Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

  Вважаю, що при пошуку шляхів вирішення проблеми примусової ліквідації юридичної особи, не пов'язаної із банкрутством, слід виходити з того, що юридична особа створюється засновниками і, як правило, в своїх інтересах. Основний правовий

 

  

ефект, який досягається засновниками у  зв'язку із створенням юридичної особи — це обмеження їх майнової відповідальності. Ця властивість притаманна юридичній особі протягом усього її існування.

  Якщо  юридична особа створюється в  інтересах своїх засновників, то справедливим видається твердження, що юридична особа — це клопіт її засновників (учасників). Із цих міркувань логічним буде покладення обов'язків, які пов'язані із ліквідацією юридичної особи, на її засновників. При цьому доцільно, щоб це правило було закріплено на рівні закону. Це б позбавило суд необхідності мотивувати, чому саме на засновника покладається такий обов'язок.

  Складніше вирішити питання стимулювання засновника до виконання ліквідаційної процедури. Вважаю, що після спливу встановленого судом строку для здійснення ліквідаційної процедури доцільно надати державному реєстратору право вносити запис про припинення юридичної особи навіть тоді, коли жодних документів, крім рішення суду, він не має. При цьому усі зобов'язання, які існували на момент виключення з реєстру, переходять до засновника (учасників) ліквідованої юридичної особи. Інакше кажучи, зобов'язання юридичної особи стають їх особистими зобов'язаннями. З одного боку, така норма стимулювала б засновників тих юридичних осіб, які мають невиконані зобов'язання, дотримуватися процедури ліквідації під страхом персональної відповідальності, а з іншого — засновники тих юридичних осіб, які не мають зобов'язань, не змушені були б витрачати час на ліквідацію.

  Таке  вирішення проблеми також не порушує  права та інтереси кредиторів. Адже їм краще мати як боржника людину, ніж тільки формально існуючу юридичну особу.

  Припинення  юридичної особи  у зв'язку з банкрутством. Відповідно до ст. 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі — Закон) банкрутство — це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

  Дія Закону поширюється на усіх суб'єктів  господарювання з урахуванням таких винятків:

• при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) Закон застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону "Про банки і банківську діяльність";
• положення Закону застосовуються до юридичних осіб — підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не
 

підлягають  приватизації, в частині санації чи ліквідації після ниключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів;

• справи про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), створених у процесі приватизації та корпоратизації, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%, і продаж акцій яких розпочався, можуть бути порушені не раніше ніж через один рік від початку виконання плану приватизації (розміщення акцій);
• положення Закону не застосовуються до юридичних осіб — казенних підприємств та юридичних осіб — підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього;

  • суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені 
структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, 
відділення тощо).

  Законом передбачено 4 судові процедури, що застосовуються під час розгляду справ про банкрутство:

• розпорядження майном боржника — система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника, а також проведення аналізу його фінансового становища;
• мирова угода — домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін;
• санація — система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника;

  • ліквідація банкрута — припинення діяльності суб'єкта 
підприємницької діяльності, визнаного господарським судом 
банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визна 
них судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

  Провадження у справах про банкрутство  складається з трьох стадій:

 

  

• встановлення  факту неплатоспроможності боржника та безспірності вимог кредитора, що ініціює провадження (коли справа порушується за заявою кредитора);

• виявлення кредиторів та інвесторів;

• проведення санації (коли остання можлива) чи визнання боржника банкрутом та його ліквідації, або укладення мирової угоди.

  Справи  про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника. Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

  Кредитор  — це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів).

Кредитори поділяються  на конкурсних і поточних.

  Конкурсні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів належать також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

  Поточні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

  Справа  про банкрутство порушується  господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника становлять у сукупності не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

При цьому такі вимоги:

• мають бути грошовими, тобто стосуватися стягнення з боржника грошових коштів, а не витребування майна;
• мають бути безспірними;
• мають бути не задоволеними боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку;
• мають становити не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати.

  Оскільки  Закон не ставить право кредитора  на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у залежність від причин неплатоспроможності борж-

 

  

ника, кредитор може реалізувати належне йому право  й у тому випадку, коли його безспірні  вимоги не задовольняються боржником, який має за даними балансової звітності майнові активи достатні, щоб задовольнити вимоги усіх кредиторів (див. п. 4.2 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 4 червня 2004 р. № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

  Боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

• задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;
• орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення до господарського суду із заявою боржника про порушення справи про банкрутство;
• при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

• в інших випадках, передбачених Законом. 
Підготовче засідання господарського суду. Судця, прийнявши

заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з  дня її надходження виносить і  надсилає сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

  Якщо  при прийнятті заяви про порушення  справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні.

  До  дати проведення підготовчого засідання  боржник зобов'язаний подати до господарського суду та заявнику відзив на заяву про порушення справи про банкрутство.

  У підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення  сторін, розглядає обґрунтованість  заперечень боржника.

  З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти  участь у санації боржника, суддя  у підготовчому

 

  

засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів  у 10-денний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

  За  результатами розгляду заяви кредитора  та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій визначаються:

• розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство;
• дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має бути складений та поданий до господарського суду на затвердження не пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;
• дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду;
• дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше трьох місяців і десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;
• дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і від- \ криття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження | у справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше шести ї місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.        \

  З дня  винесення ухвали про порушення  провадження у справі І про банкрутство рішення про реорганізацію або ліквідацію \ юридичної особи — боржника приймається в порядку, визначеному Законом.

  Після опублікування оголошення про порушення  справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника.

  Мораторій на задоволення вимог  кредиторів. Одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду.