Отчет о прохождении практики в аудиторской фирме "Диктум-Фактум"

Для суб'єктівгосподарської діяльності, діяльність яких пов'язана  з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.

Оптимальне теоретичне значення показника К - не менше ніж 1,5.

Також можуть бути враховані суб'єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:

• ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;
• наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;
• ефективність управління позичальника;
• професіоналізм керівництва та його ділова репутація;
• інша інформація.

Оцінка фінансового стану  позичальника-банку здійснюється не рідше ніж один раз на місяць на підставі:

• інформації позичальника-банку про дотримання економічних нормативів і нормативу обов'язкового резервування коштів;
• аналізу якості активів і пасивів;
• аналізу прибутків і збитків;
• інформації про виконання банком зобов'язань у минулому;
• інформації про надані та одержані міжбанківські кредити;
• щорічного аудиторського висновку.

Класифікація позичальників  за результатами оцінки їх фінансового  стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями:

Класифікація позичальників  за результатами оцінки їх фінансового  стану

Таб. 12.1.

Клас позичальника	Характеристика позичальника
Клас "А"	Клас "А" - фінансова  діяльність дуже добра (прибуткова та рівень рентабельності вищий, ніж середньогалузевий, якщо такий визначається), що свідчить про можливість своєчасного виконання  зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами  банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника - бездоганна. Забезпечення за кредитною операцією  має бути першокласним. Немає жодних свідчень можливих затримок з поверненням основної суми боргу та/або зі сплатою відсотків. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність інадалі проводитиметься на такому ж високому рівні.
Клас "Б"	Клас "Б" - фінансова  діяльність позичальника цієї категорії  близька за характеристиками до класу "А" (тобто фінансова діяльність добра або дуже добра, рентабельність на середньогалузевому рівні, якщо такий  визначається, окремі економічні показники  погіршились або мають незначні відхилення від мінімально прийнятних значень), але ймовірність підтримування  її на цьому рівні протягом тривалого  часу є низькою. Позичальники (контрагенти  банку), які віднесені до цього  класу, потребують більшої уваги  через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу  та стабільність одержання позитивного  фінансового результату їх діяльності. Забезпечення кредитної операції не має викликати жодних сумнівів (щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення кредитних  операцій тощо). Аналіз коефіцієнтів фінансового  стану позичальника може вказувати  на негативні тенденції в діяльності позичальника. Недоліки в діяльності позичальників, які віднесені до класу "Б", мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків  клас позичальника потрібно знизити.
Клас "В"	Клас "В" - фінансова  діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж середньогалузевий рівень, якщо такий визначається, деякі економічні показники не відповідають мінімально прийнятним значенням) і потребує більш  детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного  погашення кредитної заборгованості в повній сумі і в строки, передбачені  договором, якщо недоліки не будуть усунені. Проблеми можуть стосуватися стану  забезпечення за кредитними операціями, необхідної документації, що свідчить про наявність і ліквідність  застави, тощо. Одночасно спостерігається  можливість виправлення ситуації і  покращення фінансового стану позичальника.
Клас "Г"	Клас "Г" - фінансова  діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий  ризик значних збитків; ймовірність  повного погашення кредитної  заборгованості та відсотків за нею  є низькою. При проведенні наступної  класифікації, якщо немає безсумнівних підтверджень покращити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника або рівень забезпечення за кредитною  операцією, позичальника потрібно класифікувати  на клас нижче (клас "Д"). Позичальника, якому видано кредит під сумнівне забезпечення або без забезпечення та якого віднесено до цього класу  на підставі оцінки його фінансового  стану, потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д"). У разі відсутності достовірної  фінансової звітності, що підтверджує  оцінку фінансового стану позичальника, а також належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснювалася  кредитна операція, такі позичальники мають класифікуватися не вище класу "Г".
Клас "Д"	Клас "Д" - фінансова  діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпечена ліквідною  заставою (або безумовною гарантією), показники не відповідають встановленим значенням, імовірність виконання  зобов'язань з боку позичальника/контрагента  банку практично відсутня. За результатами оцінки фінансового стану позичальник  відноситься до відповідного класу. Якщо рівень забезпечення за окремою  кредитною операцією не відповідає умовам визначеного класу, то позичальника слід віднести на клас нижче, а якщо забезпечення є першокласним, то клас позичальника можна підвищити.

8.5. Аналіз інвестиційної  привабливості підприємства

Основні вимоги до інвестиційної  привабливості підприємства визначені  “Методикою інтегральної оцінки інвестиційної  привабливості підприємств та організацій”, затвердженою наказом Агентства  з питань запобігання банкрутству  підприємств та організацій від 23.02.1998 р. №37.

Методика розроблена з  метою визначення інтегрального  показника інвестиційної привабливості  підприємств та організацій (далі - підприємства), прискорення реалізації інвестиційнихпроектів, заохочення до інвестицій вітчизняних та іноземних  підприємців, надання методичної допомоги спеціалістам, які займаються розробкою  заходів з проведення оздоровлення виробничої сфери.

Інвестиційна привабливість  підприємства - рівень задоволення фінансових, виробничих, організаційних та інших вимог чи інтересів інвестора щодо конкретного підприємства, яке може визначатися чи оцінюватисязначеннями відповідних показників, у тому числі інтегральної оцінки;

Інтегральна оцінка інвестиційної  привабливості - показник, у якому відтворюються значення інших показників, скоригованих у відповідності до їх вагомості та інших чинників.

Для визначення інвестиційної  привабливості підприємств через  зазначену інтегральну оцінку прийняті показники, які задовольняють вимоги міжнародного меморандуму IASC (International Accouting Standarts Commitec).

Інтегральна оцінка дає змогу  поєднати в одному показнику багато різних за назвою, одиницями виміру, вагомістю та іншими характеристиками чинників. Це спрощує процедуру оцінки конкретної інвестиційної пропозиції, а інколи є єдино можливим варіантом  її проведення і надання об'єктивних остаточних висновків. Фінансова оцінка підприємств передбачає розрахунок понад 40 відповідних показників за різними напрямкамигосподарської  діяльності підприємства.

Основні групи показників для визначення інвестиційно привабливих підприємств

I. Показники оцінки майнового  стану інвестованого об'єкта.

II. Показники оцінки фінансової  стійкості (платоспроможності) інвестованого  об'єкта.

III. Показники оцінки ліквідності  активів інвестованого об'єкта.

IV. Показники оцінки прибутковості  інвестованого об'єкта.

V. Показники оцінки ділової  активності інвестованого об'єкта.

VI. Показники оцінки ринкової  активності інвестованого об'єкта.

Усім групам показників оцінки інвестиційної привабливості підприємств  та організацій, а також показникам, розміщеним у цих групах, присвоюються, залежно від їх вагомості, відповідні числові значення. Як і граничні значення показників, вагомість може коригуватись. Вказана вагомість  є похідною від часу, конкретної політичної, соціальної ситуації, інших  факторів, а тому ця характеристика має вірогідне походження.

Для визначення інтегральногозначення  показника інвестиційної привабливості  розраховується наступна група показників:

• вагомість j-го показника у i-ій групі з урахуванням групової вагомості;
• частка варіаційного розмаху для j-го показника у i-ій групі на прийняту кількість одиниць у множині;
• ранжоване значення j-го показника з i-ої групи;
• інтегральне значення показника інвестиційної привабливості.

На основі отриманого інтегрального  показника робитьмся висновок щодо інвестиційної привабливості підприємства.

8.6. Аналіз становища господарюючого  суб'єкта на ринку цінних паперів

Загальноприйнятим у світовій практиці є аналіз ринкових коефіцієнтів фірми. До них відносяться такі основні  коефіцієнти:

·коефіцієнт ціна/ дохід;

·рентабельність акції;

·коефіцієнт котирування  акцій.

Коефіцієнт ціна/ дохід - відношення ринкової ціни простої акції до доходуна просту акцію.

Рентабельність акції - відношення дивідендного доходу до ринкової ціни акції.

Коефіцієнт котирування  акцій - відношення ринкової ціни простої акції до балансової ціни.

Ці коефіцієнти можуть бути розраховані лише для акціонерних товариств, акції яких котируються на біржах (електронних торгівельних системах).

Акції більшості українських  акціонерних товариств не котируються  на біржах, а тому для них не можуть бути розраховані коефіцієнти цієї групи.

Для розрахунків коефіцієнтів цієї групи використовуються дані ринкових торгів акціями, а також дані Звіту  про фінансові результати ф.2 і  балансу ф.1.

 

ВИСНОВКИ

За час проходження  виробничої практики було здійснено  фінансовий аналіз ПАТ «Одеський  каравай». Аналіз здійснено по річному  звіту за 2010 рік в складі Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про рух власного капіталу, Приміток до річного звіту.

Було здійснено структурний  аналіз балансу по кожній статті, встановлено  збільшення валюти балансу. Оцінено  економічний потенціал підприємства. Здійснено оцінку вартості майна  за методом чистої вартості, встановлено  достатність коштів на погашення  зобов’язань перед кредиторами. Проаналізовано витрати по економічним  елементам . здійснено аналіз ліквідності, їх динаміку, динаміку позикового капіталу. Розраховано показники використання основних засобів, ефективності використання оборотних коштів,  ефективності використання трудових ресурсів, показники  ліквідності,  ризику.

Було здійснено розрахунок рейтингу позичальника, визначено, що аналізоване  підприємство відноситься  до 3 , найнижчого класу, який навряд чи може розраховувати на отримання  кредитів.

Також здійснювались розрахунки ймовірності банкрутства за моделями Альтмана, Ліса, Таффлера, які показали неоднозначні результати. Так, за моделлю  Альтмана ймовірність банкрутства  висока, тоді як за моделями Ліса, Таффлера ймовірність банкрутства низька, у підприємства хороші перспективи. Це свідчить про те, що необхідно  додатково контролювати використання позикових коштів таким позичальником, щоб у випадку погіршення фінансового  становища здійснити заходи щодо дострокового повернення кредитів.

Рентабельність підприємства оцінювалась  з використанням моделі «Дюпон». За даними розрахунків, рентабельність власного капіталу складала 0,027, або 2,7%. Це є нижчим показником, ніж середній по галузі. Рента́бельність проду́кції — економічна категорія, що характеризує ефективність реалізації продукції (товарів, робіт та послуг). Визначається як відношення чистого прибутку від реалізації до собівартості продукції.

Рентабельність – один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь  використання капіталу у процесі  виробництва.

Коефіцієнти рентабельності – система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток в процесі своєї  господарської діяльності. Коефіцієнти (показники) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів і вкладеного капіталу.

Вони можуть бути розраховані  як коефіцієнти і тоді представлені у вигляді десятинного дробу  або у вигляді показників рентабельності і тоді представлені у вигляді  процентів.

Показники рентабельності розраховуються на основі Балансу ф.1 та Звіту про фінансові результати підприємства ф.2. В основу розрахунку показників рентабельності можуть бути покладені різні величини прибутку підприємства: валовий (маржинальний) прибуток, операційний прибуток, прибуток до виплати процентів і податку  на прибуток (EBIT), прибуток до виплати  податку на прибуток (EBT), чистий прибуток. Найчастіше для розрахунку коефіцієнтів рентабельності використовується чистий прибуток або прибуток до виплати процентів і податку на прибуток. Значення цих показників прибутку підприємства можна взяти із таблиці Вертикального (компонентного) аналізу фінансових результатів.

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання. Причиною зниження цього коефіцієнта  може бути ріст витрат на виробництво  і реалізацію продукції. Отже, необхідний аналіз собівартості, щоб знайти причини  даного зниження.