Методологічні засади інвестиційного аналізу

 

- Інтегральний аналіз – дозволяє отримати поглиблену багатофакторну оцінку умов формування окремих агрегованих показників

  = методика  корпорації Дюпон – інтегральний  аналіз ефективності використання активів підприємства; передбачає розкладання показника «коефіцієнт рентабельності активів» на окремі складові його формування – фінансові коефіцієнти, взаємопов’язані в одній системі. В основі коефіцієнт рентабельності активів = коеф.рентабельності реалізації продукції х коеф.оберненості активів.

Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику  багато різних за назвою, одиницями  виміру, вагомістю та іншими характеристиками чинників. Це спрощує процедуру оцінки конкретної інвестиційної пропозиції, а інколи є єдино можливим варіантом її проведення і надання об’єктивних остаточних висновків. Зазначений метод у простому і наочному поданні забезпечує достатньо об’єктивне бачення фінансової ситуації на підприємстві, в яке передбачається вкласти інвестиції. Суб’єктивізм, який супроводжує будь-яку оцінку, особливо при визначенні вагомості показників, практично усувається внаслідок можливості проведення контрольних оперативних розрахунків по декількох підприємствах на підставі розробленого до цього методу програмного комплексу із застосуванням обчислювальної техніки.

 

- SWOT-аналіз інвестиційної діяльності – ідентифікація стратегічної інвестиційної позиції підприємства – дослідження сильних і слабких сторін інвест.діяльності підпр., а також позитивного і негативного впливу зовнішніх факторів (можливості і загрози) на умови здійснення інвест.діяльності підпр.

 

- Об’єктно-орієнтована система інтегрального аналізу формування чистого інвестиційного прибутку підприємства – побудова моделі формування чистого інвест.прибутку, як системи взаємопов’язаних фінансових блоків, що формують суму чистого інвест.прибутку. базується на комп.технологіях і спеціальному пакеті програм. Розроблена компанією «Модернсофт» (США).

 

- Інтегральна система портфельного аналізу – базується на використанні портфельної теорії, де прибутковість портфеля фондових інструментів пов’язана з рівнем його ризика. Формування «ефективного портфеля» - аналіз і підбір таких цінних паперів, які зменшуюють ризик і підвищують прибутковість – їх оптимальне поєднання.

 

 

 

 

 

Тема 2. Фінансово-інвестиційний аналіз суб’єктів господарювання

1. Фінансовий аналіз: сутність, цілі, завдання
2. Оцінювання фінансового стану і фінансових результатів діяльності
3. Фінансове планування в інвестиційному аналізі
4. Визначення інвестиційної кредитоспроможності підприємства
5. Аналіз інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання

 

Фінансовий  аналіз являє собою спосіб нагромадження, перетворення та використання інформації фінансового характеру. Фінансовий аналіз може розглядатися як складова і інвестиційного аналізу, і фінансового менеджменту, отже, дії аналітика залежать від поставленої мети. Інвестиційний аналіз вимагає обґрунтування вкладень з досягненням найкращих результатів, фінансовий менеджмент — постійної роботи менеджера щодо пошуку фінансових ресурсів. З позицій інвестиційного аналізу метою фінансового аналізу є визначення рентабельності та ефективності інцест. проекту чи інших вкладень з погляду інвесторів та організації, що реалізує проект, а також оцінка поточного та прогнозного фінансового стану підприємства.

Цілі фінансового аналізу:

• визначення фінансового стану і фінансових результатів діяльності фірми;
• виявлення змін у фінансовому стані фірми та результатах її діяльності у просторово-часовому плані;
• виявлення основних факторів, які спричинили зміни у фінансовому стані фірми та результатах її діяльності;
• прогнозування основних тенденцій у фінансовому стані та результатах діяльності фірми.

Завданням фінансового  аналізу (в контексті інвестиційного аналізу) є:

1. оцінювання фінансового стану і фінансових результатів підприємства «без проекту» і «з проектом»;
2. оцінювання потреб у фінансуванні проекту і забезпечення координації використання фінансових ресурсів у часі;
3. визначення достатності економічних стимулів для потенційних інвесторів;
4. оцінювання, оптимізація та зіставлення витрат і вигод від інвестицій в кількісному вимірі.

У фінансовому аналізі  використовуються різні методи, які  дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Можна виділити три основні типи моделей, застосовувані у фінансовому аналізі, — дескриптивні, нормативні та предикативні.

 

Оцінювання  фінансового стану і фінансових результатів діяльності фірми. Існує кілька принципових схем аналізу фінансового стану і результатів підприємства. Нижче наведено найчастіше застосовувану у світовій практиці так звану схему фінансових коефіцієнтів.

Показники ліквідності. Ліквідність — це здатність підприємства вчасно розрахуватися за борговими зобов’язаннями шляхом перетворення всіх активів у грошові кошти. Оборотні кошти входять до складу початкових витрат на проект і мають підтримуватися на певному рівні протягом усього циклу проекту. Чисті оборотні активи розраховуються за формулою

Ліквідність характеризує можливість підприємства оплатити свої поточні пасиви. Найкраще, коли поточний коефіцієнт покриття більше 2, але він не повинен бути меншим за 1. Нормальним уважається значення коефіцієнта більше 1,5. Цей коефіцієнт - «кислотний тест» (Acid Test) - має бути не менше 1, інакше фінансовий стан підприємства оцінюється як незадовільний.

Для оцінювання ліквідності  використовується також показник номінальної  вартості власного капіталу. Якщо від  активу (пасиву) відняти нематеріальні активи і позикові кошти (боргові зобов’язання), то одержимо значення номінальної вартості:

Цей коефіцієнт показує, чим підприємство справді володіє  на поточний момент і в разі ліквідації. Показник номінальної вартості власного капіталу іноді використовується у розрахунках рентабельності замість показника власного капіталу. Він визначає потенційну вартість власного капіталу.

Для оцінювання ліквідності використовується також  коефіцієнти забезпеченості власного капіталу чистою номінальною вартістю активів. Цей показник не може бути більшим за 1 і залежить від частки нематеріальних активів у активах підприємства.

Показники ліквідності  на плановий період розраховуються виходячи з наявних на початок проекту  показників фінансового стану. Аналіз ліквідності дає змогу зробити висновок стосовно того, чи погіршує (поліпшує) фінансовий стан підприємства проект, чи дотримуються рекомендовані нормативи.

Показники рентабельності. Аналіз рентабельності здійснюється на основі розрахунку показника чистого прибутку.

Аналіз рентабельності підприємства виконується на основі використання системи показників «Каскад» за методом, розробленим фахівцями фірми Дюпон (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Схема фінансового аналізу  «Каскад»

У разі планування використовуються кілька показників рентабельності.

Показник визначає, якою є віддача (норма прибутку) на вкладений власний капітал. Максимізація цього показника — головне завдання управління підприємством. Якщо чистий прибуток і власний капітал мають адекватну оцінку, то нормальною вважається рентабельність не менша 20 %.

Для оцінювання впливу показника  рентабельності власних вкладень на здійснення проекту рекомендується використовувати дещо іншу формулу розрахунків:

Рентабельність активів показує, наскільки ефективно використовуються активи підприємства. Якщо чистий прибуток та активи мають адекватну оцінку, то нормальною вважається рентабельність не менша 14 %.

Для оцінювання рентабельності проекту рекомендується використовувати й такі формули:

Рентабельність  продажу показує, якою є частка чистого  прибутку у виручці від реалізації. Нормальною вважається рентабельність не менша 30 %, в умовах високого податкового тиску — 15 %.

.

Цей показник характеризує ефективність використання не тільки власного капіталу, а й довгострокових кредитів і позик. Якщо прийняти, що рентабельність власного капіталу не менша 20 %, середня вартість довгострокових кредитів — 8 %, співвідношення власного капіталу і довгострокових пасивів не менше 1, то нормальною вважається рентабельність інвестованого капіталу не менша 14 %.

Розрахунок показників ліквідності та рентабельності «без проекту» — це розрахунок динамічного  ряду на прогнозний період. Розрахунок показників ліквідності та рентабельності «з проектом» — це розрахунок значень цих показників на основі проектних даних. Різниця між ними показує вплив проекту на фінансовий стан і результати діяльності підприємства.

 

Фінансове планування в проектному аналізі. Розділи фінансового плану. Фінансовий план фірми, яка розробляє проект, призначений узагальнити результати проектного аналізу, що передували його розробленню.

Фінансовий  план розробляється за двома вимірами: «без проекту» та «з проектом». Це означає, що показники фінансового плану розраховуються як без урахування проектних показників, так і з урахуванням їх. Це дає можливість визначити вплив проекту на розвиток діяльності фірми.

Якщо для реалізації проекту створюється нова фірма, її діяльність «з проектом» рекомендується розглядати у зв’язку з діяльністю фірм-засновників. Такий підхід не завжди вдається реалізувати через складність корпоративних взаємин. У такому разі допускається розглядати лише варіант «з проектом».

Фінансовий план включає  такі відносно самостійні розділи (модулі): план прибутку; податковий план; баланс грошових потоків; прогноз бухгалтерського балансу; розрахунок показників ліквідності та рентабельності; розрахунок показників ефективності проекту.

 

Визначення  інвестиційної кредитоспроможності підприємства-позичальника. Перш ніж ухвалити рішення про надання інвестиційного кредиту підприємству, банк повинен оцінити інвестиційну кредитоспроможність клієнта. Тут одночасно виникають дві проблеми: по-перше, банк повинен створити відповідний внутрішній механізм інвестиційного кредитування підприємств і відпрацювати технологію кредитування інвестиційних проектів, істотно відмінну від технології видачі короткострокових кредитів; по-друге, банк має визначитися щодо кредитоспроможності підприємства для надання довгострокового кредиту, який витрачатиметься не на безпосереднє виробництво продукції, а на розвиток основних фондів підприємства.

У разі інвестиційного кредитування необхідно вміти прогнозувати майбутній стан підприємства, тобто враховувати можливу динаміку його фінансового стану протягом значного періоду.

Це потребує:

1. уведення в обіг поняття «інвестиційна кредитоспроможність підприємства», під яким розуміється здатність підприємства погасити інвестиційний кредит за наслідками успішної реалізації інвестиційного проекту. Це поняття істотно відрізняється від поняття «кредитоспроможність підприємства», що є універсальним, як заведено у банківській практиці, означає лише здатність повертати короткострокові позики;
2. розроблення методичного підходу до достовірного визначення інвестиційної кредитоспроможності підприємства для практичних цілей.

Дійсно, якщо звичайна кредитоспроможність  позичальника визначається переважно  його поточним фінансовим станом, то виникає  проблема: як достовірно визначити  фінансовий стан підприємства через рік, два або більше років, коли закінчиться термін реалізації інвестиційного проекту? Треба вирішити її таким чином, щоб отриманий результат був достатньою мірою достовірним для прийняття банком рішення. В основу методичного підходу до цієї проблеми можна покласти такі об’єктивно існуючі положення:

1. На теперішній час фінансовий стан будь-якого підприємства може бути досить точно визначений — для цього необхідні інформація та певна відповідна кваліфікація фахівців, які її оцінюють. Отже, можна встановити й поточну кредитоспроможність підприємства для оцінювання можливості погашення короткострокового кредиту.

2. Є можливість  достовірно визначити всі основні  внутрішні ризики, що існують  на підприємстві та пов’язані  з його змогою успішно реалізувати інвестиційний проект. Це ризики, що виникають унаслідок: низької ефективності наявної системи управління підприємством; неефективного маркетингу; недостатньої конкурентоспроможності продукції; незавершеної структури або недостатності виробничого потенціалу підприємства; можливого погіршення якості фінансового менеджменту. Правові ризики, пов’язані переважно з якістю організації договірної діяльності, діючи окремо або в сукупності, впливають на інвестиційну привабливість та інвестиційну кредитоспроможність підприємства.

3. Оцінка поточної  кредитоспроможності на теперішній  час та об’єктивно існуюча система ризиків фактично слугуватимуть відправною точкою в системі координат, в якій рухатиметься підприємство в процесі реалізації інвестиційного проекту аж до його завершення.

4. Інвестиційний проект містить цілком конкретний набір параметрів, що їх підприємство повинне буде додержуватися у процесі його реалізації. А те, як воно має намір їх досягнути, рухаючись з сьогоднішньої відправної точки в системі координат, має бути відображене в бізнес-плані реалізації інвестиційного проекту, що надається підприємством банку.