Стратегія підприємства

Модель «пізнавальних  систем» (прийняття рішень). Дана модель побудована на припущенні, що існуюча в організації система прийняття рішень дозволяє керівництву мати загальне уявлення про зовнішнє середовище і використовувати його при виборі корпоративних стратегій. Система прийняття рішень (пізнавальна система) формується і підтримується в робочому стані на основі досвіду (знання причин зміни середовища) вищого керівництва. У тому випадку, якщо зміни в зовнішньому середовищі відбулися не відповідно до припущень вищих керівників, то ці зміни розглядають як функцію невідповідності між цими припущеннями і реальними подіями.

Основний недолік моделі полягає в тому що вищі керівники приймають стратегічні рішення, більше керуючись інформацією про поточний стан зовнішнього середовища, ніж безпосереднім досвідом й уявленням стосовно змін окремих факторів зовнішнього середовища. Через це стратегічні рішення формулюються не зовсім коректно.

Модель «сфери дії  організації». У основу цієї моделі покладено концепцію «неієрархічності» зовнішнього середовища організації. Особливість концепції полягає в тому, що в ній немає чітких припущень щодо структури зовнішнього середовища. Загальне припущення зводиться до того, що зовнішнє середовище складається із взаємозалежних і непідпорядкованих один одному елементів. Стверджується також, що ці елементи так чи інакше впливають на формування цілей, загальний стан і розподіл ресурсів, а також на «імідж» організації. Аналізована модель є спробою її розробників описати зовнішнє середовище з урахуванням того фактора, що межі зовнішнього і внутрішнього середовища дещо «розмиті» у результаті взаємопроникнення елементів самої організації та її зовнішнього середовища.

Модель «ієрархічної»  структури зовнішнього середовища. Ця модель запропонована У. Діллом і розвинута Дж. Томпсоном, який запропонував розглядати зовнішнє середовище як ієрархічну дворівневу структуру, що складається із зовнішнього шару організації «середовища її завдань», до якої входять організації, що впливають на встановлення і здійснення цілей даної організації і «загального середовища», яке перебуває за межами цього зовнішнього шару. При цьому вважається, що межа між «середовищем завдань» і «загальним середовищем» розмиті. «Середовище завдань» починається там, де закінчується «загальне середовище», а з іншого боку («знизу») - воно перебуває під безпосереднім контролем даної організації.

Ієрархічна модель середовища діяльності фірми запропонована й у роботі М. Мескона та ін. Автори виділяють три середовища: внутрішнє, зовнішнє середовище прямого і непрямого впливу. Середовище прямого впливу включає такі фактори, як постачальники, споживачі, конкуренти, закони та ін., що безпосередньо впливають на дії організації. Середовище непрямого впливу включає фактори (соціальні, культурні, політичної, міжнародні та ін.), що можуть не робити прямої негайної дії на організацію, але опосередковано їхній вплив може позначатися на операції організації.

Відомий учений Л. Буржуа також розвивав концепцію «ієрархічності» зовнішнього середовища. Він установив прямий зв'язок між цією концепцією й ієрархією корпоративних стратегій (корпоративна, ділова, функціональна). Такий зв'язок уявляється найбільшою мірою відповідним реально існуючій практиці вироблення стратегій і відносин у системі «організація - середовище» у цілому.

«Екологічну модель» розроблено, подібно до трьох попередніх моделей, на основі ієрархічної концепції. М. Олдрич описує середовище в термінах характеру використовуваних організаціями ресурсів і їхнього розподілу. При цьому він стверджує, що розвиток організацій обмежується наявністю ресурсів, за які ведеться конкурентна боротьба між організаціями однієї галузі. Недоліки робіт, що описують особливості «екологічної моделі» полягають у відсутності єдиної думки щодо кількості рівнів («шарів»), на які необхідно поділяти зовнішнє середовище. Залежно від конкретних цілей аналізу вводяться від трьох до п'ятьох рівнів.

Коротку характеристику моделей зовнішнього середовища організації подано в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Коротка характеристика моделей зовнішнього середовища організації

 

Модель	Характеристика
Модель «галузевої структури» (модель М. Портера)	Зовнішнє середовище ототожнюється  з галуззю (галузями), в якій діє  організація
Модель «пізнавальних систем» (прийняття  рішень)	Прийняття рішень про стан і зміни  зовнішнього середовища здійснюється на основі досвіду (знання причин зміни  середовища) вищого керівництва фірми
Модель «Ієрархічної» структури  зовнішнього середовища	Зовнішнє середовище розглядається  як ієрархічна дворівнева структура, що складається із зовнішнього шару організації «середовища її завдань» і «загального середовища»
Модель «сфери дії організації»	Модель побудована на основі концепції  «ієрархічності» зовнішнього середовища, суть якої полягає в тому, що в  ній немає чітких припущень щодо структури зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище складається з взаємозалежних і непідпорядкованих один одному елементів
Модель «Ієрархічної» структури  зовнішнього середовища	Середовище діяльності організації  уявляється таким, що складається з трьох середовищ: внутрішнього, зовнішнього середовища прямого і непрямого впливу
«Екологічна модель»	Модель зовнішнього середовища розроблена на основі ієрархічної концепції. Середовище описується в термінах характеру  використовуваних організаціями ресурсів та їх розподілу

 

У концептуальному плані  структура зовнішнього середовища описується двома моделями - ієрархічною  і неієрархічною. Найбільше застосування в дослідженнях зі стратегічного  управління одержала ієрархічна модель (рис. 2.1), відповідно до якої середовище діяльності окремої організації складається з трьох різних середовищ: внутрішнє, котре перебуває під впливом і контролем організації; мікросередовище («середовище завдань», середовище прямого впливу, бізнес-середовище, діловий простір фірми), представлено фірмами, що безпосередньо впливають на досягнення організації своїх цілей; макросередовище (далеке чи загальне середовище), у якому формуються загальні економічні, соціальні, політичні, технологічні та інші умови, що впливають на діяльність організації.

 

Рис 4.1. Ієрархічна модель середовища діяльності фірми

 

4.2.Призначення, зміст і методичні особливості аналізу зовнішнього середовища

 

Зовнішнє середовище окремої фірми складається із макросередовища і мікросередовища (див. рис. 4.1). Аналіз цих середовищ являє собою процес, за допомогою якого розробники стратегічного плану контролюють зовнішні стосовно організації фактори, щоб визначити можливості і загрози для фірми. Основне призначення аналізу зовнішнього середовища - виділити істотні фактори, що найбільшою мірою впливають на успіх діяльності фірми, і постійно контролювати їх зміни з метою передбачення нових можливостей, що відкриваються, і потенційних загроз. Результати аналізу дозволяють фірмі вчасно спрогнозувати появу загроз і можливостей, розробити сценарії розвитку тієї або іншої ситуації і стратегію реалізації місії та досягнення цілей організації.

Роль аналізу зовнішнього  середовища в процесі формування стратегії полягає у вирішенні  таких питань:

• що робити з існуючими видами бізнесу (збільшити інвестиції або підтримувати, «доїти», ліквідувати);
• в яких напрямках фірма припускає реалізовувати стратегію зростання;
• які дії найкращі: проникнення на ринок, товарне або ринкове розширення;
• чи доцільний курс на горизонтальну інтеграцію (диверсифікацію).

Аналіз, залежно від  поставлених цілей і завдань, може охоплювати весь досліджуваний  об'єкт або різні його частини, мати різний ступінь деталізації, форму  подання кінцевих результатів, але  методологічна основа аналізу єдина.

Зміст аналізу складається з ряду взаємозалежних етапів: розробки завдання на проведення аналізу; формування цілей і завдань аналізу; збору інформації й одержання оцінки сформованої ситуації, вивчення ступеня і напрямку впливу окремих факторів зовнішнього середовища; вивчення причинно-наслідкових взаємодій факторів зовнішнього середовища й організації і визначення можливостей та загроз для організації, що виходять із зовнішнього середовища; розробки і зіставлення варіантів рішень і вибору найбільш прийнятного для організації рішення.

На етапі підготовки фірма повинна визначитися стосовно межі і глибини аналізу зовнішнього  середовища. До факторів, що впливають на вибір цих параметрів, відносять такі:

1. Число і характер критичних точок зовнішнього середовища, що можуть бути різними для різних організацій.
2. Аналіз середовища обмежений тимчасовими рамками. Тому при аналізі факторів мікро- і макросередовища треба планувати різні часові рамки.
3. Ефективний аналіз можливий тільки при чіткому визначенні специфіки, особливості й унікальності аналізованого фактора середовища і необхідної глибини його аналізу.

Виходячи з першого  фактора, можна стверджувати, що в  кожній організації є свій комплекс критичних точок, що залежить від  розмірів організації, функціональної сфери і характеру її діяльності, обраних цілей та інших особливостей.

При зборі інформації, необхідної для проведення аналізу, використовують такі способи: сканування, моніторинг і прогнозування середовища.

Орієнтовний перелік  питань для аналізу зовнішнього  середовища наведено в табл. 4.2.

 

 

 

Таблиця 4.2

Експертний лист для аналізу факторів зовнішнього середовища

 

Предмет	Питання експертного листа
Економіка	Загальні економічні положення Рівень і напрямки розвитку Темпи інфляції і дефляції Рівень зайнятості населення Бюджетний баланс Стабільність курсу гривні Ставки за кредитами Податкові ставки
Соціально-культурні фактори	Структура суспільства (класи, етнічні  групи, меншості, поділ за особистими доходами) Умови життя різних соціальних груп Соціальна напруженість у суспільстві  Рівень пропозиції на ринку робочої сили Соціальні і релігійні традиції Рух на захист прав споживачів Активність професійних спілок на захист прав трудящих Організації соціального плану, їхня роль і вплив Суспільні цінності, установки, відносини, очікування і мораль
Політика	Політична система і життя Вплив політики на управління Розподіл повноважень федеральних, муніципальних і місцевих органів  влади Митна політика Антимонопольна політика Пільги і вільні економічні зони Інвестиційна політика Політика приватизації Кредитна політика
Виробничо-технологічні фактори	Стан зовнішніх ланок системи  розвитку Темпи відновлення технології Можливості технологічних розробок Рівень технології конкурентів Стан виробництва на зовнішніх  для організації ділянках технологічних  ланцюгів Зміни в технології збору, обробки і передачі інформації, у засобах зв'язку
Ринок	Динаміка попиту та пропозиції Доходи різних соціальних груп Інтенсивність конкуренції Форми ринку в цікавлячій сфері  діяльності Життєві цикли попиту Ціни на фактори виробництва Ринок праці Місткість ринку Життєві цикли різних видів товарів  і послуг
Конкуренція	Якими мотивами керуються конкуренти? Чи вдоволений конкурент своїм  дійсним станом? Які ймовірні кроки чи зміни в  стратегії почне конкурент? У чому вразливість конкурента? Що може спровокувати найбільші і найефективніші відповідні заходи з боку конкурента? Поточна стратегія конкурентів Сильні і слабкі сторони конкурентів
Міжнародні відносини	Можливості й обмеження, викликані  діяльністю міжнародних і регіональних організацій (ВТО - Всесвітня торговельна організація; ОПЕК – Організація країн-експортерів нафти: ЄС – Європейське співтовариство «Спільний ринок») Можливості й обмеження, спричинені економічним союзом країн СНД Зміна валютного курсу і політичних рішень у країнах, що виступають у  ролі інвестиційних об'єктів або ринків Закордонні стратегії захисту  або розширення компаній чи галузей

 

Остаточним підсумком аналізу  є визначення загроз і можливостей, що звичайно виявляються в сімох  сферах зовнішнього оточення фірми, таких як економіка, політика, ринок, технологія, конкуренція, міжнародні відносини і соціальна поведінка. Відповідно до цих сфер групуються фактори, що піддаються аналізу.

 

 

5. Аналіз  стратегічного потенціалу підприємства

 

5.1. Системний функціональний  аналіз внутрішнього стану підприємства

5.2. Джерела і способи діагностики.  Декомпозиція функцій та цілей  підприємства

 

5.1. Системний  функціональний аналіз внутрішнього  стану підприємства

Внутрішнє середовище підприємства – це підсистеми, елементи і фактори,  що  визначають  внутрішній стан,  можливість  і,  значною  мірою  ефективність діяльності підприємства, його сильні і слабкі сторони.

Діагностика внутрішнього  середовища  означає оцінку стану підсистем  і елементів цього середовища, їх взаємодію  і  системний  вплив  на  рівень виробництва, його  ефективність  і конкурентоспроможність  підприємства, та виявлення його сильних і слабких сторін.

Підприємство  є  системою,  що  теж  складається  з підсистеми: виробництво, збут, фінанси, маркетинг та ін.  Підсистема  виробництво,  в  свою  чергу,  включає елементи:  потужність,  обладнання,  технології,  постачання, організація виробництва, якість, підрозділи тощо.

Таким чином, щоб діагностувати  підприємство, необхідно провести аналіз його внутрішнього середовища системно, з урахуванням  не  тільки  стану  елементів  і  підсистем,  а  й  виявленням  їх  взаємозв’язків  та  інтегрованого  впливу  на можливості досягнення стратегічних цілей.

Результатом  діагностики  внутрішнього  стану підприємства мають стати уявлення про його сильні і слабкі сторони, його потенціал.  Сильні  сторони  є  базою  підприємства  для  конкурентної боротьби,  для  розробки  і  реалізації стратегії.  Їх  слід зміцнювати.

 Виділення в складі системи підсистем і елементів називають декомпозицією системи.

 

5.2. Джерела  і способи діагностики. Декомпозиція функцій та цілей підприємства.

 

З  метою  проведення  діагностики  підприємства  користуються наступними основними джерелами вихідних даних: статут підприємства, штатний розпис, дані про виробничу структуру, дані про організаційну структуру управління, всі види планів підприємства і підрозділів (стратегічні, середньострокові, оперативні – квартальні, місячні, декадні, тижневі, добові); всі види звітності підприємства і підрозділів (оперативна, статистична, податкова тощо);діючі інвестиційні та інші проекти; документація вищестоящих органів та вихідна документація;фіксовані накази і розпорядження керівників підприємства, рішення його органів; нормативні документи, закони, підзаконні акти та інші документи, що регламентують діяльність даного підприємства  (положення про підприємство і підрозділи, правила внутрішнього розпорядку, посадові інструкції, правила, процедури, норми і нормативи, схема документообороту, карти, діаграми та інші документи);схеми інформаційних потоків;первинні бухгалтерські документи і регістри;матеріали ревізій, перевірок;матеріали власних спостережень (опитування, анкетування, фотографування тощо).