Магістерська програма «Фінансова аналітика та інжиніринг у банку»

Оціночні  показники – це коефіцієнти, що розраховуються на основі даних балансу банківської  установи та звіту про прибутки і  збитки. Національний банк України  рекомендує при визначенні узагальнюючої  оцінки фінансового стану банку  використовувати загальновідому американську систему «CAMELS», система рейтингу якої включає в себе визначення таких понять:

1)  Достатність  капіталу - оцінка розміру капіталу  банку з точки зору його  достатності для захисту інтересів  вкладників та підтримки платоспроможності.

2) Якість  активів - спроможність забезпечити  повернення активів, вплив наданих  проблемних кредитів на загальний  фінансовий стан банку.

3) Якість  управління - оцінка методів управління  банком з точки зору ефективності  діяльності, встановленого порядку  праці, методів контролю.

4) Дохідність - достатність доходів банку для  перспективного його розвитку.

5) Ліквідність  - здатність банку забезпечити  своєчасне та повне виконання  своїх зобов'язань.

Визначення  рейтингу банку йде за допомогою  усіх 5-ти компонентів, згаданих вище. За кожним з них у певному порядку  нараховуються бали, які підсумовуються і діляться на 5 (за кількістю груп) для отримання рейтингової оцінки.

Сукупний  рейтинг чітко вказує, чи є загальний  фінансовий стан банку сильним, задовільним, посереднім чи незадовільним [46; с.5].

Окрім системи  CAMELS, Національний банк для забезпечення стійкості банків контролює ризики в їх діяльності на основі обов’язкових економічних нормативів, визначених Інструкцією НБУ “Про порядок регулювання діяльності банків в Україні”. Крім того, з метою швидкої реакції на проблеми банків НБУ застосовує систему показників раннього реагування. Банківські установи також оцінюють фінансовий стан один одного у процесі встановлення лімітів на міжбанківському ринку, проте клієнти до цієї інформації доступу не мають, оскільки фінансові посередники не можуть поширювати отриману від своїх колег конфіденційну інформацію [21; с.7]. Публічними є лише висновки аудиторських компаній, проте з їхніх звітів проблематично отримати достатню кількість корисної інформації, адже основною їх метою є не оцінка фінансового стану банку, а перевірка повноти і правильності ведення обліку, складання звітності й законодавчої коректності здійснюваних банком операцій

Розглянемо першу групу коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість  банку. Для цього спочатку визначимо, з нашого погляду, найважливіші з  них.

Фінансова стійкість банку — це його здатність  динамічно розвиватися та безперервно  виконувати функцію фінансового  посередництва, гнучко реагуючи на всі  фактори внутрішнього та зовнішнього  середовища [21; с.109].

Також фінансова  стійкість комерційного банку - це якісна динамічна інтегральна характеристика спроможності банку ефективно виконувати свої функції та забезпечувати цілеспрямований  розвиток шляхом трансформації ресурсів та мінімізації ризиків, витримуючи вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища [54; с.123].

Слід  зазначити, що формалізація фінансової стійкості банку істотно залежить від розвиненості відкритої системи  оцінок банківської діяльності. За умови відсутності відкритої  інформації про діяльність банківських  установ узагальнююча оцінка буде не зовсім об'єктивною. Оцінка фінансової стійкості як підсистема аналітичної  функції управління, що базується  на інформаційній системі банку, реалізується за допомогою сукупності аналітичних прийомів і способів, які дозволяють виявляти і вимірювати вплив факторів на фінансову стійкість  і обґрунтовувати відповідні управлінські рішення, проявляється через інформаційне та методичне забезпечення.

Підтримання банком фінансової стійкості дає  змогу зберегти конкурентоспроможність на кредитному ринку. Проте це дуже складне завдання. Фінансовій стійкості  комерційних банків України на сучасному  етапі найчастіше загрожують такі негативні  фактори:

• триваючий цілеспрямований підрив їхньої ділової репутації;
• недосконала система набору кадрів для комерційних банків;
• надання клієнтам недостовірної інформації;
• використання фальшивих векселів, цінних паперів і гарантійних листів;
• неповернення виданих кредитів, правова неврегульованість цієї проблеми у сфері банківської діяльності;
• недосконала оцінка кредитних ризиків;
• відсутність систематизованих даних про несумлінних позичальників;
• маніпулювання кредитними картками, банкоматами;
• шахрайське вторгнення до банківських комп’ютерних мереж;
• витік конфіденційної йнформації;
• недосконалість структур, що забезпечують внутрішню та зовнішню безпеку банківських установ [30; с. 55].

У підтримці  фінансової стійкості комерційного банку зацікавлений не лише він сам, а й банківська система країни в цілому. Регулювання цього процесу  перебуває у центрі управлінської  діяльності центральних банків фактично всіх розвинутих країн.

Основними коефіцієнтами, які характеризують фінансову стійкість банку, є:

1. коефіцієнт надійності;
2. коефіцієнт фінансового важеля;
3. коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів;
4. коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом;
5. коефіцієнт мультиплікатора капіталу [7; с. 555].

Алгоритм  розрахунку й економічний зміст цих та інших показників, що характеризують фінансову стійкість банку, наведено в Додатку Б.

Для оцінки фінансової стійкості доцільно використовувати  не тільки показники, що характеризують фінансовий стан, а й досліджувати стабільність діяльності банку. Залежно  від значень базових показників та критерію їх динамічної стабільності банки можна поділити на чотири групи:

1. стабільно задовільний фінансовий стан — базові показники знаходяться в межах рекомендованих значень, значення цих показників є стабільними;
2. нестабільно задовільний фінансовий стан — значення базових показників знаходяться в межах рекомендованих, але є нестабільними;
3. стабільно незадовільний фінансовий стан — значення базових показників виходять за межі рекомендованих і є стабільними;
4. нестабільно незадовільний фінансовий стан — значення базових показників виходять за межі рекомендованих і є нестабільними.

При цьому  фінансово стійкими є лише банки, що відповідають характеристикам першої групи, банки наступних трьох груп є фінансово нестійкими [21; с.8].

Ділову  активність банку визначають через аналіз взаємозв’язку оцінки ресурсного потенціалу банку (пасивів) і його використання як у цілому в активах, так і його окремих вкладень в інвестиції, в кредитний портфель, у матеріально-технічне забезпечення .Необхідні висновки можна отримати трьома шляхами:

1. зіставленням висновків за взаємозв’язаними статтями і розділами активів і пасивів;
2. кількісною ув’язкою змін в активах і пасивах у вартісному виразі;
3. розрахунком коефіцієнтів, що характеризують досягнуті рівні активності використання пасивів і активів.