Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

 

  

  При здійсненні своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

  Ліквідаційна  маса. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів державного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

  Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси.

  Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

  Індивідуально визначені речі, що належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності і повного господарського відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси.

  За  наявності у складі майна банкрута майна, виключеного з обороту, ліквідатор зобов'язаний передати його іншим особам в установленому порядку.

  Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів в установленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

  Продаж  майна банкрута. Відповідно до ст. ЗО Закону після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

  Ліквідатор  забезпечує через засоби масової  інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з

 

  

урахуванням вимог Закону України від 4 березня 1992 р. "Про приватизацію державного майна" (в редакції Закону від 19 лютого 1997 р.) та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

  У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України від 6 березня 1992 р. "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції Закону від 15 травня 1996 р.).

  Майно банкрута, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.

  Ліквідатор  зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

  Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам.

  Ліквідатор  не рідше одного разу на місяць надає  комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

  У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і за пропозицією комітету кредиторів призначає нового ліквідатора.

  Черговість  задоволення вимог  кредиторів. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у такому порядку:

\) у першу чергу  задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

  б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам бан 
крута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці 
цілі;

  в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що 
пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, — у 
розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

 

  

   г) витрати, пов'язані  з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

• витрати на оплату державного мита;
• витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;
• витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;
• витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;
• витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, ! керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і | збереженням майнових активів банкрута; ^:
• витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит , проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх ^: коштів;
• витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому ст. 27 Закону.

  Перелічені  витрати відшкодовуються ліквідаційною  комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено Законом;

2. у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги громадян — довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3. у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4. у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;
5. у п 'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;
6. у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
 

  Вимоги  кожної наступної черги задовольняються  в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

  У разі недостатності коштів, одержаних  від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

  У разі відмови кредитора від задоволення  визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

  Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

  Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

  У разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи — банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств — відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.

  Після завершення усіх розрахунків з кредиторами  ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс з додатками. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

  Якщо  за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи — банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи — банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

  Якщо  майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо в неї залишилося майнових активів менше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством.

 

  

  У разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.

  Якщо  ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

  Особливості банкрутства містоутворюючих  підприємств. Містоутворюючими підприємствами визнаються юридичні особи, кількість працівників яких з урахуванням членів їх сімей становить не менше половини чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташована така юридична особа. До містоутворюючих прирівнюються підприємства, кількість працівників яких перевищує 5 тис. осіб.

Особливості банкрутства  таких підприємств:

• учасником провадження визнається орган місцевого самоврядування відповідної територіальної громади адміністративно-територіальної одиниці;
• господарський суд може винести ухвалу про санацію боржника за клопотанням органу місцевого самоврядування або відповідного центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями боржника;

  • процедура санації за клопотанням органу місцевого са 
моврядування може бути подовжена господарським судом на 
один рік. За клопотанням органу місцевого самоврядування 
або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками 
провадження у справі про банкрутство, за умови укладення 
ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк 
процедури санації містоутворюючого підприємства може бути 
подовжений господарським судом до 10 років. Боржник і його 
поручитель у цьому разі зобов'язані розрахуватися з кредито 
рами протягом трьох років;

  • за наявності клопотання органу місцевого самоврядування 
або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками 
провадження у справі про банкрутство, продаж майна боржника 
як цілісного майнового комплексу провадиться шляхом прове 
дення конкурсу. Обов'язковими умовами конкурсу є збереження 
робочих місць не менш як для 70% працівників, зайнятих на 
підприємстві на момент його продажу; зобов'язання покупця 
щодо забезпечення перепідготовки чи працевлаштування праців-