Термін "діагностика"

Технічні параметри є  характеристикою технічних і  фізичних влас-

тивостей товару, що визначають особливості галузі й способи  його

використання, а також  функції, які виконує товар у  процесі його застосу-

вання. Технічні параметри  поділяються на параметри призначення, ерго-

номічні та естетичні параметри.

Параметри призначення характеризують області використання про-

дукції й функції, які  вона покликана виконувати.

Ергономічні параметри показують, наскільки продукція відповідає

властивостям людського  організму при виконанні трудових операцій або

споживанні.

Естетичні параметри характеризують інформаційну виразність (ра-

ціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого  ви-

конання продукції і стабільність товарного виду).

Економічні параметри  визначають рівень витрат на виробництво  га

ціни споживання через  витрати на покупку, обслуговування, споживання,

утилізацію товару.

Нормативні параметри  визначають відповідність товару встанов-

леним нормам, стандартам і  вимогам, що обумовлені законодавством та

іншими нормативними документами.

Безліч параметрів конкурентноздатності продукції можна також

подати у вигляді набору споживчих і економічних параметрів

Споживчі властивості  характеризуються комплексом "твердих" і

41

"м'яких" споживчих параметрів.

"Тверді" параметри описують  найважливіші функції продукції,  й по-

в'язані з нею основні  характеристики, зміна або заміна яких може прово-

дитися у визначених, заданих  конструктивними принципами виробу межах.

До групи "твердих" відносяться  технічні, ергономічні і нормативні

параметри.

''М'які" параметри характеризують  естетичні властивості продукції

(дизайн, колір, упакування, відмінні риси і т. п.). У даний  час, коли ринок

заповнений різноманітною  продукцією, в тому числі зі схожими "тверди-

ми" параметрами зростає  значення "м'яких" параметрів, що додають то-

варам особливу привабливість.

Показники конкурентноздатності — це сукупність системних кри-

теріїв кількісної оцінки рівня конкурентноздатності продукції, що базується

на параметрах конкурентноздатності.

5.2. Інструментарій оцінки конкурентноздатності продукції

підприємства

Оцінку конкурентноздатності товару виконують зіставленням па-

раметрів аналізованої продукції  з параметрами бази порівняння. Від  вибору

бази порівняння в значній  мірі залежить правильність результату оцінки

конкурентноздатності й  прийняття рішення. Базою порівняння можуть

виступати: потреба покупців; величина необхідного корисного  ефекту;

конкуруючий товар; гіпотетичний зразок; група аналогів.

Для оцінки конкурентноздатності продукції використовують дифе-

ренціальний, комплексний  і змішаний методи оцінки.

Диференціальний метод заснований на використанні одиничних па-

раметрів аналізованої продукції, бази порівняння та зіставленні параметрів.

Диференціальний метод дозволяє визначити, чи досягнутий рівень

конкурентноздатності, за якими  показниками він не досягається, які з па-

раметрів більше всього відрізняються  від базових. Але цей метод  не

42

враховує вплив вагомості  кожного параметра на прихильність покупців при

виборі продукції.

Комплексний метод застосовують у випадку, коли для характе-

ристики якості товару використовується сукупність параметрів, що опису-

ють яку-небудь властивість. Він заснований на використанні комплексних

(групових, інтегральних, узагальнених) показників або зіставленні питомих

корисних ефектів продукції, що аналізується.

При змішаному методі оцінки конкурентноздатності продукції вико-

ристовують частину параметрів, розрахованих диференціальним методом, і

частину параметрів, розрахованих комплексним методом.

Груповий показник поєднує  одиничні показники однорідної групи

параметрів (технічних, економічних) за допомогою вагових коефіцієнтів,

визначених експертним способом, які уточнюють у процесі моніторингу

споживчої поведінки. Порівняння можна проводити а табличній  формі, при

цьому показники вибирають  залежно від типу продукту.

Розрахунок групового  показника за нормативними параметрами (Інп)

здійснюють за формулою:

Інп = Π Поді, (5.2)

де Поді - одиничний показник конкурентноздатності за і-м

нормативним параметром.

Зведений індекс за технічними параметрами (Ітп) розраховують як:

Ітп = Π Поді*Квагі, (5.3)

де Поді - одиничний показник конкурентноздатності продукції за і-м

технічним параметром;

Квагі- вагомість і-го технічного параметра, часток одиниці;

n - кількість оцінюваних  технічних параметрів.

Аналогічно може бути розрахований зведений індекс за споживчими

параметрами (Ісп). Отриманий  показник характеризує ступінь відповідності

даної продукції існуючій потребі за всім спектром технічних  параметрів.

Чим він вище, тим повніше  задовольняються потреби споживача.

43

Оцінку конкурентноздатності продукції за економічними параметра-

ми здійснюють на основі визначення повних витрат споживача на прид-

бання та використання продукції.

Повні витрати споживача (В) визначають так:

В = Вод + ΣΣ Вексплij, (5.4)

де Вод - одноразові витрати  на придбання продукції;

Вексплij - витрати на експлуатацію продукції за j-ою статтею, що відно-

сяться до і-го року її служби;

Т - строк служби;

n - кількість статей експлуатаційних  витрат.

Розрахунок зведеного  показника за економічними параметрами (Іеп)

проводять за формулою:

Іеп = Впідприємства/Вконкурент(еталон) (5.5)

де Впідприємства, Вконкурент(еталон) - повні витрати споживача на придбання

та використання продукції, виробленої відповідно підприємством, яке

оцінюється, і продукції  підприємства-конкурента (або зразка, що макси-

мально задовольняє потребу).

Інтегральний показник рівня  конкурентноздатності продукції

(Кпродукції) може бути  розрахований як:

Кпродукції = Інп*Ітп/Іеп. (5.6)

Якщо інтегральний показник конкурентноздатності продукції

більший за 1, то досліджувана продукція краща за продукцію  конкурента

(або зразок); дорівнює 1 —  продукти знаходяться на однаковому  рівні;

менший за 1 —продукція поступається продукції конкурента (або зразку).

З урахуванням асортименту  виробленої продукції комплексний  по-

казник конкурентноздатності продукції підприємства (КПп) можна  розра-

хувати як:

КПп = Σ(Кпродукції к * gk), (5.7)

де n - кількість найменувань  в номенклатурі продукції, що

випускається підприємством:

44

gk - частка к-го найменування  в номенклатурі продукції, що

випускається.

Для комплексної оцінки позиції  продуктів підприємства стосовно

продуктів конкурентів доцільно скласти для кожного продукту (групи

продуктів) матрицю профілю / іміджу. Дана матриця (табл. 5.1) передбачає

заповнення керівництвом і фахівцями з маркетингу підприємства, а також

альтернативне заповнення споживачами. Порівняння внутрішнього і

зовнішнього бачення дозволить  побачити правильність внутрішньої  оцінки

продуктового ряду підприємства.

Таблиця 5.1. - Матриця профілю / іміджу (приклад)

Показники

Оцінка показника

Міп Мах

Якість

Надійність

Відмінні

особливості

Гарантійний термін

Розміри

Відповідність

міжнародним або і

національним

нормам

Вартість продукції

Експлуатаційні

витрати

Умовні позначення:

профіль підприємства,

профіль конкурентів,

Міn = найменш задовільно,

Мах = найбільш задовільно.

45

Конкурентноздатність продукції  за системою 1111 - 5555 [31]

оцінюються за чотирма  факторами; якість товару, ціна товару, якість

сервісу товару на конкретному  ринку, експлуатаційні витрати на

використання товару.

Інтегральний показник конкурентноздатності товару можна оціню-

вати експертним шляхом двома  методами:

1) без урахування вагомості  факторів,

2) з урахуванням вагомості  факторіє.

У будь-якому випадку ці методи використовують при неможливості

застосування більш точних кількісних методів оцінки.

За системою 1111 - 5555, без  урахування вагомості факторів,

конкурентноздатність продукції  визначають як суму балів за кожним

фактором. Експерт (один або  група) дає оцінку фактора від 1 (мінімум,

найгірше значення фактора) до 5 (найкраще значення фактора). За цією

системою мінімальне значення конкурентноздатності дорівнюватиме 4

(1+1+1+1), максимальне _______—  20 (5+5+5+5).

Для підвищення точності оцінки встановлюють вагомість кожного

фактора конкурентноздатності (якість продукції - 4, її ціна - 3, якість сер-

вісу продукції на конкретному  ринку - 2. експлуатаційні витрати з  вико-

ристання продукції - 1). Останній фактор оцінений в 1 бал, тому що екс-

плуатаційні витрати багато в чому визначаються якістю і рівнем сервісу.

Для оцінки конкурентноздатності з урахуванням вагомості факторів

створюється експертна група  з висококваліфікованих фахівців чисельністю

не менше 5 чоловік (один з  керівників, конструктор, маркетолог, технолог,

економіст). Підготовча робота включає: видання наказу (розпорядження)

про організацію оцінки конкурентноздатності, знайомство з методикою

управління конкурентноздатністю, збір і обробку вихідних даних  для оцін-

ки. Потім будують систему  балів для оцінки. Кожному фактору  конку-

рентноздатності експерт  може присвоїти від 1 до 5 балів.

Конкурентноздатність продукції, визначена експертним шляхом за

46

системою балів, буде дорівнювати:

Кn = Σ(Бij/n)/Бmax*Kвагj, (5.8)

де Кn - конкурентноздатність продукції (значення від 2 до 10),

Бij - експертна оцінка і-м  експертом j-го фактора конкурентноздат-

ності продукції;

Бmах - максимальна оцінка фактора;

Kвагj - вагомість j-го фактора  (від 4 до 1);

n - кількість експертів.

Експертна оцінка нижча за 10 балів свідчить про наявність  резервів

підвищення конкурентноздатності продукції за рахунок поліпшення якості

продукції й якості сервісу  продукції на конкретному ринку, зниження ціни

продукції та експлуатаційних  витрат на використання продукції.

Інтегральний показник якості продукції (корисний ефект) визначають

за наступними типовими показниками; призначення; надійність;

екологічність; ергономічність; естетичність (дизайну); технологічність;

стандартизація та уніфікація; патентна чистота та патентоспроможність; су-

місність та взаємозамінність; безпека; сертифікаційні дані (коли і  ким ви-

даний, вид, термін дії).

Інтегральний показник якості сервісу в споживачів визначають за

наступними типовими показниками; імідж виробника; юридична надійність

виробника; фінансова стійкість  виробника; якість Інформації про

продукцію; якість упаковки; якість обслуговування торгівельної організації,

якість доставки та установки (монтажу) продукції; якість гарантійного

обслуговування продукції; якість ремонту (відновлення) продукції; якість

моніторингу та діагностики  ринкового механізму.

Оцінку конкурентної позиції  окремих продуктів на різних ринках,

здійснюють за двома показниками; "якість-ціна" (з побудовою матриці

"якість-ціна") в наступній  послідовності:

1. Оцінюють продукти даного  підприємства і його головних  кон-

курентів на досліджуваному ринку за двома критеріями; інтегральним по-

47

казником якості, що характеризує рівень споживчих властивостей про-

дукції, її здатність вирішувати проблеми споживачів, і ціною. У разі, коли є

обмежена кількість ведучих  показників якості, можливе використання

окремих показників.

2. Усі досліджувані продукти  наносять на поле матриці; "якість-ціна",

використовуючи в разі потреби як третю координату (радіус кола) обсяг

реалізації.

3. Для всієї сукупності  аналізованих продуктів визначається  середнє

значення показників якості й ціни і проводять лінії, що характеризують ці

середні значення.

4. Подібну оцінку виконують  для всіх найважливіших ринків.

5. За ступенем концентрації  продуктів-конкурентів у різних  квадран-

тах матриці визначають гостроту конкурентної боротьби на окремих

ринках і на сукупному  ринку.

6. Виходячи з принципу  переваги діяльності на ринках, де гострота

конкурентної боротьби найменша, коректують виробничо-збутову політику

з погляду якості й ціни продукції, що випускається, і ринку  збуту.

Тема 6. ДІАГНОСТИКА МАЙНА, РИНКОВА ЦІНА

ПІДПРИЄМСТВА

6.1. Вартість господарюючого суб'єкта: концепції природи

вартості; предмет, мета й принципи оцінки

Основи теорії вартості були закладені А. Смітом, Д. Рікардо, К.

Марксом і Ф. Енгельсом, які  розглядали ресурсно-витратну природу,

природу корисності й трудову  природу вартості підприємства.

Розуміння вартості господарюючого суб'єкта як сполучення корис-

ності й витрат ресурсів на його створення відрізняє реальну  вартість від

балансової або бухгалтерської вартості, що відбиває тільки минулі витрати,

48

тому що додатково враховує здатність підприємства бути носієм ко-

рисності та джерелом благ для його власників.

У сучасному підході до оцінки вартості підприємства вартість роз-