Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

  Важливим  елементом організаційно-правової форми є умови відповідальності юридичної особи та її учасників. За цією ознакою виділяють юридичні особи, які:

  1) відповідають усім своїм майном (господарські товариства, об'єднання підприємств та ін.);

  2) відповідають лише частиною майна,  що визначена в законі (державні установи, казенні підприємства — лише коштами).

  Залежно від умов відповідальності засновника існують юридичні особи, щодо яких засновники:

1. майнової відповідальності не несуть взагалі (об'єднання громадян);
2. несуть обмежену відповідальність — в межах внесків, акцій (приватні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства, державні, комунальні підприємства, кооперативи тощо);
3. несуть додаткову відповідальність (товариства з додатковою відповідальністю);
4. несуть комбіновану відповідальність — деякі засновники несуть необмежену відповідальність, а деякі — обмежену (ко-мандитні товариства);
5. несуть необмежену солідарну відповідальність (повні товариства).

  Система юридичних осіб за ЦК. Класифікація юридичних осіб передбачає їх логічно обгрунтований поділ, в межах якого були б передбачені усі види юридичних осіб. Класифікація — складне завдання. До того ж воно ускладнене існуванням двох взаємопов'язаних, але різних систем: системи юридичних осіб, яку закріпив ЦК, і системи суб'єктів господарювання, яка наведена в ГК.

  У практичній роботі поширеною є Класифікація організаційно-правових форм господарювання (ДК 002:2004), затв. наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. № 97. Усі організаційно-правові форми суб'єктів господарювання об'єднані у кілька груп:

1. підприємства: фермерське господарство, приватне підприємство, колективне підприємство (не передбачене чинним законодавством), державне підприємство, казенне підприємство, комунальне підприємство, дочірнє підприємство, іноземне підприємство, підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємство споживчої кооперації, орендне підприємство (не передбачене чинним законодавством), індивідуальне підприємство (не передбачене чинним законодавством), сімейне підприємство (не передбачене чинним законодавством), спільне підприємство (не передбачене чинним законодавством);
2. господарські товариства: акціонерне товариство (відкрите акціонерне товариство, закрите акціонерне товариство), дер-
 

жавна акціонерна компанія (товариство), товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство;

3. кооперативи: виробничий кооператив, обслуговуючий кооператив, споживчий кооператив, сільськогосподарський виробничий кооператив, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, кооперативний банк;
4. організації (установи, заклади): орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, державна організація (установа, заклад), комунальна організація (установа, заклад), приватна організація (установа, заклад), організація (установа, заклад) об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки), організація орендарів (не передбачена чинним законодавством), організація покупців (не передбачена чинним законодавством);
5. об'єднання підприємств (юридичних осіб): асоціація, корпорація, консорціум, концерн, холдингова компанія, інші об'єднання юридичних осіб;
6. об'єднання громадян, профспілки, благодійні організації та інші подібні організації: політична партія, громадська організація, спілка об'єднань громадян, релігійна організація, профспілка, об'єднання профспілок, творча спілка (інша професійна організація), благодійна організація, організація роботодавців, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, орган самоорганізації населення;
7. інші організаційно-правові форми: товарна біржа, фондова біржа, кредитна спілка, споживче товариство, спілка споживчих товариств.

  Наведена  класифікація — результат зібрання в одному нормативному акті всіх існуючих видів організацій, що визнані юридичними особами. Однак у теоретичному плані вона не витримує критики.

  Концептуально сучасна система юридичних осіб України має такий вигляд. Початково усі юридичні особи поділяються на два види: публічні і приватні. Такий поділ розмежовує юридичних осіб за соціальною значимістю, їх важливістю для суспільства.

  Приватні  юридичні особи поділяються на два  види: товариства і установи. Це дозволяє розмежувати юридичних осіб за особливостями їх організації, тобто за їх внутрішніми ознаками. Такий поділ закріплений у ЦК як поділ за організаційно-правовими формами (ст. 83). Однак, на мою думку, товариства і установи — це теж види юридичних осіб, але виділені за іншим класифікаційним критерієм.

  Необхідно звернути увагу, що за ч. 1 ст. 83 ЦК юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Отже, поділ юридичних осіб на товариства і установи є неповним, оскільки залишаються ще "інші форми, встановлені законом". Такими формами є організації, які за своїми ознаками не можуть бути віднесені ні до товариств, ні до установ.

  Товариства  поділяються на підприємницькі і  непідприєм-ницькі. Такий поділ провадиться за основною метою створення. Відповідно до ст. 84 ЦК для підприємницького товариства характерні дві ознаки:

  1) здійснення підприємницької діяльності. Відповідно до 
ст. 42 ГК підприємництво — це самостійна, ініціативна, система 
тична, на власний ризик господарська діяльність, що здій 
снюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою 
досягнення економічних і соціальних результатів та одержання 
прибутку;

2) наступний розподіл прибутку між учасниками. 
Підприємницькі товариства поділяються на господарські

товариства  і виробничі кооперативи. В основі цього поділу — організаційно-правова  форма. Господарські товариства поділяються на акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні і командитні товариства.

  Повним  є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить.

  Командитним товариством є товариство, в якому  разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

  Товариством з обмеженою відповідальністю є  засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

  Товариством з додатковою відповідальністю є  товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом.

  Акціонерним є товариство, статутний капітал  якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості.

  В науковій літературі господарські товариства поділяють на дві групи: товариства капіталів і товариства осіб, хоч законодавство такого поділу не містить. В основу такого поділу покладено кілька критеріїв: відповідальність учасників за зобов'язання товариства, статус учасників, спосіб участі в товаристві (майнова або особиста). До першої групи належать акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю. Всі учасники цих товариств повинні зробити майновий внесок, несуть обмежену відповідальність і можуть не брати особистої участі в його діяльності. Для цих товариств законом визначено чіткі вимоги щодо мінімального статутного капіталу, порядку його формування.

  Товариствами  осіб (персональними товариствами) є повне і командитне товариство. В цих товариствах є учасники, які несуть повну майнову відповідальність за зобов'язаннями товариства. Вони ж здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і повинні бути підприємцями. Особиста участь членів таких товариств в їх діяльності обов'язкова.

  Чітке розмежування товариств важливе  з огляду на встановлення особливих правил їх створення та діяльності. У законодавстві багатьох країн товариства капіталів і товариства осіб мають різну назву: "общества" і "товарищества" в Російській Федерації, корпорації і партнерства в СПІА тощо. Висловлюються правильні, на мій погляд, думки щодо їх термінологічного розмежування в Україні. Щодо повних і командитних пропонується використовувати термін "товариства", а щодо товариств капіталів запровадити термін "компанії"¹.

  Виробничим  кооперативом є добровільне об'єднання  громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків.

  Відповідно до ст. 85 ЦК непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства визначаються законодавцем через негативну ознаку — відсутність мети розподілу прибутку між учасниками. Метою таких товариств є задоволення соціальних, житлових, культурних, екологічних, національних потреб та інтересів.

  Непідприємницькі  товариства за організаційно-правовими  формами поділяються на громадські організації, політичні партії, об'єднання підприємців (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни). Особливість правового статусу окремих видів не-підприємницьких товариств встановлено спеціальними законами. Такими, зокрема, є наступні:

  — об'єднання співвласників багатоквартирного будинку — 
юридична особа, створена власниками для сприяння викорис 
танню їх власного майна та управління, утримання і викорис 
тання неподільного та загального майна (див. Закон України 
від 29 листопада 2001 р. "Про об'єднання співвласників багато 
квартирного будинку");

• органи самоорганізації населення — представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, передбачених Законом. У разі реєстрації орган самоорганізації населення набуває статусу юридичної особи (див. Закон України від 11 липня 2001 р. "Про органи самоорганізації населення ");
• організація роботодавців — громадська неприбуткова організація, яка об'єднує роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту їх прав та інтересів (див. Закон України від 24 травня 2001 р. "Про організації роботодавців ");

• торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання. Торгово-промислова палата може займатися підприємницькою діяльністю лише в тому обсязі, в якому це необхідно для виконання її статутних завдань. Одержаний нею прибуток не розподіляється між членами торгово-промислової палати, а спрямовується на виконання її статутних завдань (див. Закон "Про торгово-промислові палати в Україні");
• громадська організація — об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів (див. Закон "Про об'єднання громадян");
• молодіжні громадські організації — об'єднання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів;