Методологічні засади інвестиційного аналізу

Основним джерелом інформації для  визначення інвестиційної привабливості є бухгалтерська (фінансова) звітність підприємства за два останні календарні роки та останній звітний період та, за необхідності, розшифровки дебіторсько-кредиторської заборгованості, структури запасів, готової продукції, основних фондів тощо.

Оцінка фінансового стану підприємства складається з таких етапів:

• оцінки майнового стану підприємства дає змогу визначити абсолютні й відносні зміни статей балансу за визначений період, відслідковувати тенденції їхньої зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підприємства. Для оцінки майнового стану доцільно розрахувати: коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів та коефіцієнт вибуття основних засобів;
• оцінки фінансових результатів діяльності підприємства передбачає дослідження динаміки та структури фінансових результатів його діяльності, дозволяє визначити фактори, що вплинули на формування розміру чистого прибутку (збитку) підприємства. За результатами аналізу складається висновок щодо прибутковості або збитковості діяльності підприємства, тенденцій зміни фінансових результатів діяльності підприємства порівняно з попередніми періодами, основних факторів, що вплинули на формування кінцевих результатів господарської діяльності підприємства;
• оцінки ліквідності: коефіцієнт покриття, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності та чистий оборотний капітал;
• аналізу ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Здійснюється за такими показниками: коефіцієнт оборотності активів, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, тривалість обертів дебіторської та кредиторської заборгованостей, коефіцієнт оборотності матеріальних запасів, коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддачі) та коефіцієнт оборотності власного капіталу;
• аналізу платоспроможності (фінансової стійкості) характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, міру фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності. Здійснюється шляхом розрахунку таких показників: коефіцієнт платоспроможності (автономії), коефіцієнт фінансування, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнт маневреності власного капіталу;
• аналізу рентабельності дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання. Здійснюється шляхом розрахунку таких показників: коефіцієнт рентабельності активів, коефіцієнт рентабельності власного капіталу, коефіцієнт рентабельності діяльності та коефіцієнт рентабельності продукції.

На заході досить розповсюдженим є  метод рейтингової оцінки. Найбільш популярнішими є: Fortune 500, Global 1000, BusinessWeek 1000. Вони оцінюють інвестиційну привабливість, виходячи з фінансово-господарських  показників підприємств: об’єми доходів, прибутків, активів; ефективність інвестицій; збільшення прибутків, доходів, працівників; рівень ринкової вартості компанії.

Інвестиційна привабливість підприємства, цінні папери якого планує придбати інвестор, – наявність економічного ефекту (доходу) від вкладення грошей в цінні папери при мінімальному рівні ризиків. Методика оцінки базується на використанні аналізу факторів і припускає розрахунок результативних показників (коефіцієнтів), їх групування за економічним змістом, оцінку поточного фінансового стану та перспектив його розвитку. Показники інвестиційної привабливості емітента класифікують за двома напрямами:

1. акції пропонуються вперше (первинна емісія);
2. акції тривалий час обертаються на фондовому ринку.

Показники ефективності первинної емісії акцій:

Коефіцієнт віддачі акціонерного капіталу – чистий прибуток поділений  на середню вартість акціонерного капіталу – характеризує рівень чистого прибутку, що припадає на акціонерний капітал;

Балансова вартість однієї акції –  сума акціонерного та резервного капіталу поділена на загальну кількість акцій – відображає розмір акціонерного і резервного капіталу на одну акцію, забезпеченість власними фінансовими ресурсами;

Коефіцієнт дивідендних виплат – сума виплачених акціонерам дивідендів поділена на суму чистого прибутку – характеризує частку дивідендних виплат в чистому прибутку АТ;

Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій чистими активами – чисті  активи (активи – зобов’язання) поділені на кількість привілейованих акцій  в обігу;

Коефіцієнт покриття дивідендів по привілейованим акціям – чистий прибуток поділений на суму дивідендів до сплати по привілейованим акціям – оцінює міру покриття дивідендів по привілейованим акціям чистим прибутком АТ.

У другому випадку оцінка інвестиційної  привабливості компанії доповнюється аналізом ряду показників, які характеризують ефективність попередніх випусків акцій акціонерного товариства. Оцінка характеру обігу акцій на ринку пов'язана, передусім, з показниками їх ринкової вартості та ліквідності, зокрема:

Коефіцієнт виплати дивідендів – сума сплачених за певний період дивідендів поділена на ціну котирування  акції на початок періоду –  відображає співвідношення суми дивідендів та ціни акцій;

Коефіцієнт співвідношення ціни та прибутковості акцій – ціна акції на початок досліджуваного періоду поділена на сукупний дохід за акцією на кінець цього періоду – співвідношення між ціною акції та доходом від неї (чим нижче співвідношення, тим привабливіша акція);

Коефіцієнт ліквідності акцій  на фондовій біржі – загальний об’єм пропозиції акцій на біржових торгах поділений на загальний обсяг продажу акцій на торгах – можливості швидкого перетворення акцій в готівку при продажу;

Коефіцієнт співвідношення котируваних  цін пропозиції та попиту на акцію  – середній рівень цін пропозиції на торгах поділений на середній рівень цін попиту на акцію на торгах – відображає співвідношення між ціною пропозиції та попитом на акцію;

Коефіцієнт обороту акцій –  загальний обсяг продажів певних акцій на торгах за період поділений  на загальну кількість акцій АТ та помножений на середню ціну продажу однієї акції в певному періоді – відображає обсяг обігу, а також рівень ліквідності за наслідками біржових торгів.

Далі в оцінці привабливості  здійснюється оцінка умов емісії цінних паперів. Оцінюючи умови емісії, інвестор мас звернути увагу, насамперед, на: ціну емісії; умови та періодичність  виплати дивідендів або відсотків; міру участі окремих власників в  управлінні акціонерним товариством та ін.

Слід зазначити, що часто пропонований емітентом розмір дивідендів за акціями  не має характеру не тільки юридичних, але і контрактних зобов'язань. На основі вивчення зазначених параметрів, що характеризують поточний фінансовий стан емітента та перспективи його розвитку, визначається міра його інвестиційної привабливості. Надійним і перспективним об'єктом інвестування вважається акціонерна компанія зі стійким фінансовим станом, обсягом продажів, що зростатимуть у майбутньому, та з нормою чистого прибутку на авансований капітал, що перевищує середній розмір за останні 3-5 років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 4. Аналіз інвестиційних ресурсів

1. Сутність та класифікація інвестиційних ресурсів

2. Формування інвестиційних ресурсів

3. Оцінка вартості інвестиційних ресурсів

4. Оптимізація структури джерел інвестиційних ресурсів

 

1. Сутність та класифікація інвестиційних ресурсів

Функціонування ринкової економічної системи в Україні можливе лише за умови зростання ефективності використання інвестиційних ресурсів

Інвестиційні  ресурси підприємства – усі форми капіталу, що використовуються для вкладання в об’єкти реального і фінансового інвестування.

Мають ряд особливостей:

• основна вихідна умова здійснення інвестиційного процесу;
• формування інвестиційних ресурсів пов’язане з процесом первісного накопичення капіталу;
• базою формування інвестиційних ресурсів є, певною мірою, капітал підприємства, що призначений для реінвестування;
• формування та використання інвестиційних ресурсів супроводжує усі стадії життєвого циклу підприємства та пов’язане з усіма стадіями інвестиційного процесу;
• формування інвестиційних ресурсів є безперервним процесом з детермінованим та регульованим характером;
• формування інвестиційних ресурсів взаємопов’язане з інвестиційною стратегією підприємства, визначається наявною структурою капіталу і вартістю їх залучення та зумовлює фінансову стійкість підприємства.

Класифікація  інвестиційних ресурсів:

• за формою власності: власні та позикові;
• за джерелом залучення: інвестиційні ресурси із внутрішніх та зовнішніх джерел;
• за формою залучення: інвестиційні ресурси у грошовій, фінансовій, матеріальній, нематеріальній та трудовій формах;
• за періодом залучення: на довгостроковій та короткостроковій основі;
• за національною приналежністю: за рахунок вітчизняного та зарубіжного капіталу;
• за цільовим призначенням: для реального чи фінансового інвестування;

Фінансові ресурси, зокрема, грошові кошти, в інвестиційній діяльності відіграють найбільшу роль. По-перше, вони можуть трансформуватися у будь-яку іншу форму інвестиційних ресурсів шляхом придбання предметів та засобів праці, інновацій, робочої сили та інших елементів виробництва, а, по-друге, тільки грошові кошти дають можливість інвестору вибирати будь-який об'єкт інвестування. Інвестиційні ресурси у формі матеріальних, нематеріальних та трудових вкладаються виключно в процес виробництва. Базою формування інвестиційних ресурсів підприємства може бути як статутний капітал, так і капітал, призначений для його збільшення та реінвестицій, зокрема, це: чистий прибуток, амортизаційні відрахування; кошти, одержані від реалізації капітальних активів; надходження від продаж окремих фінансових інструментів та інші джерела.

 

2. Формування інвестиційних ресурсів

Основною метою формування інвестиційних  ресурсів підприємства - є задоволення потреб у придбанні необхідних інвестиційних активів та оптимізація їх структури з позицій забезпечення ефективних результатів інвестиційної діяльності. З урахуванням цієї мети процес формування інвестиційних ресурсів має базуватися на таких принципах:

1 Принцип врахування перспектив розвитку інвестиційної діяльності (враховувати усі стадії інвестиційного процесу - передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну).

2. Принцип забезпечення відповідності обсягу залучених інвестиційних ресурсів обсягу інвестиційних потреб підприємства (Загальна потреба в інвестиційних ресурсах підприємства базується на розрахунках загальних обсягів реального та фінансового інвестування).

3. Принцип забезпечення оптимальної структури інвестиційних ресурсів із позицій ефективної інвестиційної діяльності (Оптимальна структура забезпечує фінансову рівновагу розвитку підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності, неоптимальна структура – створює ризики у фінансовій сфері, призводить до банкрутства).

4 Принцип  забезпечення мінімізації витрат  з формування інвестиційних ресурсів із різних джерел (здійснюється в процесі управління вартістю капіталу, який залучається для інвестиційної діяльності з метою одержання максимальної суми чистого прибутку).

5. Принцип  забезпечення високоефективного  використання інвестиційних ресурсів в процесі інвестиційної діяльності. (інвестиційні ресурси можуть втрачати свою вартість із часом, тому формувати їх слід з урахуванням темпів інфляції та інших факторів, які впливатимуть на вартість протягом строку реалізації інвестиційної діяльності).

 

Загальна сума інвестиційних  ресурсів підприємства має визначатися виходячи з запланованого обсягу освоєння коштів у процесі реалізації окремих реальних інвестиційних проектів, а також запланованого приросту портфеля фінансових інвестицій та визначатиметься за такою формулою:

де S_ІР - загальний обсяг необхідних інвестиційних ресурсів в плановому періоді;

РІП - потреба в інвестиційних ресурсах для реалізації реального інвестиційного проекту (обсяг визначається з урахуванням стадій інвестиційного циклу проекту);

∆ФІ - передбачений обсяг приросту портфеля фінансових інвестицій.

Після визначення загального обсягу інвестиційних ресурсів, інвестор має визначити, яка їх частка буде профінансована за рахунок власних коштів, а яка за рахунок позичених чи залучених.