Ланцюги створення вартості

Важливою  ознакою сучасного економічного становища, що спонукає компанії до спільного  творення вартості, є стрімкий розвиток електронних технологій та електронної торгівлі, який відкрив для споживачів доступ до інформації про пропозиції конкурентів, структуру вартості та формування ціни продукту. З іншого боку, компанії отримали можливість відслідковувати реакцію та побажання споживачів, які виникають внаслідок аналізу згаданої інформації та розміщуються на численних Інтернет-сторінках. Веб-простір дав можливість компаніям набагато глибше проникати у сукупність переваг споживачів і на основі цього значно покращувати процеси формування цінності. Діалог між елементами ланцюга цінності, що виник внаслідок впровадження Інтернет-технологій у економічне середовище, не тільки сприяє обміну знаннями, але й породжує розуміння між компаніями та споживачем.

Початок періоду спільного творення вартості принципово  змінює загальновизнані ознаки систем виробництва та інших ланок формування і передачі вартості, а також радикально трансформує систему стратегічного управління підприємств, у тому числі побудови конкурентних стратегій, з метою формування передумов успіху у перспективі. Оскільки створення цінності продукту здійснюється спільно усіма учасниками ланцюга, і вони несуть інтегровану відповідальність за це створення, варто виокремити нову форму конкуренції, яка передбачає суперництво не окремих компаній, а ланцюгів створення вартості. У цій конкурентній боротьбі виграють лише ті ланцюги, які включають в себе споживача як учасника та основного мотивуючого елемента створення вартості і продукту.

Дослідження окремих елементів ланцюга створення вартості, а також їх взаємозв’язку та взаємодії дозволило виявити наявність конкурентних відносин всередині цього ланцюга. Варто зазначити, що ланцюг вартості має нерівномірний розподіл часток створюваної цінності між ланками, з яких він складається. Ця ж тенденція прослідковується і у співвідношенні складових вартості у кожній ланці. Всі ланцюги мають домінуючі чи привілейовані точки, де створюється максимальна (відносно кінцевої цінності продукту) цінність для компанії, цінність для персоналу та додана цінність продукту. Максимальні значення складових цінності можуть формуватися у різних точках.

Існування таких ключових точок породжує конкуренцію між учасниками ланцюга за право контролю на ними. Домінуючі точки виникають, як правило, на тих етапах, що вирізняються високим рівнем управлінських інновацій, а відповідні елементи ланцюга мають низький рівень матеріальних затрат. У зв’язку з цим, використання ціннісноорієнтованого підходу до створення продукту усуває хибне враження про несправедливий розподіл прибутків усередині ланцюга. Конкуренція у ланцюгу виділяє лідерів створення цінності, які контролюють домінуючі точки. Усвідомлюючи інтегровану відповідальність за ланцюг в цілому, лідери повинні перебрати на себе її частину, співставну з частиною доданої вартості, яку вони створюють. Лише на основі такої гармонізації можна забезпечити конкурентоспроможність ланцюга і досягти максимально можливої сукупної вартості як синергічного результату спільної діяльності.

1.2 Взаємозв’язок і співвідношення управління ланцюгами створення вартості та логістики підприємства

Формування  інформаційної економіки є потужним стимулом до зміни пріоритетів у розвитку управлінських технологій. Першою потужною хвилею управлінських перетворень стало вироблення і впровадження маркетингової концепції, що призвело до появи потужних монополій (транснаціональних компаній). Як наслідок, ця концепція, початково побудована на використанні ринкових інструментів, призвела до часткового їх знецінення. Транснаціональні утворення розподілили сфери впливу на цільових сегментах основних світових ринків, до яких на сьогодні можна віднести ринки технологій, інформаційні, фінансові, інвестиційні, енергетичні, сировинні та ринки трудових ресурсів. У цьому випадку можна поставити під сумнів використання основного ринкового інструменту – цінового механізму, оскільки ці компанії почали диктувати свої умови на захоплених ринках. Ми не робимо спроб опонувати ринковим інструментам, проте, стосовно цінового механізму поділяємо точку зору лауреата Нобелівської премії 1991 року Рональда Коуза, який ще у 1939 році у статті „Природа фірми” досить аргументовано, на нашу думку, піддав сумніву його аксіомність [119].

Утримуючи під контролем ресурси, транснаціональні компанії, використовуючи маркетингові технології, почали створювати та регулювати попит відповідно до власної пропозиції, цим самим спотворюючи ще один ринковий інструмент – ринкову рівновагу. До позитивних результатів запровадження маркетингової концепції можна віднести вироблення методик прогнозування збуту та ціноутворення, розвиток інфраструктури ринків, створення потужної інформаційної ринкової мережі. Проте, незважаючи на позитивні та негативні сторони, маркетингова концепція як досягнення менеджменту відбулася, а науковці дедалі частіше почали звертати увагу на іншу споріднену до маркетингу сферу – логістику, шукаючи у ній новий поштовх до розвитку компаній і формуючи універсальну логістичну концепцію.

Внаслідок фундаментальних змін у 1980-х роках  в філософії управління матеріальними  потоками у науковому економічному середовищі відбулося різке збільшення досліджень у сфері логістики. Окрім того, у провідних економічно-розвинутих країнах створені асоціації, ради, союзи та інші професійні об’єднання з логістики, які покликані координувати результати наукових досліджень, допомагати підприємствам використовувати їх у своїй діяльності та підвищувати рівень логістичного сервісу. Зокрема, у США функціонує Рада логістичного сервісу (CLM), Міжнародне логістичне товариство (ISL), у Канаді – Канадська асоціація логістичного менеджменту (CALM). Українську асоціацію логістики створено у 2002р.

Вчені-економісти, що займаються проблемою ідентифікації логістики, її місця в економіці підприємства, підкреслюють, що в даний час ще залишилися деякі протиріччя у системі наукових тверджень, що загострює питання про певне узгодження визначень сутності логістики.

Незважаючи  на звинувачення української науки  у європейській периферійності, ми вважаємо, що її дослідження вигідно вирізняються глибоким системним аналізом та чіткою логічною структурованістю економічних явищ. За основу логістичної парадигми пропонуємо взяти погляди Є. В. Крикавського, який у Економічній енциклопедії визначає логістику як галузь економічної науки, що вивчає теорію оптимального управління матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками в економічних адаптивних системах із синергічними зв’язками, а також зазначає, що сучасна логістична концепція ґрунтується на взаємозалежних тісних зв’язках у сфері функціональних, структурних та інституційних аспектів процесу фізичного обігу товарів [46, с. 199].

М. Окландер до сфери логістичного впливу відносить, клім традиційних об’єктів, і персонал: „…управління персоналом підприємства доцільно здійснювати, користуючись концепцією та методологією логістики” [106, с. 113].

В. Сєргєєв, визначаючи роль логістики у сучасному бізнесі, підкреслює її інтегральний та оптимізаційний характер, зазначаючи, що використання логістичних концепцій та систем дозволяє оптимізувати ресурси компанії (матеріальні, фінансові, трудові), пов’язані з управлінням матеріальними та супроводжуючими потоками [131].

Ю. Неруш вважає, що логістика – це частково мистецтво, частково теоретичні знання і практичні навички, а також інтуїтивний підхід до вирішення стратегічних завдань і проблем в сфері просування продукції від постачальника до споживача [102, с. 6].

Рада  логістичного менеджменту США визначає логістику як процес планування, впровадження і контролю раціонального і ефективного  руху товарів, послуг та пов’язаної з цим інформації від вихідного пункту до кінцевого споживача з метою задоволення вимог клієнта [40, с. 22].

Американські  вчені Дж. С. Джонсон, Д. Ф. Вуд, Д. Л. Вордлоу П. Р. Мерфі-мол. зазначають, що логістика вивчає весь процес руху матеріалів і продуктів у фірму, через неї та із неї [40, с. 21].

Аналіз  і узагальнення відомих трактувань логістики дозволило сформулювати її як науку про планування, організацію  та контроль процесу обслуговування (обробки) матеріальних потоків у  мікро- та макроекономічних системах з метою ефективного використання ресурсів, координації управлінської діяльності та задоволення потреб споживачів.

Запропоноване визначення має універсальний характер, однак, на нашу думку, варто додатково  виділити рівні використання логістики для ідентифікації її місця в системі категорій:

1. Логістика  як бізнес-філософія. Ця дефініція передбачає визначення місії, цілей та засад побудови стратегії діяльності підприємства на основі логістичних макро- та мікро чинників, зокрема – узгодження цілей зацікавлених сторін (підприємства, споживачів, партнерів, постачальників, кредиторів, суспільства, держави, конкурентів) щодо обсягів виготовленої продукції, її кількості, якості, місця та часу обміну. Окрім цього, логістична філософія визначає пріоритетними сферами пошук засобів успішного довготривалого функціонування та підтримування узгодженої взаємодії підрозділів всередині підприємства, а також одночасної їх імплементації у інтегровані функціональні утворення в межах логістичних ланцюгів чи мереж, які нерідко виходять за традиційні межі галузей, економічних регіонів, країн чи навіть континентів. Безперечно, такі складні переплетення бізнес-процесів супроводжуються протиріччям цілей суб’єктів ланцюгів в цілому і їх структурних функціональних чи між функціональних підрозділів, проте складність розв’язання цих протиріч не зменшує, а навпаки, підвищує цінність логістичної філософії у вирішенні новітніх конкурентних та суспільних завдань.

Зростання важливості логістики як філософії  бізнесу підсилюється глобалізацією бізнесу і пов’язаним з нею, розмиванням чітких меж макро- та мікроекономічнх підприємницьких систем. Формування глобального інформаційного простору вирівнює конкурентні перспективи малих підприємств, транснаціональних корпорацій та потужних державних монополій. Значне сприяння таким конкурентним трансформаціям надається також міжнародними економічними угодами, які передбачають скасування торговельних бар’єрів (зокрема угодами в межах Світової організації торгівлі). В таких умовах логістика є одним із ключових джерел формування конкурентних переваг на глобалізованих ринках товарів та послуг.

2. Логістика  як концепція побудови системи  управління (у цьому випадку доцільним є використання термінів „логістичне управління” чи „логістичний менеджмент”. В межах внутрішнього середовища підприємства використання цієї дефініції передбачає реінжиніринг систем управління суб’єктів господарювання з використанням інтеграційних та оптимізаційних логістичних інструментів, у першу чергу:

• планування, формування та підтримування єдиної різнорівневої та різнохарактерної системи усіх можливих видів запасів, планування та узгодження потреб у ресурсах (матеріальних, фінансових, людських, енергетичних, інформаційних);
• проектування та здійснення переміщення цих ресурсів у просторі та часі;
• узгодження та підпорядкування цілей підсистем різних рівнів загальній меті системи через впровадження «тягнучих» логістичних технологій  та досягнення синергічного ефекту через своєрідне «обрізання» дерева цілей.

У зовнішньому  середовищі діяльності підприємств особливої ваги використання логістичних принципів набуває у організаційному дизайні при здійсненні корпоративних перетворень декількох господарюючих суб’єктів (злиття, поглинання, утворення материнських чи дочірніх компаній), створенні партнерських об’єднань (альянсів, кластерів, асоціацій) чи побудові ланцюгів створення цінності на галузевому і міжгалузевому рівнях. У цьому контексті логістика дозволяє створити єдині центри відповідальності за переміщення потоків у нових утвореннях та уникнути дублюючих трансакційних витрат, непов’язаних зі створенням сукупної цінності продукту.

3. Логістика  як функція управління. Цей рівень передбачає виділення у системі управління економічним чи суспільним суб’єктом логістичної управлінської підсистеми як середовища прийняття управлінських рішень у сфері переміщення матеріальних, інформаційних (а у окремих випадках – фінансових, трудових) потоків і їх статичної форми – запасів. Цій підсистемі, як і іншим управлінським підсистемам, властиві впливи зовнішніх та внутрішніх чинників, наявність управлінських ризиків, елементи планування, організації, мотивації та контролю. Отже така дефініція логістики передбачає делегування управлінських повноважень та відповідальності за прийняті управлінські рішення у визначеній управлінській сфері окремій гілці управлінських кадрів (логістам) за усією управлінською вертикаллю, та їх участь у прийнятті стратегічних, тактичних та оперативних рішень.

4. Логістика  як набір інструментів оптимізації виробничих та бізнес-процесів (у цьому випадку доцільно вживати термін „управління логістикою”). Цей рівень передбачає виконання логістичних дій, не пов’язаних із прийняттям управлінських рішень, тому його можна назвати операційним. Сюди відносять операції з фізичного переміщення матеріальних та інших потоків, обробки інформації, транспортного та складського обслуговування. У випадку спеціалізації структурних підрозділів підприємств чи підприємства в цілому на виконанні таких логістичних операцій (здебільшого це аутсорсингові логістичні оператори) відбувається інтерфейс управлінського та операційного рівнів: виконуючи частину чи увесь комплекс логістичних операцій, вони отримують повноваження та несуть відповідальність за прийняття рішень у логістичній сфері.

Розвиток  ринку логістичних аутсорсингових послуг сприяє підвищенню ефективності логістичних операцій та визначає право логістичних аутсорсингових компаній бути повноправними учасниками ланцюгів створення цінності продукту, оскільки вони володіють частиною логістичних бізнес-процесів зі створення цінності.