Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

  Злиття  вважається завершеним із моменту державної  реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

  Приєднання  — спосіб припинення однієї чи кількох юридичних осіб, майно, права та обов'язки яких переходять до іншої юридичної особи — правонаступника. Під час приєднання нова юридична особа не створюється. Саме у цьому полягає різниця між злиттям і приєднанням.

  Поряд із терміном "приєднання" застосовується термін "поглинання". Однак цей термін ширший, оскільки охоплює й інші способи встановлення контролю над суб'єктом: встановлення контролю над менеджментом підприємства або особою, що представляє інтереси володільця великого пакета акцій; придбання контрольного пакета акцій; банкрутство компанії з подальшим придбанням її активів; встановлення контролю над активами.

 

  

  Приєднання  є однією з форм економічної концентрації і, так само як і злиття, здійснюється з дотриманням вимог анти-монопольного законодавства.

  Зміни до установчих документів юридичної  особи, що не припиняється в результаті приєднання, підлягають державній реєстрації після державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті приєднання. Приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації таких змін до установчих документів та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання.

  Поділ — спосіб припинення однієї юридичної особи, майно, права та обов'язки якої переходять до кількох нових юридичних осіб — правонаступників відповідно до розподільчого балансу.

  Відповідно  до ст. 53 Закону "Про захист економічної  конкуренції" якщо суб'єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище.

Примусовий поділ  не застосовується у разі:

• неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;
• наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вживається суб'єктом господарювання, перевищує 30% валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).

  Рішення органів Антимонопольного комітету України про примусовий поділ суб'єкта господарювання підлягає виконанню у встановлений строк, який не може бути меншим 6 місяців. Реорганізація суб'єкта господарювання, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монопольного (домінуючого) становища цього суб'єкта господарювання на ринку.

  Поділ вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутворених юридичних осіб та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу.

Поділ може використовуватися  для вирішення таких завдань:

• розподіл бізнесу між партнерами;
• оптимізація управління юридичними особами;
• обмеження негативних наслідків від здійснення господарської діяльності окремими організаціями.
 

  Перетворення. Відповідно до ст. 108 ЦК перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

  Зміна організаційно-правової форми — це зміна виду юридичної особи. Перетворення має місце, наприклад, коли на базі майна командитного товариства створюється товариство з обмеженою відповідальністю або будь-яка інша юридична особа (крім командитного товариства). Характерно, що внаслідок перетворення за новоствореною юридичною особою залишається ідентифікаційний код попередньої.

  Перетворення не охоплює випадки зміни назви юридичної особи.

  Зміна організаційно-правової форми може мати місце незалежно від рішень органів управління юридичної особи, наприклад, внаслідок вибуття з командитного товариства єдиного учасника з повною відповідальністю або єдиного вкладника. Однак сама по собі зміна організаційно-правової форми не є перетворенням, оскільки останнє можливе за рішенням учасників, органу юридичної особи або суду.

  Після реєстрації юридичної особи —  правонаступника складається передавальний акт. Початковий баланс новоствореної юридичної особи повинен збігатися з даними балансу перетвореної юридичної особи. До правонаступника переходять також права та обов'язки, які не були відомі на час припинення і виникли після перетворення.

  Перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення.

  Підстави  та процедура реорганізації  юридичної особи. Рішення про реорганізацію юридичної особи можуть прийняти:

1. учасники (наприклад у повному товаристві);
2. орган юридичної особи;
3. суд, якщо це прямо передбачено законом;
4. інші органи державної влади, якщо це прямо передбачено законом.

  Відповідно  до п. 13.2 ст. 13 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, активи якого передані у податкову заставу, або той, хто скористався правом реструктуризації податкового боргу, зобов'язаний завчасно повідомити податковий орган про прийняття рішення щодо проведення будь-яких видів реорганізації та надати податковому органу

 

  

план  такої реорганізації. Тому перед  тим, як прийняти рішення про реорганізацію, юридична особа, що має податковий борг, зобов'язана попередньо узгодити його з податковим органом.

  Відповідно  до ст. 105 ЦК особа, що прийняла рішення  про припинення юридичної особи, має такі обов'язки:

  1) негайно письмово повідомити про це рішення орган, що здійснює державну реєстрацію. Мається на увазі той державний реєстратор, у якого перебуває реєстраційна справа суб'єкта, що припиняється. "Негайно" означає, що про таке рішення слід повідомити не пізніше, як на наступний робочий день.

  Відповідно  до ст. 34 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи засновники (учасники) юридичної особи або уповноважені ними орган чи особа повинні подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:

  • нотаріально посвідчену копію рішення засновників 
(учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинен 
ня юридичної особи;

  • документ, що підтверджує внесення плати за публікацію 
повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або 
уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юри 
дичної особи у спеціалізованому друкованому засобі масової 
інформації.

  У випадках, встановлених законом, додатково  подається документ, який підтверджує одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи.

  У разі припинення юридичної особи  шляхом злиття або приєднання рішення  щодо припинення юридичної особи  підписується уповноваженими особами юридичної особи або юридичних осіб, що припиняються, та юридичної особи — правонаступника.

  Державний реєстратор за відсутності підстав  для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, без розгляду повинен у день надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи та направити відповідне повідомлення органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування відомості про внесення такого запису.

 

  

  Реєстрація  рішення про припинення має важливі  наслідки. З цього часу забороняється:

• проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, щодо якої прийнято рішення щодо припинення;
• внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо відомостей про відокремлені підрозділи;
• проведення державної реєстрації юридичної особи, засновником (учасником) якої є юридична особа, щодо якої прийнято рішення щодо припинення;

  2) призначити комісію з припинення. Комісія з припинення — це орган, покликаний практично здійснювати процедуру припинення юридичної особи. Персональний склад комісії визначається особою, яка прийняла рішення про припинення, але за погодженням із державним реєстратором. Функції комісії може виконувати одна особа — ліквідатор, а також орган управління юридичної особи. Таким органом може бути лише виконавчий орган.

  Законом не визначено, чи необхідна згода  осіб, які залучаються до складу комісії з припинення. Вважаю, що виконання обов'язків члена комісії з припинення з точки зору трудового права вважається переведенням, а тому залучення до цієї комісії працівників юридичної особи можливе за їх згодою. Залучення інших осіб, у тому числі засновників, стосується їх прав та обов'язків, а тому також допускається за їх згодою.

  Склад комісії з припинення погоджується з державним реєстратором. Засновники (учасники) юридичної особи або уповноважені ними орган чи особа не пізніше двох робочих днів з дати надходження до державного реєстратора рішення про припинення погоджують з державним реєстратором призначення комісії з припинення (ліквідатора, ліквідаційної комісії тощо), порядок та строки ліквідації юридичної особи шляхом подання (надсилання рекомендованим листом) йому відповідного рішення. З огляду на такий короткий строк доцільно, щоб одночасно із прийняттям рішення про припинення юридичної особи вирішувалося питання про склад комісії з припинення, порядок та строки припинення.

  Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня від дати надходження відповідного рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення (ліквідатора, ліквідаційної комісії тощо).

  Законом не передбачено підстав, за наявності  яких державний реєстратор вправі відхилити кандидатуру члена комісії з припинення. Це означає, що будь-яка запропонована кандидатура — прохідна.

 

  

  У разі якщо заявник не звернувся до державного реєстратора у встановлений строк, державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів з дати надходження документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або засновника (учасника) юридичної особи. Це положення надає державному реєстратору право вибору, адже він може зазначити ліквідатором як керівника органу управління, так і засновника (одного з них).

  З моменту призначення комісії  з припинення (ліквідаційної комісії, ліквідатора) до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Обсяг повноважень комісії, порядок її роботи визначаються законом та органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи. Члени комісії з припинення зобов'язані діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Голова комісії з припинення є службовою особою.

  Зміна складу комісії здійснюється за рішенням того органу, який її сформував. Особа, призначена до складу комісії, вправі припинити виконувати ці повноваження з власної ініціативи.

  Комісія виступає в суді від імені юридичної  особи, яка припиняється. Такі повноваження має голова комісії, або за його дорученням — один із членів комісії;

  3) встановити порядок і строки припинення юридичної особи. Вважаю, що ця вимога має декларативний характер, оскільки порядок і строки припинення юридичної особи визначаються законом і повинні бути імперативними. Виконання цього припису відбувається формально.

  Після повідомлення державного реєстратора  та призначення комісії усі повноваження щодо припинення продовжує виконувати комісія. Комісія поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Тривалість строку встановлюється органом, що прийняв рішення про припинення. Максимальний строк законом не встановлено, але практично ніколи не встановлюється більший ніж два місяці строк, оскільки це не відповідає інтересам юридичної особи, що припиняється.