Отчет о прохождении практики в аудиторской фирме "Диктум-Фактум"

Нетто-прибутковість  активів.

Нетто-прибутковість активів  визначається за формулою:

		чистий прибуток
Нетто-прибутковість  активів	=	----------------------------
		сума активів

Мультиплікатор  акціонерного капіталу.

Мультиплікатор акціонерного капіталу розраховується за формулою:

		сума активів
Мультиплікатор  акціонерного капіталу	=	----------------------------
		власний капітал

Мультиплікатор акціонерного (власного) капіталу відображає структуру  капіталу підприємства, оскільки:

активи підприємства = пасиви = власний капітал + позиковий капітал.

Високе значення показника  можуть собі дозволити підприємства, у яких налагоджено стабільне  надходження грошових коштів в оплату за відвантажену продукцію або в  структурі балансу велика доля активів, що швидко реалізуються і активів, що реалізуються з середньою швидкістю.

Використовуючи рівняння Дюпон, можна побудувати цілий ряд  співвідношень, які дозволяють проаналізувати вплив різних факторів на фінансовий результат. Зокрема:

Нетто-прибутковість  власного капіталу	=
Нетто-прибутковість  активів	*	Мультиплікатор акціонерного капіталу =
чистий  прибуток	*	сума  активів
сума активів		власний капітал
		чистий прибуток
	=	------------------------
		власний капітал

З даних співвідношень  можна визначити, якими факторами  викликані зміни прибутковості  власного капіталу – прибутковістю  активів, чи способом фінансування підприємством  своєї діяльності (фінансування за рахунок власного чи залученого капіталу). Для порівняння необхідно розглянути динаміку показників.

Нетто-прибутковість  активів, яка за рівнянням Дюпон дорівнює добутку нетто-прибутковості продажів на оборотність активів, можна подати також у вигляді:

		чистий прибуток		сума продажів		чистий прибуток
Нетто-прибутковість  активів	=	---------------------	*	------------------	=	---------------------
		сума продажів		сума активів		сума активів

Така форма рівняння Дюпон  дає можливість визначити основні  фактори, які впливають на формування нетто-прибутковості активів. Нетто-прибутковість  активів має дві складові формування: прибутковість продажів та оборотність  активів. Обидва показники впливають  на значення нетто-прибутковості активів.

8.3. Аналіз неплатоспроможності  підприємства

Основні вимоги до визначення неплатоспроможності підприємства встановлено “Методикою проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств  і організацій”, затвердженою наказом  Агентства з питань запобігання  банкрутству підприємств та організацій  від 21.03.1999 р. №37.

Методика передбачає поглиблений  аналіз фінансово-господарського стану  підприємств по таких напрямках:

·аналіз фінансового стану  підприємства;

·аналіз виробничо-господарської  діяльності.

Аналіз фінансового стану  підприємства включає:

·аналіз динаміки валюти балансу  та його структури;

·аналіз джерел власних коштів;

·аналіз структури кредиторської  заборгованості;

·аналіз стурктури активів;

·аналіз витрат на виробництво;

·анліз прибутковості  підприємства;

·аналіз використання прибутку.

Аналіз виробничо-господарської  діяльності включає:

·загальну характеристику виробництва;

·аналіз стану та використання основних фондів;

·аналіз використання трудових ресурсів;

·аналіз обєктів незавершеного  виробництва;

·аналіз обєктів соцкультпобуту;

·стан охорони навколишнього  середовища;

·конкурентне середовище і маркетинг.

Частина із вищеназваних питань не є предметом фінансового аналізу. Найбільш суттєві моменти цієї Методики в частині, яка відноситься до предмету фінансового анлізу, були нами використані при розгляді питань попередніх лекцій.

На підставі проведеного  аналізу робиться висновок про визнання підприємства платоспроможним (неплатоспроможним).

8.4. Аналіз кредитоспроможності  підприємства

Сутність кредитоспроможності  та необхідність її оцінювання

Основні поняття, які використовуються при оцінці кредитоспроможності, визначені  Положенням НБУ №246 від 28.09.95 р. “Про кредитування”:

Кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Кредитор - суб'єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Кредитна операція - це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.

Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.

Кредитний ризик - ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користуванням кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі.

Платоспроможність - це здатність позичальника своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань господарської діяльності.

Позичальник - суб'єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності, строковості.

Функціонуюче підприємство з метою підвищення ефективності діяльності використовує окрім власних  коштів і позикові. Одним із засобів  залучення позикових коштів є  отримання банківських кредитів – короткострокових і довгострокових. В процесі отримання кредитів виникає необхідність оцінки кредитоспроможності  позичальника з метою визначення як самої можливості надання кредиту, так і умов його надання.

Методика оцінювання кредитоспроможності  позичальника

Основні вимоги до кредитоспроможності  позичальника визначені «Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затвердженим постановою Правління НБУ від 6.07.200 р. № 279.

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і  вкладників банків Національним банком України (далі - Національний банк) встановлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Для формування резерву для  відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банки повинні  на основі проведеного фінансового  аналізу класифікувати позичальників  за класами ризику.

Критерії оцінки фінансового  стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми  положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням  вимог цього Положення, у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної  оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу  їх балансів і звітів про фінансові  результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану  позичальника (контрагента банку), яка  розроблена банком, є невід'ємним  додатком до внутрішньобанківського положення  банку про кредитування.

Оцінку фінансового стану  позичальника (контрагента банку) з  урахуванням поточного стану  обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості банк здійснює в кожному випадку укладання  договору про здійснення кредитної  операції, а надалі - не рідше ніж  один раз на три місяці, а для  банків - не рідше ніж один раз  на місяць.

Зазначені в цьому Положенні  вимоги щодо оцінки фінансового стану  позичальника є мінімально необхідними. Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків та належного контролю за ними.

Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно  від його вагомості (значимості) серед  інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання  позичальником (контрагентом банку) зобов'язань  за кредитними операціями. Вагомість  кожного показника визначається індивідуально для кожної групи  позичальників (контрагентів банку) залежно  від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності балансу, становища  на ринку тощо.

Клас позичальника (контрагента  банку) за результатами оцінки його фінансового  стану визначається на підставі основних показників та коригується з урахуванням  додаткових (суб'єктивних) показників.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

• платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);
• фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);
• обсяг реалізації;
• обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів - у динаміці);

·склад та динаміка дебіторсько-кредиторської  заборгованості (за останній звітний  та поточний роки);

• собівартість продукції (у динаміці);
• прибутки та збитки (у динаміці);
• рентабельність (у динаміці);
• кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:

коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ1), що характеризує те, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами:

Ав

КЛ1 = ----------------,

Зп

де Ав - високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові  інвестиції,

Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ1 - не менше  ніж 0,2;

коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує можливість погашення короткострокових зобов'язань у встановлені строки:

Ал

КЛ2 = ----------------,

Зп

де Ал - ліквідні активи, що складаються з високоліквідних  активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних,

Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 - не менше  ніж 0,5;

коефіцієнт загальної  ліквідності (КП), що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів:

Ао

КП = ------------------,

Зп

де Ао - оборотні активи,

Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КП - не менше  ніж 2,0.

Фінансова стійкість позичальника визначаєтьсяза такими показниками:

коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ), що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:

Вк - Ан

КМ = ------------------,

Вк

де Вк - власний капітал  підприємства, Ан - необоротні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника КМ - не менше  ніж 0,5;

коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового ризику:

Зк

КН = ------------------,

Вк

де Зк-залученікошти(довгостроковітапоточні зобов'язання),Вк - власний капітал.

Оптимальне теоретичне значення показника КН - не більше ніж 1,0.

Рентабельність позичальника визначається за такими показниками:

рентабельність активів:

Пч

Р = ------------------,

А

де Пч - чистий прибуток, А - активи;

рентабельність продажу:

Пч

Р = -----------------,

Ор

де Пч - чистий прибуток, Ор - обсяг реалізації продукції (без  ПДВ).

Аналіз грошових потоків  позичальника має здійснюватися з урахуванням такого показника:

співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів):

(Нсм х n) - (Зм х n) - Зі

К = ----------------------------------,

Ск

де Нсм - середньомісячні  надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів), Ск - сума кредиту та відсотки за ним,n - кількість  місяців дії кредитної угоди, Зм - щомісячні умовно-постійні зобов'язання позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо), Зі - податкові платежі  та сума інших зобов'язань перед  кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сумзобов'язань, строк погашення яких перевищує  строк дії кредитної угоди (за даними останнього балансу).