Банкывський кредит

Об'єктивні відхилення фактичної потреби господарюючих  суб'єктів у фінансуванні їх господарської  діяльності від наявності (надлишку або нестачі) вільних ресурсів залежать від багатьох факторів, серед яких: капіталомісткість виробничої діяльності; сезонність виробництва; співвідношення між тривалістю виробництва та тривалістю обігу продукції, коливання цін на неї; оберненість дебіторської заборгованості та ін. У зв'язку з цим з'являється можливість заповнювати тимчасову нестачу коштів одних господарюючих суб'єктів за рахунок тимчасового надлишку коштів інших.

Отже, на всьому перерахованому вище базується величезна роль кредиту  та комерційних банків, як основних носіїв кредитних відносин для ефективного функціонування і розвитку економіки в цілому.

Роль кредиту в економічному житті суспільства визначається також і  сферами його застосування, які встановлюються відповідно з  особливостями і завданнями розвитку економіки на основі комплексу спеціальних  умов: необхідності участі позичених коштів у вирішенні проблем забезпечення безперебійності і розвитку процесів виробництва і реалізації продукції; якості виробничої діяльності підприємств; економного використання ресурсів господарства; потреб забезпечення обороту платіжними засобами; інтересів підвищення добробуту населення та ін.

Конкретні сфери застосування банківського кредиту визначаються залежно від його цільового призначення  та складу учасників кредитних відносин. З урахуванням цих особливостей всі позичкові операції комерційних банків можуть бути поділені на чотири групи.

1. Кредитування поточної діяльності підприємств, пов'язане із задоволенням їх потреб в оборотних коштах.

2. Кредитування інвестиційної діяльності підприємств, призначене для збільшення основних фондів, реконструкції та розширення виробництва.

3. Кредитування приватних осіб для задоволення різноманітних потреб споживчого характеру.

4. Кредитування держави для покриття бюджетного дефіциту.

Зрозуміло, що найважливіше значення для економіки мають перші дві сфери застосування кредиту, пов'язані із задоволенням виробничих потреб господарських організацій різних галузей економіки. У кредитному портфелі сучасних комерційних банків основна питома вага належить кредитам, виданим підприємствам. Це зумовлено як об'єктивними потребами суспільного виробництва у даному виді позик, так і наявністю необхідних передумов для повернення наданих кредитів, що при становленні ринкових відносин є дуже важливим фактором для комерційних банків.

Хоча кредит сам по собі не збільшує фізичний обсяг загальної маси факторів виробництва, однак, виступаючи найбільш мобільним і гнучким джерелом грошових коштів і забезпечуючи потреби підприємств, пов'язані з формуванням їх основних і оборотних капіталів, кредит загалом активно сприяє організації безперебійного виробничого процесу та економічному росту в країні. Найбільшою мірою ця роль банківського кредиту виявляється у кругообороті фондів підприємств,                            

За допомогою кредиту  створюється найбільш гнучка форма задоволення тимчасових потреб підприємства в додаткових грошових коштах. Кредит, беручи участь в кругообороті оборотних капіталів господарств на всіх його стадіях, виступає важливим фактором, що сприяє найбільш економному і раціональному використанню коштів. Тому підприємства і організації практично всіх галузей економіки активно використовують банківські позики для забезпечення нормальних умов виробництва і реалізації продукції. Найбільше це стосується таких галузей, як промисловість і торгівля, що є основними секторами економіки, які забезпечують виробництво і розподіл валового внутрішнього продукту та, відповідно, неперервність розширеного відтворення (табл. 1.2). Частка цих галузей у загальному обсязі позик, наданих суб’єктам господарювання – юридичним особам становила на кінець грудня 2012р. відповідно 30,7 % і 41.9%. водночас питома вага кредитних вкладень у будівництво, транспорт, сільсе господарство перебувала на досить незначному рівні – у межах 3,6 – 7,1% кредитного портфеля системи комерційних банків України.

У такому аспекті галузева структура кредитного портфеля відображає орієнтацію банків на сфери економічної  діяльності із швидким оборотом капіталів  і, відповідно, більшим доходом, що є  по суті адекватною реакцією на існуюче  на ринку положення, а не реалізацію певної, чітко розробленої на тривалу перспективу стратегії організації кредитних операцій.

Проте, в економічній  літературі можна зустріти твердження, що кошти, отримані в позику, безпосередньо  не утворюють доходів і нагромаджень, що кредит лише обслуговує кругооборот коштів у господарстві. Однак таке твердження є необгрунтованим і принижує роль кредиту як ресурсу грошових коштів, які опосередковують процес виробництва і обігу товарів.

 

Таблиця 1.2

Структура кредитних  вкладень комерційних банків України за галузями економіки станом на кінець грудня 2012р.*

Види кредитів	Усього	Питома вага, %	У тому числі за видами				Питома вага у заг. обсязі, %
			у нац. валюті	в іноземній	коротк строк.	довгостр	корот	довг
Усього кредитів, наданих  суб’єктам господарювання млн. грн., з них	73785	100	44564	29220	37063	36722	50,2	49,8
Промисловості	22695	30,7	11012	11682	11398	11296	50,2	49,8
с/г	5218	7,1	4414	1104	2781	2436	53,3	46,7
Торгівлі	30897	41,9	19402	11495	16734	14164	54,2	45,8
Будівництву	2656	3,6	1724	933	953	1703	35,9	64,1
Транспорту	3737	5,1	2478	1259	1600	2138	42,8	57,2

 

*3а даними Національного  банку України.

Кредит так само, як і фінанси підприємств, пов'язаний із створенням доходів і нагромаджень, оскільки він нарівні з власними коштами товаровиробників обслуговує процес виробництва, де створюється додатковий продукт. Маючи можливість залучити в господарський оборот позичені кошти у доповнення до власних, підприємства можуть розширити виробництво, збільшити прибуток і підвищити рентабельність. Крім того, кредит дозволяє скоротити витрати обігу і тим самим забезпечити більш раціональне і економне використання фінансових ресурсів у цілому у господарстві країни, галузі, окремому підприємстві.

Якщо б підприємства мали власні оборотні кошти в розмірах, що покривають усю суму затрат на виробництво продукції, то ці кошти після повернення до господарства в грошовій формі при реалізації продукції залишались би протягом тривалого періоду часу практично вільними і лише поступово використовувалися б у процесі виробництва в міру виникнення додаткової потреби, що означало б нераціональне їх використання.

Разом з тим, було б  помилкою стверджувати, що з підвищенням  питомої ваги кредитних вкладень у формуванні оборотних коштів посилюється  вплив кредиту на виробничо-фінансову діяльність підприємств та ефективне використання ними власних оборотних коштів. Насправді таке уявлення лише спрощує дійсний процес організації кредитних відносин банку з клієнтами Посилення ролі кредиту в сучасних умовах ні в якій мірі не означає, що він повинен витіснити інші джерела формування оборотних коштів і зайняти провідне місце. Навпаки мову слід вести про комплексне формування оборотних коштів при збереженні основної ролі власних ресурсів. Найбільш оптимальним варіантом є принцип раціонального поєднання власних джерел і кредитів банку у формуванні капіталів підприємств.

За своєю природою кредит є економічним стимулом ефективного  господарювання. При раціональній організації  економічної системи відбувається приплив кредиту в господарську діяльність підприємств з високими показниками розвитку, які забезпечують найбільшу віддачу коштів, отриманих у позику, і навпаки, відбувається відплив кредиту із підприємств і галузей з низьким рівнем прибутковості. Таким чином, відповідно з об'єктивними законами ринку банківський кредит сприяє вільному переливу капіталів в економіці, забезпечуючи тим самим розвиток найбільш ефективних галузей господарства.

Окрім участі в кругообороті оборотних капіталів господарських  організацій, важливою для розвитку економіки сферою застосування кредиту є інвестиційна діяльність підприємств. Ця діяльність, пов'язана з реконструкцією, розширенням виробництва, придбанням нового обладнання, будівництвом виробничих споруд, як правило, вимагає досить значних витрат, що не можуть бути покриті за рахунок поточних надходжень підприємств, а строки амортизації не завжди відповідають строкам морального зносу засобів праці. У зв'язку з цим, підприємства активно використовують банківський кредит для реалізації своїх інвестиційних програм.

Слід зазначити, що у  країнах з розвинутими ринковими  відносинами основним джерелом коштів для інвестиційної діяльності підприємства переважно використовуються ринки  довгострокового капіталу, де кошти  отримуються шляхом випуску цінних паперів. Водночас банківське кредитування має ряд істотних переваг порівняно з таким способом мобілізації ресурсів. Строки погашення позик можна легко пристосувати до того періоду, протягом якого позичальник відчуває додаткову потребу в коштах. Крім того, емісія цінних паперів і їх розміщення на ринку вимагає значних затрат, а у випадку несприятливої ситуації на фондовому ринку розміщення нових випусків може бути недоцільним взагалі. Тому підприємства часто надають перевагу довгостроковим позикам банку на придбання основного капіталу порівняно із випуском акцій чи облігацій. За допомогою даного виду кредитування можна вигідно використовувати можливості грошового ринку, не випускаючи з рук важелів управління підприємством і не стикаючись з проблемою погашення облігацій чи викупу акцій, коли позичені кошти вже не потрібні.

Кредитні операції у  сфері інвестиційної діяльності підприємств сприяють розширенню і  модернізації виробництва, випуску  нових видів продукції, розвитку новітніх технологій, реалізації інноваційних проектів, що позитивно відображається на стані економіки в цілому [24, 74].

В сучасних умовах все  більшого значення серед позичкових операцій комерційних банків набуває  кредитування приватних осіб. Даний  вид кредиту має, як правило, не виробничий, а споживчий характер і призначений для придбання товарів і послуг до того, як покупець буде спроможний їх оплатити. Кредити, видані приватним особам, мають дуже важливе значення для розвитку економіки: з одного боку, підвищується загальний життєвий рівень населення, а з другого, - видача споживчих кредитів розширює платоспроможний попит на ринку, що значною мірою стимулює розвиток виробництва в країні.

Стосовно кредитування органів державної влади у  зв'язку з перевищенням бюджетних  витрат над доходами, то банківські системи у більшості країн світу, як правило, уникають видачі прямих кредитів на вказані цілі. Головною формою залучення грошових коштів є випуск облігацій державних позик та інших видів цінних паперів.

Крім вище визначеної ролі кредиту в економіці країни, що проявляється через  сфери його застосування, кредит як самостійна економічна категорія виконує також ряд важливих функції в економіці. Визначення і трактування окремих функцій кредиту залежить від методологічних підходів до аналізу кредитних відносин. Так, на макроекономічному рівні виділяються перерозподільча функція та функція заміщення готівкових коштів кредитними засобами.

Очевидно, що ринковий механізм перерозподілу кредитних ресурсів має цілу низку переваг перед  іншими способами розміщення грошових коштів. По-перше, обсяг кредитних ресурсів за своїм потенціалом значно перевищує, наприклад, обсяг ресурсів, які розподіляються через бюджетну сферу. По-друге, поверненість кредиту дозволяє надавати ресурси в позику багатократно, що також розширює можливості функції перерозподілу. Нарешті, не можна не виділити перевагу оперативності ринкового розподілу кредитних ресурсів порівняно з тією ж бюджетною сферою.

Багато спеціалістів визнають важливу роль функції заміщення. На сьогодні функціонування кредитних засобів обігу вже не носить характеру тимчасового заміщення реальних грошей: перманентні процеси кредитування в результаті приводять до істотної економії суспільних витрат грошового обігу в цілому.

При більш детальному розгляді кредитних відносин можна обґрунтувати виділення більшої кількості функцій, зокрема:

— акумуляцію тимчасово вільних ресурсів;

— розподілення залучених коштів між позичальниками;

— емісійну;

— контрольну та ін.

Не менш важливе значення має виділення меж кредиту  як економічного явища, в яких він об'єктивно зберігає свою сутнісну специфіку. У протилежному разі надлишкове кредитування, як і недостатність кредитних вкладень (тобто порушення економічно обґрунтованих меж) спричиняє негативний вплив на суспільно-економічні відносини в цілому. Виділяють зовнішні та внутрішні межі кредиту. Зовнішні межі відображають межі відносин стосовно акумуляції та розміщення кредитних ресурсів у цілому. Вони залежать в основному від таких факторів:

— рівня розвитку виробництва;

— обсягу і структури кредитних ресурсів;

— соціально-економічної політики;

— системи ціноутворення і рівня цін;

— форми кредитних відносин;

— структури кредитної системи;

— фінансового стану суб'єктів господарювання.

Внутрішні межі відображають припустиму міру розвитку окремих форм кредиту в його зовнішніх межах, що обумовлено специфікою прояву різних типів кредитних відносин.

З точки зору виконання  основних функцій кредиту виділяються такі функціональні межі: перерозподільча та емісійна. Перша є не що інше, як об'єктивно обґрунтований обсяг кредитних ресурсів. Фактично вона підкреслює глибокий зв'язок операцій із залучення ресурсів і активних операцій банків. Друга межа визначає емісійні кредити, які виділяються під наступні витрати, під ще не вироблену продукцію, справляючи в результаті вплив на сукупну кількість грошей в обігу. Емісія готівки і безготівкових грошових знаків здійснюється, як відомо, на кредитній основі, що свідчить про вплив зміни сфер застосування банківського кредиту і обсягу кредитних вкладень на суму готівки в обігу і обсяг платіжних засобів у безготівковому обороті. У зв'язку з цим, важливого значення набуває регулювання розмірів кредитних вкладень в економіку, що має безпосередній вплив на стан грошової маси в обороті як необхідної умови неперервності процесів виробництва і реалізації продукції, стабільності життєвого рівня населення.