Турпідприємства і корпоративна культура як фактор підвищення успішності їх діяльності

На тему:  Турпідприємства  і корпоративна культура як фактор підвищення успішності їх діяльності

 

 

 ЗМІСТ 

6

 

 Глава 1. Теоретико-методологічні  аспекти формування корпоративної  культури на сучасному підприємстві ............................................. .......... 9

 

1.1. Загальні поняття і  сутність корпоративної культури ..................... 9

 

1.2. Види і типи корпоративної  культури ........................................... 14

 

1.3. Елементи корпоративної  культури ............................................... .. 24

 

 Глава 2. Корпоративна  культура як фактор ефективності  та стабільності 31

 

2.1. Турагенти і туроператори ............................................... .................. 31

 

2.2. Підприємства гостинності  ................................................ ............. 42

 

2.3. Підприємства перевізників ................................................ ................. 47

 

 Глава 3. Корпоративна  культура: сучасний стан ..................... 54

 

3.1. Світовий досвід з  формування корпоративної культури ....... 54

 

3.2. Технології формування  корпоративної культури ................... 60

 

3.3. Фактори, що впливають  на формування корпоративної  культури 71

80

 

 Список 83

88

 

 

 Введення 

 

 Процеси, що відбуваються  в російській економіці, надали  широкі можливості для становлення  нових форм і способів взаємодії  між різними складовими туристської  сфери, створили умови для самостійності,  підприємливості, ініціативи всіх  суб'єктів, що забезпечують ефективність  туристського бізнесу. У той  же час загострилося протиріччя  між стрімко розвиваються інноваційними  процесами в різних областях  життя суспільства і нездатністю  туристської сфери адекватно  реагувати на відбуваються зміни. 

 

 Посилилися суперечності  між: 

 

- розширюється різноманітністю  суспільних та індивідуальних  очікувань від пропонованих сферою  туризму послуг і нездатністю  туристських підприємств забезпечити  умови для отримання рівня  туристських послуг, відповідного  цим очікуванням, світовим стандартам  і російським традиціям; 

 

- прагненням підвищити  економічну ефективність туристських  підприємств і недостатнім рівнем  теоретичного осмислення сучасних  механізмів зниження витрат підприємницької  діяльності в сфері туризму; 

 

- необхідністю забезпечення  ефективності координації та  регулювання діяльності туристських  підприємств та недосконалістю  традиційно склалася системи  управління в туристському бізнесі; 

 

- бурхливим розвитком  інформаційних технологій, різким  збільшенням об'єму інформаційних  потоків у суспільстві та відсутністю  адекватної науково обгрунтованої  реакції російської сфери туристських  послуг.

 Дозвіл цих протиріч  вимагає теоретичного осмислення  особливостей управління у сфері  сучасного туризму і сутнісних  характеристик управління розвитком  ефективних організаційно-економічних  форм інтеграції туристських  підприємств. 

 

 В умовах гетерогенного  розвитку суб'єктів туристичного  комплексу особливу значення  набуває осмислення теоретичних  основ корпоративного управління  розвитком туристського комплексу  на основі зростання ділової  активності. Розробка теоретичних  основ корпоративного управління  розвитком туристського комплексу  на основі зростання ділової  активності може сприяти формуванню  нового погляду на проблеми  підвищення економічної ефективності  управління в сфері туризму. 

 

 Історія масового туризму  начитує близько трьох століть.  У середні століття і новий  час туризм носив аристократичний,  а потім елітарний характер, що  не дозволяло говорити про  велике значення цього сегменту  ринку. Ставлення до туризму  як галузі економіки стало  складатися в XVIII в. в Англії. XIX століття вважається століттям  зміцнення елітарного і розвитку  масового туризму. Саме в цей  час більш високими темпами  розвивається виїзний туризм. У  XX столітті розвиток авіаційного  та автомобільного транспорту  й удосконалення морського транспорту  призвело до стрімкого розширення  географії туризму. В цей час  відбувається посилений розвиток  міжнародного масового туризму. 

 

 В даний час російський  туризм є повноправною динамічно  розвивалася економіки. 

 

 Однак його інтенсивне  зростання призводить до посилення  протиріч між: 

 

- зростаючими очікуваннями  від пропонованих сферою туризму  послуг і нездатністю більшості  туристських підприємств забезпечити  якісний рівень послуг на конкурентній  основі;

 

- прагненням підвищити  економічну ефективність туристських  підприємств і недостатнім рівнем  теоретичного осмислення сучасних  механізмів оптимізації їх роботи  та розвитку;

 

- бурхливим розвитком  інформаційних технологій і відсутністю  адекватної науково обгрунтованої  реакції російської сфери туристських  послуг на їх використання.

 

 Дозвіл цих протиріч  вимагає теоретичного осмислення  особливостей управління розвитком  туристських підприємств, оцінки  параметрів управління їх розвитком  в рамках єдиної культурно-інформаційної  системи, визначення ефективних  організаційно-економічних форм  їх інтеграції.

 

 Глава 1. Теоретико-методологічні  аспекти формування корпоративної  культури на сучасному підприємстві 1.1. Загальні поняття і сутність  корпоративної культури 

 За останні кілька  років, і менш виразно за  останні п'ятдесят років, питання  культури, і особливо культури  у великих організаціях, все більше  привертають увагу теоретиків  і дослідників. Дійсно, ми живемо  в такий час, коли тисячі  людей знають, чим характеризується  культурна обстановка в організації,  і люблять порозмірковувати про  це.

 

 Розгляд організацій  як спільнот, що мають однакове  розуміння своїх цілей, значення  та місця, цінностей і поведінки,  викликало до життя поняття  корпоративної культури.

 

 Новий термін В«корпоративна  культураВ» здається таким тільки  на перший погляд. На зорі монополізму,  коли засновник найбільшої автомобільної  корпорації Форд вітався зі  своїми робітниками за руку  і вітав їх з сімейними урочистостями,  він створював на своїх заводах  саме цю саму культуру - загальну  сприятливу атмосферу серед персоналу  всіх рівнів - ефемерне явище,  яке можна помацати в буквальному  сенсі, але чиї плоди дуже  матеріальні, оскільки безпосередньо  сприяють збільшенню доходів  компанії.

 

 Корпоративна культура - це не тільки імідж компанії, а й ефективний інструмент  стратегічного розвитку бізнесу.  Її формування завжди пов'язане  з інноваціями, спрямованими на  досягнення бізнес-цілей і, отже, підвищення конкурентоспроможності.

 

 У грудні 2004 року Асоціація  менеджерів провела дослідження,  спрямоване на виявлення пріоритетних  напрямів розвитку професії менеджера  в 2004 році. Його результати показали, що одну із самих ключових  позицій займає тема корпоративної  культури в рамках стратегічного  управління людськими ресурсами. 

 

 Однак реальна розстановка  пріоритетів сьогодні, на жаль, виглядає  трохи інакше. Незважаючи на визнання  своєї значущості, корпоративна  культура сприймається частіше  за все як засіб формування  зовнішнього іміджу організації,  а не підвищення ефективності  бізнес-процесів і розвитку компанії.

 

 За даними Асоціації  менеджерів, на сьогодні тільки 25% компаній мають спеціальні департаменти, що відповідають за формування  корпоративної культури та впровадження  інновацій. А адже саме корпоративна  культура, сприяюча змінам всередині  організації, є основою розвитку  і конкурентоспроможності будь-якої  успішної організації. 

 

 У В«класичномуВ» розумінні  корпоративна культура розглядається  як інструмент с...

Аааааааааааааааааааааааааа

тратегічного розвитку компанії через стимулювання інновацій і  управління змінами. Корпоративна культура існує в будь-якій компанії - з  моменту появи організації і  до самого кінця - незалежно від того, створюється спеціальна служба для  роботи з нею чи ні. Грамотне ж  управління корпоративною культурою  надає саме позитивний вплив на бізнес компанії. Зокрема, воно дозволяє скорочувати  витрати, причому не тільки на підбір персоналу, але і, наприклад, на зовнішній PR: співробітники, які є провідниками філософії компанії у зовнішній  світ, знімають частину функцій з  департаменту, що займається PR-політикою  організації. Компанія з грамотно розвиненою корпоративною культурою користується великим авторитетом на ринку і приваблива як для потенційних співробітників, так і для партнерів по бізнесу та акціонерів.

 

 На практиці фахівці  з управління людськими ресурсами  по-різному інтерпретують поняття  корпоративної культури. Одне з  грамотних його визначень звучить  так: В«корпоративна культура - це  система цінностей і методів  управління В». Перша частина  визначення відноситься до нематеріальних  активів організації, а друга  - до конкретних механізмів. Ці  два, на перший погляд, протилежних  аспекти поняття і призводять  до його неоднозначного тлумаченню.

 

 І все ж, що таке  корпоративна культура? Визначень  культури є чимало. Ми інтуїтивно  відчуваємо, що такі поняття, як  В«особистістьВ» або В«спілкуванняВ»  наближаються до чогось дуже  важливого в визначенні культури, але це В«щосьВ» настільки  розпливчасто, що його визначення  так само численні, як картинки  в калейдоскопі. І чим більше  визначень культури, тим вільніше  кожен новий автор придумує  власну версію.

 

 Приміром, за Баррі  Фегану, корпоративна культура - це  ідеї, інтереси і цінності, поділювані  групою. Сюди входять досвід, навички,  традиції, процеси комунікації і  прийняття рішень, міфи, страхи, надії,  устремління і очікування, реально  випробувані співробітниками. Корпоративна  культура - це, як люди ставляться  до добре зроблену роботу, а  також і те, що дозволяє обладнання  та персоналу працювати гармонійно  разом. Це клей, який тримає, це  масло, яке пом'якшує ... Це те, чому люди займаються різною  роботою в рамках компанії. Це  те, як одні частини компанії  бачать інші її частини, і  які форми поведінки вибирає  для себе кожне з підрозділів  в результаті цього бачення.  Вона проявляє себе відкрито  в жартах і шаржах на стінах, або тримається під замком  і оголошується тільки своїм.  Це те, про що знають всі,  за винятком, можливо, лише керівника.  Це визначення, повинен визнати,  в силу своєї яскравості і  символічності найбільше імпонує  мені. Однак існують суворіші  і формальні пояснення цьому  явищу. 

 

 А. Н. Занковский  визначає корпоративну культуру  так: В«Корпоративна культура  являє собою придбані смислові  системи, передаються за допомогою  природного мови та інших символічних  засобів, які виконують репрезентативні,  директивні і афективні функції  і здатні створювати культуральне  простір і особливе відчуття  реальності В».

 

 Т. Ю. Базаров - так:  В«Культура - складний комплекс припущень,  бездоказово приймаються всіма  членами конкретної організації,  і задає загальні рамки поведінки,  що приймаються більшою частиною  організації. Проявляється у філософії  та ідеології управління, ціннісних  орієнтаціях, віруваннях, очікуваннях,  нормах поведінки. Регламентує  поведінку людини і дає можливість  прогнозувати його поведінку  в критичних ситуаціях В».

 

 Кожен вільний сам  вибирати найбільш приємне для  нього визначення корпоративної  культури, однак, ясно, що загальний  зміст сказаного ідентичний під  всіх визначеннях - культура являє  собою велику галузь явищ матеріальної  і духовного життя колективу:  домінуючі в ньому моральні  норми і цінності, прийнятий кодекс поведінки й укорінені ритуали, традиції, які формуються з моменту утворення організації і розділяються більшістю співробітників.

 

 Купуючи індивідуальний  та особистий досвід, працівники  формують, зберігають і змінюють  свої смислові системи, в яких  відображені їх ставлення до  різних явищам - місії організації,  планування, мотиваційної політиці, продуктивності, якості праці і  т. д. Такі системи координат  неочевидні і рідко повністю  збігаються з декларованими цілями, проте дуже часто вони детермінують  поведінку в більшій мірі, ніж  формальні вимоги і правила.  Те, що робить менеджер або  будь-який член організації, значною  мірою є функцією сукупності  його уявлень про навколишній  його світі. В екстремальних  випадках ці системи координат  працюють проти організаційних  цілей і, розширюючи або обмежуючи  діапазон поведінкових і когнітивних  можливостей працівників, знижують  ефективність колективної діяльності.

 

 Корпоративна культура  орієнтована на внутрішнє середовище  і проявляється, насамперед, і головним  чином в організаційному поведінці  співробітників. Сюди слід віднести  стійкість, ефективність і надійність  внутрішньосистемних організаційних  зв'язків; дисципліну і культуру  їх виконання; динамізм і адаптивність  до нововведень в організації;  загальноприйнятий (на всіх рівнях) стиль управління, заснований на  співробітництві; активні процеси  позитивної самоорганізації і  багато іншого, що проявляється  в корпоративному поведінці працівників  відповідно до прийнятих норм  і визнаними цінностями, об'єднуючими  інтереси окремих людей, груп  та організації в цілому.