація банку, наявність ресурсної бази та її структура.

Фактори які впливають на кредитну політику банку:

    1. Зовнішні
      • Політична ситуація
      • Економічні умови
      • Законодавча база
      • Розвиток банківської інфраструктури
      • Міжбанківська конкуренція

2. Внутрішні

      • Наявність ресурсів
      • Структура кредитного портфеля
      • Спеціалізація
      • Ліквідність банку

Управління сукупним ризиком кредитного портфеля банку значно залежить від офіційної кредитної політики. Об'єктами її аналізу є:

• ліміт на загальну суму виданих  кредитів;

• географічні ліміти;

• концентрація кредитів;

• розподіл за категоріями клієнтів;

• види кредитів;

• строки кредитів;

• кредитне ціноутворення;

• особливості цінової політики кредитної організації;

• кредитне адміністрування і делегування  повноважень;

• процедури з оцінки якості позик;

• максимальне співвідношення суми кредиту та окремих видів

застави;

• організація обліку та внутрішнього контролю за кредитним процесом;

• особливості визначення груп ризику;

• робота з проблемними кредитами;

• фінансова інформація і кредитна історія;

• методологічна база кредитного процесу;

• взаємозв'язок з іншими відділами  кредитної організації.

Нестабільність політичної ситуації в країні стримує кредитні вкладення всередині країни. Економічні умови здійснюють основний вплив на розвиток кредитних операцій. Економічна ситуація складається під впливом податкової політики держави, вимог центральних банків до оцінки діяльності комерційних банків, ділова активність підприємств і таке інше. В період спаду виробництва попит на кредит, як платіжний засіб, істотно зростає, одночасно посилюється ризик неповернення кредитів. Інформація, яка супроводжує економічну кризу, істотно зростає, одночасно посилюється ризик неповернення кредитів. Інформація, яка супроводжує економічну кризу, різко скорочує довгострокові кредитні вкладення, сприяє переливу капіталу з виробничої сфери в сферу торгівлі і посередницьких операцій.

Аналізуючи  вплив факторів на пріоритети кредитної  політики вітчизняних комерційних  банків, можна зробити ряд висновків.

Загальні пріоритети в кредитній політиці вітчизняних  комерційних банків залежать, перш за все, від економічної ситуації в країні з чим пов’язане  зростання кредитних ризиків, а також від пристосування банків до нових умов роботи. Отже, враховуючи реалії економічного стану та пріоритети кредитної політики, комерційні банки розробляють свою стратегію та тактику роботи із кредитною складовою.

Информация о работе Методи зниження кредитного ризику комерційного банку в період ринкової нестабільності