Шпаргалка по "Бюджетному менеджменту"

18. БЮДЖЕТНЫЙ МЕНЕДЖМЕНТ В СТРАНАХ ВЫСОКОРАЗВИТОЙ РЫНОЧНОЙ ЭК.

Б.М. -  сукупність взаємопов’язаних дій, прийомів, методів, направлених на управління рухом бюджетних потоків і відносин , які виникають в процесі руху вказаних потоків.

Во всех этих странах бюджетный процесс разделен на сходные по содержанию стадии, но органы, которые непосредственно разрабатывают, утверждают проект бюджета и контролируют его исполнение, носят разные названия и наделены относительно разными полномочиями.

С 70-х гг. XX в. в Германии действует система «Бюджетно-кассовый учет». Круг задач, решаемый данной системой,  охватывает три важнейшие фазы бюджетного процесса: бюджетное планирование, исполнение бюджета и бюджетный контроль.

А также отличительным признаком бюджетного процесса в ФРГ является то, что на стадии контроля исполнения бюджета осуществляется управление ликвидностью бюджета. Для России является важным изучение опыта управления ликвидностью бюджетных счетов.

Государственный бюджет США устанавливает всеобъемлющий финансовый план Президента для назначаемых средств и указывает предпочтения Президента федеральному правительству.

Важную роль в бюджетном процессе США выполняет такой законодательный орган как Конгресс.  Он может изменить уровень финансирования, отменить программы или внести невостребованные Президентом. Конгресс может отменить или ввести налоги и другие источники доходов или внести изменения, влияющие на величину собираемых доходов.

При анализе бюджетного процесса в данных странах также необходимо учитывать такое отличие как несовпадение календарного года с бюджетным. В  России и в Германии бюджетный год совпадает с календарным, т. е. продолжается с 1 января до 31 декабря, а в США бюджетный год начинается 1 октября текущего года и заканчивается 30 сентября будущего года.

Бюджетний процес у США регламентується двома основними законами — «Про бюджет і звітність» (1921 р.) та «Про контроль над бюджетом і заморожування фондів» (1974 p.). Перший закон фактично кодифікував створення сучасної єдиної федеральної бюджетної системи США. Другий закон підняв бюджетне законодавство, організацію бюджетної процедури до рівня сучасних вимог. За глибиною зроблених змін закон був названий «бюджетною реформою 1974 p.».

Бюджетний процес США має чотири основних етапи, кожний з який взаємоповязаний з іншими:

1) формування бюджету президента;

2) робота Конгресу над бюджетом;

3) зміцнення бюджету;

4) виконання бюджету.

Бюджет США складається з декількох томів, де викладено фінансові пропозиції президента і порядок розподілу коштів. Основна увага приділяється майбутньому бюджетному року, для якого Конгрес повинен схвалити бюджетні призначення.

Формування бюджету починається не пізніше весни кожного року, найменше за 9 місяців до його передачі в Конгрес і за 18 місяців – до початку фінансового року.

Президент установлює загальні напрямки бюджетної і фінансової політики. Спираючись на ці вказівки Адміністратжно-бюджетне управління (АБУ) разом з Міністерством фінансів працює над визначеннями особливих політичних вказівок і рівня планування для відомств як на майбутній бюджетний рік, так і на наступні чотири роки, щоб керувати підготовкою їх бюджетних запитів. Рішення визначаються також оцінками економічного становища, підготовленими разом з Радою економічних радників, АБУ та Головним бюджетно-контрольним управлінням (ГБКУ), безпосередньо підзвітному Конгресу США.

«Бюджет уряду США» додається до бюджетного послання президента Конгресу, надходячи туди в січні (найпізніше в лютому), за 9 місяців до початку нового фінансового року (фінансовий рік у США з 1976 р. починається 1 жовтня і закінчується 30 вересня наступного року). Розгляд бюджету Конгресом починається відразу ж після його передачі президентом. Бюджетне рішення встановлюється постій-ними комітетами з бюджету Сенату та Палати представників. Уже 15 квітня вони повинні представити першу спільну бюджетну резолюцію, на прийняття якої Конгресу виділяється місяць. Спираючись на встановлені цією резолюцією бюджетні орієнтири, у численних комітетах Конгресу готуються конкретні законопроекти з податків та асигнувань. Після завершення цієї роботи, але не пізніше 15 вересня, Конгрес приймає другу спільну бюджетну резолюцію. На відміну від першої, вона носить остаточний та директивний характер. Технічно саме друга бюджетна резолюція і є власне бюджетом

Податкові законопроекти розробляються в Комітеті шляхів і способів ви-шукування коштів Палати представників та Фінансовому комітеті Сенату.

Закон «Про вирівнювання бюджету» поділяє видатки на два види: затверджувані і сталі (які іноді називаються обов’язко-вими). Затверджувані видатки утворюються шляхом прийняття щорічних постанов про бюджетні призначення. Видатки на заробітну плату й інші поточні витрати урядових відомств звичайно затверджуються постановою про призначення. Сталі видатки визначаються постійними законами. Витрати на лікарську допомогу старим та інвалідам, страхування від безробіття і на підтримку цін на сільськогосподарську продукцію є прикладом сталих витрат, оскільки вони дозволені постійними законами. Закон окремо визначає фінансування програми маркування продуктів як сталі витрати, хоча кошти визначаються постановою про при-значення.

Закон розглядає доходи за тими ж правилами, які застосовуються до сталих видатків, оскільки доходи звичайно визначаються постійними законами. На відміну від сталих видатків та доходів, закон стримує затверджувані витрати шляхом встановлення доларових меж на бюджетні повноваження та на витрати для кожного фінансового року.

Дія законів, котрі збільшують сталі видатки або зменшують доходи, обмежується застосуванням правила «плати як можеш». За цим правилом загальна дія законодавства щодо сталих видатків чи доходів не повинна збільшувати дефіцит. Дозволене підвищення соціальних виплат, наприклад, повинно бути покрите зменшенням інших сталих видатків чи збільшенням доходів.

Після затвердження федерального бюджету Конгресом починається його виконання: міністерства та відомства федерального уряду виконують видаткову, а Міністерство фінансів – дохідну частину. Закон зобов’язує президента розподіляти кошти, які виділяються для більшості виконавчих відомств. Президент передає ці повноваження АБУ та ГБКУ для розподілу коштів за тимчасовими термінами (звичайно за кварталами фінансового року), а іноді і за видами діяльності. Відомства можуть вимагати виділення єдиної суми, щоб пристосовуватися до мінливих обставин.

Контроль за виконанням бюджету покладений на Адміністративно-бюджетне управління та на Міністерство фінансів.

19. БЮДЖЕТНЫЙ МЕНЕДЖМЕНТ КАК ИНСТРУМЕНТ РЕАЛИЗАЦИИ КОНЦЕПЦИИ ФИНАНСОВОЙ БЕЗОПАСНОСТИ УКРАИНЫ

В общем понимании, «безопасность» определяется как  объективная  способность  объектов  сохранять  устойчивость  при  различных отрицательных  влияниях.  Отсутствие  устойчивости  и  стабильности  в  социально-экономическом  развитии  Украины  и  затянувшийся  экономический  кризис  на современном  этапе  выводят  на  первый  план  задачу  обеспечения  финансовой безопасности  на  всех  уровнях.

Государственная политика национальной безопасности определяется исходя из приоритетности национальных интересов и угроз национальной безопасности Украины и осуществляется путем реализации соответствующих доктрин, стратегий, концепций и программ в разных сферах национальной безопасности в соответствии c действующим законодательством.

Основным направлениями государственной политики национальной финансовой безопасности Украины является недопущение нецелевого использования бюджетных средств и государственных ресурсов, их переток в теневую экономику;

Обеспечение финансовой безопасности государства является важной задачей для многих стран. Эта задача становится приоритетной перед опасностью финансового кризиса. Если государство находится в зоне действия финансового кризиса, то такая ситуация априори означает потерю финансовой безопасности в той или иной степени.

Финансовая безопасность государства является важной составляющей системы экономической безопасности на макроуровне. Под экономической безопасностью мы понимаем такое состояние экономическое системы, которое характеризуется сбалансированностью и устойчивостью к негативному влиянию каких-либо угроз, способностью обеспечивать на основе собственных экономических интересов свое устойчивое и эффективное развитие. Особенностью экономической безопасности государства является то, что без социальной стабильности она практически невозможна. Поэтому при формировании системы финансовой безопасности государства социальному аспекту следует придавать важное значение.

Под финансовой безопасностью государства понимают защищенность интересов государства в финансовой сфере, или такое состояние бюджетной, налоговой и денежно­кредитной систем, которое гарантирует способность государства эффективно формировать, сберегать от чрезмерного обесценения и рационально использовать финансовые ресурсы страны для обеспечения социально­экономического развития и обслуживания финансовых обязательств.

Условия обеспечения финансовой безопасности государства

специфичны для каждой из сфер финансовой системы. Возможности государства по управлению финансовой системой в целом ограничены, так как не все функции управления могут быть задействованы по отношению к каждой из сфер финансовой системы. Но государство может эффективно осуществлять функции финансового контроля и финансового регулирования социально­экономического развития страны на основе мониторинга: 1) структуры доходов и расходов по отношению к ВВП, соответствующей избранной модели финансовых отношений;

2) индикаторов финансовой безопасности отдельно каждой из сфер финансовых отношений и финансовой системы в целом.

Среди основных индикаторов финансовой безопасности выделяют уровень инфляции, внутренний  и  внешний  долг  страны,  дефицит  государственного  бюджета,  уровень  монетизованости  экономики,  стоимость банковских кредитов, международные резервы НБУ и т.д.   Граничные  значения  показателей  финансовой  безопасности  определяются  в  зависимости  от  специфики  каждого  показателя.  Они,  не  могут  быть  определены  непосредственными  расчетами, поскольку  является  следствием  длительного  накопления  опыта  деятельности,  а  потому  определяются экспертно, и для них характерна некоторая неопределенность. 

1. Уровень инфляции. 

Инфляция -  это  длительное  и  быстрое  обесценивание  денег  вследствие  чрезмерного  роста  их массы в обороте, что приводит к обесцениванию  средств населения и  субъектов предпринимательской деятельности. 

Показатель  инфляции  является  определяющим  относительно  уровня  обеспечения  внутренней финансовой  стабильности  страны.  Уровень  инфляции  в  Украине  определяется  Государственным

комитетом статистики. Министерство экономики Украины находит допустимое значение уровня инфляции не более 107% к декабрю предыдущего года. Однако мы видим, что данный показатель превышает допустимую норму с мая по декабрь 2009 года.

2. Объемы внутренних и внешних  долгов  государства - объем непогашенных на  конкретную дату  заимствований, осуществленных  государством,  соответственно, на внутренних и внешних рынках заимствований. Динамика роста госдолга Украины угрожает финансовой безопасности страны. К такому выводу пришли аудиторы Счетной палаты, сообщает издание “Экономические известия”. Прирост течение прошедших двух лет более 100 млрд. гривен в год. В 2010 году негативная тенденция сохранилась - за 9 месяцев госдолг увеличился на 86 млрд. гривен “Расходы на обслуживание и погашение займов тоже стремительно растут.

3.  Дефицит  государственного  бюджета -  это  превышение  расходной  части  государственного бюджета  над  доходной,  он  вызывается  экономической  нестабильностью,  сокращением  поступлений  в бюджет, ростом расходов из бюджета и т.д. Дефицит бюджета - это сумма, на которую уровень расходов бюджета превышает уровень поступлений. 

На  состояние  финансовой  безопасности  ощутимо  влияет  бюджетная  политика,  в  т.ч.  уровень бюджетного дефицита. Для стран зоны евро уровень бюджетного дефицита не должен превышать 3% от ВВП. 

Уровень дефицита бюджета (Lbds) определяется как отношение объема дефицита (BD) к объему годового ВВП (GDP): 

Lbds= (BD/GDP)*100% 

4. Уровень монетизации экономики. 

Фактически  этот  показатель  отражает  уровень  обеспечения  экономики  государства  денежными ресурсами. 

Уровень  монетизации  экономики (Lms)  определяется  в  процентах  как  отношение  объема денежной массы (агрегат M3) (Ms M3) к годовому объему ВВП (GDP) 

Lms = (Ms M3 / GDP) * 100 % 

20. БЮДЖЕТНЫЙ МЕНЕДЖМЕНТ КАК НАУКА, ЕГО РОЛЬ И ЗНАЧЕНИЕ В ПОДГОТОВКЕ СПЕЦИАЛИСТОВ ВЫСШЕЙ КВАЛИФИКАЦИИ

Бюджетный менеджмент – это одно из направлений финансового менеджмента – это совокупность взаимосвязанных действий (управленческих функций), приемов, методов, которые направлены на управление бюджетными ресурсами и отношениями, которые возникают в процессе движения бюджетных потоков. Бюджетный менеджмент это наука по эффективному руководству движением средств различных уровней бюджетов. Каждая система управления, в том числе и бюджетная, состоит из двух взаимосвязанных частей – объекта и субъекта управления. Объектом выступает бюджет, субъектом – органы управления бюджетом.

В сучасній ек літературі бюджет розглядається з 3х сторін:

- за формою – це фінансовий план

- за сутністю – економічна категорія

- за матеріальним змістом – централізо-ваний фонд державних ресурсів

Предметом б.м. як учбової дисципліни є бюджетний процес та управління ним.

Органи упр-ня б-том.

Бюдж. процес характеризує і відображає систему управління бюджетом, яка в свою чергу включає:

1-      органи управління бюджетом

2-      структуру бюджетного процесу та методологію бюджетної діяльності