Магістерська програма «Фінансова аналітика та інжиніринг у банку»

В процесі проведення аналізу слід розрізняти дистанційний нагляд і інспекторські перевірки на місцях. Дистанційний нагляд, чи моніторинг — це метод раннього розпізнавання негативної поведінки банку і раннього повідомлення про негативну ситуацію, яка склалася, органи банківського нагляду [2; с.76]. В основі дистанційного нагляду лежить аналіз фінансової звітності банку (місячної, квартальної, піврічної і річної). Дистанційний нагляд здійснює  НБУ з одного боку, а також комерційні банки здійснюють міжбанківський нагляд. Причому для виявлення проблем в діяльності банків, як відзнаяають західні експерти, необхідно використовувати розумний банківський нагляд. Світова практика останніх 15-20 років свідчить про зростання ролі банківського нагляду.

Основні об’єкти дистанційного нагляду за діяльністю банку:

- порядок  чи заходи по формуванню капіталу  банку;

- якість  активів;

- доходність, ефективність роботи банку;

- ліквідність  банку;

- темпи  росту (розвитку) банку;

- чи чутливий  банк до зміни процентних ставок;

- ризики.

Отже, найбільш популярними та уживаними аналітичними показниками оцінки фінансового стану банку є показники: фінансової стійкості; ділової активності; ліквідності; оцінки ефективності управління. Саме ці оціночні коефіцієнти дозволяють надати комплексну оцінку плато- та конкурентоспроможності банку та визначити наскільки стабільною є його фінансова діяльність .

3. Інформаційно-аналітичне забезпечення визначення фінансового стану банків

Для оцінки фінансово-економічного стану  банківської установи необхідна  відповідна інформаційна база. Такою  базою можуть виступати форми  фінансової звітності банківських  установ. Алгоритм формування показників фінансових результатів комерційних банків визначається прийнятою системою бухгалтерського обліку і використовуваними формами офіційної фінансової звітності, які представлені такими основними документами: баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про фінансові результати діяльності, звіт про рух джерел фінансування, рух і зміни в акціонерному капіталі, пояснення до фінансової звітності і аудиторський висновок.

Для вивчення фінансового стану  необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, фінансову  структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін середовища, в якому банк функціонує.

Інформація стосовно економічних  ресурсіві здатності його в минулому змінювати ці ресурси є корисною для визначення спроможності банку генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у майбутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисною при прогнозуванні майбутніх потреб у коштах, при визначенні розподілу майбутніх прибутків та потоків грошових коштів серед власників, а також при визначенні ймовірності залучення фінансів у майбутньому. Інформація щодо ліквідності та платоспроможності є корисною для прогнозування спроможності банку вчасно виконувати свої фінансові зобов'язання. Ліквідність свідчить про наявність грошових коштів у найближчому майбутньому після виконання фінансових зобов'язань даного періоду. Наявність грошових коштів упродовж більшого періоду часу для вчасного виконання фінансових зобов'язань свідчить про платоспроможність банку.

Як було зазначено, фінансовий стан банку характеризується такими показниками, як доходи, витрати, прибуток (збиток) – різниця між  доходами і витратами, чистий прибуток – після сплати податку. З метою  виявлення резервів зростання прибутковості  банківської діяльності як джерела  формування банківського капіталу, що забезпечує стабільність фінансового  стану банку, здійснюється комплексний  аналіз його доходів і витрат [28; с.54.].

Тому  сьогодні актуальним є розроблення  методів оцінки, зіставлення та відбору  даних, що характеризують результативність діяльності банку, отриманих із різних джерел. Для інформаційного забезпечення аналізу доходів і витрат можна  використовувати всі види директивної, нормативної, облікової, фінансової, статистичної, довідкової та методичної інформації. Але базовою інформацією для  фінансового аналізу є дані звіту  про фінансові результати, який відображає величину дохідних і витратних статей, згрупованих за їх характером та основними  напрямами; балансу (з примітками), який розкриває наявність та напрями  розміщення фінансових ресурсів банку  на фіксований момент часу; фінансового  плану, або бізнес-плану, комерційного банку щодо очікуваних доходів і  витрат періоду, який аналізується.

Сьогодні українськими комерційними банками складається декілька видів звітності, які розрізняються як за змістом і призначенню, так і по термінах представлення їх у відповідні інстанції (табл. 1.3).

Набуває розвитку тенденції зростання уваги  до корисності фінансової і статистичної інформації, для чого були розроблені обов'язкові вимоги до її надання. Ці вимоги відносяться до якості і кількості  інформації, що надається учасникам  ринку і громадськості. Оскільки якісна інформація слугує важливим чинником забезпечення стабільності банківської  системи, органи регулювання віддають пріоритет вдосконаленню її якості. Від банків також потрібні досконалі  внутрішні інформаційні системи, що дозволяють їм створити репутацію якісного надання інформації.

Таблиця 1.3

Класифікація  банківської звітності

Прилюдне  розкриття інформації передбачає стандарти  якості і адекватну методологію  звітності (табл.. 1.3). Даний порядок, як правило, полягає в публікації необхідної кількісної і якісної інформації. При розробці вимог до інформації важливо правильно вибрати час для надання інформації. Розкриття негативної інформації для громадськості, яка не завжди має достатній досвід, аби правильно її інтерпретувати, може завдати збитку банку і навіть всій банківській системі. У ситуаціях, коли інформація має низьку якість і користувачі не володіють здатністю її проаналізувати, вона повинна публікуватися поетапно і посилюватися поступово.

Таблиця 1.4

Основні параметри організації банківської  звітності

У довгостроковій перспективі вигідний режим повного  надання інформації, навіть якщо існують  певні тимчасові проблеми, бо витрати  непрозорості фінансової системи у  результаті вище, ніж витрати розкриття  інформації.

Дані  банківської звітності відображають кредитні й депозитні операції, що здійснюються банківським сектором та використовуються для аналізу  цього сектору, результатів грошово-кредитної  політики та політики банківського нагляду. Крім того, грошово-кредитна статистика дає змогу проаналізувати вплив  банківського сектору на економіку  держави. Перелік звітності банків і порядок  заповнення форм звітності  затверджується Правлінням НБУ. Поряд  з цим НБУ має право запрошувати  додаткову інформацію та роз’яснення  у разовому порядку.

Банки –  юридичні особи надсилають зведенні дані у формі файлів електронною  поштою Центральній розрахунковій  палаті НБУ для надання їх структурним  підрозділам центрального апарату  НБУ. Файли з даними мають бути з електронним цифровим підписом та бути захищеними перед надсиланням. 

У формах звітності мають приводитися  всі передбачені в них економічні показники. У випадку відсутності  даних по тому чи іншому показнику  у відповідній статі (строчці  чи графі) звітності ставиться нуль.

Наведена  у звітах інформація повинна бути співставна з аналогічними показниками  за минулі періоди. При значних змінах окремих показників порівняно з  даними за попередній звітній період банки зобов’язані надавати НБУ  короткі лаконічні пояснення  про причини цих змін.

Одним з основних і таких, що існують  практично з моменту зародження української банківської системи  видів фінансової звітності (яка, тим не менше, не називається фінансовою) є традиційна бухгалтерська звітність, що включає бухгалтерський баланс і звіт про прибутки і збитки.

Фінансова звітність — це така бухгалтерська звітність, яка містить  інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період [41, c. 47].

Поняття бухгалтерської звітності  – більш широке за змістом, адже фінансова звітність — це всього лише її різновид. Часто виникає  питання про те, що ж включається до складу іншої (нефінансової) бухгалтерської звітності. Сюди відносять ту звітність, яку прийнято називати неформальною, або управлінською. Вона теж ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, але призначена не для зовнішніх, а для внутрішніх користувачів. Наприклад, звіт про структуру собівартості виготовленої продукції, підготовлений головним бухгалтером на прохання виробничого відділу є бухгалтерською, але не фінансовою звітністю.