Організація обліку і контролю операцій з дебіторською заборгованостю

Узагальненням відомості обліку дебіторської заборгованості на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” є оборотно-сальдо відомість по рахунку 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками”.

Таблиця 2.8. Оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 „Розрахунки з вітчизняними покупцями”

Як бачимо, ця відомість містить дані лише бухгалтерського фінансового обліку. За даними оборотно-сальдової відомості можливо говорити лише по результати руху дебіторської заборгованості на підприєстві, зробити висновки по обсягам такої заборгованості, тобто збільшилась загальна сума дебіторської заборгованості чи зменшилась та за рахунок яких дебіторів. Але за прийняття правильних управлінських рішень, на нашу думку, цієї відомості не досить. Ми пропонуємо більш деталізовану відомість по розрахунках з покупцями та замовниками.

Таблиця 2.9. Звіт про дебіторську заборгованість

Як бачимо за допомогою даного звіту керівник відділу, а також керівник підприємства може самостійно приймати управлінські рішення щодо кожного окремого дебітора. Зі звіту про дебіторську заборгованість можуть бути отримані дані про стан розрахунків з кожним партнером підприємства на звітну дату, а саме про те, наскільки активно використовуються відстрочки та розстрочки платежу, яка величина простроченої заборгованості, чи змінилась платоспроможність окремих покупців, наскільки чітко виконуються сторонами умови укладених договорів.

На ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат облік розрахунків з різними дебіторами здійснюється лише за допомогою фінансового обліку, тоді як управлінський облік даної дебіторської заборгованості не здійснюється. На нашу думку, це є не зовсім правильно і тому ми вважаємо за необхідне відокремлення фінансового обліку від управлінського.

На підприємстві існує недоплата підзвітних сум і це свідчить про невірну організацію обліку з підзвітними особами. На нашу думку, цим питанням повинен займатись окремий працівник, який би слідкував за розрахунками з підзвітними особами. Для цього необхідно розробити відповідну відомість, яка б дозволила попередити виникнення дебіторської заборгованості по підзвітним сумам.

Таблиця 2.10. Відомість дебіторської заборгованості по підзвітним сумам

За даними такої відомості можливо в строк попередити виникнення заборгованості по підзвітним сумам, а також виявити неоплачені суми по кожному дебітору.

На ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” не здійснюється облік резерву сумнівних боргів. На нашу думку, це може призвести до таких наслідків:

–                     завищення оцінки дебіторської заборгованості у фінансовій звітності і, як наслідок цього, завищення оцінки активів балансу підприємства;

–                     порушення платіжної дисципліни;

–                     пропущення строків позовної давності для повернення дебіторської заборгованості;

–                     збитки і погіршення фінансового стану внаслідок неотримання грошових коштів.

В якості вирішення поставлених проблем пропонується розробити звіт про стан розрахунків з дебіторами, в якому обов’язково повинні бути висвітлені наступні питання:

1) фіксація дати виникнення і дати погашення дебіторської заборгованості за кожним контрагентом і за кожним виставленим до нього рахунком-фактурою з метою подальшої її класифікації за строками непогашення;

2) віднесення дебіторської заборгованості за певний період (на певну дату) до відповідної групи за строками непогашення: тиждень, до 30 днів, до 90 днів, до одного року, до трьох років, більше трьох років.

В результаті впровадження зазначеним нами пропозицій на підприємстві, на нашу думку, очікується підвищення ефективності обліку й управління дебіторською заборгованістю та резерву сумнівних боргів.

Якщо на підприємстві є великий обсяг обороту дебіторської заборгованості, то слід, на нашу думку, розробити спеціальну фінансову політику управління нею.

Фінансова політика – це сукупність фінансових інструментів, за вдалого використання яких господарюючий суб’єкт забезпечить собі фінансову стабільність. Інформацію про фінансову політику, на думку Н. Матициної, слід класифікувати [54 с.26]:

– інформація, яка не наводиться у фінансовій звітності, але є обов’язковою для апарату управління;

– інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її доречності.

Формування фінансової політики слід здійснювати в два етапи.

На першому етапі для кожного покупця (замовника) на підставі окремих договорів розробляються принципи, методи, процедури та умови розрахунків з використанням способів організації бухгалтерського обліку всіх фінансових інструментів.

На другому етапі узагальнуються умови контрактів і обираються ті, які придатні на певний момент з врахуванням особливостей господарської діяльності підприємства.

Зміст фінансової політики, на нашу думку, полягає у виборі підприємством методології ведення оперативного та бухгалтерського обліку розрахунків з метою адекватної оцінки управлінського планування.

У цьому контексті необхідно вирішити цілий комплекс завдань, таких як:

– удосконалення методики обліку дебіторської заборгованості;

– удосконалення обліку простроченої, безнадійної дебіторської заборгованості та сумнівних боргів;

– здійснення зовнішнього та внутрішнього контролю дебіторської заборгованості.

2.2.3 Особливості податкового обліку дебіторської заборгованості на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”

Питання податкового обліку та звітності приділяється особлива увага з боку державних та урядових органів в усіх країнах світу, а тому в деяких з них податковий облік виділений в самостійну галузь облікової діяльності.

Податковий облік – це підсистема бухгалтерського обліку, яка на підставі затверджених державою правил виконує функції нарахування та сплати податків і надання інформації про це відповідним державним органам.

Податковий облік, правила якого є регламентованим і законодавчо закріпленими, регулює взаємовідносини між платником податку і державою по обсягу і структурі обов’язкових платежів. Податковий облік – це облік валових доходів та валових витрат, який здійснюється з метою визначення податку на прибуток.

Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” підприємство одночасно з бухгалтерським обліком організує податковий облік, який відрізняється визначенням сум валових доходів та валових витрат, датою збільшення доходів і витрат для здійснення цілей оподаткування, яка не збігається з моментом отримання прибутку від реалізації в бухгалтерському обліку: сума витрат на виробництво не відповідає сумі валових витрат [79, с.140].

Податкова система – це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми, методи і терміни стягнення податків і платежів, які мають податковий характер й необхідні державі для виконання її функцій. Комплекс податкових заходів істотно впливає на економічну діяльність господарюючих суб’єктів, стимулюючи економічну й інвестиційну активність.

Практика свідчить, що наслідком збільшення ставок і маси стягнених державою податків завжди є збільшенням інфляційних тенденцій. Збільшення маси або напрямку податків призводить до зростання цін або через скорочення попиту внаслідок зростання цін веде до погіршення фінансового становища господарюючих суб’єктів, що характеризується подальшим поглибленням кризи і спадом виробництва у загальноекономічному масштабі.