Магістерська програма «Фінансова аналітика та інжиніринг у банку»

Проте, визнаючи успіхи, досягнуті вітчизняними та зарубіжними науковцями в дослідженні  фінансового стану банків, слід зазначити, що питання вдосконалення методики проведення аналізу діяльності кредитних  установ завжди будуть актуальні, оскільки характер та коло операцій, що здійснюються банками, постійно розширюються, банківський  бізнес наражається на нові ризики, на ринку з'являються нові інструменти, а не завжди об'єктивна інформація щодо фінансового становища, яка надається контрагентам, досить часто перешкоджає розвитку банків.

Поняття «фінансового стану» в підручниках  різних авторів трактується по різному, але є і визначення цього поняття, які збігаються у декількох авторів. Трактування цього поняття представлене у Додатку А.

Варто зауважити, що в науковій літературі поняття «фінансовий стан», незважаючи на велику кількість його трактувань, залишається недостатньо визначеним. Багато хто просто вживає цей термін, не заглиблюючись у його зміст.

Досить часто розкриття сутності поняття «фінансовий стан» зводиться  до системи показників, що є радше  інструментарієм виміру фінансового  стану, а не його визначенням. Так  російські науковці Г. В. Савицька [54, с. 248], Е. А. Маркар’ян та Г. П. Герасименко [30, с. 18], а також українські М. Г. Грещак,                   В. М. Колот, А. П. Наливайко [13, с. 440] визначають це поняття як сукупність показників, які відображають здатність підприємства вчасно розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Таке визначення не розкриває сутності фінансового стану підприємства й, до того ж, більше відповідає поняттю платоспроможності.

Інші російські вчені Т. Б. Бердникова [4, с. 55], А. І. Ковальов та                            В. П. Привалов [17, с. 3] під фінансовим станом підприємства розуміють сукупність показників, що відображають процес формування та використання його фінансових ресурсів. Якщо звернутися до трактувань фінансового стану фахівцями банківської справи, то багато хто з них також розкриває це поняття через ті чи інші показники діяльності. Так Г. С. Панова трактує фінансовий стан банку як «комплексне поняття, яке характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів» [41,               с. 9]. Російський економіст В. В. Іванов [14, с. 22] характеризує фінансовий стан через показники достатності капіталу, якості активів, ліквідності балансу, ефективності діяльності, рівня управління (менеджменту) банку. Вітчизняні науковці проф. А. М. Герасимович та І. М. Парасій-Вергуненко фінансовий стан банку визначають через оцінку показників фінансової стійкості, ділової активності, ліквідності, ефективності управління [1, с. 555; 2, с. 286]. Схожих поглядів дотримуються Р. І. Тиркало та З. І. Щибиволок. Вони розглядають фінансовий стан банку через низку «коефіцієнтів-індикаторів», розподілених за такими групами: фінансова сталість банку, стан оборотних активів та джерел їх покриття, платоспроможність, ліквідність [56, с. 135-137]. Близько за змістом розуміють досліджуване поняття російські економісти А. Д. Шеремет та                        Г. М. Щербакова, стверджуючи, що «фінансовий стан банку визначається загальним рівнем ефективності управління його активами і пасивами (як балансовими, так і позабалансовими), координованістю управління ними і відображається в основних показниках, що характеризують цей стан» [60, с. 25]. Далі фінансовий стан конкретизовано через показники достатності капіталу, якості активів, рентабельності, ліквідності, рівня ризиків.

Як можна  побачити з поданих у додатку  визначень, поняття «фінансовий  стан» всі науковці розуміють  по різному, і незважаючи на велику кількість його трактувань, точне  його формулювання  залишається  недостатньо визначеним.

Адекватно розкрити економічну природу і сутність «фінансового стану банку» можливо  лише використовуючи системний підхід, за якого досліджуваний об'єкт  розглядається як динамічна система, що складається з ряду елементів, певним чином пов'язаних між собою  і зовнішнім середовищем.

В умовах ринкової економіки, оцінка фінансового стану має здійснюватися  не лише з урахуванням прибутковості, а й стійкості підприємства, оскільки підприємство може бути рентабельним, але фінансово нестійким, якщо його рівень платоспроможності доволі низький. При цьому платоспроможність слід розглядати не стільки на початок чи кінець звітного періоду, скільки з точки зору накопичення ресурсів для виконання своїх зобов’язань у призначений строк, тобто мова іде про платоспроможність у часі або фінансову стійкість. Крім того, ефективність роботи підприємства в умовах ринкової економіки не достатньо оцінювати за наявністю чи відсутністю прибутку. Більш важливим індикатором є величина доданої вартості, тобто порівняння дохідності капіталу, інвестованого у підприємство, з дохідністю альтернативних для інвестора напрямків вкладення капіталу.

Відповідно  до цього слід погодитись з поглядом Кот О.В. на фінансовий стан банку як сукупність визначальних для його поведінки елементів (фінанси, бізнес-процеси, персонал, інфраструктура), які через інтегральні показники фінансової стійкості та ефективності комплексно характеризують фінансову діяльність банківської установи в певний період часу. Звідси випливає висновок, що оцінювання фінансового стану має базуватися на аналізі двох ключових характеристик - фінансової стійкості та ефективності діяльності [14;с.6].

Під фінансовою стійкістю банку автор розуміє  його здатність динамічно розвиватися  та безперервно виконувати свою системну функцію фінансового посередництва, гнучко реагуючи на всі фактори внутрішнього та зовнішнього середовища. Надійність банку — це оцінка його діяльності з позиції ризикованості, яка  відображає здатність банку протистояти  впливу ризиків та формує довіру до банку з боку його клієнтів та інших  банків. Відтак в основі надійності банку лежить його фінансова стійкість, адже надійним може бути лише стійкий  банк [13; с.36].

Друга ключова  характеристика фінансового стану  банку — ефективність його діяльності — відображає результат виконання  банком притаманних йому функцій. [3; с.59]. Підкреслюється, що доволі часто  банки у гонитві за високими прибутками нехтують своєю стійкістю. В той  же час, низька ефективність банку, навіть за умови його високої стійкості, може рано чи пізно призвести до банкрутства, оскільки акціонери можуть втратити зацікавленість у розвитку такого банку. Відтак зроблено висновок, що топ-менеджмент повинен грамотно поєднувати стійкість та ефективність банку .

Отже, надалі під фінансовим станом банку будемо розуміти сукупність таких визначальних елементів, як фінанси, персонал, інфраструктура, які за допомогою показників фінансової стійкості, ефективності діяльності та ділової активності характеризують економічну діяльність банківської  установи.

 

 

2. Фактори, що впливають на фінансовий стан банку та аналітичні показники його оцінки

 

Економічна  ситуація в Україні вимагає більш  кардинального та прискіпливого  аналізу фінансового стану банків. Якщо раніше він оцінювався лише фактами  виконання чи невиконання нормативно-планових показників, то сьогодні все більш  важливими стають загальновизнані  у світі параметри, що характеризують динаміку розвитку фінансової установи.

За результатами критичного аналізу  економічної літератури пропонуємо визначати такі елементи комплексного середовища банку (рис. 1.1):

БАНК

Фінанси

Бізнес-процеси

Інфраструктура

Персонал

внутрішнє

середовище

Конкуренти

Регуляторні

органи

проміжне

середовище

Економічні

фактори

Політико-

правові

фактори

Технологічні

фактори

Соціально-

демографічні

фактори

зовнішнє

середовище

Клієнти

Партнери

Рис. 1.1. Розширена модель комплексного середовища банку [20]

• зовнішнє середовище (або середовище непрямого впливу) − це система макроекономічних факторів (економічних, політико-правових, соціально-демографічних і технологічних), що впливають на фінансовий стан банку, і на які банк не може впливати взагалі або має незначний вплив;
• проміжне середовище (або середовище прямого впливу) − це система факторів, які впливають на фінансовий стан банку та формуються у процесі фінансових стосунків банку з його контрагентами (клієнтами, партнерами, конкурентами, регуляторними органами), і на які банк може здійснювати вплив у процесі безпосередніх комунікативних зв’язків;
• внутрішнє середовище − це система факторів, які впливають на фінансовий стан банку і перебувають під безпосереднім контролем його керівників та персоналу (фінанси, бізнес-процеси, персонал, інфраструктура).

Методика  оцінювання фінансового стану банку складається з низки послідовних етапів. Першим етапом є встановлення кількісних взаємозв’язків між загальними макроекономічними показниками та станом банківської системи. Другим етапом є аналіз внутрішніх підсистем банку (бізнес-процесів, персоналу, інфраструктури та фінансів) та аналіз їх розвитку з урахуванням їх внутрішнього взаємозв’язку та впливу на банк зовнішніх факторів. Третім кроком є формування балансу та звіту про фінансові результати. Отримана модель дає можливість оцінити фінансовий стан банку з позицій стійкості та ефективності.

Рис. 1.2. Структурна модель комплексного економічного аналізу

 

Метод аналізу  фінансових результатів діяльності підприємства є системним комплексним  вивченням, вимірюванням і узагальненням  впливу факторів на результати діяльності підприємства шляхом обробки спеціальними прийомами системи показників плану, обліку, звітності й інших джерел інформації з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

Однією  з характерних рис метода економічного аналізу фінансової діяльності є  необхідність постійних порівнянь, оскільки всі явища і процеси  розглядаються у постійному русі, зміні, розвитку. Порівняння дуже широко застосовуються у аналізі фінансової діяльності та її результатів. Фактичні результати діяльності порівнюються з  результатами минулих років, досягненнями інших підприємств, плановими показниками, середньо галузевими тощо.