Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

10. ПРИПИНЕННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

 
  Поняття та способи припинення юридичної особи. Існування юридичних осіб у часі в принципі не обмежене. Вони можуть існувати вічно. Вони припиняються внаслідок відповідних рішень та дій засновників або за рішенням суду.

  Відповідно до ст. 104 ЦК юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, поділ, перетворення) або в результаті ліквідації.

  Способи припинення юридичних осіб є універсальними і не залежать від виду та організаційно-правової форми. Припинення юридичної особи — це припинення її існування як суб'єкта цивільного права. Найважливішим наслідком припинення юридичної особи є припинення її правоздатності.

  Залежно від того, чи відбувається правонаступництво, розрізняють два способи припинення юридичної особи:

1. передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам. У ЦК 1963 р. цей спосіб припинення юридичної особи позначався терміном "реорганізація". У ЦК 2003 р. цей термін не застосовується, однак продовжує використовуватися у ГК. Підтримую висловлену колегами позицію, що відмова від цього вже звичного терміну "реорганізація" є необгрунтованою.
2. ліквідація. Принципова різниця між цими двома способами припинення полягає у наявності чи відсутності правонас-тупництва за зобов'язаннями юридичної особи. Якщо внаслідок реорганізації права та обов'язки юридичної особи переходять до інших юридичних осіб, то у разі ліквідації вони припиняються.

  Головний  сенс реорганізації юридичної особи полягає у переході майна юридичної особи до інших юридичних осіб у порядку правонаступництва. Слід погодитися з А. Коровайко, що за економічним змістом реорганізація — це спосіб консолідації або розподілу майна (бізнесу) учасниками юридичної особи на основі їх суб'єктивних інтересів, а з формально-юридичної сторони — це процес заміни осіб у майнових та інших правовідносинах у порядку універсального правонаступництва'.

Ознаками  реорганізації є:

• універсальне правонаступництво;
• зміна складу учасників і обсягу належних їм корпоративних прав реорганізованої юридичної особи;
• відсутність правового зв'язку між реорганізованою юридичною особою та юридичними особами, створеними внаслідок реорганізації;
• відсутність зобов'язальних відносин між правонаступником і реорганізованою юридичною особою.

  Реорганізація відбувається в одній із чотирьох форм: злиття, приєднання, поділ або перетворення. Внаслідок припинення шляхом передавання майна, прав та обов'язків правонаступниками можуть були лише юридичні особи (будь-яких організаційно-правових форм). Правонаступництво стосується усього майна, прав та обов'язків юридичної особи, в тому числі тих, які не були відомі (або зафіксовані) на час припинення. Під час реорганізації відбувається передання всього майна, прав та обов'язків. Особисті немайнові права юридичної особи (право на найменування, ділову репутацію та ін.) до правонаступників не переходять і припиняються.

  Правонаступництво відбувається лише щодо цивільних прав та обов'язків. Права та обов'язки, що виникають з трудових, соціальних, земельних, адміністративних, податкових правовідносин, до правонаступників не переходять і припиняються. Наприклад, внаслідок поділу юридичної особи втрачають чинність ліцензії, державні акти про право постійного користування земельною ділянкою, видані припиненій юридичній особі. Це слід обов'язково враховувати під час підготовки припинення юридичної особи. Іноді наявні в юридичної особи дозвільні документи коштують більше, ніж усі її активи.

  Наприклад, ТзОВ "Проммехбуд" має заборгованість перед кредиторами в розмірі 17,5 тис. грн. і має у власності завод з виробництва цегли та дозвіл на використання корисних копалин місцевого значення — видобуток піску та глини. Під час опрацювання схеми придбання підприємства як діючого бізнесу можливі три схеми:

1. придбання корпоративних прав ТОВ "Проммехбуд" або
2. приєднання ТзОВ до юридичної особи-покупця або
3. придбання цілісного майнового комплексу (нерухомого майна та обладнання).

  З усіх цих варіантів лише у першому  випадку дія дозволу не припиняється. Однак купуючи корпоративні права, покупець повинен враховувати, що необхідно буде погашати і боргові зобов'язання. Якщо витрати, пов'язані з переоформленням

дозволу, вищі, ніж 17,5 тис. грн., можливо, є сенс обрати інший варіант. У другому випадку дія дозволу припиниться і зобов'язання також доведеться погашати. Тому цей варіант є найгіршим із запропонованих. У третьому випадку дозвіл припиниться, але боргові зобов'язання до покупця не перейдуть.

  Юридична  особа припиняється з дня внесення запису про її припинення до Єдиного державного реєстру. Днем припинення юридичної особи вважається саме цей, а не наступний день. Година внесення до реєстру запису про припинення юридичної особи правового значення не має.

Правові наслідки припинення юридичної особи:

1. припинення цивільної правоздатності і дієздатності;
2. неможливість бути позивачем або відповідачем у суді;
3. припинення усіх майнових зобов'язань, особистих не-майнових прав.

  Установчі документи юридичних осіб, створених  внаслідок припинення, повинні містити інформацію про правонаступ-ництво. Ця частина установчих документів може викладатися так: "1.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівське" створене внаслідок злиття товариства з обмеженою відповідальністю "Високий Замок" (ідентифікаційний код 22337088) і приватного підприємства "Галичина" (ідентифікаційний код 33228870) і є їх єдиним правонаступником щодо усіх їхніх прав та обов'язків".

  ЦК  не регулює порядку припинення юридичної  особи в процесі відновлення платоспроможності або банкрутства. Ці відносини регулюються Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

  Однією  з новацій ЦК є відмова від  формального визначення понять "злиття", "приєднання" та "поділ". У Кодексі закріплюються дефініції лише перетворення та виділу. На думку О. Кібенко, такий підхід не є випадковим. Якщо раніше при злитті та поділі юридичними особами — правонаступниками могли бути тільки новостворювані товариства, то новий ЦК не виключає можливості того, що правонаступниками при поділі або злитті можуть бути товариства, що вже існують. Крім того, це надає правове підґрунтя для здійснення так званих комбінованих реорганізацій (тобто таких, що поєднують кілька форм)¹.

  Злиття  — це спосіб припинення кількох юридичних осіб, коли їх майно, права та обов'язки переходять до однієї ново-створеної юридичної особи — правонаступника. У злитті може брати участь необмежена кількість юридичних осіб.

  Злиття  є формою економічної концентрації і здійснюється із дотриманням антимонопольного законодавства. Відповідно до ст. 24 Закону "Про захист економічної конкуренції" концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України, чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації з урахуванням відносин контролю за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 млн євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року, при цьому:

• вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 млн євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та
• вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації з урахуванням відносин контролю перевищує суму, еквівалентну 1 млн євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.

  Крім  того, концентрація може здійснюватися, коли частка на певному ринку товару будь-якого учасника концентрації з урахуванням відносин контролю перевищує 35%, та концентрація відбувається на цьому чи суміжному з ним ринку товару.

  При розрахунку обсягів реалізації товарів  учасників концентрації використовується сума доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням суми податку на додану вартість, акцизного збору, інших податків або зборів, базою для оподаткування в яких є оборот, за останній фінансовий звітний рік, що передував поданню заяви. Кошти, отримані від реалізації товарів у межах однієї групи суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю, якщо такий облік ведеться, не враховуються.

  Якщо  учасниками концентрації виступають комерційні банки, для розрахунку вартості активів та обсягів реалізації використовується десята частина вартості активів комерційного банку. У випадках коли учасниками концентрації є страховики, для розрахунку вартості активів страховика використовується сума неттоактивів, а для розрахунку обсягів реалізації товарів — сума доходів від страхової діяльності, визначених відповідно до законодавства України про страхову діяльність.

  Концентрація, яка потребує дозволу відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону "Про захист економічної конкуренції", забороняється до надання дозволу на її здійснення. До надання такого дозволу учасники концентрації зобов'язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану.

  Відповідно  до ст. 25 зазначеного Закону Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України надають дозвіл на концентрацію у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині. Кабінет Міністрів України може дозволити концентрацію, на здійснення якої Антимонопольний комітет України не надав дозволу як на таку, що не відповідає умовам ч. 1 цієї статті, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів зазначеної концентрації переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. ■ Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію) затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 лютого 2002 р. № 33-р.

  Злиття  використовується переважно для  підвищення ефективності управління та оптимізації оподаткування. Логіка маневру зрозуміла з листа Державної податкової адміністрації України від 11 вересня 2002 р. № 5920/6/15-1116 "Щодо реорганізації підприємства (злиття або приєднання)"¹: якщо в результаті реорганізації підприємства (злиття або приєднання) майнові права та обов'язки структурного підрозділу переходять у повному обсязі до іншого підприємства, активи та пасиви балансу такого підприємства зливаються (приєднуються) з активами та пасивами балансу підприємства-правонаступника з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування приєднаного підрозділу. Одночасно переходить заборгованість зі сплати податків до бюджетів усіх рівнів.

  Тобто при приєднанні майна структурного підрозділу до головного підприємства показники його діяльності переносяться в баланс та податковий облік головного підприємства і при визначенні об'єкта та розміру податку на прибуток підприєм-ством-правонаступником повністю враховуються.

  У разі коли платник податків (структурний  підрозділ), що ліквідується, має суми надміру сплачених або невідшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів) з відповідного бюджету,

такі  суми підлягають зарахуванню в рахунок його (юрособи) податкових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом.

  У разі коли сума надміру сплачених  або невідшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів) з відповідного бюджету перевищує суму податкових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом, сума перевищення використовується для погашення податкової заборгованості або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності такої заборгованості (боргу) — направляється у розпорядження такого платника податків (юридичної особи).

  Виходячи  з викладеного, збитки ліквідованого  структурного підрозділу, майно якого приєднано до головного підприємства, враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

  Передача  майна внаслідок злиття не вважається продажем, що також важливо для податкового маневрування. Якщо в результаті реорганізації підприємства (злиття або приєднання) усі майнові права та обов'язки одного переходять у повному обсязі до іншого і активи та пасиви балансу такого підприємства зливаються (приєднуються) з активами та пасивами балансу підприємства-правонаступника, у тому числі заборгованість по сплаті податків до бюджетів усіх рівнів, то така операція не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (див. лист Державної податкової адміністрації України від 12 лютого 2001 р. № 630/6/16-1217 "Про податок на додану вартість під час злиття підприємств")¹.