Методи зниження кредитного ризику комерційного банку в період ринкової нестабільності

- розбалансованість галузь економіки яка призвела до шаленого спаду виробництва, взаємних неплатежів суб'єктів економіки і, природно, росту неповернення банківських позик.

Таким чином  загальні тенденції в економіці  та банківській системі однозначно вказують на кризу неплатежів, від якого не застраховані і великі банки.

Разом з тим, макроекономічна ситуація в країні - далеко не єдина причина великих  обсягів простроченої позичкової заборгованості і неповернення банківських позик.

На рівні  держави значно збільшить кризовий стан у країні політичний фактор. Неузгодженість гілок уряду між собою, їх нездатність до своєчасному ухваленню антикризових заходів сильно позначилася на економіці країни згодом. Так само до мікроекономічному факторів, можна віднести діючі на рівні конкретного комерційного банку - необережність, ризиковану кредитну політику деякий комерційних банків.

Таким чином, проблема мінімізації кредитного ризику має  особливе значення для українських  банків. Тому останні усвідомили необхідність аналізу якості видаваних позик і кредитного портфеля в цілому. Кваліфікований і своєчасний аналіз якості кредиту дозволить прийняти зважене рішення про доцільність його видачі, а потім проводити продуману політику щодо даного позичальника, правильно визначити необхідність і розмір відрахувань до фонду резервів на покриття кредитних ризиків. Зроблений на основі оцінки окремих видів позик (у тому числі споживчих) аналіз якості кредитного портфеля дає керівництву банку необхідний інструмент для розробки кредитної політики банку, управління активами і, нарешті, - управління ліквідністю і платоспроможністю банку.

Робота по мінімізації  кредитних ризиків українськими комерційними банками будується  аналогічно підходам, прийнятим у  розвинутих країнах заходу. Управління кредитним ризиком передбачає аналіз кожної окремої позики та кредитного портфеля банку в цілому. Важливим напрямком аналізу позики / позичальника є оцінка його кредитоспроможності.

Кредитна політика будь-якого банку визначає «цільові ринки», коло клієнтури, прийнятні і неприйнятні ризики для банку. З аналізу управління банківськими ризиками в умовах кризи світової економіки, потрібно головне - осмислити те, що не було зроблено чи було зроблено неправильно, в минулому, щоб сконцентруватися на пошуках оптимальних рішень, здатних вивести країну з важкої економічної ситуації. Між тим спровокували фінансову кризу в США американські банки свавільці працювали в умовах повної, необмеженої свободи.

Для запобігання  банківських ризиків, потрібно керуватися наступним:

• повинні бути встановлені чіткі повноваження щодо видачі кредиту, чим вищий ранг працівника банку, тим більшу суму кредиту він може підписати;
• для видачі особливо великих і небезпечних кредитів об'єднуються кілька банків і разом видають цей кредит;
• існують страхові компанії, які страхують неповернення кредиту;
• формування резервного фонду на можливі втрати за позикою;
• постійно тестувати і аналізувати окремі положення кредитної політики банку, у тому числі методи управління кредитними ризиками, які рекомендовано використовувати, з метою виявлення пріоритетних напрямків, що вимагають додаткової деталізації;
• приділити особливу увагу використанню сучасних телекомунікаційних та інформаційних систем, що дозволить істотно розширити об'єм доступної і оброблюваної інформації;
• підвищити кваліфікацію банківських працівників, що виконують інструкції, що випливають з вимог «Керівництво по кредитній політиці».

Якщо враховувати, всі ці фактори, то загроза настання ризиків буде мінімальна.  
 Поточний криза показав, що більшість банків ставило на потік оцінку ризиків по фінансовим інструментам, довіра до яких демонстрували інші фінансові інститути та органи регулювання. У меншій мірі зазнали потрясінь ті банки, які доповнювали стандартні підходи власними моделями та незалежними оцінками сторонніх інвесторів.

Одним з основних наслідків глобальної кризи ліквідності  для ринку кредитування стало  підвищення процентних ставок і підвищення жорстокості умов для позичальників. Причому ця тенденція швидше свідчить не про погіршення умов фондування для самих банків (проблеми з залученням ресурсів відзначили лише 44% респондентів), а про перегляд ставлення до ризиків.

Банками була здійснена переоцінка ризик-апетиту у бік його жорсткості: підвищені вимоги до емітентів, до підходів формування «подушки ліквідності», а також частково переглянуті підходи до оцінки ризиків. Криза ліквідності змусив банки більш пильно ставитися до зовнішніх факторів, переоцінити деякі підходи до ризиків і сформулювати нові, більш жорсткі вимоги до позичальників.

Головними інструментами  управління ліквідністю ¬ Стью сьогодні залишаються оперативний моніторинг, формування «подушки» ліквідних  інструментів й дотримання всіх необхідних вимог регулятора. Як показала практика, цього надають ¬ ся досить, щоб  успішно пережити кілька хвиль стиснення ліквідності. Більш важливим завданням сьогодні виступає вдосконалення практики управління кредитними ризиками, які продовжують наростати. Традиційний індикатор рівня кредитного ризику (частка простроченої заборгованості в портфелі кредитів по фізичним особам збільшується).

Системи управління кредитними ризиками в даний час вимагають переналаштування що в зв'язку зі змінившимися ринковими умовами, так і з-за нових технічних можливостей, яких кілька років тому ще не було. Зокрема, з розвитком кредитних бюро і накопиченням власних статистичних баз за індивідуальними позичальниками стало можливим більш широке впровадження механізмів скоринговій оцінки. Головна за ¬ дача ризик-менеджменту банку на даному етапі - більш точне прогнозування проблемної заборгованості і, отже, величини створюваних резервів на її покриття. Це необхідно перш за все для бізнесу при розробці нових та доробці старих кредитних продуктів.

У сьогоднішніх умовах для ефективного функціонування банку необхідно управляти діями не тільки внутрішніх, але й зовнішніх по відношенню до банків факторів.

Отже, банкам не можна в своїй практичній діяльності обмежуватися лише виконанням обов'язкових  економічних нормативів з метою  мінімізації банківських ризиків, необхідно розширити область дослідження, ввести нові показники оцінки ризику.

Будь-який банк, незалежно комерційний чи державний, повинен розробляти власну програму оцінок різних видів ризиків. Обов'язковою  умовою успішного управління ризиками є функціонування в банку комітету контролю ризиків. Потрібно постійно удосконалити систему управління ризиками на основі поширених в сучасному банку технологій.  
Перспективним напрямком є побудова комплексної системи оптимізації банківських ризиків, що дозволяє досягти результату діяльності банку з максимальним економічним ефектом при найменших витратах часу для прийняття рішення.

Банки, що намагаються  створити комплексні системи оптимізації  банківських ризиків, як правило, зіштовхуються  з деякими труднощами. Перш за все, це стосується ¬ інформаційно-аналітичної служби банку. На жаль, не всі банки віддають собі звіт в тому, що окремі структурні одиниці установи в сукупності є єдиним інформаційним полем, інтегрованим в макросреду. У тому разі, якщо порушується внутрішній і зовнішній обмін інформації, стає неможливим оперувати прибутковістю, ліквідністю та ризиком, що неминуче веде до банкрутства. Воно настає ще швидше, коли інформаційні потоки несформованих зі стратегічними цілями, з конкретними етапами їх досягнення.

Для успішного  менеджменту необхідні як поточні  дані, так і система аналітичних  показників, розрахованих на основі статистики за певний період, що дозволяють скласти  прогноз на найближчу, середньо- та довгострокову перспективу.  
 Останнім часом особливий інтерес представляє графічна інтерпретація даних банку-це схематично представлення основних агрегованих складових балансу, а також інших розрахункових характеристик банку, виконаний в масштабі. Інтерпретація цифрової інформації банку може бути представлена у вигляді таблиць, графіків, діаграм і певних моделей. Перераховані методи обираються банком з міркувань максимального спрощення і наочності отриманих результатів інформації, для загального ознайомлення зі структурою банку.

Розглянемо  в якості графічної форми корабель у відповідності з подібними висловами на адресу банків: "... цей банк на плаву".  
           У даній моделі основний принцип моделювання - все горизонтальні лінії відповідають пасивами, а вертикальні - активів.

            

  
 Графічна модель управління ризиками в банківській сфері:  
1-термінові кошти;

2 - кошти до запитання і на 1 день;

3 - строкові  кошти банків;

4 - кошти інших  банків до запитання і на 1 день;

5-власні кошти; 

6 - залучені  кошти і високо ліквідні активи;

7- основні засоби;

10 - кредити; 

11 - цінні папери;

12- інші активи ;

20 - активи, що приносять дохід.

Особливість методу графічного моделювання полягає в тому, що всю інформацію, отриману в результаті обробки банківської звітності, аналітик сприймає одночасно у вигляді якогось образу. Носіями інформації в цьому методі є пропорції, кути нахилу і взаємне розташування елементів моделі, а також деякі значки й атрибути. Будь-яку важливу, з погляду аналітика, інформацію можна закодувати і внести в графічну модель. Для досвідченого фахівця будь-яке відхилення від норми відразу буде помітно. Працюючи тільки з матрицями коефіцієнтів і графіками можна випустити з уваги будь-яку важливу деталь. Після аналізу моделі фрагменти, які викликали інтерес, завжди можна розглянути в цифрах. Буде доцільним для кожного банку розробити свою графічну модель, для запобігання ризикових ситуацій.  
            На жаль, сьогодні комплексні системи ризик-менеджменту в вітчизняних банках перебувають лише на стадії розвитку. Незалежна служба ризик-менеджменту організована лише у 40% банків, у решти функції керування різними видами ризику розподілені між підрозділами. Було б доцільно банкам розробити регламенти дій у кризових ситуаціях.

Підсумовуючи  все, вище вказане слід відзначити що головна мета  управління кредитним  ризиком як елементом антикризового менеджменту банку  це забезпечення максимальної фінансової стабільності банку, і водночас здобуття максимально допустимого, в кризовий час, прибутку.

 Так управління кредитним   ризиком в умовах кризового становища країни можна відобразити графічно :

На графіку умовно позначимо  найвищу вершину трикутника як - Прибуток, основу трикутника як – Фінансову стійкість, і лінійку як – Пріоритети кредитної політики банку.

При цьому під фінансовою стійкістю банку слід мати на увазі стабільність фінансового положення в довгостроковій перспективі, що забезпечується високою часткою власного капіталу в спільній сумі використовуваних фінансових коштів. Фінансова стійкість банку ґрунтується на мінімізації кредитного, галузевого, корпоративного, регіонального і інших ризиків. До даного виду стійкості можна віднести фінансово-економічні показники достатку діяльності банку: об’єм і структуру власних засобів, рівень доходів і прибутку, норму прибули на власний капітал банку, достатність ліквідності мультиплікативну ефективність власного капіталу і створення банком доданої вартості, а також параметри діяльності, пов'язані із забезпеченням інформаційно-аналітичної і технологічної підтримки управління фінансовими операціями банку.

І так виходячи з графіку  слід визначити, що на сьогоднішній день кредитна політика банку у відповідності до лінійки Пріоритетів кредитної політики повинна розташовуватись на низькому рівні, тобто поблизу до  

підстави трикутника - Фінансової стійкості. Така міра свідчить про те, що банки повинні уникати надмірних ризиків у своїй діяльності, так як криза неповернення кредитів і так забезпечує велику ризикованість кредитування, а прагнення максимального прибутку від діяльності банку в такій ситуації теж супроводжується великими ризиками. Тобто під час світової економічної кризи, а у тому числі і фінансової  та економічної кризи в Україні комерційним банкам слід встановлювати пріоритети своєї діяльності не на здобуття найбільшого можливого в цей час прибутку, а на підтримку своєї стабільної діяльності, своєї фінансової стійкості.

 Так можна  зробити висновок, що чим стабільніше загальне економічне становище в країні тим вище за лінійкою Пріоритетів кредитної політики банк може встановлювати пріоритети в здійсненні своєї діяльності, але звісно ж в межах допустимих економічними нормативами НБУ.

Національний  банк  установлює наступні економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання  всіма банками:

• нормативи капіталу:
• мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1)

На сьогодні мінімальний розмір регулятивного  капіталу банку має  
становити 10 млн. євро,

• адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2),
• співвідношення  регулятивного  капіталу  до  сукупних активів (Н3); 

• нормативи ліквідності:

• миттєва ліквідність (Н4),
• поточна ліквідність (Н5),
• короткострокова ліквідність (Н6);

 

• нормативи кредитного ризику:
• максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента

(Н7),

• великих кредитних ризиків (Н8),
• максимального розміру  кредитів,  гарантій  та поручительств,

       наданих одному інсайдеру (Н9),

• максимального сукупного   розміру   кредитів,   гарантій   та