Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

  У п. 1.2 рекомендацій "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Президія Вищого господарського суду України звернула увагу, що встановлення особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не

 

  

припускає задоволення цих вимог в індивідуальному  порядку (оскільки у ст. 12 Закону передбачено  введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі), а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що дістає вияв у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів. За таких умов у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника.

  У п. 5.6 зазначених рекомендацій зазначається, що мораторій не поширюється на задоволення вимог речово-правового характеру та на розподіл стягнутих з боржника грошових коштів у виконавчому провадженні, що здійснювалось до порушення провадження у справі про банкрутство. Тому кошти, стягнуті з боржника чи отримані від реалізації майна боржника органами державної виконавчої служби до порушення провадження у справі про банкрутство, не підлягають включенню до ліквідаційної маси, на них не поширюються заходи, що забезпечують грошові вимоги кредиторів.

  У силу мораторію припиняється дія  будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки про введення мораторію господарський суд зазначає в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство, в цій же ухвалі суду слід зазначати і про такий наслідок введення мораторію, як звільнення активів боржника від податкової застави.

Протягом дії  мораторію на задоволення вимог  кредиторів:

• забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
• не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

  Дія мораторію на задоволення вимог  кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.        .

 

  

  Дія мораторію не поширюється також  на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому ст. 14 Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості.

  У розгляді справ про банкрутство  господарським судам слід враховувати, що спеціальні норми, які регулюють питання задоволення вимог кредиторів під час провадження у справах про банкрутство, можуть міститися й в інших законодавчих актах. Так, Законом України від 29 листопада 2001 р. "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%, норми якого є спеціальними по відношенню до норм Закону. Під час дії Закону "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" господарські суди не повинні виносити постанови про визнання банкрутами державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%, про відкриття ліквідаційної процедури та дозволяти продаж об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств (п. 2.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

  У випадку встановлення судом факту  задоволення боржником вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) всупереч дії мораторію, суд не повинен припиняти провадження у справі про банкрутство з огляду на те, що такий факт є результатом протиправної поведінки боржника.

  Розпорядник майна. Відповідно до ст. 10 Закону з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом.

  Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України.

 

  

Розпорядник майна має право:

  • скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом 
дорадчого голосу;

  ф аналізувати фінансове-становище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника;

• звертатися до господарського суду у випадках, передбачених Законом;
• одержувати винагороду у розмірі та порядку, передбачених Законом;

 
  

• залучати  для забезпечення виконання своїх  повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника, якщо інше не передбачено  Законом або рішенням комітету кредиторів;
• подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх обов'язків;

• здійснювати інші повноваження, передбачені Законом. 
Розпорядник майна зобов'язаний:

• розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому Законом порядку;
• вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку;
• повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником;
• вживати заходів для захисту майна боржника;
• аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках;
• виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства;
• скликати збори кредиторів;
• надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;
• надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника;
• виконувати інші функції, передбачені Законом.

  Після призначення розпорядника майна і до припинення 
процедури розпорядження майном органи правління боржника 
не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення 
про: .,.., .. . .    , і

 

  

• реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника;

• створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах;

• створення філій та представництв;
• виплату дивідендів;
• проведення боржником емісії цінних паперів;

• вихід зі складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.

  Рішення про участь боржника в об'єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб приймається органами управління боржника за згодою розпорядника майна.

  Керівник  або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо:

• передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином;
• одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;
• розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад 1% балансової вартості активів боржника.

  Призначення розпорядника майна не є підставою  для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

  Повноваження  керівника боржника або органів  управління боржника, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені у разі, якщо вони не вживають заходів щодо забезпечення збереження майна боржника, створюють перешкоди діям розпорядника майна чи допускають інші порушення законодавства. В такому разі за клопотанням комітету кредиторів виконання обов'язків керівника боржника ухвалою господарського суду тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника. Про припинення повноважень керівника або органів управління боржника господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

  З дня винесення господарським  судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника розпоряднику майна протягом трьох днів передаються бухгалтерська та інша документація боржника, печатки і

штампи, матеріальні  та інші цінності.

.і

 

  Згідно  зі ст. 14 Закону конкурсні кредитори  за вимогами, які виникли до дня  порушення провадження у справі про банкрутство, протягом ЗО днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

  Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

  Копії зазначених заяв та доданих до них  документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном.

  Вимоги  конкурсних кредиторів, що заявлені після  закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, — не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає (п. 8.12 рекомендацій).

  Закон і ГПК не містять приписів про  заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже  порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті.

  Верховний Суд України у своїй постанові  від 18 березня 2002 р. № 01-10/16 "Про зобов'язання передати пально-мастильні матеріали" зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено ст. 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.

  Тому  суди мають у встановленому ГПК  порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 ст. 79 ГПК зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст ч. 2 ст. 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання.