Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

• дитячі громадські організації — об'єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства (див. Закон України від 1 грудня 1998 р. "Про молодіжні та дитячі громадські організації);

• політична партія — це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах (див. Закон України від 5 квітня 2001 р. "Про політичні партії в Україні");
• споживче товариство — самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального становища (див. Закон України від 10 квітня 1992 р. "Про споживчу кооперацію") та ін.

  Другим  видом приватних юридичних осіб є установи. Закон не встановлює вичерпного переліку таких юридичних осіб, серед яких благодійні організації, заклади освіти, охорони здоров'я, науки, культури, музеї, бібліотеки, природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, а також ботанічні сади, зоологічні парки загальнодержавного значення та багато інших подібних організацій. Все це не організаційно-правові форми юридичної особи, а видові назви організацій, що здійснюють певну діяльність. Те саме, що магазини, перукарні, заводи. Кожна з названих організацій повинна існувати у певній організаційно-правовій формі. Законом, як правило, не встановлюється виключно така форма і допускається альтернатива. Наприклад, Закон України від 27 січня 1995 р. "Про бібліотеки і бібліотечну справу" передбачає, що бібліотеки можуть створюватися на основі усіх форм власності. Виходячи з цього, бібліотека може існувати у формі акціонерного товариства, державної установи. Вона може бути створена при підприємстві і статусу юридичної особи взагалі не мати. Те саме можна сказати про музеї, заклади освіти, культури та інші. Про особливі організаційно-правові форми йдеться лише у Законі України від 16 вересня 1997 р. "Про благодійництво та благодійні організації". У ст. 6 цього Закону передбачено такі її форми, як членська благодійна орга-

нізація; благодійний фонд; благодійна установа; інші благодійні організації (фундації, місії, ліги тощо). На жаль, Закон не пояснює різниці між цими формами, що робить неможливим проведення їх правового аналізу.

  Для усіх цих юридичних осіб існує  єдина організаційно-правова форма установи. Установа завжди має непідприєм-ницьку мету, оскільки вона створена в інтересах третіх осіб для здійснення соціальних, культурних, благочинних, освітніх та інших гуманітарних функцій. Засновник (засновники) установи не мають переваг перед третіми особами при користуванні благами, які надає установа.

  Організаційно-правові  форми публічних юридичних осіб ЦК не визначає. У ст.ст. 167, 168 ЦК серед усіх юридичних осіб публічного права названо для прикладу лише державні підприємства і навчальні заклади. Слово "тощо", котре вживається у цих статтях, свідчить, що можуть бути й інші організаційно-правові форми таких юридичних осіб. З урахуванням соціальної значимості публічних юридичних осіб, думаю, що їх організаційно-правова форма може визначатися довільно, безпосередньо під час створення (визнання). Вона буде створена у тій формі, в якій, на думку засновника, їй найзручніше буде діяти для досягнення публічної мети.

  Система юридичних осіб за ГК. Однією із найскладніших проблем на шляху класифікації юридичних осіб в Україні є неузгодженість, а деколи й суперечливість двох кодексів — ЦК і ГК.

  ГК  не містить класифікації юридичних осіб як таких. У цьому акті сам термін "юридична особа" застосовується лише для того, щоб позначити статус того чи іншого суб'єкта господарювання. Усі ті суб'єкти, які створені компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами, називаються підприємством (ст. 62 ГК). Це поняття є родовим, оскільки підприємство — це узагальнена назва всіх суб'єктів господарювання — юридичних осіб.

  Термін "підприємство" в законодавстві  застосовується непослідовно. Є два його значення:

1. господарюючий суб'єкт, один з видів юридичних осіб (у такому значенні цей термін вживається у ст. 62 ГК);
2. єдиний майновий комплекс, що перебуває у власності певної особи (таке значення цього терміна містить ст. 191 ЦК).
 

   Вважаю, що суб'єктом  права має визнаватися не підприємство, як таке, а юридична особа певної організаційно-правової форми. Підприємство — це сукупність майна (в т. ч. майнових прав), що перебуває у власності юридичної особи і використовується нею для здійснення підприємницької діяльності.

  Відповідно  до ст. 63 ГК усі підприємства класифікуються за двома критеріями: за формою власності і за способом утворення та формування статутного фонду.

  Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

• приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
• підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
• комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
• державне підприємство, що діє на основі державної власності;
• підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності) та інші.

  Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

  Корпоративне  підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

  Усі суб'єкти господарювання — юридичні особи за ГК поділяються на 5 груп. Перша — державні і комунальні підприємства. Державні підприємства діють у формі державного унітарного підприємства, котре утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління (ст. 73 ГК).

  В свою чергу, державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства. Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у ст. 44 ГК, і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання (ст. 74 ГК).

  Казенні підприємства створюються у галузях  народного господарства, в яких:

• законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;
• основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;

• за умовами  господарювання неможлива вільна конкуренція  товаровиробників чи споживачів;
• переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

  — приватизацію майнових комплексів державних підпри 
ємств заборонено законом.

  Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства (ст. 76 ГК).

  Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління (ст. 78 ГК). З огляду на ч. З ст. 78 ГК можна зробити висновок, що комунальне унітарне підприємство може бути створене як комунальне комерційне підприємство або як комунальне некомерційне підприємство.

   Другу групу  суб'єктів господарювання — юридичних  осіб складають господарські товариства. Відповідно до ст. 79 ГК господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/ або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

  Інше  визначення цього поняття містить  ч. 1 ст. 113 ЦК: господарським товариством  є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Логічно довести, якому саме з цих двох понять надати перевагу, неможливо.

  Є ще ст. 1 Закону "Про господарські товариства", в якій господарським  товариством визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди між юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

  До  господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з  обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Відмінностей порівняно із ЦК тут немає.

  Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій. Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими.

  Товариством з обмеженою відповідальністю є  господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

  Товариством з додатковою відповідальністю є  господарське товариство, статутний  фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.