Банкывський кредит

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП
РОЗДІЛ І.	Теоретичні основи організації  банківського кредитування
1.1.	Роль комерційних банків в економіці України.
1.2.	Місце кредитних операцій в системі банківських активів
1.3.	Кредитний механізм, його суть та значення в ринкових умовах
РОЗДІЛ ІІ.	Практичні аспекти кредитування банківськими установами господарюючих  суб’єктів
2.1.	Принципи і умови  банківського кредитування в ринковій економіці
2.2.	Характеристика основних методів банківського кредитування підприємств
2.3.	Управління кредитним  портфелем комерційного банку
РОЗДІЛ ІІІ.	Шляхи вдосконалення  практики банківського кредитування господарюючих  суб’єктів
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

          Актуальність теми.     Кредит  і   кредитні  відносини  є  невід‘ємною  складовою   економічної  системи   України.  Сфера  кредитування   безпосередньо  пов‘язана  з  потребами   розвитку   національного   виробництва.  Знаходячись   у  центрі  сучасного  грошово-фінансового господарства, обслуговуючи  інтереси  господарюючих  суб‘єктів, кредит  опосередковує  зв‘язки  між  державою, банком, товаровиробниками  і населенням. Кредитні  відносини  мають  сприяти  подоланню економічної  кризи в країні і забезпечувати  прогресивний розвиток вітчизняного  товарного  виробництва .

Ринкова  трансформація  національної  економіки  відкрила  новий  етап  розвитку  кредитної  справи .  У  зв‘язку  з  цим  гостро  постала  проблема  наукового  осмислення   нових   явищ  у  сфері  кредитування,  розуміння  їх  змісту, природи і сутності,  розробки  ефективних  схем і технологій кредитного  процесу  та  їх  використання  на  практиці. 

Кредитні відносини  і ринок кредитних ресурсів є  органічною складовою ринкової економіки. Ринок забезпечує умови для цілеспрямованого руху кредитів у ті сфери національної економіки, де вони можуть бути використані найефективніше. В ринковій економіці кредитні відносини реалізуються шляхом діяльності незалежних конкуруючих між собою комерційних кредитних установ, саме існування яких (прибутковість і ліквідність) прямо залежить від кредитоспроможності їхніх клієнтів.

Купуючи ресурси на вільному ринку кредитних ресурсів і продаючи їх підприємствам (фірмам), комерційні банки  здійснюють прямий вплив на розвиток національної економіки. За рахунок кредитів на підприємствах забезпечується організація як  поточного господарського обороту, так і розширене  відтворення основного капіталу (основних фондів), створення додаткових виробничих потужностей і цілих промислових об‘єктів.

Обсяги кредитування народного господарства, з одного боку, не повинні  перевищувати певну критичну межу, за  якою починається посилення інфляційних процесів, а з другого боку, мають забезпечувати  стимулювання розвитку національного виробництва.

Ефективність проведення кредитної політики визначається правильним вибором параметрів кредитних відносин,  серед яких найважливішими є: величина позичкового відсотка; умови  доступності позики для вітчизняних господарських суб‘єктів; рівень кредитного ризику; термін надання позики  тощо. Параметри  кредитування мають будуватися  таким чином, щоб стимулювати кінцеві результати господарської діяльності товаровиробників.

В Україні в сучасних умовах  актуальною є проблема реформування системи кредитування суб‘єктів  господарської діяльності. Йдеться, насамперед, про орієнтацію банківського сектора на першочергове  кредитування пріоритетних у народногосподарському плані виробництва. Для виходу української економіки  з кризи кредитні відносини мають бути підпорядковані пожвавленню інвестиційної та інноваційної діяльності, фінансовому забезпеченню структурних перетворень та економічному зростанню.

Поки що вітчизняна кредитно-банківська система не виконує ролі прискорювача розвитку національної економіки . Недостатніми є власні кошти банків, а отже, й обсяги кредитування  народного господарства. Негативний вплив на кредитну сферу здійснюють платіжна криза, дефіцит бюджету, різке зниження  кредитоспроможності підприємств  (фірм). По суті, відсутня практика надання кредитів під виробничі програми довгострокового характеру. Банки майже не залучають ресурсів на довгостроковій основі.

Більшість проблем у  діяльності вітчизняних комерційних  банків у сучасних умовах пов‘язано  з проведенням ризикованої кредитної  політики.

Для поліпшення стану справ у сфері кредитування необхідне  досягнення  в Україні фінансової і мікроекономічної стабільності, проведення раціональної промислової і податкової політики, що дозволило б банкам здійснювати виробничі інвестиції, а позичальникам – відновити свою кредитоспроможність.

Кредит має створювати сприятливі умови  для розвитку всіх сфер і галузей  національної економіки  України. Він є важливим джерелом  капітальних вкладень, тому традиційно виділяється його вагома роль у реструктуризації економіки та інвестиційній діяльності.

 Мета і зміст поставлених задач. Мета  написання дипломної роботи полягає в розробці організаційно – економічних та методологічних основ та практичних рекомендацій щодо надання і погашення банківських позик, що сприятиме підвищенню ефективності та прибутковості кредитних операцій. Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність розв’язання комплексу задач:

• визначити роль комерційних банків в економіці країни;
• показати місце кредитних операцій в системі банківських активів;
• визначити склад та оптимальну структуру кредитного механізму як форми реалізації кредитної політики для досягнення її конкретних цілей;
• охарактеризувати принципи та умови банківського кредитування господарюючих суб’єктів;
• дати загальну характеристику методів банківського кредитування;
• дослідити кредитоспроможність позичальників;
• визначити шляхи вдосконалення практики банківського кредитування господарюючих суб’єктів.

Об’єктом дослідження є діяльність комерційних банків пов’язана із здійсненням кредитних операцій.

Предмет дослідження є кредитні відносини, які виникають між комерційними банками та позичальниками в процесі руху кредитних ресурсів.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети роботи використано низку методів дослідження: системного підходу, метод порівняння та синтезу, класифікаційно-аналітичний, статистичні методи, графічний, економіко-математичне моделювання, прогнозування.

Інформаційною базою  дослідження  стала наукова монографічна література, статті зарубіжних та вітчизняних вчених у періодичних виданнях, законодавчі та нормативні акти, статистичні дані НБУ та комерційних банків.

Наукова новизна: полягає у здійсненні аналізу кредитної діяльності комерційних банків; розширено параметри структури кредитного портфеля в умовах перехідної економіки за рахунок введення до неї такої складової як ризиковість кредитних операцій, що дозволяє зробити більш дієвою систему формування та управління кредитним портфелем; обґрунтовано, що підвищення рівня організаційного забезпечення процесу кредитування здійснюється за рахунок: дотримання принципів організації кредитування, розмежування функції підрозділів банку, які здійснюють кредитування і чітке виконання функціональних обов’язків персоналу банку; удосконалена методика оцінки кредитоспроможності суб’єктів господарювання, в основу якої покладені показники фінансової стійкості позичальника,  його готовності та спроможності повернути основний борг і проценти за ним.

Практичне значення одержаних результатів  полягає в тому, що отримані результати створюють передумови для покращення організації та управління кредитними відносинами на макроекономічному та мікроекономічному рівнях. Результати магістерської роботи дозволяють підвищити значимість банківського кредитування в економіці країни шляхом вдосконалення структури кредитного портфеля та удосконаленням практики кредитування комерційними банками суб’єктів господарювання.

Структура дипломної роботи має наступний вигляд. Вона складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, який охоплює   використаних джерел, 1 додаток,    таблиць і       рисунків. Повний обсяг магістерської роботи складає        сторінок друкованого тексту.

РОЗДІЛ І.

Теоретичні основи організації  банківського кредитування

1. Роль комерційних банків в економіці України.

 

Головною ланкою кредитної системи у будь-якій країні є банки, що здійснюють основну масу кредитних і фінансових операцій.

Центральний банк виступає основним координатором діяльності кредитних  інститутів і виконує функції  управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці. Він, як правило, не вступає у взаємовідносини з підприємствами і населенням, а представляє собою свого роду "банк банків" і "банк держави", що визначається його базовими функціями як основного органу, який координує діяльність кредитної системи в цілому. Такими функціями, зокрема, є: емісія кредитних грошей (банкнот) і контроль за грошовим обігом; кредитно-розрахункове обслуговування інших кредитних інститутів, тобто виконання ролі "банку банків"; кредитно-розрахункове обслуговування держави; реалізація грошово-кредитної політики і регулювання на цій основі економічних процесів.

Виконання центральним банком указаних функцій дозволяє забезпечити ефективну  діяльність кредитної системи в  цілому та сприяє досягненню цілей, що полягають у забезпеченні товарно-грошової збалансованості в господарстві, стимулюванні економічного росту і підтриманні стабільності національної валюти.

Комерційний банк — це багатофункціональний фінансовий інститут, що здійснює широкий спектр послуг кредитного, страхового і платіжного характеру, а також виконує різноманітні фінансові функції відносно будь-якого підприємства в економіці з метою одержання прибутку.

В історичному плані  комерційні банки виникли раніше, ніж інші типи фінансово-кредитних  інститутів, а тому розвиток кредитної системи розпочинається саме з виникнення і розвитку комерційних банків. Сам термін "комерційний банк" походить ще з середніх віків, коли установи такого роду займалися обслуговуванням переважно торговельних організацій, пов'язаних в основному з товарним обміном - "комерцією". Однак з розвитком промислового виробництва сфера застосування банківського капіталу значно розширилась, розвинувся і обсяг операцій банків, що призвело до втрати терміном "комерційний банк" свого первісного змісту. Нині цей термін скоріше відображає основний принцип діяльності банківських установ - принцип прибуткового господарювання, досягнення максимальних прибутків при мінімальних затратах. Даний принцип банківської комерції визначає ту базову умову, без дотримання якої втрачається сам економічний сенс існування і діяльності комерційних банків.

Різнобічна практика функціонування сучасних комерційних банків ускладнює  правильне розуміння їх справжньої суті. На сьогодні до групи комерційних  банків у різних країнах відносять цілий ряд інститутів з різною структурою і різними відносинами власності. Не однаково трактується і саме поняття "комерційний банк". При найзагальнішому підході до цієї проблеми головною визначальною рисою комерційних банків часто вважається відсутність права емісії банкнот. Однак це скоріше вказує на їх головну відмінність від центральних банків, ніж наближає до розуміння суті комерційних банків як окремих інститутів кредитної системи. Детальніший розгляд цієї проблеми повинен охоплювати значно ширше коло її аспектів, включаючи юридичну та економічну сторони діяльності банківських установ.

В основі юридичного аспекту визначення суті комерційних банків лежить трактування  законодавством кожної країни сфер діяльності даних установ. У цьому випадку вихідного значення набуває визначення конкретних операцій, що здійснюються комерційними банками. У їх перелік включаються такі, які у відповідності з законодавством відносяться виключно до банківської діяльності: операції по прийому коштів на вклади, наданню різних видів кредиту, операції з цінностями, проведення безготівкових платежів і розрахункове обслуговування. Банківським законодавством США, наприклад, комерційними банками визнаються установи, що: 1) приймають вклади, які вкладник має право вилучити за вимогою, і 2) організовують діяльність щодо надання комерційних позик. Згідно російського законодавства банк має виключне право здійснювати такі операції: залучення на вклади грошових коштів юридичних та фізичних осіб, розміщення вказаних коштів від свого імені і за свій рахунок на умовах поверненості, платності, строковості, відкриття і ведення банківських рахунків юридичних та фізичних осіб. Чинним законодавством України банки визначаються як установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Отже, юридичне тлумачення суті комерційних банків базується на переліку тих операцій, які вони можуть здійснювати відповідно з чинним законодавством країни. Водночас розкриття суті - це не лише визначення співвідношення діяльності банків з законом. Не закон визначає суть комерційного банку як такого, а економічний бік справи, природа банку, забезпечена законодавчим правом здійснювати відповідні операції. Оскільки безпосереднім проявом суті певної економічної категорії чи явища є їх функції, то можна твердити, що в основі юридичного трактування поняття комерційного банку лежить власне економічний аспект. Наприклад, все, що виконує функції грошей, є гроші. За аналогією можна стверджувати, що якщо та чи інша фінансова установа виконує базові функції комерційного банку, про які йшлося вище, то її можна назвати комерційним банком.