Магістерська програма «Фінансова аналітика та інжиніринг у банку»

Розкриємо методику аналізу ділової  активності спочатку на основі давно  відомого в нас коефіцієнтного методу.

Проаналізувавши системи коефіцієнтів, що їх рекомендує методична література для аналізу  ділової активності банку, я відібрала  такі з них, які найбільшою мірою  і прямо, а не побічно розкривають  рівень використання пасивів і активів.

У частині  пасивів це:

1. коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів;
2. коефіцієнт активності залучення строкових коштів;
3. коефіцієнт активності залучення міжбанківських кредитів;
4. коефіцієнт активності використання залучених коштів у дохідні активи;
5. коефіцієнт активності використання залучених коштів у кредитний портфель.

У частині  активів це такі коефіцієнти:

1. коефіцієнт рівня дохідних активів;
2. коефіцієнт кредитної активності;
3. коефіцієнт загальної інвестиційної активності в цінні папери, асоційовані і дочірні підприємства (через пайову участь);
4. частка інвестицій у цінні папери і пайову участь у дохідні активи;
5. коефіцієнт проблемних кредитів.

Ділову активність визначає як рівень залучення пасивів, так і рівень їх використання в активах. Доцільно насамперед розглянути групу показників, які характеризують рівень ділової  активності залучення пасивів і  розміщення їх у певні групи активів. Ця група показників служить вимірником рівня ефективності діяльності банку  на фінансовому ринку.

Алгоритм  розрахунку і економічний зміст  показників, які характеризують ділову активність банківської установи, подано в табл.1.1. і табл.1.2.

Таблиця .1.1

Алгоритм  розрахунку показників ділової активності в частині активів

Важливим  напрямком здійснення прибуткової  банківської діяльності є управління його ліквідністю та платоспроможністю.

Ліквідність банківської установи — це можливість і здатність банківської установи виконувати свої зобов’язання перед  клієнтами і різними контрагентами  в аналізованих періодах. Ліквідність  балансу як ступінь покриття зобов’язань  активами і ліквідність самих  активів забезпечується дотриманням  насамперед обов’язкових економічних нормативів Національного банку України [43; с.83].

Таблиця.1.2

Алгоритм  розрахунку показників ділової активності в частині пасивів

Ліквідність банку визначається збалансованістю  активів і пасивів балансу  банку, ступенем відповідності строків  розміщених активів і залучених  банком пасивів [34; с.406].

Норми ліквідності  банку звичайно встановлюються як відношення різних статей активів балансу до всієї суми чи до визначених статей пасивів, або навпаки, пасивів до активів. Ліквідність банку лежить в основі його платоспроможності.

Платоспроможність трактується як здатність банку  у встановлені строки в повній сумі відповідати за своїми зобовязаннями.

Норми ліквідності  банку звичайно всановлюються як відношення різних статей активів балансу  до всієї суми чи до визначених статей пасивів, або навпаки, пасивів до активів. Ліквідність банку лежить в основі його платоспроможності.

Взяті ці та ряд інших, найбільш суттєвих, прийнятих в економічній літературі показників, на мою думку, дають можливість достатньо повно розкрити ліквідність балансу банку. В Додатку В подано блок показників призначених для оцінки ліквідності банку. Також можна сформувати систему основних алгоритмізованих показників, які детально характеризують ефективність управління банківською установою (Додаток Г).

Аналіз  фінансового стану в комерційному банку як складова частина управління його операціями включає:

- визначення  значень показників, які визначають  виконання нормативів діяльності  комбанків, які встановлюються  регулюючими органами;

- визначення  і аналіз показників ефективності  процесу управління капіталом  (власними засобами) банку;

- визначення  і аналіз показників, які характеризують  процес управління активами і  зобов’язаннями банку в цілому  і управління окремими видами  його активних операцій з врахуванням  забезпечення ліквідності вкладених  в нього засобів;

- проведення  розрахунків, пов’язаних з визначенням  доходності різних активних операцій  банку, як на етапі їх планування, так і при поточному управлінні  [5; с. 125].

При проведенні фінансового аналізу в комерційному банку слід враховувати, що, по-перше, сутність і значення показників, які  характеризують обмеження, введені  регулюючими органами на діяльність комерційних банків, в різних країнах  різні і можуть змінюватися. По-друге, крім показників, які характеризують виконання нормативів регулюючих органів, при оцінці фінансового стану  комерційних банків можуть визначатись  і аналізуватись різні додаткові  внутрішні показники і нормативи, пов’язані, наприклад, із структурою активів  і зобов’язань, плановим прибутком  комерційного банку в цілому і  по окремих видах його операцій, підрозділах. Показники, які характеризують результати управління активами і зобов’язаннями банку, залежать від різних зовнішніх  і внутрішніх факторів. Тому при  фінансовому аналізі слід розглядати ті впливові внутрішні фактори, вибором  котрих можна керувати. Зовнішні фактори, які безпосередньо не залежать від банку, повинні використовуватись при аналізі шляхом їх можливих (прогнозованих ) значень - мінімальних, максимальних, найбільш ймовірних і ін. Основним показником при аналізі результатів діяльності банку є одержаний прибуток за звітний період. Прибуток визначається як різниця між отриманими доходами і здійсненими витратами, тому узагальнюючими факторами, які впливають на його суму, є сума доходів і сума витрат. Дані про це подаються в звітах банку [21; с.118].