Стратегія підприємства

а) лідера в інноваціях – ведучі позиції у створенні нових продуктів і систем їх доведення до клієнтів; б) стратегія закріплення конкурентної сили шляхом підтримки прийнятих цін; 

в) стратегія конфронтації – швидкі адекватні дії у відношенні виклику, що кидається шляхом цінових випадів проти атакуючого, просування свого продукту на його ринку, проникнення в його мережу розподілу тощо;

г) стратегія війни  з конкурентом – потужна критика, вплив на його оточення, переманювання  співробітників тощо.

Стратегія виклику, що кидається  ринковому  оточенню.  Її  проводить  достатньо  сильне  підприємство, яке ще не займає позиції лідера. Стратегічна мета росту таких фірм – захоплення додаткових частин ринку за рахунок відвоювання їх у інших. Напрями атаки: а) на лідера, б) на слабшого і дрібнішого конкурента. Способи атаки на лідера:

а) прямий відкритий удар по лідеру – сила на силу, удар не по слабких, а по сильних сторонах. Перемагає  той, у кого потужніші ресурси  або сильніші переваги;

б) флангова атака –  удар по слабких сторонах лідера. Це або регіон, де лідер не має сильних позицій, або потреба, яку не покриває продукт лідера;

в) атака в усіх напрямках  – і по сильних, і по слабких  позиціях лідера.  Це  може  зробити  лише  дуже  сильне  підприємство оскільки  ця  стратегія  передбачає  просування  на  всі  ринки лідера і на всю його продукцію;

г) обхідна атака –  підприємство  не  нападає  на  лідера  безпосередньо,  а  створює  новий ринок, на який виманює лідера і маючи там перевагу, перемагає  його.

д) партизанська боротьба, яку проводять невеликі підприємства, яким не під силу інші способи боротьби з лідером. Суть: підприємство вибирає слабкі ринки лідера і атакує досить швидко, щоб отримати перевагу. Мета – застати лідера зненацька, зібрати „здобич» і вийти з атаки без втрат.

Стратегія послідовника – це така стратегія конкурентної  поведінки,  коли  підприємство  не  намагається атакувати лідера, однак жорстко охороняє свою частку ринку. Воно намагається утримати своїх клієнтів, хоча не відмовляється  зайняти  частку  новоствореного  ринку.  Така  стратегія уникає інтенсивної і дорогої конкурентної боротьби, зосереджена на прибутку і тому є досить високоприбутковою. 

Стратегія  конкуренції  підприємства,  що знає своє місце  на ринку. Здійснюється шляхом концентрації на пошуку і захопленні тих місць на ринку, що не викликають інтересу чи тимчасово не зайняті більш сильними конкурентами. Щоб успішно вести бізнес у таких нішах підприємство повинно мати дуже строгу спеціалізацію, розвиватись у межах допустимих темпів, мати сильного керівника. 

Здійснюючи документування  розроблених  на  підприємстві стратегій (розробку стратегічного плану, а  також програм, проектів і бюджетів їх реалізації), проводять декомпонування стратегії підприємства, особливо за рівнями управління, з метою остаточно переконатись, що складові стратегії підприємства дорівнюють її параметрам, що сума цілей і функцій по їх забезпеченню всіх рівнів управління відповідають загальним стратегічним цілям підприємства його корпоративній стратегії.

Декомпонування  стратегій  підприємства  означає розподіл його цілей і стратегічних функцій по їх  досягненню  на  складові  цих  цілей  і  функцій.

Декомпозиція стратегії  підприємства повинна тривати доти, доки стратегічні завдання на останньому рівні декомпозиції не стануть відповідати , як уже зазначалося, двом ознакам: Виконання кожного із стратегічних завдань можна доручити окремому стратегічному підрозділу. Міру виконання кожного стратегічного завдання можна визначити за допомогою певного показника.

 

 

 

13. ФУНКЦІОНАЛЬНІ  СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

 

13.1. Сутність та призначення  функціональних стратегій 

13.2. Види функціональних стратегій та основні елементи організації їх розробки

 

13.1. Сутність  та призначення функціональних  стратегій 

 

Функціональні стратегії чітко орієнтують менеджмент і персонал підприємства у конкретних ситуаціях його функціонування.

Типологія функціональних стратегій підприємства

3авдання функціональної  стратегії підприємства полягає у підтримці загальної, ділової стратегій і забезпеченні конкурентноздатності підприємства, у створенні управлінських орієнтирів для досягнення певних його функціональних цілей. Вона є своєрідним планом, що передбачає необхідні заходи щодо реалізації ділової, корпоративної стратегій, досягнення загальних цілей і місії компанії. Функціональна стратегія підприємства - модель дій щодо конкретизації за певними напрямами корпоративної, ділової стратегій; система орієнтирів досягненні певних функціональних (виконавських) цілей.

Основними функціональними  стратегіями підприємства є стратегія маркетингової діяльності, стратегія наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок, стратегія виробництва, фінансова стратегія, стратегія управління персоналом, екологічна стратегія, а також комплексні стратегії, між якими у процесі їх здійснення існують різноманітні зв'язки.

Оптимальність функціональних стратегій забезпечується максимальним урахуванням при їх формулюванні особливостей внутрішнього і зовнішнього середовищ, сильних і слабких сторін підприємства.

Функціональні  стратегії  не  індиферентні,  а  становлять систему. Але основоположною  серед  них  в  ринковій  економіці  є маркетингова стратегія. Вона дає стратегічні установки всім іншим функціональним  стратегіям  при  відповідних  змінах  ринкового середовища.

Кожна  функціональна  служба (функція  управління)  має свої специфічні і найбільш загальні характеристики по яких їх розрізняють:  мету, інформаційну базу, методи прийняття, оформлення і доведення рішень, кадри певної кваліфікації, спеціальна технічна база і обладнання, специфіку планування, організацію діяльності і управління, мотивацію діяльності і контроль. 

 

13.2 Види функціональних стратегій та основні

елементи організації  їх розробки

 

Маркетингова стратегія визначає найефективніші маркетингові заходи, які забезпечують реалізацію корпоративної, конкурентних і функціональних стратегій підприємства. Йдеться про способи просування товару на відповідні ринки, товарну і цінову політику, канали розподілу товару, форми стимулювання збуту, організацію рекламних кампаній тощо.

Завдання маркетингової стратегії: формування цільових ринків, вибір номенклатури та асортименту продукції, ведення цінової політики, організація системи збуту, форм продаж, реклами тощо.

Виробнича  стратегія – це  функціональна стратегія,  яка забезпечує  досягнення  певних  рівнів розвитку виробництва (по обсягах, номенклатурі, якості, ефективності, технології) відповідно до вимог корпоративної, конкурентних і функціональних стратегій, особливо маркетингової.

Основні завдання виробничої стратегії можна звести до наступних:

• планування виробництва відповідно до корпоративної, конкурентних  і  функціональних  стратегій  підприємства;
• створення системи контролю за реалізацією виробничих планів і завдань по стратегічних строках;
• раціональне використання виробничих фондів, зростання фондовіддачі;
• раціональне використання особистого фактору виробництва і зростання продуктивності праці;
• систематичне оновлення техніки і обладнання;
• оновлення технологій, постійне освоєння ресурсозберігаючих технологій;
• вдосконалення організації виробництва;
• вдосконалення організації праці і її оплати;
• покращення умов праці;
• економія ресурсів, зниження собівартості продукції;
• інтенсифікація виробництва;
• розвиток мотиваційних механізмів і інші завдання.

Можливі  наступні альтернативні виробничі стратегії:  

1. Повне задоволення  попиту.

2. Орієнтація на середній  попит. 

3. Орієнтація на мінімальний  попит.

4. Орієнтація на повне  використання виробничого потенціалу.

5.  Створення нового або частково нового виробництва.

6.  Орієнтація на суттєві зміни технології.

7.  Суттєві зміни  в організації виробництва.

Стратегія персоналу  – це функціональна стратегія, що  являє собою систему підготовки,  перепідготовки,  добору,  розстановки і виховання кадрів,  адекватних вимогам  корпоративної,  конкурентних  і  функціональних стратегій підприємства, здатних до стратегічного мислення і дій. 

Стратегія персоналу  має в себе включати:

-профорієнтацію, профвідбір, профпідготовку, профперепідготовку;

-розстановку і закріплення  кадрів;

- вдосконалення мотиваційного  механізму їх діяльності;

- покращення умов і  привабливості праці;

- профатестацію, стимулювання  професійного росту;

- роботу з резервом  кадрів;

- контроль за діяльністю  персоналу;

- систему інформування  кадрів про завдання колективів;

- виховання кадрів.

Фінансова  функціональна  стратегія  означає прогнозування і коригування фінансових потоків відповідно  до  нових  стратегій  підприємства:  корпоративної,  конкурентних  і  функціональних;  розподіл  і постійний  контроль  за  використанням  фінансових ресурсів СОБ і функціональними службами; оцінювання інвестиційних проектів. 

Розробка фінансової стратегії повинна базуватися на таких принципах: 

а) балансування матеріальних і фінансових потоків; 

б) найефективніший розподіл фінансових ресурсів для результативного  фінансування  корпоративної,  конкурентних  і функціональних стратегій підприємства; 

в)  прогнозування  альтернативних  можливостей  розвитку підприємства і його складових з  точки зору фінансових характеристик його діяльності в різних умовах середовища; 

г) фінансовий аналіз та контроль.

Найважливіші завдання фінансової стратегії такі: 

а)  балансування,  встановлення  розумних  співвідношень між  коротко-  та  довгостроковими  ефектами  використання фінансових ресурсів; 

б) зростання вартості власного внутрішнього капіталу; 

в) забезпечення високих  темпів зростання доходів; 

г) оптимізація співвідношень  власного і позичкового капіталу; 

д) вдосконалення структури  капіталу підприємства; 

е) бюджетування; 

є) проведення оптимальної  дивідендної політики і інші. 

Стратегія НДНКР передбачає розробку і сприяння впровадженню ідей або про новий продукт (послугу), або про модернізацію існуючого продукту.

Стратегія НДНКР буває  двох груп: 

а) інноваційна (розробка цілком нової продукції)

б) імітаційна (імітацію існуючих товарів). 

Спонукаючими мотивами для формування стратегії НДНКР  можуть бути: 

а) вимоги корпоративної  і конкурентних стратегій підприємства (наприклад, обрання стратегії диференціації  передбачає пошук нового товару чи модернізацію його властивостей, а отже відкриває поле для стратегії наукового пошуку); 

б) маркетингові дослідження, які подають узагальнені вимоги споживачів до товару в) різка зміна  середовища, «технологічний прорив» конкурентів.

Види стратегій  НДНКР: наступальна, захисна , проникнення, конгломератна, реакції.

Інші функціональні  стратегії підприємства:

1. Організаційна стратегія. Це стратегія розвитку загального управління, яка систематизує пріоритети розвитку підприємства і відповідно організовує та координує реалізацію його стратегій. 

Напрямки, завдання стратегії: а) перебудова організаційних структур управління (ОСУ) відповідно до обраних  стратегій; б) декомпонування, доведення  стратегій до без посередніх виконавців; в) розстановка кадрів для забезпечення стратегій; г) розробка системи прийняття рішень; д) організація системи контролю за реалізацією стратегій; е) розробка системи комунікацій

2. Екологічна стратегія. Передбачає заходи по збереженню довкілля від можливих негативних наслідків для екології запровадження нових стратегій розвитку підприємства.

Напрямки, завдання: а) збереження від забруднення та ерозії земель, підтримання її високої родючості; б) збереження від забруднення повітряного  басейну; в) збереження водного басейну: г) створення екологічно сприятливих умов діяльності людей на підприємстві тощо.

3. Соціальна стратегія.  Передбачає створення належної  соціальної інфраструктури для  нормального відтворення і відновлення  затраченого трудового потенціалу (дитсадки, школи, бази відпочинку, житло, тощо).

4. Інформаційна стратегія. Це стратегія розвитку системи інформаційного забезпечення стратегій підприємства, розвитку інформаційних комунікацій.