Модальные глаголы

Категорія модальності дієслів  в українській та англійській  мовах 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Розділ 1. "Модальні слова  як клас лексико-граматичних одиниць  та їхнє функціонування в художньому тексті". У лінгвістичній традиції англійські модальні слова, що називаються  також егоцентричними (Ю. С. Степанов) і дискурсивними (О. Е. Разлогова), визначаються як незмінні лексико-граматичні одиниці  без чітких формальних ознак, які  мають обмежену сполучуваність, виражають  ставлення мовця до повідомлюваного (В. В. Виноградов, С. К. Воронова) і виконують  у реченні парентетичну функцію. Існує велика кількість семантичних  класифікацій, згідно з якими модальні слова розглядаються як показники  певності (certainly, surely, apparently, undoubtedly), бажаності/небажаності  дії (happily/unhappily) (О. А. Івін, E. Коктова), достовірності  повідомлення (О. Е. Разлогова), де впевненість  мовця наростає від найнижчого ступеня (hardly, scarcely, unlikely) до найвищого (indeed, certainly, surely). З огляду на синтаксичну функцію  модальні слова позначаються як ад’юнкти (Т. Ернст), диз’юнкти (С. Грінбаум, Р. Квірк, Дж. Ліч, Я. Свартвік), субнекси (О. Єсперсен), реченнєві прислівники (Я. Г. Біренбаум), парентетичні прислівники (М. Грін), прислівникові модальні оператори (О. М. Вольф). На сьогодні, втім, не розроблено класифікації, що охоплювали би семантичні властивості модальних слів і їхню синтаксичну функцію. Це завдання ставиться в реферованій роботі. У зв’язку з цим пропонується аналіз модальних слів, що ґрунтується на принципах модальної логіки, оскільки поняттями, на які вказують модальні слова, оперують неформальні епістемічна й алетична модальні логіки і пов’язана з ними теорія можливих світів (А. Т. Ішмуратов, Р. Карнап, С. Кріпке, Г. В. Лейбніц, Я. Ю. Хінтікка). Це такі поняття, як сумнів, ймовірність, необхідність, бажаність. За допомогою модальних слів мовець виражає власний інтенціональний стан свідомості. Також надбанням теорії можливих світів у неформальних логіках є диференціація понять на абсолютні й порівняльні. Застосування цієї диференціації до вивчення модальних слів дозволило поглянути на них як на засоби вираження, з одного боку, абсолютного поняття – тобто логічної можливості повідомлюваного з позиції мовця і, з іншого, порівняльного поняття – тобто логічного висновку мовця про повідомлюване на підставі певних фактів і власного інтенціонального стану.

Зв’язок модальної логіки й теорії можливих світів є плідним  підґрунтям для дослідження модальних  слів у художній прозі модернізму, в якій світ персонажа (як внутрішній, так і зовнішній) описується як постійний  вибір можливостей. Множинні інтерпретації  висловлення спонукають до виокремлення й класифікації одиниць (у реферованій  роботі – модальних слів), які  зумовлюють виникнення цієї  множини. Для системного аналізу модальних  слів у прозі модернізму застосовано  синергетичний підхід (О. О. Кобляков, Г. Г. Москальчук), що логічно поєднує  аналіз можливості на рівні прогнозування  кінцевої мети системи й аналіз окремої  структурної одиниці системи.

У інтерпретації художнього тексту синергетичний підхід уможливлює розгляд модальних слів як мовних одиниць, що пов’язані з особистісною позицією персонажа-мовця та є параметрами  порядку. У синергетиці параметрами  порядку (Г. Хакен) називаються окремі елементи, які в стислій формі  описують кінцеву мету системи, тобто  показують, як елементи вищого рівня  впорядковують поведінку елементів  нижчого. Наприклад, атоми утворюють  молекули, слова – речення. Модальні слова як параметри порядку в  інтерпретації художнього тексту –  це смислотворчі елементи у висловленнях персонажів. У синергетиці поведінка  елементів у динамічних системах передбачає кілька ступенів свободи  в точках нестабільності, або біфуркації (Г. Хакен). У точці біфуркації система  отримує інформацію, яка раніше була для неї недоступна. Значимість цих  точок полягає в тому, що в них  можна передбачити розвиток системи, оскільки в нелінійному середовищі можливий не будь-який шлях розвитку системи, а лише певний передбачуваний "спектр еволюцій" (О. Н. Князєва, С. Кріпке). Модальне слово може вказувати на нестабільність міркувань персонажа-мовця, спектр його інтерпретацій ситуації, напр.:

(1) What is that flying about? Swallow, bat probably? Thinks I'm a tree, so blind… have birds no smell? (Joyce).

Модальне слово probably (можливо) вказує на нестабільність у міркуванні мовця про загадкову істоту. Якщо вона сліпа (so blind), то не ластівка (swallow), а якщо птах (have birds no smell), то не кажан (bat). Спектр міркувань обмежений небагатим знанням мовця про істот, що літають, тому можна інтерпретувати висловлення в досить широких межах. За цих умов модальне слово розглядається як локальний риторичний прийом (М. Л. Макаров), у термінах синергетики – задає з погляду персонажа-мовця спектр еволюцій розвитку ситуації в художньому тексті. Спектр – це набір можливих точок фіксації смислу (атракторів) у контекстуальному просторі. Якщо в синергетичній термінології атрактором (Г. Хакен) є кінцевий стан розвитку системи, її мета, то в наступному прикладі безперечність, зриме підтвердження думки мовця про унікальність гувернантки-француженки після попереднього сумніву в тому, що такі люди є, – це кінцевий стан розвитку системи, на що вказує слово evidently (очевидно):

(2) Miriam had never imagined anything in the least like her <…> this seemingly unreal creature was <…> not educated <…> seventeen years old and a Protestant <…>  She was evidently a special kind of French girl (Richardson).

Головною особливістю  атрактора є те, що він не існує  в теперішньому часі, система перебуває  на шляху до нього. Він іманентно  присутній у семантичному просторі системи. Так, наприклад, персонаж, який утілює мовленнєву поведінку певного  психотипу, може передбачити подію  лише в рамках своїх психотипних  ознак, інтенціонального стану й  наявних на момент мовлення знань. Психотипи  – високо-енергійні (епілептоїдний, істероїдний, паранояльний, гіпертимний) та низько-енергійні (психастеноїдний, гіпотимний, шизоїдний) (В. В. Богданов, С. А. Сухих) – репрезентовані в роботі персонажами творів англійських  і американських прозаїків-модерністів.

Вплив модальних слів на персонажне мовлення розглянутий у художньому тексті за допомогою математичної моделі (С. П. Капиця, С. П. Курдюмов), яка сприяє визначенню атракторів у системі  висловлення з позиції персонажа-мовця. Модель базується на правилі розподілу  вірогідності, що задає параметри  місця в просторі B певної системи, куди має потрапити певна точка  з простору A, і показником t, що позначає час, у якому зафіксований спектр еволюцій. Існує три основних підтипи  цього правила: детермінації, ймовірності  й невизначеної вірогідності. Правило  детермінації передбачає єдиний атрактор і переносить певну точку з  множини A у фіксовану точку множини B, напр.:

(3) We want to know about your plans <…> We didn't know you were engaged! – But of course, certainly I marry. I know quite well who is to marry me (Richardson).

Правило детермінації фіксує (за допомогою модальних слів of course і certainly – звичайно, неодмінно) перехід персонажа-мовця (гувернантки) зі стану неодруженої жінки до стану одруженої, що є для вихованок приємною несподіванкою. Модальні слова в розглядуваному прикладі детермінують стан певності мовця в подальшій зміні життя й статусу: дівчина усвідомлює шлюб не як умоглядне майбутнє, а знає, з ким одружиться (точний варіант еволюції).

Правило ймовірності передбачає два варіанти еволюції та переносить деяку точку з простору B до певної точки простору A, напр.:

(4) You apparently can't understand either my good faith or my humility (James).

Мовець указує на неможливість порозуміння ні тепер, ні в майбутньому як на очевидний факт (що засвідчує модальне слово apparently – безсумнівно) – отже, атрактором виступає розлад стосунків, що реалізується двома шляхами: через нехтування адресатом довіри або терплячості мовця.

Правило невизначеної вірогідності передбачає три й більше варіантів і задається розподілом вірогідності, згідно з чим певна точка переноситься з простору B до різних точок простору A, напр.:

(5) My belief is, to tell you the candid truth, that those bits were genuine forgeries all of them put in by monks most probably or it's the big question of our national poet (Шекспір) over again, who precisely wrote them like … Bacon… (Joyce).

Персонаж-мовець розв’язує проблему, чи дійсно твори Шекспіра належать тому Шекспірові, що відомий як уродженець Стратфорда-на-Ейвоні. Він пропонує альтернативи: літературна містифікація, яка створена 1) монахами (це найбільш імовірно з позиції мовця), 2) Френсісом Беконом, 3) невідомим автором. Персонажне мовлення розвивається за певною віртуальною траєкторією залежно від параметра, що набуде чинності в точці біфуркації. У цьому разі таким параметром є певність персонажа, виражена модальним словом probably (можливо). Отже, висловлення з модальним словом у персонажному мовленні розглядається як система елементів, що впорядковуються модальним словом на рівні прогнозування ситуації спілкування за кількома сценаріями – біфуркаціями. Позиція модального слова в такий спосіб перетворюється на точку біфуркації. У контексті розгляду парентетичних елементів продемонстровано відмінності модальних слів і таких вставних виразів, як, напр., for some reason, to smb’s mind, in every respect, to be precise, metaphorically speaking, які виконують функцію відокремленої обставини, тобто додають до дієслова-присудка різноманітні відтінки значення: часу, причини, умови, допустовості, способу, побіжного зауваження тощо. Модальні ж слова належать до всього висловлення й виражають ставлення мовця до повідомлюваного загалом, а не лише до присудка.

Розділ 2. "Семантико-прагматичні  особливості модальних слів у  персонажному мовленні прози англійського й американського модернізму". Більшість  досліджених у роботі модальних  слів складають ті, які є прислівниками  за морфологічними властивостями, тобто  виражають об’єктивну ознаку дії  чи предмета й указують на обставини, за яких відбувається дія: supposedly, apparently, obviously, presumably, probably, improbably, possibly, certainly, doubtfully, undeniably, definitely, surely, prayerfully, fearfully, hopefully, frankly, thankfully, fortunately, unfortunately, happily, unhappily, oddly, theoretically, luckily, unluckily. Наведені слова позначені  терміном вставні прислівники. Цей  термін указує на те, що окремі прислівники  завдяки модально-аксіологічному значенню можуть функціонувати як вставні  слова. Прислівник опиняється в ролі модального слова за особливих синтаксичних умов – у позиції парентези. Серед  модальних одиниць є окремі слова, як-от perhaps, maybe, а є стійкі сполучення іменника з прийменником і квантифікатором (in all likehood) або іменника з прийменником (of course, without doubt). Такі стійкі утворення  позначаються в  роботі терміном вставні  словосполучення. У системі модальних  слів спостерігаються результати лексичної  контамінації, напр., слово perhaps (може бути) є продуктом поєднання французького прийменника par (by – завдяки) і давньопівнічного іменника happ (fortune – везіння, успіх). Таким же чином утворені слова maybe, perchance, methinks, meseems. Наведені одиниці позначені  терміном вставні лігатури, оскільки лігатури – це знаки будь-якої системи  письма, утворені поєднанням двох, трьох  і більшої кількості елементів (Д. Е. Розенталь). Отже, за функціональними  особливостями та способом утворення  модальні слова поділяються на вставні  прислівники, вставні словосполучення  та вставні лігатури.

Семантичні особливості  модальних слів розглядаються в  роботі з опорою на лексичний зміст  як віртуальний онтологічний об’єкт, що складається з трьох ієрархічних  вимірів, тому може бути розглянутий  водночас у трьох семантичних  ракурсах – від найбільшого елемента – семантеми до найменшого –  семного конкретизатора (Й. А. Стернін). Граматичне значення модальних слів (указівка, що висловлення пов’язане  зі ставленням мовця до реальності) розглядається як потенційоване (В. Г. Адмоні), додаткове, таке, що нашаровується  на лексичне та є елементом смислу як загального уявлення про референт. Граматичне значення присутнє в менших структурних елементах – семах (І. М. Кобозєва). Модальні слова розділені  в роботі на дві групи: слова зі значенням алетичної модальності  та слова зі значенням епістемічної модальності. Модальні слова зі значенням  алетичної модальності трактують  реальність за допомогою припущень "логічно можливо або неможливо" (supposedly, probably, possibly, presumably, perhaps, maybe, perchance, meseems) й "логічно випливає" (apparently, obviously, definitely, undeniably, of course, indeed) – тобто в термінах абсолютних і порівняльних модальних понять. Слова зі значенням епістемічної модальності повідомляють, що  мовець висловлює ставлення до предмета повідомлення в психологічному аспекті. Наприклад, позитивно – з радістю, полегшенням, удячністю (prayerfully, hopefully, thankfully, happily, fortunately); негативно – зі страхом, сумнівом, недовірою (fearfully, dubiously, unfortunately) або лише зважує, чого вартий предмет повідомлення, як до нього краще поставитись, ураховуючи емпіричний досвід (frankly, oddly). Диференційні семи модальних слів зі значенням алетичної модальності – це 'логічна можливість/неможливість' і 'логічний умовивід'.

Таким чином, слова зі значенням  алетичної модальності supposedly, probably, possibly, presumably, perhaps, maybe, in all probability (likehood), perchance, methinks, meseems – це абсолютні припущення, тобто такі, що указують на абсолютні  модальні поняття "логічно можливо/неможливо" й приписують певному референту  властивість бути можливим чи неможливим, напр.:

(6) I only meant that there are perhaps better things to be done with Miss Stant than to criticize her (James).

Модальне слово perhaps (мабуть) указує, що мовець припускає (вважає за можливе), ніби міс Стент гідна більшого, ніж злостиві плітки заздрісників.

Слова зі значенням алетичної модальності apparently, obviously, definitely, undeniably, of course – це порівняльні припущення, тобто такі, що вказують на порівняльне модальне поняття "логічно випливає", яке встановлює зв’язок між предметом повідомлення і висновком мовця про можливість чи неможливість існування цього предмета на ґрунті наявних посилок, напр.:

(7) Nice wine. Taste it better because I'm not thirsty. Bath of course does that (Joyce).

Модальне словосполучення of course вказує на порівняльне припущення –умовивід мовця, чому йому особливо подобається вино: у ванні тіло достатньо зволожене, тому він не відчуває спраги і може насолодитися смаком.

Диференційними семами модальних  слів зі значенням епістемічної модальності  є позитивне ставлення мовця  до повідомлюваного (surely, luckily, prayerfully, hopefully, thankfully, happily), негативне ставлення  мовця до повідомлюваного (doubtfully, unfortunately) і зважене ставлення мовця  до повідомлюваного (frankly, oddly). Наприклад, модальне слово luckily (на щастя) у висловленні (8) As we've happened, luckily, to find ourselves again really taking hold together, you must let me, as soon as possible, come to see you; you must give me a good, kind hour (James) вказує, що персонаж радий, оскільки йому знову припало  побачити подругу, тобто висловлює  позитивне ставлення. Модальне слово unfortunately (на жаль) у висловленні (9) Mrs. Bandmann Palmer. Trenchant exponent of Shakespeare. Unfortunately I threw away the programme (Joyce), навпаки, вказує на негативне ставлення мовця, жаль з приводу того, що він викинув  програмку вистави. Зважене ставлення  мовця до повідомлюваного вказує на його змішані почуття, що передається  модальним словом frankly (щиро кажучи), напр.:

 (10) Do you consider, by the by, that a Spanish type? <…> her stage presence being, frankly, a treat in itself which the camera could not at all do justice to <…> But it was professional etiquette so (Joyce).

Мовець боїться відкрито висловити захоплення дружиною-іспанкою (Моллі Блум), оскільки фотознімок насправді не свідчить про її красу. Тому він змушений, аби не бути висміяним, висловити зважений коментар, що "пристрасне" фото, яке демонструвало би всі принади Моллі, об’єктивно було би порушенням професійної етики фотографа.

Закономірність уживання модальних слів персонажами в  прозі англійського й американського модернізму полягає в тому, що представники високо-енергійних психотипів (епілептоїдного, паранояльного, гіпертимного, істероїдного) надають перевагу модальними словами  зі значенням епістемічної модальності, оскільки емоційно відкритіші. Представники низько-енергійних психотипів (шизоїдного, психастеноїдного, гіпотимного) охочіше  послугуються модальними словами зі значенням алетичної модальності, оскільки схильні до рефлексії й  сумніваються у вчинках. Персонажне мовлення в модерністській прозі  найкраще відповідає меті дослідження, адже (завдяки прийому потоку свідомості, що створює ілюзію внутрішнього мовлення) уможливлює простеження розвитку думки  персонажа від причини її виникнення до наслідку – реалізації в комунікативній ситуації з урахуванням можливостей  для досягнення перлокутивного ефекту.