Особенности жанра притчи в англоязычной литературе

У «Притчі про месію мимоволі», як і в «Тиші», остання частина композиційної схеми – коди, оскільки мораль виражена імпліцитно. В обох текстах форма викладу коди – оповідання.

При розгляді співвідношення форм діалогу і авторського викладу  в текстах канонічних притч, виявляється, що майже у всіх притчах присутні обидві форми викладу, в «Тиші» і «Свистку» діалог відсутній. Авторський виклад в текстах канонічних притч включає: оповідання, опис, міркування, поєднання опису з оповіданням, оповідання з міркуванням, опису i міркуванням.

Форми контекстів в діалогічній  мові також всілякі. У текстах  канонічних притч ми зустрічаємо:

1) діалог – міркування:

26. And he said unto them, «If а man told god that he wanted nost of all to help the suffering world, no matter the price to limself, and god answered and told him what he must do, should the man do as he is told?»

27. «Of course, Master!» cried the many. «It should be pleasure for him to suffer the tortures of hell itself, should God ask it!»

28. «No matter what those tortures, nor how difficult the task?»
29. «Honor to be hanged, glory to be nailed to а tree and burned, if so be that God has asked», said they («The Adventures of а Reluctant Messiah», pp. 21-22);

2 ) діалог-оповідання:

9. Then came Reuben unto Simeon, and said, «Lo, I have lost mine axe, and my work is unfinished; lend me thine, I pray thee».

10. And Simeon answered him, saying, «Thou wouldest not lend me thine axe, therefore will I not lend thee mine» («A Parable of Brotherly Love», р. 257);

3) діалог-опис:

18. «And the creatures downstream, to whom he was а stranger, cried, See а miracle! A creature like ourselves, yet he flies! See the Messiah, come to save us all!»

9. «And the one carried in the current said, 'I am no more Messiah than you. The river delights to lift us free, if only we dare let go. Our true work is this voyage, this adventure». («The Adventures of а Reluctant Messiah», р. 17).

Слід зазначити, що у всіх випадках, окрім одного (див. абзац 8 наведеного вище прикладу діалогу-міркування), репліки діалогу пряма мова) подаються  із словами автора. У «Притчі про братську люби» дієслово говору у всіх випадках «To say», інколи він виступає у формі дієприкметника після дієслова із займенником: entreated him, aying; answered him, saying; reproached him, saying; prevented im, saying; kissed him, saying. В "Притчі про гоніння" в п'яти випадках – «said», В двох – «Answered and said», В останніх – «call- d unto Abraham, saying» І «poke unto Abraham, saying».

У «Притчі про месію мимоволі» пряма мова в дванадцяти випадках слідує після дієслова «said», в двох перед ним, двічі після дієслова «ried». Окрім прямої мови, в цьому тексті є випадок непрямої і невластиво-прямої внутрішньої мови (два випадки невластиво-прямої мови є також в тексті «Свистка»). Непрямій мові передує дієслово «To command», невластиво-пряму – «Said in his heart» в «Притчі про месію мимоволі» і «I said to myself» і «I have said to myself» в «Свистку».

Монолог Демона в тексті «Тиші» теж вводиться дієсловом «to say».

«Listen to me», said the Demon, as he placed his hand upon my head. «The region of which I speak...» («Silence», р. 126).

У таблиці 2.2. наводяться кількісні результати контекстно-варіативного розчленовування текстів канонічних притч.

Таблиця 2.2

Контекстно-варіативного розчленовування  текстів канонічних притч

Автор	Твір	К-ть НФЄ	Оповідання	Опис	Міркування	Оповідання з описан- ням	Оповідання з міркуванням
Franklin	The Whistle A Parable of	2	1	-	-	-	-
	Br. Love	6	4	-	2	-	-
	A Parable against Perse cution	5	3	-	1	-	1
Е.А.Роє	Silence	14	4	4	-	6	-
R.Bach	The Adventures of а Reluctant
	Messiah	12	4	2	2	1	1
		39	16	6	5	7	2
			41%	15%	14%	18%	5%

 

Дослідження форм контекстно-варіативного розчленовування в підтипі тексту канонічної притчі показує, що розвиток і ускладнення форм контекстів в  тексті канонічної притчі відбувається поступово з еволюцією жанру. Так, в канонічних притчах ХVІІІ століття описові контексти відсутні, окремі елементи опису в других видах контекстів зустрічаються рідко, контексти переважно 1ростые. Спостерігається монотонність контекстів: у «Притчі про братське кохання» йдуть підряд чотири оповідних НФЄ, в «Притчі про гоніння» – три. У пізніших канонічних притчах (XIX і XX ст.) змінність форм контекстно-варіативного розчленовування зростає, також зростає число змішаних контекстів. Окремі частини композиційної схеми підтипу тексту канонічної притчі збігаються з наступними формами контекстно-варіативного розчленовування: експозиція – оповідання (як окремий випадок – опис), експліцитно виражена мораль міркування, коди – оповідання. Середня частина схеми (діалог і вчинки персонажів) може бути виражена будь-якими формами контексту.

Діалог не є обов'язковою  приналежністю тексту канонірської притчі. У діалогічній формі можуть бути представлені всі основні форми контекстів: оповідання, міркування, опис, репліки діалогу є прямою мовою із словами автора, найбільш споживаним дієсловом говору є дієслово to say. Відмічені випадки непрямої і невластиво-прямої мови. Найбільш розвинений формою діалог (з відсутністю слів автора або розташуванням їх в позиції поста), а також невластиво-пряма і непряма мова спостерігається в найпізнішій канонічній притчі – «Притчі про месію мимоволі» Р.Баха (XX ст.).

Зіставлення об'ємно-прагматичного  і контекстно-варіативний зчленування  текстів канонічних притч дозволяє зробити вивід, то в композиційній  схемі перша і остання частини  завжди чітко оформлені:

а) графічно (виділені абзацом)

б) синтаксично (складають НФЄ)

в) за формою викладу (експозиція – оповідання або опис, мораль – міркування, коди – оповідання).

Специфічне об'ємно-прагматичне  розчленовування тексту канонічної притчі у ряді випадків допомагає  здолати монотонність контекстно-варіативного розчленовування, полегшує зорове сприйняття інформації. Тому роль специфічного об'ємно-прагматичного  розчленовування на абзаци в подачі інформації вище в «Притчі про братське кохання» «Притчі про гоніння», чим в «Притчі про месію», де в наявності велика змінність форм контекстно-варіативного розчленовування.

 

2.3. Специфіка розчленовування  тексту неканонічної притчі

 

Об'ємно-прагматичне розчленовування  текстів неканонічних притч має  декілька іншу специфіку порівняно  з розчленовуванням канонічних притч. Пояснюється це тим, що об'ємно-прагматичне  розчленовування канонічних притч  визначалося головним чином законами канону, уподібнювалося розчленовуванню  тексту протослова, і авторська інтенція не мала іншого прояву, окрім як в  наслідуванні.

Основна відмінна риса об'ємно-прагматичного  розчленовування текстів неканонічних притч полягає в тому, що воно обумовлене авторською інтенцією і  прагматикою тексту. Будучи способом зімітувавши і подачі інформації, воно відображає авторську манеру побудови вираження думці.

Як і в канонічних притчах, в неканонічних відсутнє ділення  на томи, частини і глави. Проте  на відміну від канонічних, неканонічних притчах ми стикаємося з розчленовуванням на текстові сегменти, що відзначаються  відбиттям - пропуском однієї або  декількох рядків. Зі всіх досліджених  нами текстів притч сегменти зустрічаються лише у найбільш пізніх творах цього жанру в творчості

Р. Бредбері. Розчленовування  тексту притчі, що ускладнилося «на один порядок», відображає зміну в подачі інформації і зростаючий об'єм тексту.

Матеріалом дослідження  даного розділу є притчі. Франкліна (6 текстів), Н. Готорна (8 текстів), У.Фолкнера (I текст), Хемінгуея (I текст), Р. Бредбері           (8 текстів), Р.Баха (I текст).

Композиційна схема неканонічних притч збігається з такою канонічних. Слід зазначити, що останньою її частиною в більшості випадків є мораль коди, що замінила. У чотирьох випадках (притчі Б.Франкліна «Одноденка», «Прохання лівої руки», «Про работоргівлю» і Р.Баха «Немає такого місця як «далеко»») в композиційну схему притч вплітаються елементи композиційної схеми листа (дата, обращено, підпис), тому що ці притчі написані в епістолярній формі.

У розчленовуванні притч  Б.Франкліна спостерігається переважання  строгої епічної норми, простих  абзаців, кордони яких збігаються з  кордонами надфразової єдності. Так, в притчі «Про користь гри в шахи» все 14 абзаців – прості. Текст цієї притчі організований таким 5разом, що увага читача розподіляється рівномірно між всіма тезами, що висуваються автором. Цьому сприяє не лише графіка абзацного розчленовування, але і графічне виділення окремих слів ключових для даного абзацу), і нумерація (цифрова або словесна), 3 абзаци починаються з цифр нумерації і графічно виділених іменників foresight, circumspection, caution, а наступний за ним абзац – з графічно виділеного слова lastly. Далі ще вісім абзаців починаються словами first, secondly, thirdly, fourthly, astiy. Чітке розчленовування збігається з чітко сформульованими тезам і привносить в текст відтінок наукового стилю.

У притчі «Про работоргівлю», написану в епістолярній формі, більшість абзаців також прості, проте в даному випадку ми стикаємося з емоційною прозою, а не з тезовими формулюваннями, в ?кете багато окличних і питальні пропозицій, і в структурі самих абзаців ці пропозиції грають певну роль, виконуючи функцію зачину. Логічність розчленовування в даному тексті сприяє передачі організації ораторської мови, оскільки в даній притчі-листі редакторові Федеральної газети автор наводить вигадану мову Сиди Магомета Ібрагима на алжірському дивані. М.В. Лагунова відзначає, що Франклін цією мовою спародіював мови захисників рабства в американському конгресі              [20, с. 320].

У текстах останніх притч  Б. Франкліна кількість простих  абзаців таке ж, як і складних, або  ж останні переважають. Так, в  «Одноденці» (написаною Б.Франкліном в листі до мадам Брійон) три абзаци, що різко розрізняються за розміром. Перші два – масивні абзаци (перший – 10 пропозицій, другий – 11), тоді як завершальний абзац невеликої, всього одна пропозиція. Оформлення завершальної пропозиції в окремий абзац в даному тексті не пов'язане з наділом особливо важливої інформації, це риса форми листа; з іншого боку, абзац в даному випадку відділяє графічно інформацію попереднього абзацу (монологу метелика-одноденки) від завершальних слів прощання автора. Даний абзац не містить в собі надфразової єдності, це вільний абзац. Такі абзаци відмічені нами у всіх притчах, написаних в епістолярній формі.

Якщо в канонічних притчах  Б.Франкліна прості абзаци були відсутні, то в неканонічних вони складають 73%, тобто більшість, і це значною  мірою відображає авторську, а не імітуємо манеру розчленовування тексту. На долю складних абзаців в неканонічних притчах доводиться 18% (у канонічних притчах їх не було взагалі), тоді як парцелюючі абзаци взагалі відсутні незважаючи а то, що в канонічних притчах вони переважали (93%).

Об'ємно-прагматичне розчленовування  текстів притч Б.Франкліна багато в чому мотивується контекстно-варіативним  розчленовуванням. Більшість простих  і складних абзаців в текстах  його притч охоплюють НФЄ-міркування (65%). Усередині такого НФЄ-міркування зазвичай чітко вичленяють на три частини:

1) теза,

2) доказ або його розробка  і 

3) включення [24, с. 80].

Ось типовий приклад такого простого абзацу = НФЄ:

(1) Fourthly, if your adversary is long in playing, you ought iot to hurry him, or express any uneasiness at his delay.

(2) You should not sing, nor whistle, nor look at yoUr watch, nor take up i book to read, nor make а tapping with your feet on the floor, or fith your fingers on the table, nor do any thing that may disturb is attention.

(3) For all these things displease; and they do not how your skill in playing, but your craftiness or your rudeness («Morals of Chess», p, 360).

У даному контексті перша  пропозиція – теза, вихідний пункт, який розробляється в другій пропозиції. Фактично розшифровуються поняття  «To hurry» і «to express any uneasiness at... slay». Остання ж пропозиція – підсумок, причому оцінка положення виробляється з позицій що думає по відношенню до самого собі («all aese things displease» і по відношенню до партнера («they show... craftiness or your rudeness»).

Рідше за НФЄ-мірквання об'єднуються  в групи, де кожні НФЄ є частиною основної тези, сформульованої у вихідному  НФЄ. Деяких груп в притчі «Про користь гри в шахи» дві. У інших їх немає, так що ми це відзначаємо як окремий випадок.

Для неканонічних притч Б.Франкліна  характерні монологічні тексти і  контексти авторського викладу; діалогічні ж контексти відсутні. Відсутність діалогічних контекстів є ще однією характеристикою розчленовування  неканонічних притч автора.

У текстах неканонічних притч  Б. Франкліна слід зазначити декілька переважання контекстів міркування, але і майже повна відсутність  описових контекстів (два випадки) і  низький відсоток змішаних контекстів (5 %), Таким чином, найбільш характерними для текстів притч Б.Франкліна  є міркування і оповідання.

Дані по об'ємно-прагматичному  і контекстно-варіативному розчленовуванню  текстів притч Б. Франкліна наводяться в наступних таблицях 2.3 і 2.4.

Таблиця 2.3

Дані по об'ємно-прагматичному  розчленовуванню текстів притч  Б. Франкліна