Основи менеджменту /не полная работа

5.1Суть та види планування

Види планів і цілей:

стратегічні, тактичні, оперативні.

Кожний вид плану буде розглянуто в компонентному контексті стратегічного  планування.Стратегія з грецького  означає план генерала

Стратегічне планування - набір дій і рішень, зроблених керівником, які ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти організації досягти своєї мети. Це інструмент, який допомагає в прийнятті управлінських рішень (П. Лоранж).

Стратегічне планування для організації - ефективний путівник у майбутнє, це впорядковані зусилля з метою вироблення рішень та дій, які будуть формувати і визначати, що представляє собою організація, що вона робить і чому вона цим займається.

Стратегічне управління стосується таких  чотирьох напрямків:

1)розподіл   ресурсів   (матеріальні   ресурси,   дефіцитні   управлінські    таланти, технологічний досвід),

2)адаптація до зовнішнього середовища (покращення відносин організації із її зовнішнім оточенням),

3)внутрішня координація,

4)усвідомлення організаційних стратегій (здійснення систематичного розвитку мислення    менеджерів,    які    можуть   і    повинні   вчитися    на    минулих   статегічних рішеннях).

Роль керівників вищої ланки  полягає не тільки у простому ініціюванні  процесу стратегічного планування, але і   в здійсненні, об'єднанні та його оцінці.

Стратегічний план розробляється  з точки зору перспективи організації  і повинен обґрунтовуватись широкими дослідженнями і фактичними даними. Стратегічний план надає фірмі визначеності та дозволяє наймати певні типи працівників і не приваблювати інших.

Накінець, статегічні плани повинні  бути розроблені таким чином, щоб  не тільки зоставатись цілісними  на протязі довгих періодів часу, але  й бути достатньо еластичними, гнучкими, щоб при необхідності можна було здійснити їх модифікацію чи переорієнтацію. Тобто загальний стратегічний план слід розглядати як програму, яка спрямовує діяльність фірми на протязі тривалого часу, розуміючи те, що конфліктне і мінливе ділове та соціальне оточення породжує постійні й неминучі корективи.

Техніки для покращення процесу  стратегічного планування: "адвокати диявола", діалектичне поєднання.

"Адвокати диявола":План експерта => критика адвоката диярола , => кінцевий план.

Діалектичне поєднання: План експерта 1=> План експерта 2дебати   => кінцевий план.

Стратегічне планування повинно вам допомогти:

-думати стратегічно і прояснити майбутні напрямки,

-установити приорітети і розробляти ефективні стратегії,

- визначити сьогоднішні рішення  у світлі майбутніх умов,     

-створити логічно послідовну і захищену базу для прийняття рішень,

-установити максимальну безперервність в організаційному контролі,

- виробити рішення щодо всіх  рівнів і функцій,

-визначити основні організаційні проблеми,

-ефективно діяти у мінливому середовищі,

-організувати команду виконавців і експертів.

Більшість керівників скаржиться, що вони зовсім не мають часу для  планування,позаяк виконання інших обовязків не залишає місця для цих процесів. Стратегічне планування часто має невдачі через те, що не приймаються до увага можливість непередбачуваних подій, і тому, що верхній ешелон планерів втрачають зв'язки з поточною реальністю.

5.2 Етапи  стратегічного планування

Перед безпосередньою розробкою  стратегічного плану потрібно усвідомити необхідність його і уточнити організаційні повноваження.Забезпечте підтримку процесу стратегічного плануванні

- визначте, хто буде  підтримувати ваші зусилля,

-створіть зворотній зв'язок для залучення людей

- забезпечте доступ  нових ідей,

-побудуйте  оточення   консенсусу  -і приступайте  до  процесу стратеги-ного планування

Статегічне планування включає такі етапи:

1.Розробка місії організації.

2.  Цілі та завдання.

3. Аналіз зовнішнього середовища.

4.Дослідження внутрішніх сильних і слабих сторін.

5.Вивчення та вибір стратегічних альтернатив.

6Обгрунтування реалізації стратегії(тактика,політика,процедури і правила).

7.Управління реалізацією стратегії (управління за цілями та бюджети).

8.Оцінка стратегії та оцінка структури.

Визначення місії означає:

1.Завдання  фірми   з  точки   зору  її   основних  послуг  £и   виробів.   її   основних ринків £и основних технологій, тобто діяльність організації.

2.Зовнішнє середовище,яке визначає роботі принципи організації.

3.Культура організації. Якого типу робочий клімат існує всередині організації? Якого типу людей приваблює цей клімат?

У деяких керівників місія  асоціюється з отриманням прибутків.Організація може вижити тільки тоді, якщо буде задовільняти якусь потребу,яка знаходиться поза неї самої.Саме в довкіллі керівництво повинно відшукувати загальну мету організації,відповідаючи на питання: Хто наші клієнти? Які їх потреби ми можемо задовільнити?Які базові соціальні потреби ми повинні відчувати чи до яких соціальних проблем ми повинні звертатися?Необхідність розробки місії була визнана видатними керівниками задовго до розробки теорії стратегічного планування.Г.Форд визначив місію своєї компанії як представлення людям дешевого транспорту.Вибір такої місії як прибутки обмежує можливості керівництва вивчати всі допустимі альтернативи при прийнятті рішення. У результаті ключові фактори можуть бути не розглянуті, і тому наступні цілі приведуть до низької ефективності дій.Що стосується малих організацій, то вони не повинні вибирати занадто складні місії. Місія ІВМ-задоволення інформаційних потреб.Місія малих підприємств у цій галузі - розробка програмного забезпечення, сумісного з ІВМ.

Місія державного сектору-задовільняти потреби населення у громадських послугах.

Загальні цілі формуються і встановлюються на основі місії організації та певних цінностей, на які орієнтується вище керівництво.Щоб зробити істинний внесок в успіх організації, вони мають мати деякі   характеристики:

а)конкректність і можливість вимірювання,

б)орієнтація цілей у часі,у   зв"язку   із   цим   розглядають:довгострокові   цілі -більше   5   років, середньострокові-1-5   років, короткострокові- до1 року.У   першу   £ергу формуються довгострокові цілі.,

в)досяжність цілей,

г)взаємодія і взаємопідтримка цілей.

 Аналіз і оцінка зовнішнього середовища-це процес,за допомогою якого розробники стратегічного плану контролюють зовнішні фактори з метою визначення можливостей і погроз для організації.

Оцінка зовнішнього  середовища здійснюється за трьома параметрами;

-всі можливі зміни, пов"язані із зовнішніми факторами,

-  загрозливі фактори,

-  сприятливі фактори.

Одночасно це повинна  бути відповідь на питання:

-  де ми є?

-  де ми повинні  бути?

-  яким шляхом це  можна зробити?

Зовнішнє   середовище  державних  організацій  визначається   майже  такими   ж факторами, як і для всіх інших організацій: Економічними:

-темпи інфляції, дефляції, рівень зайнятості, міжнародний платіжний баланс, стабільність валюти, податкова ставка,

Політичними:

- нормативні документи,  кредити уряду та можливості  отримання позики, угоди по тарифах  і торгівлі,

Соціальними:

зміна     очікувань     у     суспільстві,     мораль     суспільства,     відношення     до підприємництва, роль і захист прав жінок і національних меншин, демографічні умови,

Ринковими:

-розподіл доходів населення, огляд передумов відносно галузі та конкурентів (їх вразливість), сильні і слабі сторони конкурентів-що може спровокувати найзначніші та найефективніші заходи з боку конкурентів? Міжнародними

-легкість доступу до сировинних матеріалів, діяльність міжнародних картелей (ОПЕК), зміна валютних курсів, зміна політичних рішень у країнах,

Технологічними:

технологія виробництва, застосування ЕОМ у проектуванні та представленні товарів та послуг, успіхи   технологій зв"язку.

Фактори зовнішнього  середовища характеризуються такими ознаками: - їх взаємозалежністю - рівень впливу одного фактору на інший,

-складністю середовища- кількість факторів,  на  які організація обов"язково повинна реагувати, а також рівень варіативності кожного фактору (деякі організації мають одного постачальника, а деякі - декількох),

-рухливість   середовища- швидкість,   з   якою   проходять   зміни   в   оточенні організації. Існує тенденція до наростання такої швидкості, але є організації, зовнішнє середовище яких особливо швидко змінюється(наприклад, наукоємкі виробництва),

-невизначеність зовнішнього середовища - це відносна кількість інформації про середовище і впевненість в її точності.

Управлінське дослідження внутрішніх сильних і слабих сторін організації -це методична оцінка функціональних зон організації, призначена для виявлення її стратегічних сильних і слабих сторін.Організаціям рекомендується досліджувати такі 5 основних функціональних зон: маркетинг, фінанси і бухгалтерський облік, операції, трудові ресурси, культура та образ організації. Наприклад, оцінюючи трудові ресурси керівник повинен визначитися із такими питаннями:

1.Як охарактеризувати тип співробітників, які працюють у даний £ас, і що від них необхідно у майбутньому?

2.Яка компетентність і підготовка вищого керівництва?

3.Чи є у Вас ефективна і конкурентна система винагород?

4.Чи запланована у Вас послідовність керівних посад?

5.Чи    ефективно   використовується    підготовка    і    підвищення    кваліфікації керівних посад?

6.Чи є у Вас втрати провідних   спеціалістів за останній час? Якщо так, то чому?

7. Коли   в   останній   раз   у   Вас   здійснювалась   ретельна   оцінка   діяльності персоналу?

8.Чи можете  Ви  покращити  якість виробу/  послуг і   роботу співробітників шляхом використання гуртків якості чи через залучення працівників до управління?

З метою аналізу сильних і  слабих сторін підприємства корисно  виявити внутрішні змінні, на які  можна здійснювати управлінеський вплив.

Внутрішні змінні організації - це ситуаційні фактори всередині самої організації, які піддаються змінам.Як правило, внутрішні змінні -це результат управлінських рішень. Сюди не відносяться фактори, які не можна відмінити чи змінити. Основними змінними всередині організації,які вимагають уваги керівництва. є:

-цілі -конкретне  кінцеве становище чи  бажаний   результат,   якого прагне досягти група, працючи разом,

-структура-логічне співвідношення рівнів управлінн,.

-завдання- передумовлена робота,   яка повинна бути   виконана  в   наперед установлені строки і наперед обумовленим способом. З технічної точки зору завдання даються не працівникові, а його посаді.Завдання традиційно поділяються на роботу я людьми, з предметами, з інформацією. При розгляді завдань важливо усвідомлювати такі їх характеристики як частоту повторювань даного завдання і час, необхідний для її виконання,

-  технологія -   засіб перетворення  сировини,

- кадри - центральний фактор  в організації, як традиційно  вважається.

Вивчення  стратегічних альтернатив:

1.Бізнесові   стратегії   (фокусування,   диференціація   (однопродуктові   стратегії, багатопродуктові), лідерство в економії витрат).

2.Корпоративні стратегії  (стратегії в декількох галузях чи рннка - вертикальна інтеграція, диверсифікація, стратегічні альянси).

Вивчення стратегічних альтернатив-це виявлення реальних можливостей із чотирьох основних альтернатив: стратегії зростання, обмеженого зростання, скорочення і поєднання вісх альтернатив.

Обмежене зростання-це встановлення цілей від досягнутого з деякими корективами: якщо для підприємств-з урахуванням інфляції, якщо для урядів - з урахуванням політичних рішень і т. д.

Стратегія зростання-це шлях значного підвищення рівня короткострокових і довгострокових цілей над рівнем показників попереднього року (стратегія швидкозростаючих галузей,які схильні до диверсифікації).Зростання може бути внутрішнім-розширення асортименту продукції чи послуг, і зовнішнім - вертикальне та горизонтальне об'єднання структур.                                                   

Стратегія скорочення- це стратегія останнього засобу, яка передбачає встановлення цілей нижче досягнутих. Вона може здійснюватись у вигляді ліквідації, скорочення і переорієнтації, відкидання непотрібного.

Вибір стратегії означає такий  її вибір, який забезпечить довгострокову  ефективність організації.

На вибір стратегії  впливають такі її фактори:

- ризик,

- знання минулих альтернатив,

-  фактор часу.

 

 

5.3 Етапи  реалізації стратегії.

Планування  реалізації стратегії охоплює:

А) розподіл стратегічних цілей в часі,

Б) розподіл стратегічних цілей за функціями,

В) оцінка стратегії.

А) Розподіл стратегічних цілей в часі охоплює:

- тактичні плани,

- оперативні плани:

-одноразові плани (програми та проекти)

-регулярні плани: (політика, процедури, правила).

Тактика-це середньострокові  плани,   узгоджені   із  загальним  довгостроковим планом. Деякі характеристики тактичних планів:

-тактику розробляють як продовження стратегії,

- стратегія розробляється на рівні вищого керівництва, тактика - на рівні вищої та середньої ланок.