Стратегія підприємства

Зміст

 

1.Стратегія  підприємства: поняття, еволюція  концепції

 

1.1. Поняття «стратегія  підприємства». Необхідність її  формування. Предмет вивчення «Стратегії  підприємства». Стратегічний контексту  діяльності підприємства 

1.2. Ієрархія стратегій  підприємства та етапи їх формування

1.3. Характеристика розробок десяти шкіл стратегій.

 

2. Місія та  цілі підприємства

 

2.1. Місія підприємства 

2.2. Цілі підприємства, їх класифікація та рангування 

 

3. Стратегічний  контекст підприємства.

 

3.1. Фірма як суб'єкт  ринку

3.2. Поняття стратегічної  бізнес-одиниці

 

4. Оцінювання  зовнішнього середовища підприємства

 

4.1. Аналіз моделей

4.2.Призначення, зміст  і методичні особливості аналізу  зовнішнього середовища

 

5. Аналіз стратегічного  потенціалу підприємства

 

5.1. Системний функціональний аналіз внутрішнього стану підприємства 

5.2. Джерела і способи  діагностики. Декомпозиція функцій  та цілей підприємства

 

6. Стратегії бізнесу (конкурентні стратегії підприємства)

 

6.1. Поняття про конкурентні  стратегії підприємства

6.2. Характеристика загальноприйнятих конкурентних стратегій

6.3. Оцінка конкурентоспроможності  продукції і підприємства 

6.4. Формування конкурентної  стратегії: етапи і складові  процесу 

 

7. Стратегія  диверсифікації діяльності підприємства 

 

7.1. Поняття про диверсифікацію діяльності підприємства 

7.2. Умови і причини  диверсифікації підприємства 

7.3. Варіанти і критерії  диверсифікації

8. Стратегії  зовнішнього розвитку підприємства

 

8.1Стратегія зростання. Початкова стратегія

8.2Стратегія проникнення. Стратегія прискореного зростання.

8.3Стратегія перехідного періоду.

8.4Стратегія стабілізації та виживання.

 

9. Корпоративна (загальна) стратегія підприємства 

 

9.1. Сутність і особливості корпоративних (портфельних) стратегій 9.2.Принципи формування корпоративних стратегій

9.3.Базові корпоративні стратегії підприємства

 

10. Матричні  методи у формуванні корпоративної 

стратегії підприємства

 

10.1. Поняття про матричні  методи в проведенні портфельного  аналізу та його етапи 

10.2. Матриця Бостонської  консультаційної групи (БКГ) „зростання-частина ринку» 

10.3. Багатофакторна портфельна  матриця „Мак-Кінсі» „привабливість- конкурентоспроможність»  

10.4. Матриця АДЛ (фірми  Артура Д.Літла) 

10.5. Інші матричні методи  формування корпоративної стратегії  підприємства

 

11. Альтернативність  у стратегічному виборі

 

11.1. Стратегічні альтернативи 

11.2. Стратегічні альтернативи  базових стратегій

 

12. Декомпонування  корпоративної стратегії підприємства

 

12.1. Розробка операційних  стратегій 

12.2. Оформлення стратегічного плану підприємства

12.3. Декомпонування стратегії 

 

13. Функціональні стратегії підприємства

 

13.1. Сутність та призначення  функціональних стратегій 

13.2. Види функціональних  стратегій та основні елементи  організації їх розробки 

14. Сучасний  стан і перспективи розвитку стратегічного

 управління  в Україні

 

1.Стратегія підприємства: поняття,  еволюція концепції

 

1.1. Поняття «стратегія  підприємства». Необхідність її  формування. Предмет вивчення «Стратегії  підприємства». Стратегічний контексту  діяльності підприємства

1.2. Ієрархія стратегій  підприємства та етапи їх формування 

1.3. Організація процесу  розробки стратегій підприємства

 

1.1. Поняття  «стратегія підприємства»

 

Термін «стратегія підприємства (фірми)» розуміють як:    систему  організаційно-економічних  заходів  для досягнення довгострокових цілей підприємства;   обґрунтування  перспективних  орієнтирів  діяльності підприємства  на  основі  оцінювання  його  потенційних можливостей  і  прогнозування  розвитку  зовнішнього середовища; генеральний  напрямок  розвитку  підприємства,  який забезпечує узгодження його цілей і можливостей та інтересів усіх суб’єктів; ефективну  ділову  концепцію  досягнення  конкурентних переваг підприємством;   сукупність  перспективних  орієнтирів  для  роботи підприємства;   план  дій,  що  визначає  пріоритети  розв’язання  проблем  і ресурси для досягнення основної мети.

І. Ансофф під стратегією розумів один із декількох наборів  правил прийняття рішень стосовно поведінки  фірми в умовах неповноти інформації про майбутній розвиток підприємства.

Глибинну  суть  цього  поняття  можна  зрозуміти,  відповівши принаймні на чотири питання:

1.  У  якому   фінансово-економічному  стані   і  середовищі перебуває підприємство  нині?

2.  Який стан підприємства очікують у перспективі: бажаний чи реально можливий?

3.  Які альтернативні  напрямки розвитку підприємства  можливі (з  урахуванням   його  сильних  і  слабких   сторін,  загроз  і можливостей  середовища)?

4.  Якими  методами  і  засобами  можна  реалізувати   вибрану стратегію? 

Урахування  цього  дозволяє  запропонувати  наступне, найбільш повне визначення стратегії  підприємства.

Стратегія підприємства – це систематичний план його  потенційної поведінки в умовах  неповноти інформації  про майбутній розвиток  середовища  та підприємництва,  що  включає  формування  місії, довгострокових  цілей,  а  також  шляхів  і  правил прийняття  рішень  для  найбільш  ефективного використання стратегічних ресурсів, сильних сторін і можливостей, усунення слабких сторін та захист від   майбутньої загроз  зовнішнього  середовища  задля прибутковості.

Стратегічний контекст  діяльності  підприємства здійснюється  за двома  напрямками:  а)  поточна,  операційна  діяльність, спрямована  на  поточну  прибутковість;  б)  стратегічна діяльність, спрямована на майбутню прибутковість.

Будь-який  ринок характеризується  слабкою  передбачуваністю  умов  росту  і розвитку  підприємства.  Тому  екстраполяційне довгострокове  планування (від  досягнутого  рівня)  уже  не може  бути  інструментом  коригування  росту  і  розвитку підприємств.  На  зміну  приходить  стратегічне  планування  і стратегічне управління, тобто стратегічний менеджмент.

Метою  навчального  курсу «Стратегія  підприємства»  є надання  знань  про  теоретичні  засади,  інструментарій  та методи розроблення стратегії підприємства.

Завдання  курсу:  засвоєння  загальних  теоретико-методологічних засад розробки стратегії і вибору стратегічних альтернатив;  розгляд  стратегічного  планування  в  системі менеджменту,  управління  підприємством;  ознайомлення  із сучасним  станом  і  напрямками  формування  та  реалізації стратегії діяльності підприємств; набуття практичних навичок формування стратегії на всіх її етапах – вивчення середовища, визначення  ролі,  цілей,  стратегічних  альтернатив,  вибір  і реалізація стратегій; набуття навичок стратегічного мислення.

Предметом  дисципліни «Стратегія  підприємства»  є  методологія розробки стратегії  підприємства, тобто вивчення методів  і  прийомів  формування  його  місії,  мети  і довгострокових цілей та вироблення раціональних шляхів їх досягнення в умовах нестабільності середовища та неповноти інформації про його майбутній розвиток.

 

1.2.  Ієрархія  та етапи формування стратегії  підприємства

 

Стратегія підприємства має кілька рівнів декомпонування, кожному  з  яких  відповідає  стратегія  певного  рангу,  тобто, стратегія підприємства має ієрархічну будову.

Ієрархія стратегій  означає ранжування, взаємозв’язок  і підпорядкованість різних стратегій, які становлять стратегію підприємства.

У  мультибізнесовому  підприємстві (багатопрофільному, диверсифікованому,  що  виробляє  різнотипну  продукцію) застосовують чотирирівневу стратегію, до якої входять:

1.  Корпоративна (загальна) стратегія, що одночасно є портфельною. 

2.  Конкурентні (ділові, бізнесові) стратегії.

3.  Функціональні стратегії. 

4.  Операційні стратегії. 

 У  однобізнесовому   підприємстві (вузькопрофільному,  що виробляє  однотипну  продукцію)  застосовують  трьохрівневу стратегію,  до якої входять: 

1.  Корпоративна стратегія, що одночасно є конкурентною (діловою, бізнесовою).

2.  Функціональні стратегії. 

3.  Операційні стратегії. 

Корпоративна (загальна, портфельна) стратегія займає в ієрархії найвищий рівень. Вона визначає загальний напрямок діяльності  підприємства,  один із  наступних:  або стратегію зростання, або стабілізації, або скорочення.

Конкурентні (ділові,  бізнесові)  стратегії підпорядковуються корпоративній,  вказують  шляхи досягнення  вибраного нею напрямку в кожній  СОБ (стратегічній  одиниці бізнесу)  і являють собою план завоювання  сильних довгострокових  конкурентних  позицій (переваг).  Дані  стратегії називають ще  стратегіями бізнесу, або стратегіями конкурентоспроможності.

Функціональні стратегії розробляють для кожного функціонального напрямку діяльності: стратегія виробництва, маркетингу, фінансова стратегія, стратегія науково-дослідних робіт, стратегія управління персоналом тощо. Функціональні , доводять корпоративну і конкурентні стратегії конкретизують стратегії до функціональних служб господарства. Одночасно функціональні підрозділи помітно впливають на формування корпоративної і конкурентних стратегій.

Операційні  стратегії  –  це  вузькі  стратегії для основних структурних підрозділів підприємства, що не є самостійними: заводів, що входять до складу підприємства, цехів, бригад, відділів,  дилерів  тощо.  Це  найнижчий  рівень  стратегії підприємства, з яким пов’язані стратегії, що займають вищий ієрархією:  корпоративна,  конкурентні, рівень  за функціональні.

Кожен  з  названих  вищих  рівнів  утворює  стратегічне середовище для нижчого рівня і обмежує його в чомусь.

Формування  стратегії  підприємства  проходить  певні етапи.

На  першому   етапі  розробки  стратегії  підприємства здійснюють аналіз середовища, прогнозують його майбутній розвиток,  виявляють  можливості  і  загрози,  сильні  і  слабкі сторони, оцінюють конкурентоспроможність і прогнозують її зміни.

На  другому  етапі  або паралельно (на  новоствореному підприємстві – на  першому)  визначають  місію,  мету і цілі підприємства.

На третьому етапі здійснюють стратегічний аналіз, який полягає в порівнянні  мети  і цілей з результатами  аналізу середовища,  виявленні і усуненні  розривів  між ними  і, головне, у виробленні альтернативних стратегій – варіантів стратегічного розвитку.

На  четвертому  етапі  моделюються варіативні  сценарії розвитку подій (оптимістичний, песимістичний та найбільш вірогідний) і досліджується вплив кожного на сформульовані альтернативні стратегії.  Визначається конкурентоспроможність підприємства у разі реалізації тієї чи іншої стратегії за певним сценарієм.

На п’ятому етапі здійснюється вибір найбільш прийнятної стратегії з альтернативних.

На  шостому – готується кінцевий  варіант стратегічного плану підприємства.

На  сьомому етапі  на  базі  стратегічного плану розробляються тактичні середньострокові плани.

Нарешті,  на  восьмому  етапі  розробляються оперативні плани та проекти, і на цьому процес стратегічного планування завершується. Розпочинається процес реалізації стратегічного плану, тобто процес стратегічного управління. Він передбачає не лише  організацію  реалізації  стратегії (9-й  етап)  але  і  її практичну  оцінку,  контроль  за  виконанням (10-й  етап)  і зворотний зв’язок, якщо виявляються помилки, недоробки у формуванні стратегічного  плану  на  будь-якому  із  етапів.  Інколи  такий зворотний  зв’язок  передбачає  часткові  зміни  місії  і  цілей, якщо вони виявилися до певної міри нереальними. До речі, зворотний  зв’язок  можливий  на  будь-якому  з  етапів формування  стратегії.  Все  це  свідчить  про  те,  що  і формування, і реалізація стратегії становлять єдиний процес.

Причому він є безперервним, оскільки середовище, а, значить, і  умови  діяльності  підприємства  постійно  змінюються, стратегічний план регулярно коригується.

 

1.3. Характеристика розробок десяти шкіл стратегій.

 

Галузь стратегічного  менеджменту відрізняється великою  тематичною різноманітністю (наприклад, реструктуризація підприємств, стратегія  підвищення вартості підприємства, динамічні ключові компетенції, стратегія управління знаннями, інформаційна технологія і стратегія й ін.) та наявністю різних поглядів на процес побудови стратегії. Велика робота з класифікації й аналізу розробок різних шкіл стратегій проведена Г. Мінцбергом та ін. Беручи за основу цю монографію і ряд інших публікацій, дамо коротку характеристику десяти шкіл управлінської думки з метою опису стану і виявлення нових підходів до розробки стратегії підприємства (табл. 1.1).