Психодіагностика в комунікативній практиці менеджера туристичного підприємства

    З метою уникнення помилок при  використанні тестів як методу психологічного дослідження їх зміст повинен  відповідати досліджуваному явищу (розумовій діяльності, увазі, пам'яті, уяві тощо) і не потребувати для  виконання спеціальних знань. Зміст  тесту та інструкція його виконання  мають бути максимально чіткими  та зрозумілими.

    Результати  тестового дослідження не можна  оцінювати як абсолютні показники  розумових можливостей особистості. Вони є лише показниками рівня  розвитку певних якостей на момент дослідження за конкретних умов життя, навчання та виховання особистості.

    У психології широко застосовують, метод  опитування, коли потрібно з'ясувати  рівень розуміння піддослідним якихось  завдань, життєвих ситуацій, уживаних у навчанні та практичній діяльності понять (природознавчих, технічних, соціальних) або коли потрібна інформація про  інтереси, погляди, почуття, мотиви діяльності та поведінки особистості.

    За  допомогою кількісного та якісного аналізів так само можна вивчати  особистість.

    Кількісний, або варіаційно-статистичний, аналіз полягає в обчисленні коефіцієнтів правильного розв'язання завдань, частоти  повторення спостережуваного психічного явища. Для порівняння результатів  досліджень з різною кількістю завдань  або різним кількісним складом групи  користуються не абсолютними, а відносними, здебільшого відсотковими показниками. При кількісному аналізі результатів  дослідження найчастіше використовують середнє арифметичне з усіх досліджень того чи іншого психічного процесу  чи індивідуально-психологічної особливості. Для того щоб зробити висновки про вірогідність середнього арифметичного, обчислюють коефіцієнт відхилень від  нього окремих показників. Що менше відхилення показників окремих досліджень від середнього арифметичного, то показовішим воно є для дослідженої психологічної особливості особистості,

    Якісний аналіз виконують на основі кількісного  аналізу, але не зводяться тільки до нього. В якісному аналізі з'ясовують причини високих чи низьких показників, залежність їх від вікових та індивідуальних особливостей особистості, умов життя  та навчання, стосунків у колективі, ставлення до діяльності та ін.

    Кількісний  та якісний аналізи даних дослідження  дають підстави для одержання  психолого-педагогічної характеристики особистості та висновків про  виховні заходи.

    Напрям  практичної психології, змістом якого  є підвищення комунікативної компетентності людини й оволодіння навичками та прийомами міжособистісного спілкування, отримав у літературі різні назви: соціально-психологічний тренінг (СПТ), лабораторний тренінг, групова психотерапія, активне соціально-психологічне навчання, тренінг сензитивності тощо. Він  дає змогу розв'язувати цілу низку  питань, поставлених суспільною практикою: підготовка керівників, учителів шкіл та викладачів вищих навчальних закладів, спортивних тренерів, лікарів, практичних психологів – усіх, чия діяльність реалізується у спілкуванні.

    Розрізняють два класи форм СПТ: перші –  орієнтовані на розвиток спеціальних  умінь (наприклад, уміння вести дискусію, розв'язувати конфлікти), другі –  на поглиблення досвіду аналізу  ситуації спілкування, підвищення адекватності аналізу себе, партнера зі спілкування.

    Методами  СПТ є лекції, семінари, бесіди з  соціально-психологічних проблем, а  також активні методи типу дискусій, рольових ігор тощо. Активні групові  методи можна умовно об'єднати в  три основні блоки: дискусійні засоби; ігрові засоби; сенситивний тренінг (тренування міжособистісної чутливості й сприймання себе як психофізичної  цілісності) [7].

    Соціально-психологічний  тренінг (СПТ) – найефективніший  метод для покращення комунікативних вмінь, і для набуття навичок  міжособистісного спілкування. Ефективність СПТ визначається тим, що його учасникам  надається можливість безпосередньо  в самому процесі спілкування  оцінити свою індивідуальність, навички  спілкування і відкоригувати  їх.

    Однією  з переваг СПТ є форма проведення в ньому занять – висока ефективність використання часу для саморозкриття, самоаналізу й саморозвитку особистості. Різноманітні методичні прийоми  тренінгу (рольові ігри, дискусії, психогімнастичні вправи тощо) виступають як сучасні  технології процесу підготовки менеджерів.

    В дипломі подано складену нами на основі результатів досліджень експериментальну програму тренінгу, що увібрала адаптовані зарубіжні й вітчизняні технології групової роботи, частина яких пройшла  неодноразову апробацію в різних групах.

    Успіх проведення СПТ залежить від багатьох чинників (складу групи, підготовки керівника, умов проведення, статі, прихованих цілей  тощо), тому сценарій програми тренінгу не повинен бути жорстким. Тренінг  творчий процес керівника й групи. Запропонована програма СПТ розвитку комунікативних вмінь є своєрідним «меню», з якого керівник обирає все те, що є необхідним для нього  в конкретних умовах роботи з відповідною  групою.

    СПТ є творчим процесом, то будь-який заздалегідь заготовлений сценарій не може врахувати всіх можливих ситуацій (прогнозованих і не прогнозованих). Для творчості керівника СПТ  потрібна база, складовою якої може стати, за певних умов, запропонована  програма СПТ.

    Феномен тренінгу, особливо соціально-психологічного, насамперед у тому, що безпосередні учасники одержують таку підготовку, яка відповідає вимогам сучасного  життя. Останні (проблеми, конфлікти, підвищення рівня менеджерів) розв'язуються за допомогою тренінгів різних напрямків  і шкіл.

    СПТ спрямований на розвиток особистості, формування комунікативних умінь та навичок, засвоєння міжособистісної  взаємодії. Результати тренінгу не можна зводити лише до розвитку когнітивного компоненту (навчання), завдяки йому в кожного учасника формується адекватне розуміння самого себе і корекція самооцінки, відбувається вивчення індивідуалізованих прийомів міжособистісної взаємодії для підвищення її ефективності.

    На  думку психологів, головний принцип  тренінгу – кожний засвоює нове тільки шляхом власних активних зусиль.

    Принцип активності ґрунтується на визначеній закономірності про засвоєння людиною 10% інформації, що сприймається на слух, 50% інформації, сприйнятої зором, і 40% інформації, яку отримують під час самостійної  діяльності. Йдеться про реальне  включення в інтенсивну групову  взаємодію кожного члена групи. Використання цього принципу дозволяє здійснювати розвиток компетентності в спілкуванні в СПТ не шляхом безпосереднього впливу психолога  на учасників, а створенням умов для  самовдосконалення засобів організації  комунікативного розвитку умінь  менеджера [6].

    Принцип комплектування груп. При комплектуванні групи потрібно брати до уваги  два принципи: принцип добровільності; принцип інформованої участі (учасник  заздалегідь має право знати  все, що з ним може відбуватися, а  також про ті процеси, які будуть відбуватися в групах, тому з учасниками проводиться попередня бесіда про  те, що таке тренінг, які його цілі, які  результати можуть бути одержані).

    Не  рекомендується включати до тренінгової  групи осіб, які мають виражені фізичні дефекти і порушення  психічного здоров'я, а також тих, хто відчуває свою непридатність  до роботи в групі.

    Взаємовідношення  учасників групи. У групу не рекомендується включати близьких родичів; осіб, які  знаходяться у службовій залежності один від одного, а також тих, хто  має стійку неприязнь один до одного. Найбільш оптимальний варіант –  участь у тренінгу незнайомих між  собою людей.

    Обладнання  приміщення й розміщення учасників  групи. Тренінги проводяться в ізольованому приміщенні. Стільці (краще крісла) треба поставити колом. Таке розміщення учасників (оптимальний варіант  для спілкування) дозволяє всім добре чути й бачити один одного, що дає можливість кожному сприймати широкий спектр невербальних проявів співучасників взаємодії.

    Власний досвід підтверджує те, що у групі  з непарним числом учасників керівнику  в парних заняттях доводиться брати  безпосередню участь, замінюючи відсутнього  учасника тренінгу.

    Цілком  природнім є принцип обмеження  обговорення подій лише в рамках тренінгу «тут і тепер» і персоніфікація висловлювань.

    Для учасників тренінгових груп нерідко  характерною є тенденція до відхилення від основної теми, схильність до загальних  розмов, міркувань, далеких від змісту тренінгу. Цей принцип орієнтує учасників  тренінгу на те, щоб предметом їх аналізу постійно були процеси, які  відбуваються в групі у конкретний момент.

    Принцип акцентування сприяє глибокій рефлексії  учасників, вчить учасників зосереджувати  увагу на собі, своїх думках, почуттях, розвиває навички самоаналізу.

    Принцип персоніфікації висловлювань. Його суть полягає в тому, що учасники тренінгу повинні бути зосереджені на процесах самопізнання, на самоаналізі й рефлексії. Використання вказаного принципу допомагає  розв'язати одне із завдань тренінгу – навчитися брати відповідальність на себе і приймати себе таким, яким він є.

    Успіх СПТ також залежить від реалізації принципу «щирості й відкритості». Найголовніше тут – не обманювати, бути щирим, відвертим, конгруентним. Щирість  і відкритість сприяє одержанню  й наданню іншим чесного зворотного зв'язку, тобто тієї інформації, яка  є важливою для кожного учасника і запускає механізми розвитку самосвідомості та механізми взаємодії у групі.

    Принцип акцентуації мовлення почуттів. Відповідно до цього принципу емоційна сторона  спілкування повинна бути добре  і повно вираженою учасниками тренінгу; їм рекомендується акцентувати  увагу на станах і проявах (своїх власних і партнерів) і при відтворенні зворотного зв'язку, якщо можливо, використовувати мову, яка відображає цей стан.

    Важливим  принципом СПТ є уникнення  безпосередніх оцінок людини, замінюючи  їх описом власних емоційних станів, оскільки вірогідність неприйняття  негативного зворотного зв'язку зростає  тоді, коли остання має суто оціночний  характер.

    Принцип довірливого спілкування – один із фундаментальних елементів тренінгу. Розвиток довірливого клімату –  складний процес. Найпростіший перший крок до практичного створення клімату  довіри: ведучий пропонує прийняти єдину форму звертання на «ти», яка психологічно зрівнює усіх членів групи і вносить у стосунки деякий елемент інтимності й довірливості між членами групи та керівником. Кожний реалізує той рівень відкритості, до якого він готовий, залежно  від своїх особливостей і загального рівня довірливості в групі.

    Конфіденційність  всього, що відбувається в групі, –  важливий принцип СПТ, який є необхідною умовою створення атмосфери психологічної  безпеки й саморозкриття. Все, що відбувається під час занять, не виноситься за межі групи. Учасники не бояться, що зміст їхнього спілкування  може стати загальновідомим [25].

    Крім  названих вище принципів, Марасанов  Г.І. при веденні тренінгів керується  такими правилами [12]:

    1. Вчасно розпочинати і закінчувати  заняття.

    2. Не відмовлятися від права  сказати «ні», а також від права  самому вирішити, як поводитися, як діяти у тій чи іншій  ситуації.

    3. Мати право на підтримку, допомогу  з боку групи.

    4. Слухати того, хто говорить, намагатися  не перебивати.

    5. Мати право висловити свою  думку з будь-якого питання.

    6. Повідомляти про свої труднощі, які заважають роботі групи  (необхідність пропустити заняття,  піти або прийти раніше чи  пізніше призначеного часу). Причому,  кожний учасник має право робити  це раніше. В цьому випадку питання про подальшу його участь у роботі буде вирішувати група.

    Усі принципи спілкування детально роз'яснюються  керівником СПТ, після чого розглядаються  пропозиції учасників тренінгу про  зміни і доповнення до запропонованих правил. Остаточно узгоджені та прийняті принципи с базисом для групової роботи. Принципи групової роботи створюють  такий психологічний клімат, який різко відрізняється від того, який є в традиційних групах. Учасники в процесі занять поступово починають  оцінювати й слідкувати за дотриманням  принципів СПТ.