Розробка пропозицій щодо формування та реалізації кадрової стратегії підприємства

За даними таблиці 2.4  можна зробити висновки про те,  що  у 2004 році на одного працівника управлінського персоналу приходилося 11,22 працівника торговельно-оперативного персоналу, у 2005 і у 2006 роках це значення складало 9,7 чол., у наступному році 9,4, і у 2008 році – 9,5 чол.

Також слід зазначити, що усі працівники адміністративного персоналу та більшість працівників торговельно-оперативного персоналу мають вищу освіту та стаж роботи не менше 4 років, за винятком бухгалтера, стаж роботи якого становить 1,5 років. У посадових інструкціях підприємства наводиться інформація щодо функцій, прав та обов’язків кожного працівника. Робота в ТОВ «ВІДі АМГ» для усіх працівників підприємства є постійним місцем роботи.

Аналіз персоналу в цілому може бути доповнений таким важливим дослідженням, як рух робочої сили.

До коефіцієнтів, що характеризують рух персоналу підприємства належать:

- коефіцієнт оновлення;

- коефіцієнт плинності кадрів;

- коефіцієнт загального обороту.

Коефіцієнт оновлення розраховується за формулою:

Коп=,                                                  (2.8)

Де Чпр - кількість прийнятих.

Коефіцієнт плинності кадрів розраховується за формулою:

Коз=,                                                  (2.9)

Де Чзв - кількість прийнятих.

Коефіцієнт загального обороту розраховується за формулою:

Кзо=.                                       (2.10)

Результати розрахунків представлено в таблиці 2.5.

Ґрунтуючись на даних таблиці 2.5  можна зробити висновки про те, що на досліджуваному торговельному підприємстві відбувається постійне оновлення персоналу. В практиці зарубіжних компаній вважається оптимальним значення коефіцієнту оновлення на 0,5, що сприяє постійному оновленню персоналу і його розвитку.

Таблиця 2.8

Аналіз руху персоналу підприємства за 2004-2008 рр.

В ТОВ «ВіДі АМГ» значення цього коефіцієнту коливається у межах 0,0 – 0,019. Звичайно, це є низьке значення показника, але враховуючи короткий період аналізу (90 днів), специфіку діяльності підприємства (торгівля) і відносно невелику кількість працівників (105 чол) таке значення коефіцієнта є цілком допустимим. Коефіцієнт плинності на підприємстві незначний, а коефіцієнт загального обороту коливається від 0,01 до 0,065. В цілому ситуацію яка склалася на підприємстві можна оцінити позитивно. Підводячи підсумки слід зазначити, що в цілому на підприємстві середньооблікова чисельність персоналу скоротилась. Позитивним є постійне оновлення персоналу, що призводить до його розвитку , що знаходить своє відображення у результатах діяльності підприємства. Наочно рух персоналу представлено в додатку №3. Нижче у таблицях 2.6-2.10  представлено штатний розклад працівників персоналу підприємства.

У додатку В наведені штатні розписи працівників компанії.

Найбільш загальним та універсальним показником, який відо­бражає ефективність використання персоналу підприємства є продуктивність праці робітників. В загальному розумінні продуктивність праці характеризує її ре­зультативність (плідність), тобто оцінює результат праці, отриманий на одиницю витрат, пов'язаних з використанням трудових ресурсів підприємства. У вузькому розумінні рівень продуктивності праці ви­значається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що вироб­ляються одним працівником за одиницю робочого часу (годину, змі­ну, добу, місяць, квартал, рік) або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання робіт чи послуг).

Різноманітність підходів до визначення результату праці в торгів­лі та оцінки розмірів використаних трудових ресурсів обумовила формування системи показників продуктивності праці:

Виробіток = результат праці / затрати праці                         (2.11)

Трудомісткість = затрати праці / результат праці                  (2.12)

За даними таблиці 2.6 видно, що протягом досліджуваного періоду в групі компаній «ВіДі» відбувалося поступове зростання продуктивності праці. 

Якщо у 2004 році вона становила 7,46 тис.грн. на одного працівника за рік, то у 2008 році її значення зросло до 12,2 тис.грн. на одного працівника за рік.

Зростання продуктивності праці можна пояснити як збільшенням  товарообороту підприємства так і скороченням середньооблікової чисельності.

Продуктивність праці на один людино-день також зросла з 0,1 до 0,16 тис. грн. на одного працівника у рік.

Таблиця 2.9

Оцінка продуктивності праці працівників  ТОВ «ВіДі АМГ»

за 2004-2008 рр.

В цілому ж зміни, які відбулися на підприємстві можна оцінити як позитивні, які свідчать про підвищення продуктивності праці працівників підприємства.

Продуктивність праці - найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції.

Вимірюється продуктивність праці двома способами: кількість продукції, випущеної до одиниці часу, або кількістю часу, затраченого на виготовлення одиниці продукції.

Під час аналізу обчислюють годинну, денну і місячну продуктивність праці одного працюючого або одного робітника. Перші два показники визначаються як відношення обсягу товарної продукції до загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками людино–годин і людино–днів, а інші – як відношення того самого обсягу до середньоспискової чисельності робітників або всіх працівників.

Продуктивність праці характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. Найуніверсальніша система її вимірників є грошовий вимірник, який може бути використаний на будь-якому підприємстві чи галузі виробництва. Аналізуючи продуктивність праці в динаміці, товарну продукцію необхідно перерахувати в порівняних цінах, що певною мірою забезпечить можливість об’єктивного аналізу затрат праці на виготовлення продукції.

Одним із основних факторів, що впливає на продуктивність праці, є використання робочого часу. Зменшення втрат робочого часу і нераціональних його витрат веде до зростання продуктивності праці, ліпшого використання трудових ресурсів без додаткових заходів і витрат.

Основним джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є форма 3-ПВ “Звіт про використання робочого часу”.

Використання робочого часу аналізується за допомогою таких показників: середньої кількості днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період; середньої тривалості робочого дня. Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період, характеризує тривалість робочого періоду в днях. На цей показник впливають такі фактори: втрати робочого часу і в тому числі прогули; невиходи з дозволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу; кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку з навчанням.

Тривалість робочого дня робітника залежить від таких факторів: величини нормативно встановленого робочого тижня; часу простого тижня; часу надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни; неповного робочого часу; часу інших скорочень робочого дня; передбачених законодавством.

Повноту використання персоналу можна оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним працюючим і одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу. Під час аналізу необхідно визначити відхилення фактичних показників від планових або від аналогічних показників минулих періодів і встановити конкретні причини можливих відхилень. Такий аналіз потрібно проводити, щодо кожної категорії працівників, кожного підрозділу і щодо підприємства в цілому за звітний період і в динаміці.

Найбільш узагальненим показником продуктивності праці є середня продуктивність праці одного працюючого. Величина його залежить від продуктивності праці робітників, їхньої питомої ваги в загальній чисельності відпрацьованих ними днів та тривалості робочого дня.

Таблиця 2.10

Використання робочого часу на підприємстві (за останні 2 роки)