Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

  План  санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів кредиторів — членів комітету кредиторів.

Комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень:

  • схвалити план санації та подати його на затвердження 
господарського суду;

 

  

  • відхилити план санації і звернутися до господарського 
суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і від 
криття ліквідаційної процедури;

  • відхилити план санації, звернутися до господарського суду 
з клопотанням про звільнення керуючого санацією від вико 
нання ним обов'язків та про призначення нового керуючого 
санацією. Зазначене рішення повинно містити дату скликання 
чергового засідання комітету кредиторів для розгляду нового 
плану санації, яке має відбутися не пізніше ніж у місячний 
строк з дня прийняття рішення про відхилення плану санації.

  Схвалений комітетом кредиторів план санації  та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією до господарського суду на затвердження не пізніше 5 днів з дня проведення засідання комітету кредиторів. Протокол засідання комітету кредиторів може містити особливу думку кредиторів, які голосували проти порядку і строків погашення заборгованості, передбачених у плані санації.

  Якщо  протягом 6 місяців з дня винесення  ухвали про санацію до господарського суду не буде подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

  У разі схвалення комітетом кредиторів плану санації, який передбачає більший строк санації боржника, ніж початково встановлений, господарський суд продовжує строк санації, якщо є підстави вважати, що продовження строку санації і виконання плану санації призведе до відновлення платоспроможності боржника.

  Продаж  майна боржника в  процедурі санації. Відповідно до ст. 19 Закону план санації може передбачати продаж майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу. При продажу майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу в установленому порядку відчужуються всі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі приміщення, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на знаки (позначення), що індивідуалізують боржника, його продукцію (роботи, послуги) (фірмове найменування, знаки для товарів і послуг), інші права, які належать боржнику, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам.

  При продажу майна боржника недержавної  власності як цілісного майнового комплексу, що здійснюється відповідно до цієї статті, грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) підприємства-боржника на дату прийняття господарським судом заяви про порушення

 

  

справи  про банкрутство не включаються до складу майнових активів підприємства-боржника.

  При продажу майна боржника недержавної  власності як цілісного майнового комплексу всі трудові договори (контракти), що укладені до дати продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, зберігають силу, при цьому права та обов'язки роботодавця переходять до покупця майна боржника.

  Сума, одержана від продажу майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу, включається до складу майнових активів боржника.

  План  санації може передбачати також продаж частини майна боржника.

  За 15 днів до закінчення санації, а також  за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів.

  Звіт  керуючого санацією має бути розглянутий  комітетом кредиторів не пізніше 10 днів від дати його надходження. За наслідками розгляду звіту керуючого санацією комітет кредиторів приймає рішення про звернення до господарського суду з клопотанням щодо:

• припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника;
• продовження встановленого строку процедури санації;
• припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

• припинення процедури санації і укладення мирової угоди. 
Якщо комітетом кредиторів не прийнято жодного з цих

рішень  або таке рішення не подано до господарського суду протягом 15 з дня закінчення санації чи виникнення підстав для її дострокового припинення, господарський суд розглядає питання про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в порядку, передбаченому Законом.

  Звіт  керуючого санацією, розглянутий  комітетом кредиторів, і протокол засідання комітету кредиторів направляються до господарського суду не пізніше 5 днів після дати проведення засідання комітету кредиторів.

  До  звіту керуючого санацією додаються  реєстр вимог кредиторів і, за наявності, скарги кредиторів, які голосували проти прийнятого комітетом кредиторів рішення або не брали участі в голосуванні.

  Якщо  розрахунки з кредиторами не проведено  у строки, передбачені планом санації, господарський суд у разі відсутності клопотання комітету кредиторів про подовження термінів, пе-

 

  

редбачених  планом санації, і внесення відповідних  змін до плану санації визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

  Ліквідаційна  процедура. Якщо заходи з відновлення платоспроможності не дали позитивних результатів або не застосовувалися, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

  Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців. Господарський суд може подовжити цей строк на 6 місяців.

  З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

• підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;
• строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
• припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;
• відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
• укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому розділом III Закону;
• скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

 
  

• вимоги  за зобов'язаннями боржника, визнаного  банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;
• виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому розділом II Закону;
• припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.
 

  Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом  і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором в офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у 5-денний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

  У постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

  Господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією боржника.

  За  клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії. У разі ліквідації державного підприємства або підприємства, у статутному фонді якого державна частка становить більш ніж 25% відсотків, господарський суд призначає членами ліквідаційної комісії представника державного органу з питань банкрутства та за необхідності — органу місцевого самоврядування.

  Ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури.

  Ліквідатор  з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

• приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів із забезпечення його збереження;
• виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;
• здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;
• аналізує фінансове становище банкрута;

  • виконує повноваження керівника (органів управління) 
банкрута;

• очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;
• пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;

  • має право отримувати кредит для виплати вихідної до 
помоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації 
банкрута, який відшкодовується насамперед за рахунок коштів, 
одержаних від продажу майна банкрута;

  • з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідацій 
ної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення 
та здійснює його відповідно до законодавства України про 
працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам 
банкрута провадиться ліквідатором насамперед за рахунок кош 
тів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для 
цієї мети кредиту; ^ , <.

 

  

• заявляє в установленому порядку заперечення  по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;

• з підстав, передбачених ч. 10 ст. Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;

  • вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та 
повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

• передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;
• реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;
• повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в 10-денний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;

• здійснює інші повноваження, передбачені Законом. 
Протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні

посадові  особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні  та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

  З дня призначення ліквідатора  до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи — банкрута.

  Ліквідатор (арбітражний керуючий) має право  замовити виготовлення дубліката печатки  та штампів у разі їх втрати.

  До  складу ліквідаційної комісії включаються  представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності —  представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представник органів місцевого самоврядування.

  Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.