Магістерська програма «Фінансова аналітика та інжиніринг у банку»

Фінансова звітність призначена для  загального користування зовнішніми користувачами  та передбачена Законом. Закон встановлює перелік організацій, які зобов'язані  оприлюднювати фінансову звітність  шляхом її публікації. Однак, крім відкритої  для зовнішніх користувачів, існує  ще й закрита звітність. Вона задовольняє  інтереси власника, її призначення - забезпечити  ефективне управління внутрішніми  підрозділами, прийняття оперативних  рішень на рівні цехів, дільниць, бригад тощо. Це досягається шляхом створення  системи додаткового внутрішньогосподарського або управлінського обліку. Тому в  Законі визначені суб'єкти, які зобов'язані  надавати фінансову звітність вузькому колу осіб: органам, в сферу управління яких вони входять, власникам (засновникам) та трудовим колективам на їх вимогу, або  органам, що уповноважені трудовим колективом, тобто раді трудового колективу, профспілковому комітету тощо. Органам  виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається  відповідно до чинного законодавства.

Зміст фінансової звітності забезпечує задоволення потреб користувачів в  інформації, що необхідна для: прийняття  рішень щодо придбання, продажу та володіння  цінними паперами; прийняття рішень щодо участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління; оцінки здатності  підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання; оцінки забезпеченості зобов'язань підприємства; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства; прийняття інших рішень [47, c. 79].

Основний  документ для аналізу фінансового  стану — це баланс комерційного банку. Баланси, які публікуються, складені за уніфікованою системою, яка діє в Україні. Для аналізу балансу необхідно співставити різні частини активу і пасиву, доходи по різних активах і пасивах (витрати на різні групи) [41; с.128]. Доцільно проводити аналіз банківського балансу в динаміці, в порівнянні з іншими комерційними банками (табл.1.5).

Таблиця.1.5

Аналітичний зміст статей балансу банку

Відповідно  до Законів України «Про Національний банк України» (1999) [50] та «Про банки та банківську діяльність» (2000) [46], фінансова звітність банків складається на підставі Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368 (зі змінами та доповненнями) [49] та Інструкції про складання річного фінансового звіту банків України, затвердженої Постановою НБУ від 26 грудня 2001 р. № 545 (зі змінами та доповненнями).

До складу банківської звітності належать: балансовий звіт, звіт про фінансові  результати, а також ряд додатків до цих звітів, у яких наведена інформація про структуру активів, зобов’язань  та власних коштів банку, ризики, якість кредитного портфеля, а також про  інші показники, які є дуже важливими  для характеристики фінансового  стану банку [47; с.3]. Наявність таких додатків дає змогу відобразити звітність українських банків на рівні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Завдяки цьому фінансова звітність задовольняє вимоги користувачів інформації поза банком (акціонерів, клієнтів та партнерів банку, НБУ, фінансових органів тощо). Взаємозв’язок між балансом та звітом про фінансові результати проявляється в тому, що активи балансу генерують основну частину операційних доходів, а пасиви – операційних витрат, на аналізі яких ґрунтується оцінювання ефективності банківської діяльності. Для більш детального аналізу фінансових результатів діяльності банку (у тому числі доходів і витрат) як інформаційне джерело можуть бути використані дані звіту про рух грошових коштів та звіту про власний капітал банку, а також дані аналітичного і синтетичного обліку.

Згідно  з вимогами нормативних актів  НБУ призначенням фінансової звітності  банків є створення бази даних, яка  дасть змогу реально оцінити  показники ліквідності, платоспроможності  та дохідності банків і на цій основі визначити їх фінансовий стан –  як комплексне поняття, що відображає різні напрями банківської діяльності.

Найважливішим принципом міжнародних стандартів обліку та звітності є принцип  відкритості (транспарентності). Відповідно до нормативних актів Національний банк України встановив порядок  публікацій комерційними банками у  засобах масової інформації звітності  про свою діяльність та надання її до НБУ. Передбачається розширення складу даних, що оприлюднюються банками, та підвищення їх достовірності, що дозволить, в свою чергу, підвищити якість оцінки фінансового стану банків.

Фінансова звітність підприємства містить:

- баланс ;

- звіт про фінансові результати;

- звіт про рух грошових коштів;

- звіт про власний капітал;

- примітки до фінансової звітності.

Бухгалтерський  баланс характеризує склад і обсяг  активів, зобов'язань та власного капіталу підприємства на певну дату. Зміст  і форму бухгалтерського балансу встановлено положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс".

У звіті  про фінансові результати міститься  інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства (операційної, звичайної, надзвичайної) за звітний період. Загальні вимоги щодо розкриття статей звіту про  фінансові результати визначено  стандартом 3 "Звіт про фінансові  результати".

У звіті  про рух грошових коштів подають  дані про рух грошових коштів (їх надходження і вибуття) протягом звітного періоду внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Зміст і форму звіту  про рух грошових коштів визначено  стандартом 4 "Звіт про рух грошових коштів".

Звіт  про власний капітал призначений  для подання узагальненої за звітний  рік інформації про зміни (збільшення, зменшення) статутного капіталу, пайового капіталу (у кооперативних організаціях), додаткового, резервного несплаченого капіталу, а також нерозподіленого  прибутку. Форму і зміст звіту  про власний капітал визначено  стандартом 5 "Звіт про власний  капітал" [34, c. 47].

У примітках  до фінансової звітності подають  додаткову інформацію, розкриття  якої дає більш повну й об'єктивну  картину про фінансовий стан і  результати діяльності підприємства відповідно до вимог положень (стандартів) бухгалтерського  обліку (методи оцінювання запасів, нарахування  амортизації тощо). Для отримання ґрунтовної оцінки фінансового стану банку рекомендовано проаналізувати не тільки баланс та матеріали звітності самого банку, а й провести дослідження кон’юнктури ринку, оцінити конкурентів, здійснити аналіз фінансового стану позичальників та ін. Крім того, можливості фінансового аналізу ширші, коли вони базуються на побудові різного виду економіко-статистичних та математичних моделей зв’язку, а також узагальнюючих характеристик структури та динаміки [17; с.253]. Що стосується кожного розділу балансу та звіту про фінансові результати, то мають бути розраховані:

1. відносні величини, які характеризують частку окремих статей у загальному обсязі групи напрямів, що аналізується;
2. показники динаміки (абсолютний приріст, темпи зростання, темпи приросту);
3. показники, які характеризують вплив зміни суми коштів за кожним напрямом на загальну зміну обсягу групи напрямів, що аналізуються; як зведену характеристику інтенсивності змін можна використовувати інтегральні показники структурних зрушень, зокрема квадратичний коефіцієнт абсолютних структурних зрушень та індекс відмінності.

Для банку  важливий не тільки внутрішній аналіз його діяльності, але і порівняння результатів роботи з результатами інших банків. В умовах ринкової економіки особливе значення має  дослідження тенденцій розвитку банківської системи в цілому на національному рівні. Тому необхідним є проведення комплексного аналізу  фінансового стану  обраного банку, який включає в себе оцінку всіх напрямків  фінансової діяльності банку.

У процесі комплексного аналізу  фінансового стану банку необхідно  використовувати таку методику, яка  найбільшою мірою сприятиме підвищенню ефективності банківської діяльності. Під методикою проведення будь-якого  аналізу слід розуміти сукупність способів, правил і заходів щодо найбільш доцільного виконання певної роботи [56; с.36]. В аналізі банківської діяльності методика являє собою сукупність аналітичних способів і правил вивчення діяльності банку, спрямованих на дослідження різних об’єктів аналізу. Вони допомагають одержати найбільш повну оцінку фінансової стійкості та прибутковості банку, яка враховується його керівництвом у процесі прийняття управлінських рішень щодо вироблення подальшої стратегії розвитку банку.

Одним з  методів аналізу, що дозволяє одержати комплексну оцінку фінансового стану комерційних банків і провести їхнє порівняння, є методики складання рейтингів. Серед фахівців банківської справи нема єдиної думки щодо параметрів рейтингової системи, яка б відповідала поточним потребам. Національний банк України рекомендує при визначенні узагальнюючої оцінки фінансового стану банку використовувати загальновідому систему «САМЕL», яка глибоко та  всебічне досліджує стан банку, а тому такий аналіз може провести лише Національний банк під час комплексної інспекційної перевірки, яка дає змогу повною мірою визначити, як керівництво банку ставиться до ризиків і як здійснює управління ними [54; с.213].

У світовій практиці існує три основних методи побудови рейтингу: номерний, бальний  і індексний. Номерна система  рейтингу полягає в побудові сполучень  значень показників фінансового  стану банку і присвоєнні кожному  з цих сполучень визначеного  місця в рейтингу.

Для побудови рейтингу в рамках більш складних методик використовують бальну систему, що дозволяє здійснити оцінку фінансового  стану банку в балах, привласнених йому по кожному оціночному показнику. Зведена бальна оцінка банку дає  можливість визначити приналежність  останнього до тієї або іншої групи  банків.